Рішення № 77962188, 16.11.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7691/18

2/212/3008/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., справа № 2/212/3008/18; 212/7691/18, позивач ОСОБА_1, відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком», розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, в залі суду в місті ОСОБА_2 цивільну справу за ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я, представники сторін: позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3, відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» - ОСОБА_4,-

встановив:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди спричиненої нещасним випадком.

Позов мотивовано тим, що він з 04.08.2008 року перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача. 20.06.2011 року був переведений на посаду майстра гірничого дільниці №6 ш. «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком». 18.01.2018 року, близько 22.40 годині, під час виконання трудових обов’язків з ним трапився нещасний випадок, внаслідок наїзду несправного електровозу контактного шахтного 14КА, який є джерелом підвищеної небезпеки та належить відповідачу. Ним було отримано тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: відкритого двійного скалкового зламу обох кісток в/3 і н/3 правої гомілки зі зміщенням уламків; закритий злам медіальної щиколотки правої гомілки без зміщення уламків; закритий злам 4-ї, 5-ї плеснових кісток, кубоподібної кістки правої ступні зі зміщенням уламків; рвані рани н/3 правої гомілки з пошкодженням сухожилку переднього великогомілкового м’язу; обширі садна правої гомілки і ступні; сидром стиснення м’яких тканин правої гомілки і ступні; травматичний шок 1-го ступнею; анемія 1-го ступнею. 19.06.2018 року його було звільнено з роботи у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, який перешкоджає продовженню даної роботи, згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України. При проходженні огляду МСЕК експертною комісією йому встановлено 80% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Від нещасного випадку він переніс та переносить моральні страждання, переживання та фізичну біль, які полягають в тому, що у нього постійно виникають складнощі у зв’язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями. Йому протипоказане фізичне навантаження та усі види праці, через що не може працевлаштуватися, робити по господарству. На теперішній час він постійно переносить фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих травм, що супроводжуються значною втратою працездатності в молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почутті розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Також, він не може приділяти належної уваги родині, а саме дружині та двом неповнолітнім дітям. Актом розслідування нещасного випадку встановлено причину нещасного випадку та вину підприємства. Вважає, що з вини підприємства, втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода у зв’язку з нещасним випадком, просить суд стягнути з відповідача 147 280,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

10 жовтня 2018 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач скористався правом надання суду відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити .

06 листопада 2018 року до суду направлено клопотання відповідачем про розгляд справи в загальному провадженні, яке за результатами розгляду 16.11.2018 року, залишено без задоволення.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли з січня 2018 року, коли з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, в результаті якого йому був встановлений діагноз - відкритий двійний скалковий злам обох кісток в/3 і н/3 правої гомілки зі зміщенням уламків; закритий злам медіальної щиколотки правої гомілки без зміщення уламків; закритий злам 4-ї, 5-ї плеснових кісток, кубоподібної кістки правої ступні зі зміщенням уламків; рвані рани н/3 правої гомілки з пошкодженням сухожилку переднього великогомілкового м’язу; обширі садна правої гомілки і ступні; сидром стиснення м’яких тканин правої гомілки і ступні; травматичний шок 1-го ступнею; анемія 1-го ступнею, що підтверджується виписними епікризами (а.с. 28-29).

Позивач ОСОБА_1 з 04.08.2008 року по 19.06.2018 року працював на підприємстві відповідача. 19.06.2018 року був звільнений у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, який перешкоджає продовженню даної роботи, згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с.22-27).

18.01.2018 року під час виконання трудових обов’язків з ОСОБА_1 трапився нещасний випадок, причиною якого став наїзд електровозу контактного шахтного 14КА (а.с.12-13).

Відповідно до п. 7 Акту №3-23 від 29.01.2018 року форми Н-1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, нещасний випадок на виробництві, під час якого був травмований ОСОБА_1 стався через невиконання посадових обов’язків та вимог інструкції з охорони праці (а.с.13).

Висновком МСЕК первинно 10.05.2018 року позивачу було встановлено 80% втрати професійної працездатності та встановлено другу групу інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на підприємстві з наступним переоглядом у травні 2019 року (а.с.7-8).

Висновком МСЕК від 10.09.2018 року ОСОБА_1 було встановлено 80% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва з наступним переоглядом у травні 2019 року. Протипоказано усі види праці на період активного лікування (а.с. 9-10).

Встановлюючи правовідносини суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 працював на дільниці №6 шахти «Гвардійська» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» і нещасний випадок, який призвів до ушкодження здоров’я, пов'язаний із виконанням трудових обов’язків, тому йому має бути відшкодовано моральну шкоду.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Як встановлено із позовної заяви, медичних документів, позивач внаслідок отриманої травми відчуває постійний фізичний біль та страждання, він зазнав ушкодження здоров’я, втратив нормальні життєві зв’язки і повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя, після отриманої травми. Позивач внаслідок отриманої травми вимушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико – соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування. У зв’язку з травмою було порушено та порушуються його нормальні життєві зв’язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв’язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями ноги. Все це постійно і негативно позначилося і позначається на його душевному та фізичному стані. Покращення в стані здоров'я не відбувається, постійно потрібно приймати медичні препарати і такі обставини в сукупності викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, стан здоров`я позивача не покращується. Постійний характер фізичних страждань через постійний фізичний біль у позивача, знаходить своє підтвердження також в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу отриманої травми. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Позивачем втрачена професійна працездатність в результаті нещасного випадку на підприємстві відповідача, йому спричинена моральна шкода. При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог ч.1 ст.6, ст.13 Закону України «Про охорону праці» обов'язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок отриманої травми під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд дійшов висновку, що позивач зазнав тяжкі травми у зв’язку з виконанням трудових обов’язків, тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні (а.с. 28). Стійке погіршення стану здоров’я змушує позивача постійно відвідувати лікувальні заклади, систематично проходити курси амбулаторного лікування, негативні наслідки трудового каліцтва обмежують позивача у побуті, він не має можливості виконувати більшість домашніх робіт, що завдає додаткових моральних страждань. До теперішнього часу відчуває біль в місцях переламів кісток, внаслідок чого він постійно перебуває у напруженому психічному стані.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності – 80 % та другу групу інвалідності, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахування стажу роботи позивача на підприємстві, вини позивача у настанні нещасного випадку, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування в сумі 100 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Суд встановивши обставини справи, давши їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв’язку з нещасним випадком.

Свої моральні страждання, пов’язані з нещасним випадком позивач оцінює в розмірі 147 280,00 гривень.

Разом з тим вважає, що з урахуванням роз’яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення 147 280,00 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 153,237-1 КЗпП України, Законом України « Про охорону праці», ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд ,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 704 грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Дніпровський апеляційний суд через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін. Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер3135003273, проживає за адресою: 50031, м. Кривий Ріг, вул. Кремлівська, 6/49.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повне рішення суду виготовлено та підписано 20.11.2018 року.

Суддя: О. Н. Борис