Рішення № 77958207, 20.11.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/699/18

Провадження №2/603/352/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

секретаря судового засідання – Бішко І.М.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Яргорівська сільська рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2

предмет позову: визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст вимог та заперечень учасників справи.

ОСОБА_1 звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області до Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 0,15 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №045906;

- земельну ділянку площею 0,49 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №045906.

Також в позовній заяві просить встановити факт його проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що 21.10.2013 року померла його мати – ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складалося з вищевказаного майна.

Вказану спадщину прийняла ОСОБА_4 – мати ОСОБА_3, оскільки відноситься до спадкоємців за законом першої черги та проживала на час відкриття спадщини з спадкодавцем.

19.03.2014 року померла його баба – ОСОБА_4. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з вищевказаного майна.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно – оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області Галіяна І.М. від 01.10.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

08.11.2018 року Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області призначено наступне підготовче засідання та задоволено клопотання про виклик свідка для його допиту по встановленні факту проживання позивача з спадкодавцем на час його смерті.

ІІІ. Позиції сторін.

Позивач вважає, що саме він повинен успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за законом п’ятої черги, спадщину належним чином прийняв, оскільки проживав на час відкриття спадщини із спадкодавцем.

ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з’явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити в його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач - представник Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в підготовче засідання не з’явився, суду подав відзив на позовну заяву по суті справи про визнання позову з підстав зазначених в позовній заяві та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У випадку визнання позову відповідачем та беручи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд відповідно до ч. 3 ст. 200, ст. 206 ЦПК України ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 21.10.2013 року у віці 47 років в м.Монастириська Тернопільської області померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД № 160950, актовий запис №73.

Ще за життя померлій належали:

- земельна ділянка площею 0,15 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №045906, що підтверджується інформацією про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 292/111-18 від 05.05.2018 року наданою Відділом у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області;

- земельна ділянка площею 0,49 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №045906, що підтверджується інформацією про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 292/111-18 від 05.05.2018 року наданою Відділом у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Вказану спадщину прийняла ОСОБА_4 – мати ОСОБА_3, оскільки відноситься до спадкоємців за законом першої черги та проживала на час відкриття спадщини із спадкодавцем.

Родинні відносини між ОСОБА_4 та померлою ОСОБА_3 підтверджується:

- Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00020067255 сформованого 03.05.2018/ року, згідно якого ОСОБА_4 є мамою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00020066898 сформованого 03.05.2018/ року, згідно якого ОСОБА_5 змінила своє дошлюбне прізвище з «Дудяк» на «Гель».

Факт проживання ОСОБА_3 з спадкодавцем ОСОБА_4 на час її смерті та відкриття спадщини підтверджується матеріалами справи, а саме копією Будинкової книги (а.с.23-24).

19.03.2014 року у віці 82 років в м.Монастириська Тернопільської області померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД № 239140, актовий запис №21.

Судом з матеріалів справи встановлено, що після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яке вона прийняла після смерті своє доньки ОСОБА_3.

Вказану спадщину прийняв внук спадкодавця – ОСОБА_1, оскільки є спадкоємцем за законом п’ятої черги і належить до родичів другого ступеня споріднення та проживав на час відкриття спадщини із померлою, що підтверджується письмовими поясненнями свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_2 які повідомили, що ОСОБА_1 проживав із своєю бабусею ОСОБА_4 на час її смерті 19.03.2014 року.

Також, ОСОБА_2 в письмовому поясненні повідомила, що на час смерті вона була зареєстрована за однією адресою з ОСОБА_4 проте з нею не проживала. Даний факт також підтверджується письмовими поясненнями свідка ОСОБА_6

Родинні відносини між ОСОБА_1 та померлою 19.03.2014 року спадкодавцем ОСОБА_4 підтверджуються:

- Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00020067255 сформованого 03.05.2018/ року, згідно якого ОСОБА_4 є мамою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00020066898 сформованого 03.05.2018 року, згідно якого ОСОБА_5 змінила своє дошлюбне прізвище з «Дудяк» на «Гель»;

- Свідоцтвом про народження серії 1-ИД №111377 від 19.02.2010 року, згідно якого ОСОБА_3 є мамою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- Свідоцтвом про зміну імені серії І-ИД № 013150 від 29.03.2018 року, згідно якого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 змінив своє прізвище «Пакос» на «Гель».

Аналізуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є внуком ОСОБА_4, яка померла 19.03.2014 року.

Окрім зазначеного судом встановлено, що оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №045906, виданий Монастириським районним відділом земельних ресурсів 10.09.2004 року ОСОБА_3 втрачено, про що свідчить повідомлення в засобах масової інформації, а саме в газеті «Вісті Придністров’я».

В зв’язку з втратою вищевказаного оригіналу Державного акту, нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій у відповідності до ч. 3 ст. 47 Закону України «Про нотаріат», що підтверджується письмовою відмовою нотаріуса за №595/01-16 від 07.09.2018 року.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Беручи до уваги вищевказане суд дійшов висновку, що ОСОБА_4, згідно ст. 1261 ЦК України має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 яка померла 21.10.2013 року, як мати спадкодавця та спадкоємець за законом першої черги.

Також судом встановлено, що спадкоємець ОСОБА_4 померла 19.03.2014 року не встигши оформити в нотаріальній конторі спадкові права на вказане майно.

Проте, в ч. 2 ст. 1220 ЦК України зазначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В зв’язку з наведеним та у відповідності до роз’яснень Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року щодо питання визначення належності майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 як спадкоємець за законом першої черги і як особа, яка проживала на час відкриття спадщини з спадкодавцем.

Щодо спадкових прав позивача ОСОБА_1 на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

В судовому засіданні з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є внуком ОСОБА_4

Згідно ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Визначаючись із заявленою вимогою про встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_4, яка померла 19.03.2014 року, на час відкриття спадщини, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

В даному випадку встановлення факту проживання спадкоємця з спадкодавцем необхідно позивачу для прийняття спадщини.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України судом у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Окрім цього судом встановлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов’язане з вирішенням спору про право.

Факт проживання спадкоємця з спадкодавцем на час відкриття спадщини доведено поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_2

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження факт того, що позивач ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини проживав із спадкодавцем ОСОБА_4, яка померла 19.03.2014 року, то заявлені вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

В зв’язку з наведеним та у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини за законом як спадкоємець п’ятої черги який належить до родичів другого ступеня споріднення.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів – Державного акту на право власності на земельну ділянку, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, так як згідно ч. 3 ст. 47 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства, що підтверджується відмовою нотаріуса Монастириської Державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у тернопільській області за №595/01-16 від 07.09.2018 року.

Як слідує з матеріалів справи оригінал Державного акту був втрачений.

З 01.01.2013 року, на виконання законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є не державний акт на право власності на земельну ділянку, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме, Державні акти на право власності на земельну ділянку з 01.01.2013 року не видаються, а право власності посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Окрім цього, на даний час виготовити (отримати) правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинена у момент його смерті, а отримати дублікат державного акта на право власності на земельну ділянку міг лише її власник.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

При цьому в положенні п. 3.1 ОСОБА_8 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз’яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже судом встановлено, що відсутність оригіналів правовстановлюючих документів стали причиною неможливості оформлення спадкових документів на земельну ділянку згідно закону після смерті ОСОБА_4 в нотаріальній конторі.

На підставі вищевикладеного та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд дійшов висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на земельні ділянки.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1261, 1265, 1268, 1269 ЦК України, 81 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (НОМЕР_1 ІПН НОМЕР_2), проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 до Яргорівської сільської ради, (код ЄДРПОУ 04396147), юридична адреса місцезнаходження: с.Яргорів Монастириського району Тернопільської області, про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_4, яка померла 19.03.2014 року, а саме, що ОСОБА_1 проживав із спадкодавцем ОСОБА_4, яка померла 19.03.2014 року, на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, а саме, на:

- земельну ділянку площею 0,15 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №045906;

- земельну ділянку площею 0,49 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №045906, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла 19.03.2014 року і які належали – ОСОБА_3, яка померла 21.10.2013 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_9