Рішення № 77957744, 19.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2018 р. № 820/4766/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (вул. Достоєвського, буд. 22 В, кв. 138,м. Харків,61009) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15,м. Харків,61140) визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2;

- зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з січня 2016 року та сплатити виниклу заборгованість з січня 2016 року на рахунок №26256000222617, відкритий у в філії Харківське обласне управління АТ « Ощадбанк»;

- стягнути з Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з 01 січня 2016 року по день стягнення компенсації;

- постанову звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць;

- зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова надати суду звіт щодо виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 21.06.2018 дану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу термін - п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви, в якій вказати інші підстави для поновлення строку або надати відповідні докази на підтвердження обставин, які обґрунтовують поважність причин пропуску строку звернення до суду, зазначених у позовній заяві; надати до суду позовну заяву із зазначенням коду відповідача, а також надати до суду завірені належним чином копії або оригінали доказів, долучених до матеріалів позовної заяви ( із зазначенням "з оригіналом згідно", датою, прізвищем, ім'ям по батькові позивача).

Ухвалою суду від 10.07.2018 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.07.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 по справі № 820/4766/18 скасовано. Справу № 820/4766/18 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в її населеному пункті вона була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Харкова, де і стала на облік як внутрішньо переміщена особа. Проте, відповідач з січня 2016 року припинив їй виплату пенсії з підстав, не передбачених ст.49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Позивач вважає таку бездіяльність незаконною, оскільки вона порушує його право на пенсійне забезпечення.

Представником відповідача 29.10.2018 надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив що виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена з січня 2016 року згідно листа управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району м. Харкова, оскільки отримані управлінням списки внутрішньо переміщених осіб, що зареєстровані в Червонозаводському районі м. Харкова перевірені Службою Безпеки України, опрацьовані шляхом здійснення звірки та рішенням управління від 25.02.2016 р. пенсія позивачу з 01 січня 2016 р. призупинена у зв'язку з не підтвердження фактичного місця проживання. Враховуючи зазначене, Управління діяло правомірно щодо припинення виплати пенсії позивачу, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 є незаконними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 а, кв. 8 та є пенсіонером за віком.

Згідно довідки № НОМЕР_1 від 14.04.2015 року позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Фактичне місце проживання/перебування позивача як внутрішньо переміщеної особи є: м. Харків, вул. Достоєвського, б. 22 В, кв. 138.

З 2014 року позивач перебував на обліку в Слобожанському об'єднаному управління Пенсійного фонду України Харківської області та отримував пенсію, як переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як зазначив позивач та підтверджено відповідачем у відзиві на позов, з січня 2016 Слобожанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області було припинено виплату пенсії, у зв'язку із не підтвердженням місця проживання позивача.

Відповідачем було проведено обмін інформацією про внутрішньо переміщених осіб з управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації шляхом співставлення бази даних одержувачів пенсій та Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, була проставлена особливість « 93» (не підтверджено місце проживання) і з 01.03.2016 виплата пенсії позивачу була призупинена. Також відповідачем із посиланням на положення Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ №509 від 01.10.2014 р., та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 р. № 365, у своєму відзиві на позов вказано, що поновлення виплати пенсії здійснюється на підставі особистого звернення та після підтвердження фактичного місця проживання.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що Верховним Судом 08.05.2018 року розглянуто зразкову справу №Пз/9901/20/18 (№805/402/18-а) щодо аналогічних правовідносин, за результатами чого прийнято рішення, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до оприлюдненої постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 04.09.2018 року залишена без змін після апеляційного оскарження.

Відповідно до ч.3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначені Верховним Судом у пункті 113 рішення від 08.05.2018 року, а отже судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №Пз/9901/20/18 (№805/402/18-а).

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.

При цьому, положеннями ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В той же час, положеннями ч. 3 ст.4 Закону №1058-IV передбачено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Як встановлено судом, позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Отже, відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до положень п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.

Згідно із п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 вказаного Закону.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем виплату пенсії позивачу було припинено з 01.01.2016 року з урахуванням даних, отриманих в результаті обміну інформацією з управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради.

При цьому, як вбачається з відзиву відповідача на позов, таке припинення виплати пенсії позивачу здійснено на підставі рішення відповідача від 25.02.2016 року відповідно до якого на підставі ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» враховуючи проведене 25.02.2016 року співставлення бази отримувачів пенсій та Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, яка ведеться Управлінням праці та соціального захисту населення в Червонозаводському районі м. Харкова у відповідності із постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 призупинено виплату пенсії з 01.01.2016 року.

Однак, суд зазначає, що положеннями Закону № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як за результатами співставлення та з урахуванням даних, отриманих в результаті обміну інформацією.

При цьому, до суду не надано жодних доказів на підтвердження правомірності підстав прийняття відповідачем вказаного рішення.

Суд наголошує, що з аналізу положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Отже, до суду не надано жодних доказів на підтвердження вказаних доводів відповідача, як не надано і рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу з підстав, визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конституційним Судом України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Також у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейським судом з прав людини вказано, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

Суд наголошує, що з аналізу положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Як передбачено положеннями п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Зі змісту відповіді відповідача на запит представника позивача та наданого до суду відзиву на позов вбачається, що обґрунтовуючи власну правову позицію, відповідач, зокрема, посилається на положення Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ №509 від 01.10.2014 р., та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 р. № 365, однак такі доводи не можуть бути враховані судом як належні оскільки такі доводи не свідчать при призупинення виплати пенсії позивачу з підстав, визначених Законом № 1058-IV.

Також суд зазначає, що до суду не надано жодних доказів скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", або ж даних, отриманих в результаті обміну інформацією з управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради.

Водночас, суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії.

Як передбачено ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Отже, відповідач, припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 січня 2016 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, що фактично призвело до втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон № 1058- IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Позивачем у адміністративному позові вказано та не спростовано відповідачем, що призначена пенсія виплачувалась йому щомісяця до січня 2016 року, після чого її виплата була припинена.

Суд зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, а згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З приводу позовних вимог визнати протиправною бездіяльність Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати пенсії за віком з січня2016 року ОСОБА_1, суд зазначає, бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, а тому, в даному випадку належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо припинення пенсійних виплат.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з січня 2016 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним, а тому, позовні вимоги про визнання протиправними дій Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати пенсії за віком з січня 2016 року ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача виплатити заборгованість пенсії за віком з січня 2016 року по день прийняття рішення про поновлення виплат ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо позовних вимог про стягнення з Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з 01 січня 2016 року по день стягнення компенсації, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 (далі - Порядок), передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з п. 3 Порядку № 195, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу вищезазначених норм права, встановлено, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п. 3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.

Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивач просить виплатити компенсацію на ще не нараховані та не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Тобто, підстави для задоволення вимог позивача про зобов'язання Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова виплатити заборгованість ОСОБА_1 пенсії за віком з січня 2016 року з урахуванням компенсації відсутні, оскільки нарахування пенсії позивачу не проведено та доказів того, що відповідач при його проведенні не врахує вищезазначені виплати, не надано.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача подати звіти про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Достоєвського, буд. 22 В, кв. 138,м. Харків,61009) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15,м. Харків,61140) визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити ОСОБА_1 (вул. Достоєвського, буд. 22 В, кв. 138,м. Харків,61009, код НОМЕР_2) нарахування та виплату пенсії, сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії - з 01.03.2016 на рахунок 26256000222617, відкритий у філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк".

Звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.