Рішення № 77958840, 15.11.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/2965/18

РІШЕННЯ

іменем України

15 листопада 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

за участю:секретаря судового засідання Бачка А.М. представника позивача: ОСОБА_1 представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши адміністративну справу за позовом житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал СХІД 5" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 18.08.2017 року №0006351209 та податкової вимоги форми "Ю" від 25.10.2017 року №2293-17,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив "Набережний квартал СХІД 5" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 18.08.2017 форми "Р" №0006351209 та податкову вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ю" №2293-17 від 25.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал СХІД 5" (ЖБК "Набережний квартал СХІД 5"), проведеною ГУ ДФС у Хмельницькій області з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, встановлені неправдиві висновки щодо порушень позивачем податкового законодавства, а саме: п.133.4.4, п.133.4 ст. 133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПКУ) в редакції з 13.08.2015.

Позивач вказує, що реальність господарських операцій ЖБК "Набережний квартал СХІД 5" з ТОВ "Валіо Груп", підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку. Зазначає, що спірним податковим повідомленням-рішенням нараховане податкове зобов'язання без врахування норм чинного законодавства, внаслідок чого позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Позивач посилаючись на ч.2 п.56 ст.56 ПК України, вважає, що ДФС України порушено строки розгляду скарги позивача в адміністративному порядку, тому спірне рішення підлягає скасуванню.

Відповідач надіслав позивачу з листом податкову вимогу №2293-17 від 25.10.2017 та рішення про опис майна у податкову заставу, однак на адресу відповідача позивач надіслав листи про те, що триває процедура адміністративного оскарження, що підтверджується квитанціями та реєстром поштових відправлень.

Не погоджуючись з вищенаведеними податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою відповідача, позивач вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

На адресу суду від представника відповідача 25.09.2018 надійшов відзив в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. При цьому відповідач посилається на відсутність реальності здійснення господарських операцій між ЖБК "Набережний квартал СХІД 5" та ТОВ "Валіо Груп".

Позивач 03.10.2018 на адресу суду надіслав відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позов у повному обсязі. Позивач звертає увагу на те, що застосування норми підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПК України можливе з 2016 року враховуючи принцип стабільності, який визначений п.4.1.9. ст.4 ПК України. Стверджує, що відповідачем не надано доказів використання позивачем доходів не для фінансування видатків на досягнення цілей, завдань та напрямів діяльності, визначених установчими документами у взаємовідносинах з ТОВ "ОСОБА_2 груп". Також не доведено нікчемність первинних документів у взаємовідносинах з ТОВ "ОСОБА_2 груп". А тому, позивач вважає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

На підставі ухвали суду від 30.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову та просили відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив, оцінивши наявні у матеріалах справи належні та допустимі докази в їх взаємозв'язку та сукупності, проаналізувавши зміст норм права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 04.08.2017 року № 2234 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал СХІД 5" з питань взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., за результатами якої складено акт від 09.08.2017 року № 1575/22-01-14-06/39348417.

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (в редакції з 13.08.2015 року), що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік в сумі 275545 грн, в т.ч.: за серпень - 2015 року в сумі 74872 грн; - за три квартали 2015 року в сумі 36756 грн (в т.ч. за ІІІ квартал в сумі 36756 грн); - за 2015 рік в сумі 200673 грн (в т.ч. за IV квартал в сумі 163917 грн).

На підставі акту від 09.08.2017 № 1575/22-01-14-06/39348417 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесене податкове повідомлення - рішення форми "Р" № НОМЕР_1 від 18.08.2017.

Житлово-будівельний кооператив "Набережний квартал СХІД 5" не погодившись із винесеним податковим повідомленням - рішенням форми "Р" № НОМЕР_1 від 18.08.2017 оскаржив його в адміністративному порядку встановленого ст.56 ПК України до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду поданої скарги Державна фіскальна служба України скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал СХІД 5" залишила без розгляду у відповідності до п. 4 розд. 8 Порядку № 916, з підстав пропуску строку звернення, та повернула останню заявнику.

При цьому, відповідач виніс податкову вимогу №2293-17 від 25.10.2017 та рішення про опис майна у податкову заставу, та направив на адресу позивача, однак на адресу відповідача позивач надіслав листи про те, що триває процедура адміністративного оскарження, що підтверджується квитанціями та реєстром поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом його порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до вимог п.133.4 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції з 13.08.2015) неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій латі - Реєстр).

Обов'язковою умовою для неприбуткових організацій, відповідно пп. 133.4.2 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) є те, що доходи прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Згідно пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 13.08.2015 року) у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов'язана щоквартально подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду) та подавати фінансову звітність та сплачувати податок на прибуток у порядку, встановленому цим розділом для платників податку на прибуток.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

Згідно вимог п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Житлово-будівельний кооператив "Набережний квартал СХІД 5" є неприбутковою організацією (за відсутності доказів прийняття Рішення податковим органом про виключення Кооперативу з Реєстру неприбуткових установ та організацій) та не має на меті одержання прибутку. Предметом діяльності Кооперативу є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями членів (Учасників) та Асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками, Статутом передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку.

Як зазначив відповідач в акті перевірки Кооператив є неприбутковою організацією, відповідно до пункту 133.4 статті 134 Податкового кодексу України не є платником податку на прибуток.

Суд встановив, що між ЖБК "Набережний квартал СХІД 5" та ТОВ "Валіо Груп" 08.05.2015 укладено договір підряду № 8/05-28п згідно якого ЖБК "Набережний квартал СХІД 5" - Замовник, ТОВ "Валіо Груп" - Підрядник.

Предметом даного Договору є зобов'язання Підрядника за дорученням Замовника на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

На підтвердження господарських операцій згідно даного Договору позивачем надано до суду копію Договору підряду № 8/05-28п від 08.05.2015, довідки про вартість виконаних робіт та витрати за травень - жовтень 2015 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за травень - жовтень 2015 року, копії виписок з банку, податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій.

За проведені роботи ЖБК "Набережний квартал СХІД 5" перерахувало ТОВ "Валіо Груп" кошти в сумі 1300509,00 грн.

Відповідач зазначає, що вказані вище кошти, які перераховані позивачем на рахунки TOB "Валіо Груп" для переведення їх в готівку, є нецільовим для даної неприбуткової організації використанням коштів, тому відповідно до вимог пп. 133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) ЖБК "Набережний квартал СХІД 5" зобов'язано було до 20 вересня 2015 року подати Податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій за період з початку 2015 року по 31.08.2015 (останній день місяця, в якому вчинено таке порушення) та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 275545,00 грн виходячи із суми операції нецільового використання коштів в розмірі 1530802,00 грн (1530802,00 грн х 18%).

Також, ЖБК "Набережний квартал СХІД 5" у відповідності до вимог абзацу 2 пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України зобов'язано було: подати Податкову декларацію з податку на прибуток за III квартал 2015 року, в якій відобразити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 204200,00 грн та нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 36756,00 грн виходячи із суми операції нецільового використання коштів у вересні 2015 року в розмірі 204200,00 грн (204200,00 грн х 18%); подати Податкову декларацію з податку на прибуток за IV квартал 2015 року, в якій відобразити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 910648,00 грн та нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 169916,00 грн, виходячи із суми операції нецільового використання коштів у жовтні 2015 року в розмірі 910648,00 грн (910648,00 грн х 18%).

Суд зазначає, що за наслідком перерахування позивачем коштів в сумі 1300509,00 грн. ТОВ "ОСОБА_2 груп" виконані відповідні роботи і були досягнуті цілі та завдання, визначені установчими документами ЖБК "Набережний квартал СХІД 5".

Вказані кошти витрачені за цільовим використанням - на будівництво будинку, який прийнятий до експлуатації, що підтверджують : платіжні доручення з рухом коштів, звіт про виконання коштів неприбутковими установами та організаціями за 2015 р, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

Обґрунтовуючи нецільове використання позивачем вказаних коштів, відповідач вказує виключно на те, що позивач провів оплату за роботи ТОВ "Валіо Груп", які фактично не виконувались, тобто ЖБК "Набережний квартал СХІД 5" провело оплату за вказані роботи для переведення таких коштів у готівку, оскільки в діяльності ТОВ "Валіо Груп" наявні ознаки фіктивності.

Не погоджуючись з таким твердженням відповідача суд зауважує, що жодним доказом не підтверджується зняття коштів з рахунків ТОВ "Валіо Груп" позивачем або іншими особами, переведення цих коштів у готівку, передача готівки позивачу, наявність або використання такої готівки позивачем. При цьому, банківськими виписками підтверджується перерахування позивачем коштів у безготівковому порядку на рахунок ТОВ "ОСОБА_2 груп" в якості оплати за будівельно-монтажні роботи згідно договору № 8/05-28п від 08.05.2015.

При цьому, відповідач у акті перевірки зазначає, що позивачем надано Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2) та Довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) за травень - жовтень 2015 року скріплені печатками з реквізитами TOB "Валіо Груп" та ЖБК "Набережний квартал СХІД 5", без зазначення дати складання зі сторони ТОВ "Валіо Груп", що на думку відповідача унеможливлює встановлення зв'язку понесених витрат неприбуткової організації у відповідності до цілей, визначених в Статуті неприбуткової установи, а також безпосереднє виконання будь-якого виду робіт саме ТОВ "Валіо Груп".

Суд встановив, що бухгалтерська документація, яка надана представником позивача до суду не містить дати підписання, зокрема акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт не містять відомостей стосовно дати підписання таких документів зі сторони ТОВ "Валіо Груп", при цьому інші необхідні реквізити присутні на вказаних документах.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

А тому, будь-які документи, у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції – умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року, справа №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року, справа №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Таким чином, недоліки виявлені в первинних документах, наданих позивачем не можуть слугувати підставою для висновку про фіктивність виконання робіт ТОВ "ОСОБА_2 груп" згідно умов договору підряду № 8/05-28п від 08.05.2015, який є не скасованим.

Відповідач також стверджує, що позивач вказує про відсутність у нього власних та орендованих виробничих потужностей, а при цьому відповідач наголошує, що у TOB "Валіо Груп" також відсутні у власності (оренді) основних фондів трудові ресурсу на виконання будівельно-монтажних робіт.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначено, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено неможливості залучення трудових ресурсів залучення людей за цивільно-правовими угодами. При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Неприйнятними є доводи податкового органу в частині посилання на матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень: № 32015100020000162, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 грудня 2015 року за ознаками складу злочину, передбаченого частини 5 статті 27, частини 3 статті 212, частини 2 статті 200, частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України; №32016100070000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 липня 2016 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 212, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України; №32017100070000002, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2017 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 212, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням у рамках цих кримінальних справ встановлено, що на території міста Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних "фіктивних" підприємств, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп" та інших, вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) Товариство з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп" з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору. Під час проведення обшуку квартири, де проживав та здійснював свою протиправну діяльність один з фігурантів "конвертаційного центру", вилучено печатку Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп", чорнові записи та чисті аркуші паперу формату А-4 з відтисками печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп".

Відповідно до реєстраційних документів встановлено, що з лютого 2015 року до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп", з одночасним призначенням на посаду директора, увійшов ОСОБА_4, який повідомив, що службовою особою вказаного підприємства не являвся, відношення до фінансово-господарської діяльності не мав, банківськими рахунками не користувався, до складу засновників не входив, звітність до контролюючих органів не подавав, печаткою не користувався (ухвала Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 у справі №758/1592/17).

Згідно з протоколом допиту засновника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп" ОСОБА_4 від 24 жовтня 2016 року, останній повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп", жодних документів, як директор цього товариства, не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

При цьому, суд встановив, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп" відсутня.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю "Валіо Груп".

Крім того, ухвала суду від 14 лютого 2017 року № 758/1592/17-в, на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відсутня як в матеріалах справи, так і в переліку документів, які використовувались відповідачем під час перевірки.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

З огляду на зазначене, суд вважає, що матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ “Валіо Груп”.

Суд також вважає, що факт анулювання 23.06.2015 року свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість TOB “Валіо Груп” №200176278 від 01.07.2014, жодним чином не свідчить про отримання певної вигоди позивачем, адже позивач є неприбутковою організацією, не є платником ПДВ, а тому не міг отримати податкову вигоду за результатами документування господарських операцій з TOB “Валіо Груп”. До того ж, всі платежі на рахунки TOB “Валіо Груп” позивач проводив без ПДВ, що вказує на неможливість формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Суд акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (ч.2 ст.61 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та “Вуліч проти Швеції” визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Щодо правомірності оскаржуваної податкової вимоги №2293-17 від 25.10.2017 на суму 403266,70 грн., суд враховує наступне.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу, яка повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з п.2.2 розділу ІІ Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №576, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1840/24372 31.10.2013 (далі Порядок №576), податкова вимога формується, якщо:

- платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;

- платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;

- платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки;

- платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки.

Таким чином, підставою формування податкової вимоги є наявність у платника податків узгодженого податкового боргу (грошового зобов'язання).

Разом з тим, протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Податковим Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається (п.2.3 розділу ІІ Порядку №576).

В ході судового розгляду справи встановлено, що 06.09.2017 ГУ ДФС у Хмельницькій області сформовано та надіслано позивачу податкову вимогу №17894-17 від 31.08.2017 про сплату податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями, який становить 396689,85 грн.

Підставою для формування вказаної податкової вимоги, став податковий борг в сумі 275545,00 грн, що визначений згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2017 №0006351209.

Податкова вимога направлена платнику податків 06.09.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення разом з рішенням про опис майна у податкову заставу та листом керівнику щодо наявності боргу, які отримані представником позивача.

01.09.2017 ГУ ДФС у Хмельницькій області отримано лист (вх.№29538/6) від позивача, в якому повідомлено про направлення 29 серпня 2017 року рекомендованим листом скарги до ДФС України на податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 року №0006351209.

Відповідно до вищевикладеного згідно ІКПП АІС Податковий блок виключено з обліку донарахований основний платіж з податку на прибуток за актом перевірки в сумі 275545,00 грн. та пеню в сумі 112773,44 грн. в зв'язку з поданням заяви на оскарження податкового повідомлення з відкликання вимоги №17894-17 від 31.08.2017.

Податкова вимога від №17894-17 від 31.08.2017 та рішення про опис майна у податкову заставу вважаються відкликаними.

19 вересня 2017 року ГУ ДФС у Хмельницькій області отримано від ДФС України лист про розгляд скарги ЖБК "Набережний квартал СХІД 5" згідно якого скаргу підприємства № 29538/6 від 01 вересня 2017 року на податкове повідомлення - рішення від 18 серпня 2017 року №0006351209 залишено без розгляду.

У позивача виник податковий борг по податку на прибуток за актом перевірки в сумі 403266,70 грн. в т.ч. основний платіж - 275545 грн., пеня - 127721,70 грн.

27.10.2017 року ГУ ДФС у Хмельницькій області сформовано та надіслано ЖБК "Набережний квартал СХІД 5" нову податкову вимогу №2293-17 від 25.10.2017 про сплату податкового боргу на суму 403266,70 грн.

Позивачем оскаржено до суду 08.09.2018 податкове повідомлення-рішення №0006351209 та податкову вимогу №2293-17.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, податкова вимога від 25.10.2017 №2293-17 сформована податковим органом та направлена позивачу всупереч положенням п.2.3 розділу ІІ Порядку №576, оскільки оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006351209 свідчить про неузгодженість визначеного податкового боргу.

Відкликання податкової вимоги регламентовано статтею 60 ПК України, підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 якої визначено, податкова вимога вважаються відкликаною, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такої податкової вимоги (п.60.3 ст.60 ПК України).

Підтвердження існування рішення податкового органу про скасування податкової вимоги від 25.10.2017 №2293-17, відповідно до вимог ст.60 ПК України, у матеріалах справи не знайшли свого відображення, а відтак така вимога вважається не відкликаною.

Відносно доводів позивача про безпідставність рішення ДФС України про залишення скарги ЖБК "Набережний квартал СХІД 5" без розгляду, суд зазначає наступне.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів регламентується ст. 56 ПК України.

Пунктом 56.1 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При цьому п. 56.2 ст. 56 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.3. ПК України - скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Повідомлення контролюючого органу яким визначено грошове зобов'язання передбачено п. 56.5 ПК України згідно якого, платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Отже, відповідно до вимог п. п. 56.15, 56.16, 56.17 ст.56 ПК України - скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого, органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою до закінчення процедури адміністративного оскарження.

Позивач зазначає, що оскаржив податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 року №0006351209 в адміністративному порядку, однак ДФС України надіслала відповідь від 19.09.2017 року про залишення скарги без розгляду, в зв'язку з пропущенням строку оскарження.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, спірне податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 19.08.2017, отже, кінцевим терміном оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення було 29.08.2017, що не заперечується сторонами.

Як доказ дотримання 10-ти денного строку звернення із скаргою в порядку п.56.3 ст.56 ПК України, позивач надав копію конверта, витяг із сайту Укрпошти, фіскальний чек Укрпошти від 29.08.2017, відповіді Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 02.05.2018, від 22.05.2018 року на адвокатські запити від 20.04.2018 року, від 08.05.2018 року з яких вбачається, що рекомендований лист зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 року №0006351209 прийнято до відправки відділенням поштового зв'язку 29.08.2017.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що до суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивачем до ДФС України надсилався будь-який інший лист, ніж зазначена вище скарга.

Отже, суд вважає, що позивачем не пропущено строк подання скарги до ДФС України, встановлений для оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Статтею 56 ПК України визначено строки розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення ДФС України.

Пунктом 56.8 ст. 56 ПК України визначено, що скарга є задоволеною у 2 випадках, а саме: якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків; скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20- денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Зважаючи на те, що позивачем не пропущено строк адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, а ДФС України вмотивованого рішення за результатами її розгляду не виносилось, то сума грошового зобов'язання сума грошового зобов'язання, що оскаржується позивачем є неузгодженою.

Проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що в ході судового розгляду справи відповідачем не надано достатньо доказів на підтвердження фіктивності господарських операцій ЖБК "Набережний квартал СХІД 5" з ТОВ “Валіо Груп”, а також що оплата ЖБК "Набережний квартал СХІД 5" коштів за роботи ТОВ “Валіо Груп” є нецільовим використанням коштів позивача, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 року № НОМЕР_1 форми "Р" на суму 275545,00 грн.

Зважаючи на те, що податкова вимога є похідною від податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 року № НОМЕР_1 форми "Р" то суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкової вимоги від 25.10.2017 року № 2293-17.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд визнає, що недоведеність складу податкового правопорушення податковим органом в розумінні статті 109 Податкового кодексу України унеможливлює прийняття позиції податкового органу щодо правомірності визначення податку на прибуток та винесення та направлення податкової вимоги із включенням до її складу податкового боргу та нарахування нею пені, що обумовлює протиправність їх прийняття.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року, справа №К/9901/61751/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_5 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З обставинами даної справи, вбачається, що контролюючий орган діяв протиправно, а висновки такого органу в свою чергу не відповідають дійсним обставинам справи, а тому суд вважає, що адміністративний позов необхідно задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал СХІД 5" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 18.08.2017 року №0006351209 та податкової вимоги форми "Ю" від 25.10.2017 року №2293-17 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 18.08.2017 форми "Р" №0006351209.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ю" №2293-17 від 25.10.2017.

Стягнути на користь житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал СХІД 5" (ідентифікаційний код - 39348417) судовий збір в сумі 10182 (десять тисяч сто вісімдесят дві) грн 19 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області (ідентифікаційний код - 39492190).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20 листопада 2018 року

Позивач:Житлово-будівельний кооператив "Набережний квартал СХІД 5" (вул. Володимирська, буд. 109,Хмельницький,Хмельницька область,29007 , ідентифікаційний код - 39348417) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 39492190)

Головуючий суддя ОСОБА_6