Рішення № 77958375, 20.11.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/3366/18

РІШЕННЯ

іменем України

20 листопада 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості.

ОСОБА_2 ОСОБА_3 СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить стягнути 23094,72 грн недоплаченого за період з січня 2018 року по вересень 2018 року включно щомісячного довічного грошового утримання.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведено перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав". Положеннями зазначеного закону визначено проведення перерахунку з 1 січня 2017 року. Однак, перерахунок проведено з 01.08.2018, чим порушено права позивача.

15.11.2018 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" набрав чинності з 22.07.2018, тому перерахунок щомісячного грошового утримання позивачу за результатами розгляду його заяви було проведено з 01.08.2018. Вказав, що відповідно до рішення Коституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, підстав для застосування норм вказаного закону до правовідносин, які виникли до набрання ним законної сили немає.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою судді Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.10.2018 ОСОБА_4 позовну заяву залишено без руху.

Згідно розпорядження керівника апарату Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.10.2018 №442, у зв'язку з тривалою відсутністю судді Салюка П.І., що має наслідком неможливість продовження ним розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №2240/3366/18. За результатами проведення повторного автоматичного розподілу вказана справа передана на розгляд судді Гнап Д.Д.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2018 відмовлено в задоволенні клопотання головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд даної справи з викликом (повідомленням) сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує довічне грошове утримання.

У зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму та зміною посадового окладу працюючих суддів, позивачем отримана довідка Апеляційного суду Хмельницької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.08.2018 №06-204/18.

Позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо проведення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру заробітної плати, вказаної у довідці від 03.08.2018 №06-204/18.

Листом від 06.09.2018 №1949/Л-8 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило ОСОБА_1 про перерахунок його щомісячного грошового утримання з 01.08.2018, у зв'язку з набранням Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" чинності з 22.07.2018.

Позивач, вважаючи що порушено його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини 4 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VІІІ від 06.12.2016 було встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Суд зазначає, що 21.07.2018 опубліковано Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 №2415-VIII.

Цим законом внесено зміни до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VІІІ від 06.12.2016, зокрема, в абзаці другому пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" слово та цифри "1600 гривень" замінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року".

Отже, дію цього закону поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме починаючи з 01 січня 2017 року.

Разом з тим, оскільки Закон України "Про судоустрій і статус суддів" пов'язує здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому виникли підстави для перерахунку щомісячного грошового утримання для суддів у відставці.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 гривні.

Тобто, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 гривні. Тому, саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Посилання відповідача на те, що Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 №2415-VIII набрав чинності з 22.07.2018, тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу здійснено з 01.08.2018, оскільки закони не мають зворотної дії у часі, суд вважає безпідставним з оглядом на наступне.

Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 №2415-VIII набрав чинності з 22.07.2018 та містить темпоральні застереження щодо зворотної дії у часі правової норми щодо зміни розрахункової величини, з якої обраховується суддівська винагорода, а саме не з 1600 грн, а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивач помилково тлумачить норми Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", а позивач має право на перерахування розміру щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому, суд зазначає, що статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі "Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у більшому розмірі з 01.01.2018 передбачені чинними нормами законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, законне сподівання на те, що положення певного нормативно-правового акта будуть застосовані до тих чи інших правовідносин, не може перебувати поза зв'язком з дією такого нормативно-правового акта в часі.

У даному випадку, законне сподівання позивача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 пов'язане з поширенням дії Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" на правовідносини, які виникли до його прийняття, у співвідношенні з зміною Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, відповідачем порушено право ОСОБА_1, яке захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, суд зазначає, що частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 23094,72 грн недоплаченого за період з січня 2018 року по вересень 2018 року включно щомісячного довічного грошового утримання викладені з порушенням зазначених норм.

Водночас, частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пунктом 4 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі, в тому числі і до обрання відповідного способу захисту порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

З огляду на те, що зміст позовних вимог не відповідає положенням статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що з врахуванням визначених наведеними вище положеннями повноважень суду, для повного забезпечення захисту прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Апеляційного суду Хмельницької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.08.2018 №06-204/18.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України та встановленої протиправності відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок його щомісячного грошового утримання з 01.08.2018, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.01.2018 відповідно до довідки Апеляційного суду Хмельницької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.08.2018 №06-204/18 з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Апеляційного суду Хмельницької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.08.2018 №06-204/18.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 Яковчу з 01.01.2018 відповідно до довідки Апеляційного суду Хмельницької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.08.2018 №06-204/18 з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (вул. Гайдамацька 19, с. Грузевиця, Хмельницький район, Хмельницька область, 31317 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя ОСОБА_5