Рішення № 77962186, 07.11.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №199/9049/17

Провадження №2/201/1064/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 листопада 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу. В обґрунтування позову посилається на те, що 26 жовтня 2015 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АЕ/5989774 за умовами якого було застраховано автомобіль НОМЕР_1. 27 вересня 2016 року у м. Дніпро по вул. Шевечнко сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 Відповідно до постанов Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2017 року указана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано майнової шкоди власнику автомобіля НОМЕР_2. Позивач на підставі страхового акту №00204392 від 20 жовтня 2016 року виплатив власнику автомобіля НОМЕР_2 страхове відшкодування у розмірі 49000,00 грн. Оскільки, як вбачається з постанов Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2017 року, відповідач залишив місце ДТП, позивач просить суд стягнути із відповідача завдані збитки у розмірі 49000 грн. та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Представником позивача надано до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2015 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АЕ/5989774 за умовами якого було застраховано автомобіль НОМЕР_1. (а.с. 5).

27 вересня 2016 року о 16 годині 30 хвилин у м. Дніпро по вул. Шевечнко сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1

Постановами Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Мерседес» № НОМЕР_3 в районі будинку № 34 по вул. Шевченка у м. Дніпрі, під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «БМВ», №АЕ 8088 МХ, власником якого є ОСОБА_3, чим порушив вимоги п.10.9 ПДР України, залишив місце ДТП та поліцію не повідомив. ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4 та 124 КУпАП (а.с. 6-7).

Згідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про виплату матеріального збиитку й надав усі необхідні документи. Відповідно до страхового акту № 00204392 від 20 жовтня 2016 року розмір страхового відшкодування склав 49000,00 грн. (а.с. 30), яке ПрАТ «СК «Уніка» сплатило згідно платіжного доручення № 037399 від 24 жовтня 2016 року на користь ОСОБА_3 (а.с. 31).

Відповідно до п. в ст. 38.1.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Ураховуючи, що відповідач після ДТП залишив місце ДТП, суд вважає, що виплачена сума страхового відшкодування підлягає стягненню з ОСОБА_1

Відповідно до вимог чинного законодавства на суд як на державний орган покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, у зв'язку із чим суд має право й зобов'язаний визначити характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, встановити склад осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ПрАТ «СК «Уніка» обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 49000 грн.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2/66) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70А, код ЄДРПОУ 20033533; р/р 265061822 в АТ «ОСОБА_4 Аваль», МФО 380805) суму страхового відшкодування в розмірі 49000 (сорок дев’ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2/66) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70А, код ЄДРПОУ 20033533; р/р 265061822 в АТ «ОСОБА_4 Аваль», МФО 380805)сплачений судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев