Рішення № 77963421, 16.11.2018, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 203/1319/18

Провадження № 2/193/407/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

16 листопада 2018 року сел. Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Кащука Д.А.,

за участі секретаря судового засідання: Ратушній В.В.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Софіївка Дніпропетровської області, у загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за розпискою.

В позовній заяві зазначає, що він та відповідач у справі перебували у дружніх відносинах. Десь на початку 2015 р. відповідач попрохав його дати йому у борг грошові кошти, як тільки максимально можливої для позивача суми. 24.03.2015 р. позивач передав особисто ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_3 усі наявні у нього грошові кошти, а саме 722 352 грн. 00 коп..Відповідач пояснив, що вказані грошові кошти він бажає витрати на придбання житла. На підтвердження отримання грошових коштів відповідач написав власноруч розписку та передав її позивачу, а співвідповідач ОСОБА_3 уклав в інтересах відповідача договір поруки та підписав його з позивачем. Таким чином співвідповідач частково прийняв на себе обов’язки по відшкодуванню грошових коштів у випадку їх неповернення самим відповідачем.

У вказаній розписці було вказано граничний строк повернення грошових коштів - 15.04.2015 р.

Зазначає, що Відповідач не повернув борг, навіть частково. Почав всіляко ухилятися від виконання своїх зобов’язань та навіть почав ухилятися від зустрічей з позивачем. Він намагався владнати вказану проблему шляхом спроб перемовин з відповідачем у справі але результатів не було жодних. Звернення з вимогою про повернення грошових коштів до співвідповідача також не дала жодних результатів.

Саме з метою захисту прав та законних інтересів, повернення грошових коштів він й звернувся з заявою до суду.

До початку судового розгляду по суті позивач згідно поданої заяви уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача - ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 717352,00 грн. на підставі розписки від 24.03.2015 року.

Позивач ОСОБА_1 підтримав уточнені позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі, просив справу розглядати без участі його представника.

Відповідач до суду не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи маються поштові повідомлення, які повернуті суду за закінченням встановленого строку зберігання, а також розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання на сайті Судової влади.. У встановлений судом строк відповідач без поважних причин не надав відзив на позов, в судове засідання жодного разу не з'явився, відтак суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає, що дану справу можливо вирішити на підставі наявних в ній доказів, з урахуванням думки позивача, за відсутності відповідача і постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 722352,00 грн. та зобов'язався повернути до 15.04.2015 року, в договорі позики від 24.03.2015 року міститься підпис відповідача (а.с.4). ОСОБА_2 в порушення умов договору зазначений борг не повернув.

Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В даному випадку відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики повинен бути укладеним у письмовій формі.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст.207 ЦК). Відповідно до ч. 2 вказаної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує укладений між сторонами правочин щодо передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своє суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постановах від 08 червня 2016 року (справа №1103цс), від 12 квітня 2017 року (справа №442/8157/15-ц).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 надав позивачу згоду про договір позики та отримання в борг грошей, а саме 722352,00 гривень зі строком повернення до 15.04.2015 року, а отже сторони дотримались письмової форми договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушень, визначених змістом зобов'язання .

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставина, на яку посилаються позивач, як на підставу для задоволення позову встановлена в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума боргу за розпискою від 24.03.2015 року в сумі 717352,00 грн..

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати.

На підставі вищенаведеного та ст.ст. 218, 1046, 1047, 1049 ЦК України; ст.ст. 4,5,13,77,121,141,265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: смт.Софіївка, пров.Радянський, буд.4, Софіївського району, Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН:НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, грошові кошти у сумі 717352,00 грн. (сімсот сімнадцять тисяч триста п'ядесят дві гривні 00 коп.), згідно розписки від 24 березня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: смт.Софіївка, пров.Радянський, буд.4, Софіївського району, Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН:НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір у розмірі 7173 (сім тисяч сто сімдесят три ) гривні 52 копійок.

Повернути зайво сплачений судовий збір позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН:НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 у сумі 776,48 грн. (сімсот сімдесят шість гривень 48 коп.).

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м.Дніпро, Соборного району, Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 37989316, розташоване за адресою: м.Дніпро, пр.Гагаріна, буд.7 приміщ.32) повернути платнику: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН:НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір, сплачений в сумі 776,48 грн., який було сплачено на р/р 31217206700007, МФО 805012, за платіжним дорученням №0.0.1010238422.1 від 13.04.2018 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Софіївський районний суд Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення виготовлений 20 листопада 2018 року.

Суддя: Д.А.Кащук