Рішення № 77959658, 20.11.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 р. м. Чернівці справа № 824/852/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Новоселицького відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у зарахуванні їй, ОСОБА_1, у зарахуванні стажу роботи на посаді медсестри в регіональному центрі "Мікрохірургія ока", ТзОВ "Регіональний центр "Мікрохірургія ока" та ПП УгМО "Ваш зір" загальним строком з 19.07.2004 р. по 25.08.2017 р. до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років;

- зобов`язати Новоселицьке відділення обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати їй, ОСОБА_1, стаж роботи на посаді медсестри в Регіональному центрі "Мікрохірургія ока", ТзОВ "Регіональний центр "Мікрохірургія ока" та ПП УгМО "Ваш зір" до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років та призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня подачі нею заяви про визначення права на пенсію, а саме з 22.09.2017 р.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що 22.09.2017 р. звернулась до Новоселицького відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про визначення права на пенсію за вислугу років. Однак, 02.03.2017 р. отримала відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Зокрема, вказувала, що відповідачем не враховано до трудового стажу стаж роботи її на посаді медичної сестри в Регіональному центрі "Мікрохірургія ока", ТзОВ регіональний центр "Мікрохірургія ока" та ПП. УгМО "Ваш зір", що складає 13 років за період з 19.07.2004 р. по 25.08.2017 р.

Вважає, вказану відмову неправомірною та такою, що порушує її трудові та соціальні права. Просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Чернівецького адміністративного суду від 10.09.2018 р. у адміністративній справі №824/852/18-а відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі-відповідач) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилався на те, що позивачка не має права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки немає достатнього страхового стажу працівника закладів і установ охорони здоров'я (не менше 26 років 6 місяців), перелік яких передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909, так як ТзОВ регіональний центр "Мікрохірургія ока" та ПП. УгМО "Ваш зір" не відноситься до закладів і установ охорони здоров'я, визначених відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 28.10.2002 р. №385 "Про затвердження переліків охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я" та наказу Міністерства оборони від 04.07.2001 р. №232 "Про затвердження переліку закладів охорони здоров'я Збройних Сил України і наказу МВС України від 14.06.1995 р.".

Вказував, що немає підстав зарахувати до страхового стажу період роботи позивачки з 19.07.2004 р. по 25.08.2017 р. Інших періодів, які можливо зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад і установ охорони здоров'я, передбачених Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 немає.

Вважає, позовні вимоги позивачки необґрунтованими, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В ході судового розгляду справи представник позивачки підтримав позов у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання призначене на 09.10.2018 р. не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Водночас, подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Після з'ясування обставин справи та дослідження доказів, представником позивачки в судовому засіданні подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, що проживає за адресою АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, у період з 01.09.1987 р. по 05.07.1990 р. навчалась в Новоселицькому медичному училищі, про що отримала диплом НОМЕР_2 від 05.07.1990 р.

Згідно трудової книжки НОМЕР_3, позивачка працювала:

- у період з 06.08.1990 р. по 14.01.1992 р. в Чернівецькій міській клінічній лікарні №1 на посаді медсестри;

- у період з 15.01.1992 р. по 01.01.1993 р. в Боянівській гімназії на посаді старшої медсестри;

- у період з 02.01.1993 р. по 15.02.1999 р. в Новоселицькій райлікарні на посаді шкільної медсестри;

- у період з 16.02.1999 р. по 25.01.2000 р. в Боянівській лікарській амбулаторії на посаді медичного лаборанта;

- у період з 01.02.2000 р. по 31.05.2000 р. в Чернівецькій обласній станції переливання крові на посаді лаборанта;

- у період з 01.06.2000 р. по 01.10.2002 р. в Чернівецька обласна станція переливання крові на посаді медсестри;

- у період з 14.10.2002 р. по 18.07.2004 р. в КМУ Міській поліклініці №1 на посаді медсестри;

- у період з 19.07.2004 р. по 23.12.2006 р. в Регіональному центрі "Мікрохірургія ока" на посаді медсестри;

- у період з 01.03.2007 р. по 28.02.2009 р. в ТзОВ Регіональний центр "Мікрохірургія ока" на посаді медсестри;

- у період з 02.03.2009 р. по 25.08.2017 р. в ПП. УгМО "Ваш зір" на посаді медсестри.

Як видно із матеріалів справи, 22.09.2017 р. ОСОБА_1 звернулася до Новоселицького відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою №195, в якій просила провести розрахунок страхового стажу та визначити право на пенсію відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за вислугу років.

До заяви позивачкою додано: паспорт; ідентифікаційний номер; трудову книжку, диплом, свідоцтво про народження дитини; довідку про стаж; свідоцтво про шлюб (розірвання шлюбу, зміну прізвища) (а.с. 11).

Листом №184/Г-11 від 02.03.2018 р. Новоселицький відділ обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надав відповідь, в якій повідомив, що відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту, а саме станом на 01.04.2015 - 25 років або станом на 21.12.2015 - 25 років 6 місяців незалежно від віку або маючи станом на 30.09.2017 не менше 26 років 6 місяців і відповідний вік, а саме: 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

- 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

- 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

- 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

- 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;

- 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

- 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

- 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

- 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

- 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

- 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

- 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року;

В листі відповідач зазначав, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 позивачка працювала:

- у період з 01.09.1987 р. по 05.07.1990 р. в Новоселицькому медичному училищі;

- у період з 06.08.1990 р. по 14.01.1992 р. в Чернівецькій міській клінічній лікарні №1 на посаді медсестри;

- у період з 15.01.1992 р. по 01.01.1993 р. в Боянівській гімназії на посаді старшої медсестри;

- у період з 02.01.1993 р. по 15.02.1999 р. в Новоселицькій райлікарні на посаді шкільної медсестри;

- у період з 16.02.1999 р. по 25.01.2000 р. в Боянівській лікарській амбулаторії на посаді медичного лаборанта;

- у період з 01.02.2000 р. по 31.05.2000 р. в Чернівецькій обласній станції переливання крові на посаді лаборанта;

- у період з 01.06.2000 р. по 01.10.2002 р. в Чернівецька обласна станція переливання крові на посаді медсестри;

- у період з 14.10.2002 р. по 18.07.2004 р. в КМУ Міській поліклініці №1 на посаді медсестри;

- у період з 19.07.2004 р. по 23.12.2006 р. в Регіональному центрі "Мікрохірургія ока" на посаді медсестри;

- у період з 01.03.2007 р. по 28.02.2009 р. в ТзОВ Регіональний центр "Мікрохірургія ока" на посаді медсестри;

- у період з 02.03.2009 р. по 25.08.2017 р. в ПП. УгМО "Ваш зір" на посаді медсестри.

У листі відповідач вказував, що право на пенсію за вислугу років медичним працівникам визначається за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909.

Заклади охорони здоров'я визначаються відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 28.10.2002 р. №385 "Про затвердження переліків охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я" та наказу Міністерства оборони від 04.07.2001 р. №232 "Про затвердження Переліку закладів охорони здоров'я Збройних Сил України і наказу МВС України від 14.06.1995 р.".

Відповідач у листі також повідомив, що з урахуванням вищезазначеного до стажу, що дає право позивачці виходу на пенсію за вислугу років зараховані наступні періоди:

- період роботи з 06.08.1990 р. по 14.01.1992 р. в Чернівецькій міській клінічній лікарні №1 (1 рік 5 міс. 9 днів);

- період роботи з 15.01.1992 р. по 01.01.1993 р. в Боянівській гімназії (11 міс. 17 днів);

- період роботи з 02.01.1993 р. по 15.02.1999 р. в Новоселицькій райлікарні (6 років 1 міс. 14 днів);

- період роботи з 16.02.1999 р. по 25.01.2000 р. в Боянівській лікарській амбулаторії (11 міс. 10 днів);

- період роботи з 01.02.2000 р. по 30.06.2000 р. в Чернівецькій обласній станції переливання крові (5 місяців);

- період роботи з 01.07.2000 р. по 01.10.2002 р. в Чернівецькій обласній станції переливання крові (2 роки 3 міс. 1день);

- період роботи з 14.10.2002 р. по 28.11.2002 р. в КМУ Міській поліклініці №1 (1 міс. 15 днів);

- період роботи з 29.11.2002 р. по 31.12.2003 р. в КМУ Міській поліклініці №1 (1 рік 1 міс. 3 дні);

- період роботи з 01.01.2004 р. по 18.07.2004 р. в КМУ Міській поліклініці №1 (6 міс. 18 днів).

Разом 13 років 10 міс.27 днів.

Відповідач вказував, що стаж, що дає право на пенсію за вислугу років становить 13 років 10 місяців 27 днів.

У зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, відповідач повідомив, що позивачка не має права на призначення пенсії за вислугу років (а.с. 6-8).

Вважаючи відмову в призначенні пенсії за вислугу років протиправною, позивачка звернулась до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (п. 6 ст. 92 Конституції України).

Процедура призначення та отримання пенсії встановлена Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 51 Закону №1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоровя" від 19.11.1992 р. №2801-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідновин заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 (далі - Порядок №909, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 вказаного Переліку передбачено, що лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) в лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах мають право на призначення пенсії за вислугу років.

Отже із системного аналізу вказаної норми видно, що до закладів охорони здоров'я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. В зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право: лікарі та середній медичний персонал.

Медичні сестри всіх найменувань лікувальної справи, акушерської та сестринської справи належать до посади середнього медичного персоналу (п.п. 3-5 розділу III Додатку 1 до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 25.12.1992 p. №195 "Перелік вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю").

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як видно із записів трудової книжки НОМЕР_3, позивачка працювала:

- у період з 06.08.1990 р. по 14.01.1992 р. в Чернівецькій міській клінічній лікарні №1 на посаді медсестри;

- у період з 15.01.1992 р. по 01.01.1993 р. в Боянівській гімназії на посаді старшої медсестри;

- у період з 02.01.1993 р. по 15.02.1999 р. в Новоселицькій райлікарні на посаді шкільної медсестри;

- у період з 16.02.1999 р. по 25.01.2000 р. в Боянівській лікарській амбулаторії на посаді медичного лаборанта;

- у період з 01.02.2000 р. по 31.05.2000 р. в Чернівецькій обласній станції переливання крові на посаді лаборанта;

- у період з 01.06.2000 р. по 01.10.2002 р. в Чернівецькій обласній станції переливання крові на посаді медсестри;

- у період з 14.10.2002 р. по 18.07.2004 р. в КМУ Міській поліклініці №1 на посаді медсестри;

- у період з 19.07.2004 р. по 23.12.2006 р. в Регіональному центрі "Мікрохірургія ока" на посаді медсестри;

- у період з 01.03.2007 р. по 28.02.2009 р. в ТзОВ Регіональний центр "Мікрохірургія ока" на посаді медсестри;

- у період з 02.03.2009 р. по 25.08.2017 р. в ПП. УгМО "Ваш зір" на посаді медсестри.

Судом встановлено, що відповідачем до стажу, що дає право виходу на пенсію за вислугу років зараховані наступні періоди:

- період роботи з 06.08.1990 р. по 14.01.1992 р. в Чернівецькій міській клінічній лікарні №1 (1 рік 5 міс. 9 днів);

- період роботи з 15.01.1992 р. по 01.01.1993 р. в Боянівській гімназії (11 міс. 17 днів);

- період роботи з 02.01.1993 р. по 15.02.1999 р. в Новоселицькій райлікарні (6 років 1 міс. 14 днів);

- період роботи з 16.02.1999 р. по 25.01.2000 р. в Боянівській лікарській амбулаторії (11 міс. 10 днів);

- період роботи з 01.02.2000 р. по 30.06.2000 р. в Чернівецькій обласній станції переливання крові (5 місяців);

- період роботи з 01.07.2000 р. по 01.10.2002 р. в Чернівецькій обласній станції переливання крові (2 роки 3 міс. 1день);

- період роботи з 14.10.2002 р. по 28.11.2002 р. в КМУ Міській поліклініці №1 (1 міс. 15 днів);

- період роботи з 29.11.2003 р. по 31.12.2003 р. в Регіональному центрі "Мікрохірургія ока" (1 рік 1 міс. 3 дні);

- період роботи з 01.01.2004 р. по 18.07.2004 р. в ТзОВ Регіональний центр "Мікрохірургія ока" (6 міс. 18 днів);

Тобто, як вбачається із листа №184/Г-11 від 02.03.2018 р. Новоселицького відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яким позивачці повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугу років, відповідачем не зараховано до стажу роботи період з 19.07.2004 р. по 23.12.2006 р., в якому позивачка працювала в Регіональному центрі "Мікрохірургія ока" на посаді медсестри; період з 01.03.2007 р. по 28.02.2009 р., в якому позивачка працювала в ТзОВ Регіональний центр "Мікрохірургія ока" на посаді медсестри та період з 02.03.2009 р. по 25.08.2017 р., в якому позивачка працювала в ПП. УгМО "Ваш зір" на посаді медсестри.

В обґрунтування правомірності своєї відмови, відповідач вказував, що позивачка немає права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки немає достатнього страхового стажу працівника закладів і установ охорони здоров'я (не менше 26 років 6 місяців), перелік яких передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909. Зазначав, що інших періодів, які можливо зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад і установ охорони здоров'я, передбачених Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 немає.

Щодо вказаного твердження представника відповідача варто зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 Примітки до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Тобто, законодавцем визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, які передбачені переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Судом встановлено, що професією, спеціальністю позивачки є медсестра, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_3.

Крім того, як видно із матеріалів справи, на посаді медсестри позивачка працювала в Регіональному центрі "Мікрохірургія ока", в ТзОВ Регіональний центр "Мікрохірургія ока" на посаді медсестри та в ПП. УгМО "Ваш зір" в період з 19.07.2004 р. по 25.08.2017 р.

Таким чином, враховуючи положення п. 2 Примітки до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909, суд вважає, що робота позивачки на посаді медсестри в Регіональному центрі "Мікрохірургія ока", в ТзОВ Регіональний центр "Мікрохірургія ока" та в ПП. УгМО "Ваш зір" дає право на пенсію за вислугу років, оскільки Регіональний центр "Мікрохірургія ока", ТзОВ Регіональний центр "Мікрохірургія ока" та ПП. УгМО "Ваш зір" є закладами охорони здоров'я.

Відтак, вказане вище твердження відповідача є безпідставним та необґрунтованим.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що ТзОВ регіональний центр "Мікрохірургія ока" та ПП. УгМО "Ваш зір" не відноситься до закладів і установ охорони здоров'я, визначених відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 28.10.2002 р. №385 "Про затвердження переліків охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я" та наказу Міністерства оборони від 04.07.2001 р. №232 "Про затвердження переліку закладів охорони здоров'я Збройних Сил України і наказу МВС України від 14.06.1995 р.".

Так, відповідно до ст. 8 Конституції України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Згідно ч. 1 ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Варто зазначити, що нормативні акти (закони і підзаконні акти) в Україні за їх юридичною силою поділяються на: 1. Конституція, конституційні закони. 2. Закони, якими Верховна Рада України дала згоду на обов'язковість дії на території України міжнародних договорів, ухвалених відповідно до Конституції (ратифікаційні закони). 3. Кодифіковані закони (Кодекси, Основи законодавства). 4. Звичайні (ординарні) закони. 5. Постанови Верховної Ради України. 6. Укази Президента України. 7. Постанови Кабінету Міністрів України. 8. Накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Накази, постанови, розпорядження інших органів державної влади.

Із вказаного вбачається, що постанови Кабінету Міністрів України мають вищу юридичну силу в порівнянні з наказами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Відтак, для вирішення питання щодо права позивачки на пенсію за вислугу років, суд бере до уваги положення Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909, згідно якого Регіональний центр "Мікрохірургія ока", ТзОВ Регіональний центр "Мікрохірургія ока" та ПП. УгМО "Ваш зір" є закладами охорони здоров'я.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не враховано до стажу, що дає право виходу на пенсію за вислугу років період роботи позивачки з 19.07.2004 р. по 25.08.2017 р. на посаді медсестри в Регіональному центрі "Мікрохірургія ока", ТзОВ "Регіональний центр "Мікрохірургія ока" та ПП УгМО "Ваш зір".

Відтак, суд приходить до висновку, що своїми діями щодо відмови у зарахуванні позивачці до стажу роботи на посаді медсестри в регіональному центрі "Мікрохірургія ока", ТзОВ "Регіональний центр "Мікрохірургія ока" та ПП УгМО "Ваш зір" період з 19.07.2004 р. по 25.08.2017 р. відповідач порушив соціальні та трудові права останньої, а тому такі дії є протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

З метою захисту порушених прав позивачки, виходячи з принципу правової визначеності у спірних правовідносинах, керуючись положеннями ст. 245 КАС України, суд зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивачки від 22.09.2017 р. №195 про проведення розрахунку страхового стажу та визначення права на пенсію відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за вислугу років.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що під час повторного розгляду заяви позивачки, він зобов'язаний розглянути вказану заяву враховуючи правовий висновок суду наведений в даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджується квитанцією №58026 від 31.08.2018 р. (а.с. 12).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 стажу роботи на посаді медсестри в регіональному центрі "Мікрохірургія ока", ТзОВ "Регіональний центр "Мікрохірургія ока" та ПП УгМО "Ваш зір" з 19.07.2004 р. по 25.08.2017 р. до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2017 р. №195 про проведення розрахунку страхового стажу та визначення права на пенсію відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за вислугу років.

3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул. Оренбурзька, 7-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати (судовий збір) у сумі 704,80 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький