Рішення № 77959865, 14.11.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/3256/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Голівець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) 28.09.2018 звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради (далі - Управління) та просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні їй субсидії з травня 2018 року, що викладена в листі від 08.08.2018 № 03-09/18302;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути її заяву від 06.06.2018 про призначення субсидії з травня 2018 року.

Позов мотивовано тим, що рішення комісії по призначенню усіх видів державної допомоги не відповідає положенням Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848, та порушує її право на отримання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки сім'я позивача перебуває у складних життєвих обставинах.

Ухвалою судді від 10.10.2018 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) та надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов. Також відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судом рішення у справі.

Ухвалою суду від 02.11.2018 вирішено питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та проведенням судового засідання.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Також пояснила, що нею до заяви про призначення житлової субсидії було надано весь пакет документів, оформлений відповідно до отриманої у відповідача консультації.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, у встановлений ухвалою суду строк надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивачем, під час звернення із заявою для підтвердження права на отримання житлової субсидії, було надано довідку ЛКК про потребу дитини (її сина) у домашньому догляді. Однак, доходи сина не враховуються під час призначення субсидії, у зв'язку із чим комісією прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні її заяви, оскільки вона не сплачувала єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді з липня 2017 року по грудень 2017 року включно.

Також визнав, що сім'я ОСОБА_1 перебуває у скрутному матеріальному становищі, однак наданих позивачем документів не достатньо для призначення житлової субсидії з травня 2018 року.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 06.06.2018 ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про призначення житлової субсидії, декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, заявою на комісію по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги з травня 2018 року та довідкою ЛКК від 11.06.2018 №102/0218 про потребу дитини у домашньому догляді (а.с. 21-25).

26.06.2018 Управлінням складено подання та направлено на розгляд комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги (далі - Комісія) рішення №1504 щодо призначення позивачу житлової субсидії (а.с. 25 зворот).

Рішенням Комісії від 20.07.2018, оформленим протоколом №29, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії відповідно до підпункту 3 пункту 6 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 № 329). Зокрема, зазначено, що заявниця декларує відсутність у неї доходів, які враховуються під час призначення житлової субсидії, та вона не сплатила єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді з липня 2017 року по грудень 2017 року включно (а.с. 26, 27).

Листом від 08.08.2018 за № 03-09/18302 ОСОБА_1 повідомлено про прийняте рішення та мотиви відмови у наданні житлової субсидії (а.с. 26 зворот).

Також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 14.08.2018 повторно звернулась до Управління із заявою про призначення житлової субсидії, в якій просила призначити їй житлову субсидію з травня 2018 року, як виняток. До заяви позивачем було додано довідку, видану Чернігівським міським центром соціальних служб сім'ї, дітей та молоді від 14.08.2018 за №870, відповідно до змісту якої сім'я ОСОБА_1 поставлена на облік як така, що опинилася у складних життєвих обставинах і потребує сторонньої допомоги (а.с. 28-29).

15.08.2018 Управлінням до Комісії направлено подання щодо призначення житлової субсидії ОСОБА_1 (а.с. 28 зворот).

Рішенням Комісії від 17.08.2018, оформленим протоколом №33, попереднє рішення Комісії залишено без змін та запропоновано позивачу звернутися з новим пакетом документів на комісію по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги на наступний період (а.с. 29 зворот).

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні житлової субсидії з травня 2018 року протиправним, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення суд бере до уваги те, що однією з найважливіших умов визначеності відносин між людиною і державою є закріплення у статтях 3, 21 Конституції України принципу непорушності прав і свобод людини. Визнаючи людину найвищою соціальною цінністю, Основний Закон України встановлює перелік прав і свобод, гарантує і забезпечує їх захист, у тому числі від порушення з боку держави, її органів та посадових осіб. Зазначені права і свободи визначають міру можливої поведінки людини і громадянина, відображають певні межі цих прав та можливість користуватися благами для задоволення своїх інтересів.

Положеннями Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що з метою реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, встановлених Конституцією України, забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах, держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів, а також надає певній категорії громадян пільги і субсидії, зокрема, у сфері житлово-комунального обслуговування.

З метою спрощення порядку призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 затверджено відповідне Положення (далі - Положення; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Положення, право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) (пункт 3 Положення).

Відповідно до пункту 8 Положення житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку).

Пунктом 13 Положення встановлено, що для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання):

заяву про призначення житлової субсидії за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява);

декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);

довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

договір найму (оренди) житла (у разі наявності).

Відповідно до пункту 14 Положення структурним підрозділом з питань соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів приймається рішення про: призначення житлової субсидії; відмову в призначенні житлової субсидії; подання документів на розгляд комісії.

Рішення про призначення або відмову в призначенні житлової субсидії приймається комісією протягом 30 календарних днів з дня прийняття структурним підрозділом з питань соціального захисту населення рішення про подання документів щодо призначення житлової субсидії на розгляд комісії.

Згідно із підпунктом 3 пункту 6 Положення житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо у складі домогосподарства або у складі сім'ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, 06.06.2018 ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про призначення житлової субсидії з травня 2018 року. До заяви позивачем було додано пакет документів згідно вимог, встановлених Порядком та у відповідності до отриманої у посадових осіб Управління консультації.

Рішенням Комісії від 20.07.2018, оформленим протоком №29, ОСОБА_1 відмовлено в призначанні житлової субсидії відповідно до пункту 6 Положення (підпункт 3).

Однак, з такою позицією суд не погоджується, враховуючи таке.

Пунктом 7 Положення встановлено, що за наявності умов, зазначених у пункті 6 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії виходячи з конкретних обставин, що склалися, крім випадку, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 цього Положення.

Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

У мм. Києві та Севастополі, обласних центрах і містах обласного значення у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім'ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення субсидії, є такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, позитивне рішення комісії про призначення житлової субсидії може бути прийнято лише у разі, коли такі особи перебувають у складних життєвих обставинах, викликаних тривалою хворобою, що підтверджується висновком (довідкою) лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.

Тобто, вищевказаним Положенням встановлено перелік виключень, коли особі може бути призначена житлова субсидія навіть за наявності обставин, викладених в пункті 6 Положення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в домогосподарстві проживає спільно із матір'ю (1948 р.н.), єдиним доходом якої є пенсія, та сином (2011 р.н.). Позивач не працює, отримує допомогу в Управлінні та здійснює догляд за сином, який часто хворіє, що підтверджується довідкою ЛКК №102/0218 про потребу дитини-інваліда у домашньому догляді.

26.06.2018 соціальним інспектором складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №1570, згідно якого: «Сім'я у складі 3-х осіб мешкає за вказаною адресою. Квартирантів не має. Ремонт здійснювали частково в 2010 році. Меблі придбані деякі в 1980-х роках, деякі в 2000-х роках. Мають: телевізор, холодильник «Вест-2011», пральну машину 2002 року. Заявниця розлучена, не працює, здійснює догляд за сином по довідці ЛКК від 14.06.2018, оскільки дитина дуже часто хворіє. Мати заявниці є пенсіонером, отримує за віком» (а.с. 25).

Крім того, потреба дитини у домашньому догляді була встановлена ще у 2017 році, що підтверджується довідками ЛКК №210/0217 та №107/0217 (а.с. 41, 42).

Також, на вимогу посадових осіб Управління та відповідно до отриманої у них консультації, позивачем для позитивного вирішення питання про призначення житлової субсидії було надано довідку Чернігівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 14.08.2018 №870, яка надавалась на розгляд Комісії, згідно якої родина ОСОБА_1, відповідно до прийнятого 13.08.2018 рішення, є малозабезпеченою та поставлена на облік як така, що опинилася у складних життєвих обставинах, і потребує сторонньої допомоги. Наявні проблеми та обставини певною мірою порушують нормальну життєдіяльність родини та впливають на задоволеність потреб дитини (а.с. 28). Однак, як було встановлено в судовому засіданні відповідач не врахував її, оскільки у довідці не зазначено період з якого родина позивача є малозабезпеченою, а саме: щодо травня 2018 року.

Вирішуючи спір, суд враховує, що за практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року в справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Автономне поняття «законні очікування» не може протиставлятися положенням частини другої статті 19 Конституції України про пріоритетність забезпечення правового порядку. Практикою ЄСПЛ і міжнародних арбітражів визнається, що принцип обґрунтованого очікування не може заперечувати право держав змінювати своє законодавство.

У рішенні від 26 червня 2014 року в справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ наголосив, що зменшення розміру або припинення виплати установленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності (п. 52).

Крім того, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці характеризує якість закону як правове положення, що може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи (Ґавенда проти Польщі від 14.03.2002).

Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Броньовський проти Польщі від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право (Аманн проти Швейцарії від 16.02.2000).

Враховуючи встановлені обставини, які не заперечувались представником відповідача в судовому засіданні, та практику ЄСПЛ, суд вважає, що до спірних правовідносин можливе застосування пункту 7 Порядку, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перебування позивача та її сім'ї у складних життєвих обставинах, викликаних тривалою хворобою сина, що підтверджується відповідними довідками ЛКК (а.с. 25, 41, 42).

Крім того, вказана позиція суду підтверджується тим, що 26.10.2018 Комісією прийнято рішення, оформлене протоколом №43, про призначення ОСОБА_1 житлової субсидії з жовтня 2018 року по квітень 2019 року (а.с. 39). Тобто, Управління фактично визнало право позивача на отримання безповоротної адресної державної соціальної допомоги враховуючи наведені вище обставини.

Суд зазначає, що у зв'язку з протиправними діями відповідача ОСОБА_1, незважаючи на наявність визначених чинним законодавством підстав, була позбавлена права на вчасне призначення житлової субсидії (пільги), отримання якої є її соціальним правом та гарантоване державою.

Відповідно до пункту 15 Положення житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального (неопалювального) сезону і розраховується, зокрема, на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня. У разі подання заяви протягом двох місяців з початку опалювального (неопалювального) сезону житлова субсидія призначається з початку такого сезону.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про призначення житлової субсидії протягом двох місяців з початку неопалювального сезону (червень 2018 року), адресна соціальна допомога має бути їй призначена з травня 2018 року.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволенні шляхом:

- визнання протиправним та скасувати рішення Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради від 20.07.2018, оформлене протоколом №29, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії з травня 2018 року;

- зобов'язання Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018 про призначення житлової субсидії з травня 2018 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні від 14 листопада 2018 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, оскільки відповідач не довів правомірність своїх дій.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Статтею 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Однак, ухвалою судді від 10.10.2018 ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом рішення у справі. В свою чергу, вказаним рішенням вимоги позивача задоволені в повному обсязі, тому за подачу позову має бути сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн., який, відповідно до вказаних вище процесуальних норм, повинен компенсуватись ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління.

У зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе стягнути безпосередньо з Управління, за рахунок його бюджетних асигнувань, у спеціальний фонд Державного бюджету судовий збір у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради (код ЄДРПОУ 03196191, вул. Шевченка, 44, м. Чернігів, 14027) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради від 20.07.2018, оформлене протоколом №29, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії з травня 2018 року.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2018 про призначення житлової субсидії з травня 2018 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні від 14 листопада 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради в дохід спеціального фонду Державного бюджету (отримувач коштів: УК у м. Чернігові/м.Чернігові/22030101; код отримувача: 38054398; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; р/р 34319206084033; код 22030101; призначення платежу: *;101;_____(код ЄДРПОУ); Судовий збір, Чернігівський окружний адміністративний суд) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 листопада 2018 року.

Суддя С.В. Бородавкіна