Рішення № 77963433, 15.11.2018, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/428/18

Номер провадження № 2/194/268/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Корягіна В.О.,

з участю секретаря судового засідання Шеймухової А.В.,

Єдиний унікальний номер 194/428/18, номер провадження 2/194/268/18,

Сторони та інші учасники справи:

позивач ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

відповідач ОСОБА_3,

представник відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження у залі судових засідань Тернівського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, надання доступу до житлового будинку, повернення ключів та документів на право власності на частину будинку, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1 Позивач ОСОБА_1 30 березня 2018 року звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, надання доступу до житлового будинку, повернення ключів та документів на право власності на частину будинку, відшкодування моральної шкоди. Просить суд визнати незаконною відмову відповідача в надані доступу до власного житла позивача, в надані їй її документів про право власності на частину будинку №9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області; зобов’язати відповідача надати доступ позивачу до житлового будинку №9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області; зобов’язати відповідача повернути ключі та документи частину будинку №9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

1.2 В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 07 лютого 2012 року через тиждень після смерті матері відповідач її помістила до психіатричної лікарні в м. Павлограді, а згодом відправила до Дніпропетровської психіатричної лікарні, при цьому зазначила, що вона є психічнохворою. 12 липня 2012 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області було винесено рішення про визнання її недієздатною та призначення їй опікуна ОСОБА_3 В цьому ж році 17 липня 2012 року вона була поміщена до КЗ «Володимирський психоневрологічний інтернат» ДОР» на постійне місце проживання на повне державне утримання. Однак, 22 грудня 2016 року апеляційним судом Дніпропетровської області рішення Павлоградського міськрайонного суду від 12 липня 2012 року скасовано як незаконне та відмовлено відповідачу у задоволенні позову. Отже, на сьогоднішній день вона є дієздатною особою. Їй належить на праві власності 6/12 частин будинку №9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області, а також 1/12 відповідач не оформила на неї. На час опікунства відповідач зберігала усі документи на будинок у себе. На одноразові звернення категорично відмовилась надавати документи на оспорюваний будинок та надавати до нього доступ. В порядку досудового врегулювання спору спір врегулювати не вдалось можливим. Окрім того, неправомірна поведінка її сестри спричинила їй моральну шкоду, яка полягає у наступному: вона є інвалідом 1 групи, має порушення вестибулярного апарату, проблеми з суглобами, однак відповідач не надала можливості їй проживати у власному житлі. Їй приходиться просити жити у сторонніх осіб. Як інвалід 1 групи вона звільнена від сплати судового збору.

1.3 Відповідач подала до суду відзив, відповідно до змісту якого, просила суд відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Так, правовстановлюючі документи на оспрорюваний будинок відносно позивача відсутні, оскільки її частка не оформлювалась. Відповідач ніколи не чинила перешкод у наданні доступу до житла своїй сестрі, оскільки у останньої є ключі від будинку. Окрім того, позивачка жодного разу не зверталась до неї з проханням надати їй доступ до житла, надати їй документи та ключі на будинок.

1.4 Позивач надала суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якого просила позов задовольнити в повному обсязі з наступних підстав. Так, у неї маються правовстановлюючі документи на 1/2 частину оспорюваного будинку, що підтверджується інформаційною довідкою №77840545. Вона неодноразово намагалася переговорити з ОСОБА_3 щодо примирення, аби вона не чинила їй перешкод у користуванні житлом, проте остання відмовляється. Вона не має ключів від свого будинку, бо вони знаходяться у відповідача. Так, вона особисто 03 серпня 2018 року намагалася потрапити до свого житла, однак відповідач не пустила її у будинок, при цьому категорично зазначила, що не пустить її у оспорюваний будинок, що підтверджується відезаписом.

1.5 В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, посилаючись на свої позовні вимоги, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити. А також зазначила, що вона є вільною, дієздатною людиною. Документи були на право власності на частину оспорюваного будинку у нотаріуса ОСОБА_5 Після відпустки вона на протязі двох років неодноразово зверталась до її сестри з проханням примиритися пустити її мешкати у будинку та віддати їй її ключі. Так, вона приходила до сестри та прохала її пустити мешкати, однак оскільки калитка у будинку була закрита вона не змогла попасти до будинку, хоча сестра була вдома. Сестра не відповідає на її дзвінки, вона особисто бажає сама мешкати в зазначеному будинку і це її особисте бажання. На даний час вона сама себе обслуговує та не є психічнохворою, а має ортопедичні захворювання. Вона пам'ятає, що документи та ключі залишились у будинку. Просить суд саме повернути їй її ключі та її документи. Позовну заяву вона особисто підписувала та це її особисті вимоги. Кошти потрібні їй на перший час як допомога, оскільки вона вимушена постійно змінювати місце проживання.

Представник позивача ОСОБА_2, посилаючись на позовні вимоги та відповідь на відзив, позовні вимоги підтримала та просила суд визнати незаконною відмову відповідача в надані доступу до власного житла позивача, в надані позивачу її документів про право власності на частину будинку №9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області; зобов’язати відповідача надати доступ позивачу до житлового будинку №9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області; зобов’язати відповідача повернути ключі та документи частину будинку №9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн. А також суду пояснила, що відповідач не пускає позивача мешкати до її власного будинку, при тому що остання є дієздатною та вільною особою. Вона вважає, що документи та ключі позивача знаходяться у відповідача. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з проханням мешкати у оспорюваному будинку, вона також особисто зверталась у тому числі і до правоохоронних органів, щоб останні захистили право позивача та пустили її мешкати до будинку, частина якого належить на праві власності останній. Моральна шкода полягає у тому, що відповідач не надає позивачу доступу до житла та чинить їй перешкоди у цьому, чим позбавляє останню права на користування своєю власністю.

Представник позивача ОСОБА_6, посилаючись на позовні вимоги, позовні вимоги підтримав та просив суд визнати незаконною відмову відповідача в надані доступу до власного житла позивача, в надані позивачу її документів про право власності на частину будинку №9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області; зобов’язати відповідача надати доступ позивачу до житлового будинку №9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області; зобов’язати відповідача повернути ключі та документи частину будинку №9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

1.6 Відповідач ОСОБА_3 просила суд відмовити в задоволенні позову повністю. А також суду пояснила, що документів та ключів позивача у неї немає. Так, ОСОБА_6 без її відома забрали її сестру з інтернату та не повертають її до закладу. У будинку мається газове обладнання, тому вона боїться пускати мешкати ОСОБА_1 у будинок, оскільки остання без сторонньої допомоги не може самостійно мешкати. Окрім того, робила спроби самогубства. До неї особисто позивач не приходила та не прохала її пустити мешкати у житло і надати їй її документи та ключі. За станом здоров'я вона вважає, що позивач не може мешкати самостійно у будинку. ОСОБА_1 є психічнохворою людиною і лікувалася у закритому закладі. Тільки після того, як позивач надасть їй медичні довідки, що вона може самостійно мешкати без сторонньої допомоги, тоді вона пустить останню мешкати у оспорюваний будинок. Без надання їй медичних довідок вона ніколи не пустить позивача мешкати у зазначений будинок.

Представник відповідача ОСОБА_4, посилаючись на відзив, просила в задоволенні позову відмовити. А також суду зазначила, що позов поданий передчасно, оскільки позивач особисто до відповідача з даними позовними вимогами не зверталася. Відповідач саму сестру до житла пускає, однак вона не пускає сторонніх осіб, які приходять разом з нею. Позовні вимоги щодо повернення ключів та документів не підлягають задоволенню, оскільки їх у позивача у наявності не має. ОСОБА_3 не чинить перешкод у користуванні житлом позивачу. Окрім того, у провадженні Верховного Суду знаходяться дві справи щодо позивача. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовити, оскільки вони полягають саме у відшкодування матеріальної шкоди (коштів для проживання позивача на перший час). Позивач не може мешкати разом з позивачем за станом здоров'я останньої.

Заяви, клопотання.

2.1 Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення справ по суті у суді касаційної інстанції №429/1878/12-ц та у суді першої інстанції №195/1605/16-ц.

2.2. Судом задоволено клопотання позивача про залучення у справі її представника за довіреністю ОСОБА_6

2.3 Судом задоволено клопотання відповідача про визнання її неявки в судове засідання 11.07.2018 року з поважних причин.

2.4 Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача та її представника про залучення третьої особи - Тернівської міської ради Дніпропетровської області.

2.5 Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача та її представника про проведення судової психіатричної експертизи відносно ОСОБА_1

Інші процесуальні дії у справі.

3.1 Ухвалою судді від 03 травня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку загального провадження та призначено підготовче провадження на 09.00 год. 23 травня 2018 року.

3.2 Ухвалою суду від 23 травня 2018 року через неявку відповідача відкладено підготовче провадження на 15.00 год. 07 червня 2018 року.

3.3 07 червня 2018 року в підготовчому провадженні оголошена перерва на 15.00 год. 22 червня 2018 року.

3.3 Ухвалою суду від 22 червня 2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 15.30 год. 11 липня 2018 року.

3.4 11 липня 2018 року судове засідання відкладено через неявку відповідача по справі та визнано її неявку з поважних причин.

3.5 Ухвалою суду від 06 серпня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення справ по суті у суді касаційної інстанції №429/1878/12-ц та у суді першої інстанції №195/1605/16-ц.

3.6 06 серпня 2018 року в судовому засіданні оголошена перерва на 13.00 год. 05 вересня 2018 року та визнано явку відповідача обов'язковою для надання особистих пояснень.

3.7 05 вересня 2018 року в судове засідання не з'явились учасники справи, а також суд знаходився в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні.

3.8 27 вересня 2018 року в судовому засіданні оголошена перерва на 13.00 год. 16 жовтня 2018 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та відповідача.

3.9 16 жовтня 2018 року в судовому засіданні оголошена перерва на 11.00 год. 31 жовтня 2018 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та відповідача.

3.10 31 жовтня 2018 року в судовому засіданні оголошена перерва на 09.30 год. 15 листопада 2018 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та відповідача.

3.11 Ухвалою суду від 15 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача та її представника про залучення третьої особи - Тернівської міської ради Дніпропетровської області.

3.12 Ухвалою суду від 15 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача та її представника про проведення судової психіатричної експертизи відносно ОСОБА_1

Фактичні обставини, встановлені судом.

4.1 Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обґрунтування позовних вимог та їх заперечення, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

4.2 В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частина будинку №9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області, відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 5/12 частин будинку №9 по вул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області.

Дані обставини не оспорюються сторонами та підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №77840545 від 07 січня 2017 року (а.с. 8).

4.3 Позивач ОСОБА_1 є інвалідом першої групи з дитинства безстроково та потребує догляду.

Дані обставини підтверджуються копією довідки ВТЕК серії Д-70 №729230 (а.с.7).

4.4. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2018 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2017 року скасовано та визнано неправомірним поміщення на утримання ОСОБА_1 в КЗ «Володимирського психоневрологічного інтернату Дніпропетровської обласної ради» з 2012 року до 10 лютого 2017 року. Визнано відмову щодо відрахування ОСОБА_1 із КЗ «Володимирського психоневрологічного інтернату Дніпропетровської обласної ради» неправомірною та зобов’язати КЗ «Володимирського психоневрологічного інтернату Дніпропетровської обласної ради» відрахувати ОСОБА_1 із інтернату.

Дані обставини підтверджуються копією рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2018 року (а.с. 58-61).

4.5 Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровскої області від 12 квітня 2012 року, яке набрало законної сили 23 квітня 2012 року, ОСОБА_1 визнано недієздатною, призначено ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_1

Однак, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2012 року та відмовлено ОСОБА_3 у задоволені заяви про визнання особи недієздатною та призначення опікуном.

Дані обставини підтверджуються копіями рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року та Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2012 року (а.с. 4-6).

4.6 Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 206 від 05 грудня 2017 року ОСОБА_1 виявляє ознаки «органічного ураження головного мозку травматично-судинного ґенезу із психоорганічним синдромом»; наявний у ОСОБА_1 психічний розлад істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; в 2011, 2012, 2014 році у ОСОБА_1, згідно з аналізом наданої на дослідження медичної документації, були наявні ознаки хронічного стійкого психічного розладу; згідно з аналізом наданої на теперішнє дослідження медичної документації, виявлені психіатрами у ОСОБА_1 психічні розлади в 2011-2012 роках позбавляли її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а в 2014 році істотно впливали на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.161-178).

4.7 Як слідує з листів, довідок Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області від 06 серпня 2018 року, пояснень та заяв, позивач ОСОБА_1 намагалася 03 серпня 2018 року попасти до оспорюваного житлового будинку, однак не змогла цього зробити (а.с. 128-132).

Докази відхиленні судом.

5.1 Суд не бере до уваги в якості доказу посилання відповідача та її представника на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року, яким визнано ОСОБА_1 недієздатною, оскільки дане рішення на час розгляду судом не набрало законної сили, отже ОСОБА_1 є дієздатною особою.

Мотивована оцінка кожних аргументів, наведених учасниками справи, порушення прав.

6.1 Отже, в судовому засіданні підтвердились обставини, на які посилається позивач, що вона є дієздатною особою, оскільки рішення суду про визнання її недієздатною та призначення їй опікуна ОСОБА_3 скасовано, а рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року не набрало законної сили, тому вона має усі права та обов’язки, які передбачені чинним законодавством, за умови, що вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Судові рішення Верховним Судом на час розгляду справи не постановлені.

6.2 Також, в судовому засіданні підтвердились обставини, на які посилається позивач, що вона має право приватної власності на 1/2 частину оспорюваного будинку та відповідач чинить їй перешкоди у користуванні ним та не надає доступ до житла, оскільки як слідує з пояснень позивача та відповідача, остання відмовляється її впускати мешкати до оспорюваного будинку, при тому, що позивач зверталась до неї з цим проханням. Дані обставини також підтверджуються листом та довідкою Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області.

6.3 Також, суд вважає, що підтвердились обставини позивача, на які вона посилається у своїх позовних вимогах та у відповіді на відзив, які були нею особисто підписані як на підстави відшкодування моральної шкоди у зв’язку з неправомірними діями відповідача, оскільки дійсно тривалий час відповідач не надає позивачу мешкати у оспорюваному будинку, чим порушує її право на користування своєю власністю. Суд не приймає доводи представника відповідача, що моральна шкода полягає у відшкодування матеріальної шкоди (коштів для проживання позивача на перший час), оскільки позивач підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі, де є її посилання як на підставу спричиненої моральної шкоди.

6.4 Посилання відповідача та її представника на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року, яким визнано ОСОБА_1 недієздатною, суд вважає недоречним, оскільки дане рішення не набрало законної сили, отже ОСОБА_1 є дієздатною особою. З цих обставин суд не бере до уваги в якості доказу зазначене рішення суду.

6.5 Суд вважає, що позивач та її представник відповідно до ст. 12,13,76-81 ЦПК України, розглядаючи позовні вимоги в межах заявлених вимог, не довели обставин, які підтверджують вимоги щодо зобов’язання відповідача повернути ключі та документи позивачу, оскільки позивач та її представник не довели суду належними та допустимими доказами по справі, що документи та ключі ОСОБА_7 знаходяться у відповідача ОСОБА_3 Окрім того, позивач має право отримати дублікат як ключів так і документів.

6.6 Отже, суд вважає, що не підтвердились обставини, на які посилається відповідач та її представник, що документи та ключі ОСОБА_7 знаходяться у відповідача ОСОБА_3

6.7 Однак, суд вважає, що не підтвердились обставини, що позивач ОСОБА_1 не може самостійно мешкати у будинку, частина якого належить останній на праві власності, через те, що може нашкодити відповідачу, оскільки відповідач та її представник не довели суду належними та допустимими доказами по справі ці обставини.

6.8 Також, суд вважає, що вимоги позивача не можуть бути передчасними, оскільки відповідач у своїх поясненнях зазначила, що вона не впустить позивача за її станом здоров'я мешкати у оспорюваному будинку.

6.9 Окрім того, суд вважає, що відповідно до ст. 12,13,76-81 ЦПК України, не підтвердились обставини на які посилається відповідач, що позивач за своїм станом здоров'я не може мешкати самостійно у будинку без сторонньої допомоги.

Норми права, які застосував суд.

7.1 Згідно ст. 26 ЦК України, усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

Частиною 1 статті 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Відповідно до ч.1 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Частиною 1 ст. 40 ЦК України передбачено, що фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Отже, ОСОБА_1 є дієздатною особою, оскільки рішення суду про визнання її недієздатною та призначення їй опікуна ОСОБА_3 скасовано, а тому вона має усі права та обов’язки, які передбачені чинним законодавством, за умови, що вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

7.2 Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно з ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що власник житлового будинку (частини житлового будинку) має право в ньому проживати, користуватися, володіти та розпоряджатися ним (нею), а також має право на усунення перешкод у користуванні своєю власність (частиною власності) у тому числі і від співвласників.

7.3 У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом належними та допустимими доказами.

Отже, позивач має право на доступ до оспорюваного будинку як співвласник та має право на проживання в ньому.

7.4 Статтею 310 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування.

Отже, фізична особа має право на свободу, у тому числі на вільний вибір місця проживання і свободу пересування та забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу.

7.5 Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, суд приходить до висновку, що діями відповідача позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у позбавленні її доступу до житла, яке належить їй на праві приватної власності, при цьому останняє інвалідом 1 групи, внаслідок чого вона вимушена була мешкати у сторонніх осіб.

7.6 Відповідно до п.1.1, 1.2 глави 22 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа. Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, які підтверджують їх родинні стосунки (свідоцтво виконавця заповіту).

Отже, позивач не позбавлена права отримати дублікат правовстановлюючих документів на оспорюваний будинок у нотаріуса за її письмовою заявою як спадкоємець.

Висновок суду.

8.1 З урахуванням зазначеного, та розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо визнання незаконних дій відповідача, зобов’язання відповідача надання позивачу доступу до житлового будинку.

8.2 Так, з урахуванням зазначеного, та розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивач має право на доступ до оспорюваного будинку як співвласник та має право на проживання в ньому. Отже, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо визнання незаконною відмови відповідача в наданні доступу до власного житла позивача та зобов’язання відповідача надати доступ позивачу до житлового будинку.

8.3 Також, суд приходить до висновку, що діями відповідача позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у позбавленні її доступу до житла, яке належить їй на праві приватної власності, при цьому останняє інвалідом 1 групи, внаслідок чого вона вимушена була мешкати у сторонніх осіб. Однак, суд залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням усіх обставин, які мають істотне значення вважає, що позивачем значно завищений розмір спричиненої моральної шкоди, тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.

8.4 Однак, суд відповідно до ст. 12,13,76-81 ЦПК України, розглядаючи позовні вимоги в межах заявлених вимог, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача повернення ключів і документів про право власності на частину житлового будинку та у визнані незаконною відмови відповідача в наданні позивачу документів про право власності на частину будинку, оскільки позивач та її представник не довели суду належними та допустимими доказами по справі, що документи та ключі ОСОБА_7 знаходяться у відповідача ОСОБА_3

Судові витрати.

9.1 Про судові витрати сторонами суду не заявлено.

Однак, відповідно до задоволених вимог та з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне на підставі ст.ст. 4-5 ЗУ «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. за задоволення вимог не майнового характеру, оскільки позивач звільненна від сплати судового збору як інвалід першої групи.

На підставі ст. ст. 2, 4, 10, 12-13, 17, 18, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, надання доступу до житлового будинку, повернення ключів та документів на право власності на частину будинку, відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову ОСОБА_3 в наданні доступу до власного житла ОСОБА_1 на частину будинку№9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області.

Зобов’язати ОСОБА_3 надати доступ ОСОБА_1 до житлового будинку №9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) гривень.

В частині зобов’язання ОСОБА_3 повернення ключів і документів про право власності на частину житлового будинку №9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області ОСОБА_1 та у визнані незаконною відмови ОСОБА_3 в наданні ОСОБА_1 документів про право власності на частину будинку№9 по провул. Вознесенській в м. Тернівка Дніпропетровської області, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Сторони та інші учасники справи: позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: 51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, булл. Г.Космосу, буд.3 кв.77, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1); представник позивача - адвокат ОСОБА_2 (адреса: 51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Кренкеля, буд.52), відповідач - ОСОБА_3 (місце проживання та реєстрації: 51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, провул. Возесенський, буд.9, 51400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), представник відповідача - адвокат ОСОБА_4 (адреса: 51402, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Деповська, буд.1).

Повне рішення складено 20 листопада 2018 року.

Головуючий суддя В.О. Корягін