Рішення № 77959288, 20.11.2018, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

Справа № 687/649/18

2/687/395/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 листопада 2018 року смт.Чемерівці

Чемеровецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Горобець Н.О.,

за участю секретаря - Матушкіної М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чемерівці Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк», позивач, банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначив, що 15.02.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 4500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на 31.03.2018 року в нього перед банком утворилася заборгованість у розмірі 72154 грн. 39 коп., з них: 4786 грн. 34 коп. заборгованість за кредитом, 60033 грн. 12 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом, 3422 грн. 82 коп. заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 ОСОБА_2 і правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 3412 грн. 11 коп. штраф (відсоткова складова), яку позивач просить стягнути на його користь із відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити, а справу розглянути у його відсутність, у разі неявки відповідача, дав свою згоду на ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач повторно не з'явилася в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надійшло.

У відповідності до ст.ст. 223, 280 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає можливим розглянути справу в порядку заочного розгляду.

У зв’язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, внаслідок наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч.1 ст.634 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із положень ст. 1055 ЦК України слідує, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що 15 лютого 2011 року відповідач звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» із анкетою - заявою про приєднання до ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг.

15.02.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 4500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір шляхом приєднання останньої до запропонованих позивачем ОСОБА_2 і Правил надання банківських послуг (далі - ОСОБА_2 і Правила), які разом із заявою від 15 лютого 2011 року, Пам'яткою клієнта і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві (а.с. 7).

Подавши ПАТ КБ «ПриватБанк» заяву, ОСОБА_1 приєдналася до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені останнім у стандартних формах ОСОБА_2 і правилах надання банківських послуг, тарифах. Сторони підписали названі документи, які містять усі істотні умови кредитного договору. При цьому відповідач своїм підписом підтвердила, що вона ознайомився та погоджується із запропонованими банком умовами кредитування.

Отже, ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1.1.2.11, 2.1.1.2.12 ОСОБА_2 і правил надання банківських послуг картка діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицьовій стороні картки. Після закінчення строку дії відповідна картка продовжується на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим терміном дії).

Для здійснення грошових операцій за кредитним договором банк видав відповідачу 15.02.2011 року кредитну картку зі строком її дії до листопада 2014 року, 13.06.2013 року - кредитну картку зі строком її дії до листопада 2016 року а 08.08.2014 року – кредитну картку зі строком її дії до вересня 2017 року.

Даний факт підтверджується банківською випискою по картковому рахунку, довідкою про видані кредитні картки.

Відповідач зобов'язувався повернути позивачеві кредит і сплатити банку проценти щомісячними платежами в розмірі 5% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, вносячи їх на рахунок у банку до 25-го числа місяця, що слідує за звітним (а.с. 8).

Банк свої зобов’язання перед позичальником за кредитним договором виконав в повному обсязі.

Сторони домовилися, що за невчасне погашення кредиту та/або процентів ОСОБА_1 повинна була сплатити банку пеню.

У випадку порушення відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених кредитним договором, позичальник зобов’язався сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих прострочених процентів.

З виписки по картковому рахунку вбачається, що у період з 15.02.2011 року по 30.09.2017 року відповідачу відкрито рахунок, на який встановлено кредитний ліміт, та відповідач користувався кредитними коштами: знімав готівку та здійснював часткове погашення кредиту.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, чинне законодавство покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Оцінивши в сукупності надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, користувалася ними, однак не виконала своїх грошових зобов'язань за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», заборгованість ОСОБА_1 по тілу кредиту станом на 31.03.2018 року становить 4786 грн. 34 коп., яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, суд не приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий банком в частині визначення заборгованості по відсоткам у сумі 60033 грн. 12 коп., оскільки даний розрахунок не відповідає умовам кредитного договору.

За умовами кредитного договору, що укладений між сторонами, відповідач мав сплачувати банку за користування кредитними коштами проценти у розмірі 30% в рік, з 01.09.2014 року – 34,8% в рік, а з 01.04.2015 року – 43,2% річних.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 вносилися кошти на погашення заборгованості по кредиту та останній раз внесено кошти на часткове погашення заборгованості по кредитному договору 09.08.2015 року.

Враховуючи, що строк дії кредитного договору закінчився 30.09.2017 року і право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після визначеного договором строку кредитування (п. 54 Постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 444/9519/12), заборгованість по процентах за користування кредитними коштами за період з 10.08.2015 року по 30.09.2017 року становить 4491 грн. 50 коп. (43,2:360х782х4786,34:100).

За таких обставин, позовні вимоги банку в частині стягнення відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню частково, а саме з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість по відсотках - 4491 грн. 50 коп.

Разом з тим, при вирішенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь банку пені та штрафу, суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору, а саме тарифами з обслуговування кредитних карт та пунктом 1.1.5.21, 2.1.1.12.6.1 Правил та умов передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості.

Згідно з тарифами з обслуговування кредитних карт та пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.7.6 Правил та умов передбачена сплата позичальником штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення термінів платежів по будь-якому з грошових зобов’язань тобто несвоєчасне повернення кредиту та процентів за користування кредитом.

Враховуючи вищевикладене і те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року (справа № 6-2003 цс 15).

Отже, з врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги банку в частині стягнення неустойки у вигляді пені в сумі 3422 грн. 82 коп. не підлягають задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути штрафи відповідно до умов кредитного договору - 500 грн. (фіксована частина) та процентна складова, розмір якої відповідно до умов договору становить 463 грн. 89 коп. (4786,34 грн. заборгованість по тілу кредиту + 4491,50 грн. заборгованість по відсоткам)*5%), а всього 963 грн. 89 коп..

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача слід стягнути 10241 грн. 73 коп., з них: 4786 грн. 34 коп. - заборгованість за кредитом, 4491 грн. 50 коп. заборгованість за процентами, а також штраф в сумі 963 грн. 89 коп.. В решті позову слід відмовити.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 72154 грн. 39 коп. та задоволено на суму 10241 грн. 73 коп., тобто на 14,19 % (10241,73х100:72154,39). Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 250 грн. 03 коп. (1762х14,19:100).

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 551, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094 м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 10241 грн. 73 коп. заборгованості та 250 грн. 03 коп. судових витрат.

В решті частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: