Рішення № 77954204, 19.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2018 року справа № 810/4465/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 22916,67 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 відкрите спрощене позовне провадження у справі №80/4465/18, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалу суду про відкриття провадження було направлено відповідачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1.

Одночасно з відкриттям провадження у справі судом до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Київській області було направлено запит про надання інформації про місце проживання ОСОБА_1

У відповідь на вказаний запит міграційний орган повідомив, що за даними відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Київській області з ім'ям "Трояновська Вікторія Сергіївна" зареєстровано декілька осіб, у зв'язку з чим надання інформації про місце проживання зазначеної особи без надання відомостей про дату народження, серію та номер паспорту є неможливим.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріли судом встановлено, що будь-яких додаткових відомостей, які б дозволяли надати органу міграційної служби інформацію, необхідну для встановлення місця проживання ОСОБА_1 вони не містять.

У свою чергу надіслана судом за адресою, зазначеною у позовній заяві, поштова кореспонденція ОСОБА_1 повернулась до суду з довідками відділення поштового зв'язку "за закінченням строку зберігання".

Беручи до уваги, що у матеріалах справи були відсутні будь-які додаткові відомості, що дозволяли б однозначно ідентифікувати особу відповідача для встановлення місця її проживання ухвалою суду від 29.10.2018 позовну заяву було залишено без руху.

Одночасно з цим, запит про надання інформації про місце проживання ОСОБА_1 судом було направлено до Органу реєстрації Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради.

06 листопада 2018 року від Відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надійшов лист від 30.10.2018 №1936, відповідно до якого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

12 листопада 2018 року від позивача надійшла заява, у якій він повідомив дату народження відповідача - 20.04.1979 для ідентифікації її в органах ДМС України.

Отже, поштова кореспонденція, зокрема ухвала суду від 30.08.2018 про відкриття провадження у справі з пропозицією надати відзив на позовну заяву, була направлена судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 15.11.2018 розгляд справи №810/4465/18 продовжено.

Відповідно до частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Згідно з частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Частиною 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отже, виходячи з положень частини 4 статті 124, частини 1 статті 127 та частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення або повістку, що були направлені за зареєстрованим місцем проживання (перебування) особи, неможливо вручити учаснику справи з незалежних від суду причин (у зв'язку з відмовою від одержання, відсутністю за повідомленою адресою тощо) вважається, що судове рішення або повістка вручена належним чином.

При цьому, датою вручення судового рішення або повістки є день проставлення відділенням поштового зв'язку відповідної відмітки із зазначенням причин не вручення на поштовому відправленні.

Як вбачається з матеріалів справи, направлена за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача ухвала суду від 30.08.2018 про відкриття провадження не була вручена відповідачеві з причин, що не залежали від суду.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що відповідач була належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податковий борг з транспортного податку, який у добровільному порядку не сплачує.

Відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористалась.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30 червня 2017 року контролюючим органом було визначено відповідачеві податкове зобов'язання з транспортного податку у розмірі 22916,67 грн., у зв'язку з чим сформовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 №87582-13 (а.с. 12).

Вказане податкове повідомлення-рішення надіслано контролюючим органом відповідачеві за зареєстрованим місцем проживання позивача, а саме: АДРЕСА_1.

Направлене за зареєстрованим місцем проживання відповідача поштове відправлення з податковим повідомлення-рішення від 30.06.2017 №87582-13 не було їй вручене з причин, що не залежали від контролюючого органу та повернулось на адресу контролюючого орагну з довідкою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 3 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 28.12.2015 № 1204, встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.

Підпунктом 2 пункту 4 цього ж порядку передбачено, що дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється працівником структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальною особою, визначеною керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, - у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до примірника податкового повідомлення-рішення, який залишився в контролюючому органі (при направленні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - до корінця податкового повідомлення-рішення).

Відповідно до пункту 5 Порядку якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Оскільки конверт з податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2017 №87582-13 не був вручений відповідачеві з причин, що не залежали від контролюючого органу, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 №87582-13 вважається врученим позивачем належним чином.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 №87582-13 в судовому або адміністративному порядку матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, визначене ним грошове зобов'язання є узгодженим.

Судом встановлено, що у визначені Податковим кодексом України строки відповідач податкове зобов'язання не сплатив, що підтверджується даними інтегрованої картки відповідача (а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Київській області були вжиті заходи по стягненню податкового боргу, а саме, сформовано податкову вимогу форми «Ф» №29846-17 від 22.02.2018 на загальну суму 22 916,67 грн., яку направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Конверт з вказаною податковою вимогою не був вручений відповідачеві та повернувся на адресу контролюючого органу з довідкою відділення поштового зв'язку із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового Кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 57.2 статті 57 Податкового Кодексу передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового Кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового Кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПК).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК).

Відповідно абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового Кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового Кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Беручи до уваги, що наявність у відповідача податкового боргу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме, копією податкового повідомлення-рішення від 30.06.2018 №87582-13, а вчинені контролюючим органом заходи, направлені на погашення суми податкового не призвели до його сплати, суд дійшов висновку про наявність визначених у законі підстав для стягнення податкового боргу за рішенням суду.

Суд звертає увагу, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, у зв'язку з чим предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

Питання правомірності визначених контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні податкових зобов'язань з транспортного податку не охоплюється предметом даного позову, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №К/9901/8600/18 №826/18379/14.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до державного бюджету в розмірі 22 916 грн. 67 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 260, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а) 22916 (двадцять дві тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн. 67 коп. в рахунок погашення податкового боргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено - 19.11.2018.

Суддя Леонтович А.М.