Рішення № 77954547, 20.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3401/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» до відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання дій незаконними (протиправними), визнання незаконною (протиправною) та скасування постанови від 16 жовтня 2018 року ВП № 54078785 про арешт коштів боржника,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (далі – позивач) до відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі – І відповідач), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі – ІІ відповідач), в якому позивач просить:

- визнати незаконною (протиправною) та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_1 від 16 жовтня 2018 року ВП № 54078785, якою накладено арешт на кошти публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в сумі 105315872,41 грн;

- визнати незаконними (протиправними) дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 16 жовтня 2018 року ВП № 54078785 про арешт коштів боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 жовтня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_1 винесено постанову про арешт коштів публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» у виконавчому провадженні ВП № 54078785 з виконання судових рішень, за якими з публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області стягнуто заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, в загальній сумі 105315872,41 грн.

З посиланням на статтю 1 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2021-VIII «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки виконавче провадження підлягає зупиненню внаслідок відсутності обмежень такого зупинення при примусовому виконані судових рішень про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, в загальній сумі 105315872,41 грн.

З урахуванням викладеного позивач просить визнати незаконною (протиправною) та скасувати оскаржувану постанову.

Ухвалою від 12 листопада 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати справу з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтями 268-272, 287 КАС України; залучено Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області до участі у справі другим відповідачем; призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 листопада 2018 року о 14 год. 30 хв. (арк. спр. 1-3).

Відділ примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ухвалу від 12 листопада 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі отримав 12 листопада 2018 року, про що свідчить звіт про доставку електронного листа (арк. спр. 53 зв.). Правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, І відповідач не скористався.

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 16 листопада 2018 року № 5981/13, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 83-85).

В обґрунтування заперечень проти позову ІІ відповідач зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області перебуває зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь юридичних осіб та держави. З метою встановлення майнового стану боржника державним виконавцем направлено запити до обліково-реєстраційних установ. 16 жовтня 2018 року державним виконавцем на підставі вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесені постанови про арешт коштів боржника.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» регламентовано, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника в рамках виконавчих проваджень, стягувачем за якими є управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, що підтверджується постановами про арешт коштів боржника від 16 жовтня 2018 року.

На підставі викладеного, ІІ відповідач вважає, що жодних законних підстав для задоволення адміністративного позову не має, а обставини, на які посилається позивач, є необґрунтованими.

У судовому засіданні, яке відбулось 19 листопада 2018 року, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

У судове засідання, призначене на 20 листопада 2018 року о 08 год. 30 хв., представник позивача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 114). Заявою, яка надійшла через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 19 листопада 2018 року за вхідним реєстраційним № 33533/2018, представник позивача просить розглянути справу за його відсутністю у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (арк. спр. 118).

Представник ІІ відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 19 листопада 2018 року, проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву від 16 листопада 2018 року № 5981/13.

У судове засідання, призначене на 20 листопада 2018 року о 08 год. 30 хв., представник ІІ відповідача не прибула, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином (арк. спр. 116). Заявою, яка надійшла через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 19 листопада 2018 року за вхідним реєстраційним № 33532/2018, представник ІІ відповідача просить розглянути справу за її відсутністю у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (арк. спр. 119).

Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача та ІІ відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, судом встановлено таке.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_1 в рамках зведеного виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Луганським окружним адміністративним судом 27 травня 2011 року у справі № 2а-2504/11/1270, 01 березня 2012 року у справі № 2а-11726/11/1270, 01 березня 2012 року у справі № 2а/1270/440/2012, 27 березня 2012 року у справі № 2а/1270/443/2012, 31 липня 2012 року у справі № 2а/1270/1609/2012, 21 серпня 2012 року у справі № 2а/12705170/2012, 15 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5390/2012, 28 листопада 2012 у справі № 2а/1270/7470/2012, 18 жовтня 2013 року у справі № 812/7650/13-а, 30 грудня 2013 року у справі № 812/8815/13-а, 30 січня 2014 року у справі № 812/9875/13-а, 12 травня 2014 року у справі № 812/2132/14, 10 липня 2015 року у справі № 812/75/15, 16 жовтня 2015 року у справі № 812/678/15, 09 грудня 2015 року у справі № 812/906/15, 09 грудня 2015 року у справі № 812/723/15, 26 травня 2017 року у справі № 812/367/17, та Харківським окружним адміністративним судом 30 березня 2015 року у справі № 820/1268/15, 03 березня 2015 року у справі № 820/20866/14, 23 березня 2015 року у справі № 820/596/15, про стягнення з публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, винесено 3 (три) постанови про арешт коштів боржника від 16 жовтня 2018 року ВП № 54078785, якими накладено арешт на кошти публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», що містяться на рахунках в АТ «Укрексімбанк», ПАТ «Сбербанк» та філії - Луганське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», у межах суми звернення стягнення 105315872,41 грн (арк. спр. 10-13, 37-38, 97-100, 102-105, 107-110).

Постанови направлені на виконання до банківських установ і сторонам виконавчого провадження та отримані боржником 18 жовтня 2018 року, про що свідчать штампи реєстрації вхідної кореспонденції на супровідних листах відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 16 жовтня 2018 року №№ 6453, 6454, 6425 (арк. спр. 34, 35, 36, 96, 101, 106).

У судовому засіданні судом встановлено, що в рамках даної адміністративної справи позивачем оскаржується постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 16 жовтня 2018 року ВП № 54078785 про накладення арешту на кошти публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», що містяться на рахунках в філії - Луганське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», у межах суми звернення стягнення 105315872,41 грн (арк. спр. 10-13, 102-105).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404, у відповідній редакції) та Законом України від 13 квітня 2017 року № 2021-VIII «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» (далі – Закон № 2021).

За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 48 Закону № 1404 врегульовані питання порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так, частиною першою статті 48 Закону № 1404 передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (абзац перший частини другої статті 48 Закону № 1404).

Частиною четвертою статті 48 Закону № 1404 передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Разом з тим, абзацом першим статті 1 Закону № 2021 регламентовано, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 квітня 2012 року № 4650-VI «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств»).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09 листопада 2018 року за № НОМЕР_1 і статуту судом встановлено, що публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, основним видом діяльності якого є добування кам'яного вугілля (арк. спр. 15-20, 31-33, 43-46).

Таким чином, на позивача як на державне вугледобувне підприємство розповсюджуються положення Закону № 2021.

Абзацом тридцять сьомим статті 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абзаців третього, четвертого, п’ятого пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:

підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;

за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та після цієї дати відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-166а15, «суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею».

Оскаржувана постанова про накладення арешту на кошти від 16 жовтня 2018 року ВП № 54078785 винесена в рамках зведеного виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Луганським окружним адміністративним судом та Харківським окружним адміністративним судом, про стягнення з публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.

Враховуючи, що наведені судові рішення не є рішеннями про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, суд дійшов висновку, що, виходячи з приписів статті 1 Закону № 2021, державний виконавець не мав права накладати арешт на кошти позивача за цими виконавчими документами, у зв’язку з чим оскаржувана постанова про арешт коштів боржника є протиправною.

У задоволенні позовних вимог до відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання дій незаконними (протиправними), визнання незаконною (протиправною) та скасування постанови від 16 жовтня 2018 року ВП № 54078785 про арешт коштів боржника слід відмовити з огляду на таке.

Частиною третьою статті 287 КАС України передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу та покладено на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

Згідно із статтею 6 Закону України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

За змістом пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Отже, в даній категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби і наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним. У зв’язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги до відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання дій незаконними (протиправними), визнання незаконною (протиправною) та скасування постанови від 16 жовтня 2018 року ВП № 54078785 про арешт коштів боржника слід залишити без задоволення через неналежність відповідача.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області є обґрунтованими та їх слід задовольнити частково з огляду на таке.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, вимоги про визнання рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень незаконними або неправомірними є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання рішення, дій чи бездіяльності протиправними.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов’язано із прийняттям державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника, а не з діями (бездіяльністю), вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування такої постанови.

Самі по собі дії (бездіяльність) відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер і позов підлягає задоволенню, лише з коригуванням обраного позивачем способу судового захисту, на користь позивача, який у спірних правовідносинах не є суб’єктом владних повноважень, необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1762,00 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09 листопада 2018 року за № НОМЕР_2 Головне територіальне управління юстиції у Луганській області (ідентифікаційний код 34941884) зареєстровано юридичною особою (арк. спр. 47-49).

Враховуючи те, що Управління державної виконавчої служби є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Луганській області, яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1762,00 грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (ідентифікаційний код 32359108, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1) до відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) про визнання дій незаконними (протиправними), визнання незаконною (протиправною) та скасування постанови від 16 жовтня 2018 року ВП № 54078785 про арешт коштів боржника відмовити повністю.

Позов публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (ідентифікаційний код 32359108, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) про визнання дій незаконними (протиправними), визнання незаконною (протиправною) та скасування постанови від 16 жовтня 2018 року ВП № 54078785 про арешт коштів боржника задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 16 жовтня 2018 року ВП № 54078785 про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках в філії - Луганське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», у межах суми звернення стягнення 105315872,41 грн.

У задоволенні позовних вимог про визнання дій незаконними (протиправними) відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області (ідентифікаційний код 34941884, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) на користь публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (ідентифікаційний код 32359108, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_2