Рішення № 77954982, 15.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2984/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення та зобов’язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в м.Лисичанську Луганської області), в якому після уточнення просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення рішення від 08.08.2018 року № 177982, про відмову в перерахунку йому пенсії, з урахуванням вимог ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з індивідуального коефіцієнту заробітку 3,16, обчисленого з заробітної плати за період з 01.05.1979 року по 31.05.1984 року, починаючи з 01.08.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 08.08.2018 року № 177982, про відмову в перерахунку йому пенсії, з урахуванням вимог ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з індивідуального коефіцієнту заробітку, обчисленого з заробітної плати за період з 01.05.1979 року по 31.05.1984;

- зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з урахуванням вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з індивідуального коефіцієнту заробітної плати 3,16, обчисленого з заробітної плати за період з 01.05.1979 року по 31.05.1984 року, починаючи з 01.08.2018 року, та виплатити недоотримані суми пенсії з 01.08.2018 року (т.1 а.с.23-25).

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 06 серпня 2018 року він звернуся з заявою до відповідача про перерахунок пенсії, у відповідності зі ст. 40 Закону України «Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з заробітної плати за будь-які 60 місяців роботи, а саме за період з 01.05.1979 року по 31.05.1984 року, оскільки в цей період він працював на роботі, що давала право на пенсію на пільгових умовах на за списком № 1.

Але рішенням відповідача від 08.08.2018 року №177982, йому відмовили у перерахунку пенсії, мотивуючи тим, що це веде до зменшення розміру пенсії.

З вказаним рішенням позивач не згодний, вважає його протиправним, оскільки, на його думку, відповідачем невірно визначено його індивідуальний коефіцієнт заробітку за вказаний вище період його роботи - 1,70135. При цьому вважає, що на справді індивідуальний коефіцієнт заробітку складає - 3,16. Вказаний коефіцієнт позивач самостійно розрахував шляхом додавання коефіцієнтів за сім відрізків часу за період з 01.05.1979 року по 31.05.1984 року та ділення загальної суми на 7 цих часових відрізків = (3.38 +3.24+ 3.24+ 3.19+ 3.08+ 3.03 + 2.97) / 7 = 3,16.

Також зазначив, що відповідач при проведенні розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку додатково додає заробітну плату за період з 01.01.2001 року по 30.06.2008 року, що в результаті знижує коефіцієнт з 3,16 до 1,70135.

На думку позивача, в даному випадку не повинен враховуватись вказаний період, а враховуючи його, відповідач порушив вимоги ст.27, ч. 1 ст. 40, ч.2 ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки йому пенсія призначена на пільгових умовах, до введення в дію Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і він має право на призначення пенсії за раніше діючим законодавством, а також має право за своїм бажанням, обчислювати показники, що враховуються при обчисленні пенсії, за будь які 60 місяців роботи, до введення в дію Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто до 09.07.2003 року.

Виходячи з обраних ним 60 місяців, коефіцієнт заробітної плати повинен дорівнювати 3,16.

На підставі викладеного просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, з цього приводу 31.10.2018 надав суду відзив, в якому зазначив про те, що ОСОБА_1, з 24.08.1999р. призначена пенсія за віком по списку № 1 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». В пенсійній справі для обчислення пенсії врахована заробітна плата за період з 01.05.1979 по 31.05.1984р. та згідно даних персоніфікованого обліку з 01.07.2000р по 30.06.2008р., при середньому заробітку 6404,56. грн., та індивідуальному коефіцієнту 1,70135. Загальний стаж врахований по 30.06.2012 р. та складає 39 років 5 місяців 22 дні, пільговий стаж за списком №1 – 19 років 2 місяці 12 днів (з них список №1 (шахтарі) – 14 років 3 місяці 17 днів). Розмір пенсії складає 4220,51грн.

Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

ОСОБА_1 звернувся і надав заяву про перерахунок пенсії відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування», період з 01.05.1979 року по 31.05.1984 року у кількості 60 місяці на підставі довідок про заробітну плату, які знаходяться у пенсійній справі. Після перерахунку пенсії з 01.08.2018р. середній заробіток склав 6397,79 грн., а в пенсійній справі 6404,56 грн. Індивідуальний коефіцієнт середнього заробітку склав 1,69955, а в пенсійній справі 1,70135, що веде к зменшенню розміру пенсії.

На підставі вищевикладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (т.1 а.с.34).

29.10.2018 позивач подав до суду заперечення на відзиві відповідача, в якому привів свій розрахунок пенсії, виходячи з індивідуального коефіцієнту заробітної плати 3,16, а також акцентував увагу на тому, що він подавав заяву про перерахунок розміру пенсії за конкретний період часу без врахування інших періодів, які зменшують розмір пенсії, як це зробив відповідач (т.1 а.с.32).

12.11.2018 відповідач надав письмові пояснення до відзиву, в якому зазначив, що позивачу з 24.08.1999р. була призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Для обчислення пенсії була врахована заробітна плата за період з 01.05.1979р. по 31.05.1984р., яка обчислювалась за кожен рік, що відповідало вимогам раніше діючого законодавства. Заробіток для призначення пенсії множився на коефіцієнти, які були затверджені Постановою КМУ від 13.01.1993 року за № 16 “Про порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 листопада 1992 року” та коригувався відповідно до Постанови КМУ від 08.12.1997 року за № 1357 “ Про коригування заробітку для обчислення розміру пенсій”.

Середній заробіток для обчислення пенсії при призначенні складав 0,02166 грн.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсії за віком призначались у розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менше як на 1 процент мінімального розміру пенсії. Розрахунок основного розміру пенсії від середнього заробітку з 24.08.1999 року: 0,02166 х 74% = 0,01603 грн. Після чого основний розмір множився на встановлені на той час діючим законодавством коефіцієнти та з урахуванням цих коефіцієнтів основний розмір пенсії складав 120,55 грн. ОСОБА_2 відповідно до вищезазначеної статті 19 Закону, максимальний розмір пенсії не міг перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом “а” статті 13 і 14 зазначеного Закону - чотирьох мінімальних пенсій за віком, розмір яких був встановлений на дату призначення пенсії позивачу. Розмір призначеної ОСОБА_1 пенсії з обмеженням станом на 24.08.1999 року складав 86,48 грн.

Коефіцієнти, які застосовувались для підвищення основного розміру пенсії затверджувались наступними Постановами КМУ: за № 296 від 01.06.1992 року, за №16, 17 від 13.01.1993 року, за № 397 від 02.06.1993 року, за № 526 від 09.07.1993 року, за № 854 від 13.10.1993 року, за № 983 від 06.12.1993 року, за № 55 від 05.02.1994 року, за № 721 від

20.10.1994 року, за № 831 від 26.07.1996 року.

Коефіцієнти, які застосовувались для розрахунку заробітної плати та для підвищення основного розміру пенсії затверджувались виключно Постановами КМУ, які діяли до 01.01.2004 року.

З 01.01.2004 року вступив в дію Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до норм якого був проведений перерахунок пенсій призначених відповідно до вимог раніше діючого законодавства.

Також відповідач навів детальні розрахунки двох варіантів розміру пенсії позивача. При обчисленні першого варіанту були використані періоди з 01.09.1979 року по 31.10.1984 рік за 60 місяців та з 01.07.2000р. по 30.06.2008р. При обчисленні другого варіанта були використані періоди з 01.05.1979 року по 31.05.1984 рік за 60 місяців, та з 01.07.2000р. по 30.06.2008р. згідно даних персоніфікованого обліку.

Після перерахунку пенсії з 01.08.2018р. середній заробіток склав 6397,79 грн., а в пенсійній справі 6404,56 грн. Індивідуальний коефіцієнт середнього заробітку склав 1,69955, а в пенсійній справі 1,70135, що веде к зменшенню розміру пенсії який склав 4216,56грн. (т.2 а.с.1).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 по справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (т.1 а.с.1-2).

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити їх, надав пояснення аналогічні позову та запереченням на відзив відповідача.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення з підстав зазначених у відзиві та письмових поясненнях до відзиву.

Розглянувши і дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і це не оскаржується сторонами, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 24.08.1999 року, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача (т.1 а.с.37-56). Пенсія була призначена на пільгових умовах за списком №1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII). При цьому позивач продовжував працювати.

Матеріалами пенсійної справи також підтверджено, що в подальшому неодноразово відбувався перерахунок розміру пенсії у зв’язку зі зміною діючого на той час законодавства (т.1 а.с.58-63,73).

Верховною Радою України 9 липня 2003 року за № 1058-IV був прийнятий Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.

В преамбулі Закону №1058-IV зазначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

На підставі Закону №1058-IV відповідачем 01.01.2004 був зроблений розрахунок заробітку позивача для обчислення. Період роботи взятий 60 місяців з 01.05.1975 по 31.05.1984. При розрахунку індивідуальний коефіцієнт для обчислення становив 2,15255, сума коефіцієнтів заробітної плати – 129,15327, середньомісячний заробіток для обчислення – 659,65 (т.1 а.с.83).

Вказані показники необхідні були для перерахунку пенсії згідно Закону № 1058-IV.

На підставі вказаних обставин відповідач розпорядженням №177082 від 16.02.2004 зробив перерахунок розміру пенсії позивача з 01.01.2004 (а.с.82).

Таким чином, станом ще на 01.01.2004 індивідуальний коефіцієнт для обчислення за 60 місяців безперервної роботи позивача у період з 01.05.1975 по 31.05.1984 становив 2,15255, а не 3,16, на якому наполягає позивач при розгляді даної справи. При цьому в судовому засіданні позивач не заперечував проти встановленого йому на той час індивідуального коефіцієнту середнього заробітку для обчислення в 2,15255.

Судом також встановлено, що оскільки позивач продовжував працювати, то відповідно до ст.42 Закону № 1058-IV ОСОБА_1 13.07.2006 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з додаванням стажу та більшого заробітку згідно даних бази персоніфікованого обліку та сплати внесків до ПФУ (т.1 а.с.111). У зв’язку з чим розпорядженням №177982 від 04.10.2006 відповідачем був зроблений відповідний перерахунок із застосуванням індивідуального коефіцієнту 1,81675 (т.1 а.с.144, 146-148).

Таким чином, на підставі особистої заяви позивача від 13.07.2006, починаючи з цього часу індивідуальний коефіцієнт середнього заробітку почав зменшуватись.

В подальшому, позивач кожні два роки подавав заяви про перерахунок розміру пенсії у зв’язку з тим, що його трудовий стаж продовжував збільшуватись, відповідач на підставі цих заяв робив відповідний перерахунок, а коефіцієнт середнього заробітку зменшувався (т.1 а.с.153-155,161,171,177).

В останнє з цих підстав перерахунок відбувся на підставі заяви позивача у серпні 2012 року розпорядженням №177982 від 09.08.2012 (т.1 а.с.190,200).

Позивач завершив свою трудову діяльність 30.06.2012 (т.1 а.с.202).

06.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м.Лисичанську Луганської області з заявою про перерахунок пенсії у зв’язку зі зміною надбавки ст.40 період з 01.05.1979 по 31.05.1984 у кількості 60 місяців (т.1 а.с.232).

Відповідач провів два варіанти перерахунку розміру пенсії позивача. При обчисленні першого варіанту були використані періоди з 01.09.1979 року по 31.10.1984 рік за 60 місяців та з 01.07.2000р. по 30.06.2008р. При обчисленні другого варіанта були використані періоди з 01.05.1979 року по 31.05.1984 рік за 60 місяців, та з 01.07.2000р. по 30.06.2008р. згідно даних персоніфікованого обліку (т.1 а.с.220-231).

Обравши найбільш вигідніший варіант для позивача, УПФУ в м.Лисичанську Луганської області рішенням №177982 від 08.08.2018 відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно ст.40 Закону № 1058-IV з підстав невигідності позивачу у такому перерахунку, що призведе до зменшення розміру його теперішньої пенсії (т.1 а.с.218-219).

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом порушених прав.

При цьому з’ясуванню підлягають питання правомірності застосування відповідачем індивідуального коефіцієнту для обчислення у розмірі 1,70135 та включення у розрахунок окрім 60 місяців, які просив позивач, ще і періоду з 01.07.2000р. по 30.06.2008р. згідно даних персоніфікованого обліку.

Як вже було раніше встановлено судом, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Згідно ст.100 Закону №1788-XII особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

На підставі вказаної норми права відповідачем і була призначена позивачу пенсія з 24.08.1999.

Після прийняття Закону №1058-IV відповідачем був зроблений перерахунок розміру пенсії позивачу.

Згідно абзацу першого частини першої ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У зв’язку з вказаною нормою, починаючи з 01.01.2004 при визначенні періодів страхового стажу, який необхідно враховувати при призначенні та перерахунку розміру пенсії, органи Пенсійного фонду повинні враховувати страховий стаж починаючи з 01.07.2000 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форма ОК5, а крім того, за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами також враховувати заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Вживання прислівника «також» вказує на те, що окрім обов’язкового застосування страхового стажу починаючи з 01.07.2000, за бажанням пенсіонера можуть ще й враховуватись будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що при визначенні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії ОСОБА_1 відповідач правомірно включив в такий розрахунок розмір заробітної плати за період з 01.07.2000р. по 30.06.2008р. згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форма ОК5 (даних персоніфікованого обліку).

Суд вважає безпідставним посилання позивача на ст.43 Закону №1058-IV, у зв’язку з чим на його думку, при визначенні заробітної плати для обчислення його пенсії необхідно було враховувати лише 60 місяців за період з 01.05.1979 року по 31.05.1984 рік, оскільки вказана норма застосується до тих пенсіонерів, які станом на день набрання чинності Закону №1058-IV не працювали.

Оскільки позивач продовжував працювати по 30.06.2012 року включно і особисто звертався до відповідача з відповідними заявами про проведення перерахунку розміру пенсії у зв’язку зі збільшенням стажу та збільшенням розміру заробітної плати згідно даних бази персоніфікованого обліку та сплати внесків до ПФУ, тому при обрахунку його розміру заробітної плати для обчислення пенсії неможливо врахувати лише 60 місяців за період роботи з 01.05.1979 року по 31.05.1984 рік.

Що стосується визначення індивідуального коефіцієнту для обчислення у розмірі 1,70135, то враховуючи те, що станом на 01.01.2004 при розрахунку за новою формулою цей коефіцієнт був спочатку визначений в 2,15255, з яким позивач погодився на той час і проти якого він не заперечував і при розгляді даної справи по суті. В подальшому, як вже зазначав суд, вказаний коефіцієнт зменшився до 1,70135 у зв’язку з неодноразовими зверненнями позивача про перерахунок пенсії, а тому при отриманні останньої заяви позивача про перерахунок пенсії від 06.08.2018, відповідачем вірно застосований саме вказаний коефіцієнт.

При цьому, приведений у позовній заяві позивачем розрахунок індивідуального коефіцієнту для обчислення взагалі не відповідає діючому законодавству.

Відмовляючи у проведенні перерахунку пенсії позивачу, УПФУ в м.Лисичанську Луганської області провів два варіанти розрахунку з визначенням періодів, які просив включити позивач, і з визначенням періодів, які вже були враховані при останньому перерахунку пенсії.

Встановивши, що такий перерахунок призведе до зменшення розміру пенсії позивача, відповідач відмовив ОСОБА_1 в такому перерахунку.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, приймаючи рішення № 177982 від 08.08.2018 «Про відмову в перерахунку пенсії згідно ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1М.» діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим у позові слід відмовити.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, відповідно до статті 139 КАС України їй не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення та зобов’язати вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 20 листопада 2018 року.

Суддя ОСОБА_4