Рішення № 77955078, 15.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3756/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представник відповідача - Дідик Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Головного управління пенсійного фонду Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів) у якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення та невиплати пенсії з березня 2018 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь час затримки.

Ухвалою судді від 22.08.2018 року відкрито провадження та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою від 17.09.2018 року було призначено справу до судового засідання за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що позивач у червні 2016 року став на облік у Червоноградському УПСЗН, як внутрішньо переміщена особа та звернувся до Червоноградського ПФУ за отриманням пенсії за місцем проживання. 19.10.2016 року позивач зареєструвався у Червоноградському МС ГУДМС у Львівській області місце перебування за адресою: АДРЕСА_1. В кінці 2016 року позивачу була продовжена виплата пенсії без будь - яких обмежень та застережень. Листом відповідач повідомив позивача, що з 01.03.2018 року буде припинена виплата пенсії з причин, визначеної пп.4.п.12.Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО (скасування довідки ВПО у зв'язку з подачею заяви про відмову від довідки). Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права.

Позивач в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав клопотання про слухання справи у його відсутності. (а.с.25).

Представник відповідача проти позову в судовому засіданні заперечував, надав до суду письмовий відзив, у якому просить у задоволені позову відмовити. Відзив, обґрунтований тим, що позивача прийнято на облік в Сокальське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області на підставі електронної пенсійної справи, яка надійшла з Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та довідки управління праці та соціального захисту населення від 17.06.2016 року № 1305000344 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З 01.03.2016 року проведена виплата пенсії позивачу. Вказують, що згідно листа управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради від 28.07.2016 року № 3274/1-7.3, довідки ОСОБА_2, про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи скасована з 27.07.2016 року згідно поданої заяви від 27.07.2016 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями КМУ від 18.02.2015 № 128-р, від 05.05.2015 № 128-р) затверджено перелік населених пунктів згідно якого до вказаних населених пунктів належить, зокрема м. Брянка Луганської області. Зазначають, що оригінал пенсійної справи неможливо отримати, так як вона знаходиться на непідконтрольній Україні території. Виплата пенсії позивачу припинена з 01.03.2018 року пп.4.п.12.Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365. Вказують, що для взяття на облік позивача відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» потрібно оригінал пенсійної справи, однак отримати дану справу на сьогоднішній день неможливо, так як вона знаходиться на підконтрольній території.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Приймаючи рішення про припинення виплати пенсії позивачу відповідач брав до уваги те, що у позивача відсутні необхідні документи, що на думку відповідача надавало йому підстави для припинення виплати пенсії.

Позивач в позовній заяві зазначає, що з 1956 р. по 1987 працював на шахтах Луганщини. У 1987 р. по досягненню 52 років вийшов на пенсію. Пенсія була призначена ПФУ у м. Брянка Луганської області за місце проживання. До 19.10.2016 року проживав та був зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_2. З 2014 року виїхав з м. Брянка Луганської області у м. Червоноград Львівської області.

Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20 жовтня 2014 р. № 1706-VII (далі - Закон №1706-VII) закріплено гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. А згідно з ч.3 цієї ж статті для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом на підставі наявних матеріалів справи встановлено, що позивач з 19.10.2016 року позивач зареєструвався у Червоноградському МС ГУДМС у Львівській області місце перебування за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст.12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Згідно листа управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради від 28.07.2016 року № 3274/1-7.3, довідки ОСОБА_2, про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи скасована з 27.07.2016 року згідно поданої заяви від 27.07.2016 року.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх … у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право детально регламентовано у Законах України №1788-XII від 5 листопада 1991 р. Про пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788-XII) та № 1058-IV від 9 липня 2003 р. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Названими правовими нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Позивач є громадянином України та відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV набув право на отримання пенсії за віком, яка була йому призначена пенсійним фондом, зазначений факт не є спірним у цій справі.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачено частиною першою статті 49 Закону №1058-IV, якими є: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено, що позивачу припинено виплату пенсії 1 березня 2018 р., а в травні 2018 р. повідомлено, що виплата пенсії буде припинена з причин, визначеної пп.4.п.12.Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО (скасування довідки ВПО у зв'язку з подачею заяви про відмову від довідки). Відповідач вказує на те, що оригінал пенсійної справи позивача у відповідача відсутній, оскільки дана пенсійна справа знаходиться на непідконтрольній території, тому їй неможливо поновити виплату пенсії на підставі електронної пенсійної справи.

Надаючи правову оцінку факту припиненню виплати пенсії позивачу, суд бере до уваги таке.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Цей перелік є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

При вирішенні справи судом також враховано, що відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 р. № 1382-IV (далі - Закону № 1382-IV) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі Пічкур проти України, яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

У відзиві відповідач, як на підставу для припинення виплати пенсії позивачу посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Однак, як свідчить аналіз положень Закону №1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Суд наголошує, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі. Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 1 березня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було припинено виплату пенсії позивачу, а отже, порушено права позивача на отримання пенсії та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України. Це означає також визнання судом протиправності припинення виплати відповідачем пенсії позивачу і в тому випадку, якби позивач мав статус внутрішньо переміщеної особи.

Щодо посилання відповідача на відсутність оригіналу пенсійної справи позивача та на неможливість поновлення виплати пенсії на підставі лише електронної пенсійної справи суд зазначає про таке. Ці обставини не є предметом судового розгляду у даній справі, оскільки відповідачем вказані обставини не зазначалися як підстави для припинення виплати пенсії. Відповідно до вимог ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому суд вважає необхідним зазначити і про наступне. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Рисовський проти України (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) підкреслив особливу важливість дотримання принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип належного урядування покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Суд зазначає, що орган Пенсійного фонду України у даному випадку не дотримався вимог принципу "належного урядування", зокрема, не взяв до уваги те, що позивач має постійне місце проживання у м. Червонограді Львівської області, при цьому відповідач не вживав заходів до отримання оригіналу пенсійної справи позивача.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи не було спростовано відповідачем. Відповідачем в обґрунтування правомірності своїх дій жодних доказів не надано.

Наведене свідчить, що дії відповідача були протиправними. Право позивача на отримання пенсії відповідачем порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки рішенням суду позовні вимог позивача задоволено повністю, а відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

Підстав для допущення рішення до негайного виконання, передбачених ст.371 КАС України, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Головного управління пенсійного фонду Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів), - задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення та невиплати пенсії ОСОБА_2 з 01 березня 2018 року;

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) поновити нарахування та виплату пенсії з 01.03.2018 року та сплатити заборгованість за весь час затримки ОСОБА_2 (80100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (80100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири ) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 20 листопада 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.