Рішення № 77954042, 20.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року (о 09 год. 05 хв.)Справа № 808/2313/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС в Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 №12861305 про збільшення грошового зобов’язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 48 557,26 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням в сумі 38 845,81 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9 711,45 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 №0012831305 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 582 687,16 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням в сумі 466 149,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 116 537,43 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що відповідачем безпідставно встановлено порушення п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, оскільки позивачем до перевірки надано всі первинні документи, ведення та зберігання яких передбачено пп. 16.1.2 п. 16. ст. 16, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, п. 6 Порядку ведення книги обліку доходів та витрат, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481, а саме до перевірки були надані первинні документи, що підтверджують придбання товарів, їх походження та оплату, а також документи, пов’язані з реалізацією виготовленої продукції та отриманою виручкою. Вказує, що на письмові запити відповідача надавалась інформація та документи, а також вичерпні пояснення причин відсутності тих чи інших документів, які не є первинними документами в розумінні ст. 44 Податкового кодексу України та ч. 5 п. 6 Порядку ведення книги обліку доходів та витрат. Так, під час перевірки позивач надав відповідачу пояснення, що інформація про склад кожного окремого виготовленого товару міститься в калькуляціях на виготовлену продукцію, які надані до перевірки, калькуляція містить ТМЦ, які входять до готової продукції, їх кількість та ціну, при цьому, Порядком ведення ОСОБА_2 обліку доходів і витрат не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування. Ураховуючи викладене, вважає, що оскільки висновки Акту перевірки про порушення податкового законодавства позивачем не містять посилання на первинні документи, що свідчать про встановлене відповідачем завищення в колонці 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» податкової декларації про майновий стан та доходи (№9298606438 від 09.02.2018), податкові повідомлення-рішення від 23.03.2018 №12861305 та від 27.03.2018 №0012831305 є протиправними, у зв’язку із чим просить суд їх скасувати.

Ухвалою судді від 18.06.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 04 липня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Згідно із ухвалою від 04.07.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 02 жовтня 2018 року.

Відповідач позов не визнав, 06 липня 2018 року надав суду відзив (вх. №21168), у якому пояснює, що відповідно до наданих первинних документів: банківських виписок, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу валових витрат декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік витрати пов’язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей при виготовленні готової продукції, на підставі наданих лише попередніх калькуляцій вартості виробництва продукції (інших документів, які б давали змогу провести детальний аналіз використаних у виробництві придбаних товарно-матеріальних цінностей до перевірки не надавалися). Наголошує, що проведеним детальним аналізом використання у господарській діяльності (виготовленні готової продукції) придбаних ТМЦ на підставі лише наданих попередніх калькуляцій вартості виробництва продукції встановлено, що позивачем при виробництві готової продукції (ПГД-315,3, ВСС 180.2, ПГД 216, ПГД 216 Євро, СПМ 430, ВДС 205 Шмель, ПГД-215, ВС 500,ПГД-215 Євро, ПДГУ 207, ВС 315, ВДУ 500, ПДГУ -500, ПДГУ 180, ПГД 315, ВДУ 180, тел..ПДГУ -500) фактично використано ТМЦ (Пальник в ас., Корпус в ас., Дросель в ас., Механізм подавання в ас., Трансформатор в ас.) на суму 988 534,86 грн., але до складу валових витрат віднесено суму у розмірі 3 578 255,58 грн. (сплачену за придбаний товар), що свідчить про те, що сума в розмірі 2 589 720,72 грн. безпідставно віднесена до складу валових витрат (без надання відповідних підтверджуючих документів). Зауважує, що калькуляції вартості виробництва продукції, з урахуванням певного виду продукції мають різний склад використаних запчастин, що свідчить про те, що надані вищезазначені калькуляції, які не підтверджуються технічною документацією на виготовлену продукцію, тобто складені лише для документального відображення використаного матеріалу. Враховуючи вищевикладене, вважає, що в порушення вимог пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, пп. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 177.4, п. 177.10, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу валових витрат безпосередньо пов’язаних х отриманням доходу в 2017 році, витрати на загальну суму 2 589 720,72 грн., які не підтвердженні первинним документами щодо використання їх у господарській діяльності. З урахуванням наведеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив (вх. №22966 від 23.07.2018), у якій додатково звертає увагу суду, що відзив не містить доказів, на підставі яких встановлено завищення витрат в колонці 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» податкової декларації про майновий стан та доходи (№9298606438 від 09.02.2018) в сумі 2 589 720,72 грн. без ПДВ. При цьому, на думку позивача, Актом перевірки, який є носієм доказової інформації при виявленні порушення вимог податкового законодавства, завищення витрат встановлено відповідачем виключно на підставі таблиці, яка міститься на стор. 21-31 Акту перевірки. Вказує, що відзив не містить переліку, яких саме «відповідних первинних підтверджуючих документів» не було надано до перевірки для підтвердження факту використання ТМЦ, перелічених в вказаній таблиці, в господарській діяльності позивача. Також в обґрунтування позовних вимог, посилався на те, що в «детальний аналіз», проведений відповідачем в заданій таблиці, включено лише незначну частину виготовленої продукції, а саме 155 одиниць готової продукції з 579 одиниць виготовлених та реалізованих в періоді, що перевірявся, саме у зв’язку із цим відповідачем було безпідставно встановлено завищення витрат в сумі 2 589 720,72 грн. При цьому, відзив відповідача не спростовує доводи позивача щодо вище зазначеного факту.

02 жовтня 2018 року провадження у справі поновлено.

Судом 02 жовтня 2018 року вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 25 жовтня 2018 року.

Представник позивача надав до суду заяву (вх. №34220 від 25.10.2018) про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

За приписами ч. 6 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Актом прийому-передачі від 01.02.2018 оригіналів документів для проведення планової виїзної перевірки за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 надано наступні документи: трудові договори, авансові звіти, заробітної плати, каса, табель, договори, документи щодо придбання та реалізації, банківські виписки, документи по імпорту, книга доходів та витрат, а також в доповнення надано попередні калькуляції вартості виробництва продукції (всього 15 документів на 2 553 арк.).

ГУ ДФС у Запорізькій області було надано письмовий запит від 01.02.2018 № 550/14/08-01-13-05-09 про надання пояснень та їх документального підтвердження під час проведення перевірки з наступних питань (витяг з запиту):

1. Довідку про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості, станом на 01.01.2015, 01.01.2016, 01.01.2017 та 31.12.2015, 31.12.2016, 31.12.2017 в розрізі постачальників/покупців та сум;

2. Матеріали інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, у т.ч. зняття залишків товарно-матеріальних цінностей в розрізі найменувань товару станом на 01.01.2015, 01.01.2016, 01.01.2017 та 31.12.2015, 31.12.2016, 31.12.2017;

3. Надати пояснення щодо торгівельної націнки на товар(послуги) в розрізі найменувань;

4. Документи на придбання товарів(послуг), які були реалізовані протягом перевіряє мого періоду;

5. Документи на оплату придбаного товару(послуг) за період з 01.01.2015 по 31.12.2017;

6. Документи на реалізацію товару(послуг) за період з 01.01.2015 по 31.12.2017;

7. Договори з покупцями та постачальниками за період з 01.01.2015 по 31.12.2017;

8. Відомості нарахування/виплати заробітної плати за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 (трудові угоди, заяви про застосування соцпільги);

9. Авансові звіти за перевіряє мий період;

10. ОСОБА_2 обліку доходів та книги обліку доходів та витрат за перевіряємий період;

11. Розшифровку валових витрат, відображених Вами у податковій декларації про майновий стан і доходи, окремо за кожний звітний рік, що перевіряється;

12. Товарно-транспортні накладні за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 по постачальникам та покупцям;

13. Сертифікати на придбаний(виготовлений) протягом 2015-2017 років товар;

14. Калькуляційні картки на виготовлену продукцію;

15. Звіти виробництва готової продукції за перевіряємий період.

17. Технічну документацію на обладнання, яке використовується в господарській діяльності у 2015-2017 роках;

18. Документи, щодо здійснення зовнішньоекономічних операцій за перевіряємий період, у т.ч.: договори (контракти), вантажно-митні декларації на імпорт,товарно-транспортні накладні(СРМ), банківські документи та інше;

19. Документи на право власності або договори оренди на приміщення, транспортні засоби, які використовувались протягом перевіряє мого періоду у господарській діяльності;

20. Банківські виписки за перевіряємий період по рахункам наведеним у таблиці:

21. Інші документи, які протягом перевіряємого періоду мали безпосередній вплив на показники поданої вами звітності.

Також ФОП ОСОБА_1 на зазначений запит від 01.02.2018 № 550/14/08-01-13-05-09 листом №8 від 02.02.2018 повідомив та надав наступні документи:

1. Обороно-сальдові відомість по рахунку 631 за 2017 рік в розрізі постачальників.

2. Обороно-сальдові відомість по рахунку 281 за 2017 рік в розрізі ТМЦ, що підтверджує залишки ТМЦ станом на початок та на кінець періоду.

3. Калькуляції на виготовлену продукцію за 2017рік.

4. Послуги сторонніх організацій за 2017 рік.

5. Довідку про відсутність дебіторської/кредиторської заборгованості з покупцями.

6. Торгівельна націнка визначається як сума витрат ФОП ОСОБА_1, що пов'язані зі здійснення господарської діяльності та прибутку в розмірі 5%.

7. Щодо надання первинних документів, то згідно опису від 01.02.2018 були надані до перевірки.

8. Щодо надання роз шифровки валових витрат, відображених в декларації про майновий стан за 2017 рік, то склад таких витрат в ОСОБА_2 обліку доходів та витрат.

9. Щодо надання звітів з виробництва готової продукції, повідомляю, що такі звіти не складаються.

10. Щодо вимоги про надання технічної документації на обладнання, повідомляю, що така документація не відноситься до документів первинного обліку,та є комерційною таємницею суб'єкта господарювання.

11. Щодо взаємодії з підприємствами постачальниками та покупцями повідомляю, що ТМЦ від постачальників поставляються транспортними компаніями Ін-Тайм. CAT, Нова пошта, зберігаються в орендованих приміщеннях.

12. ФОП ОСОБА_1 на зазначений запит, листом від 02.02.2018 №8 повідомив, що відновив підприємницьку діяльність у травні 2017 році. У 2015-2016 роках підприємницька діяльність не здійснювалася. Станом на 31.12.2017 дебіторська/кредиторська заборгованість з покупцями відсутня.

Враховуючи вищезазначене, в ході проведення перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області вручено ФОП ОСОБА_1 також запит від 13.02.2018 № 751/14/08-01-13-05-09 стосовно надання інформації та її документального, а саме(витяг з запиту):

1. Сертифікати на виготовлений протягом 2017р. товар, а саме: Випрямляч зварювальний універсальний ВДУ 500, Випрямляч зварювальний універсальний ВДУ-180, Випрямляч зварювальний універсальний ВДУ-207, Випрямний діодний блок РМ8-200, Випрямний діодний блок РТ8-240, Випрямний діодний блок РТ8-290, Візок универсальний до ПДГУ-500, Візок универсальний до ПДГУ-502, Звар. напівавтомат ПДГ-215 ЄВРО "ПРОФІ", Звар. напівавтомат ПДГ-216 ЄВРО "ВУЛКАН", Зварювальний випрямляч 315, Зварювальний випрямляч 500, Зварювальний напівавтомат інверторний ПДГУ-180, Зварювальний напівавтомат інверторний ПДГУ-207, Зварювальний напівавтомат інверторний ПДГУ-350, Зварювальний напівавтомат інверторний ПДГУ-500, Зварювальний напівавтомат ПДГ-215 "ПРОФІ", Зварювальний напівавтомат ПДГ-216 "ВУЛКАН", Зварювальний напівавтомат ПДГ-315 "БУРАН", Зварювальний напівавтомат ПДГ-315 .3 "БУРАН", Інвертор зварювальний ВДС-180, Інвертор зварювальний ВДО 205 "ШМЕЛЬ", Комплект плати керування СПМ430, Плата керування. Плата керування 315, Плата керування 8 МБ, Подаючий механізм СПМ 430, Подаючий механізм СПМ-207, Подаючий механізм СПМ-410, Твердотельное реле ВС 500вердотельное реле ВС 500, Трансформатор полуавтомат. зварювання ТПС-216, Шлейф 315, Шлейф 500;

2. Належним чином завірені копії технічних паспортів та/або іншу технічну документацію, з детальним відображенням відповідної характеристики(складу) кожного окремого виготовленого товару, а саме: Випрямляч зварювальний універсальний ВДУ 500, Випрямляч зварювальний універсальний ВДУ-180, Випрямляч зварювальний універсальний ВДУ-207, Випрямний діодний блок РМ8-200, Випрямний діодний блок РТ8-240, Випрямний діодний блок РТ8-290, Візок универсальний до ПДГУ-500, Візок универсальний до ПДГУ-502, Звар. напівавтомат ПДГ-215 ЄВРО "ПРОФІ", Звар. напівавтомат ПДГ-216 ЄВРО "ВУЛКАН", Зварювальний випрямляч 315. Зварювальний випрямляч 500, Зварювальний напівавтомат інверторний ПДГУ-180, Зварювальний напівавтомат інверторний ПДГУ-207, Зварювальний напівавтомат інверторний ПДГУ-350, Зварювальний напівавтомат інверторний ПДГУ-500, Зварювальний напівавтомат ПДГ-215 "ПРОФІ". Зварювальний напівавтомат ПДГ-216 "ВУЛКАН", Зварювальний напівавтомат ПДГ-315 "БУРАН". Зварювальний напівавтомат ПДГ-315 .3 "БУРАН". Інвертор зварювальний ВДС-180. Інвертор зварювальний ВДС-205 "ШМЕЛЬ", Комплект плати керування СГІМ430, Плата керування, Плата керування 315, Плата керування 8МБ, Подаючий механізм СПМ 430, Подаючий механізм СПМ-207, Подаючий механізм СПМ-410, Твердотельное реле ВС 500вердотельное реле ВС 500, Трансформатор полуавтомат. зварювання ТПС-216, Шлейф 315, Шлейф 500.

На зазначений запит ФОП ОСОБА_1 листом № 8 від 14.02.2018 повідомив про те, що продукція що виготовляється позивачем та купується у постачальників, не включена до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації України, тому такі сертифікати відсутні. Щодо надання належним чином завірених копій технічних паспортів та/або іншої документації, з детальним відображенням відповідної характеристики (складу) кожного окремого виготовленого товару повідомлено, що така інформація міститься в калькуляціях на виготовлену продукцію за 2017рік, які надані до перевірки.

Посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результами якої було складено акт від 28.02.2018 №155/08-01-13-05/ НОМЕР_1 (далі – Акт).

Згідно із Актом перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

— п.177.2, п.177.4. ст.177 Податкового Кодексу України, а саме: занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 466 149,73 грн. в т.ч. за 2017 на суму 466 149,73 грн.;

— пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 38 845,81грн. в т.ч. за 2017 рік в сумі 38 845,81 грн.;

— пп."в" п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: встановлено включення до декларацій за 2017 рік перекручених даних, а саме завищення валових витрат.

На підставі Акту та виявлених порушень відповідачем 23.03.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №12861305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 48 557,26 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням в сумі 38 845,81 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9 711,45 грн.

Крім того, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 №0012831305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 582 687,16 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням в сумі 466 149,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 116 537,43 грн.

Позивач здійснив оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку. Проте, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 16.05.2018 № 7023/П//99-99-11-02-01-14 оскаржувані рішення залишені без змін, а скарга – без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України(далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до пункту 162.1.статті 162 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI платниками податку (на доходи фізичних осіб) є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента, за приписами пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, є:

163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений статтею 177 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування Податковий кодекс України

До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому, за правилами підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177, не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

З огляду на викладене, суд зазначає, що витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, що використані у виробництві продукції, є витратами, безпосередньо пов’язані з отриманням доходів, які можуть бути включені фізичною особою-підприємцем до складу витрат згідно із вимогами пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України.

Крім того, 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71- VIII, запроваджено військовий збір. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею163 Податкового кодексу України. Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

За приписами підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Кодексу загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. У ній зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

За приписами норм пунктів 44.1 та 44.3 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту44.1.статті44 Податкового кодексу України).

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІVпервинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з частиною 1статті 9 Закону № 996-ХІVпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІVта Положення свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 14.01.2015 №К/9991/72258/12, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону № 996-ХІV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

У свою чергу, як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на наступному.

Перевіркою показників задекларованих валових витрат ФОП ОСОБА_1 що відображені в додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан та доходи у колонці 5, 6 та 7 «вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю» показників за 2017 рік (№1700003229 від 12.01.2017) у загальній сумі 7 797 792,35грн., у т.ч. колонка 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» в сумі 7 446 083,28грн., колонка 6 «витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату» в сумі 277 018,73 грн., колонка 7 «інші витрати включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» в сумі 74 690,34 грн., встановлено, що суб'єкт господарювання ОСОБА_1 здійснював виготовлення готової продукції.

Перевірку витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за 2017 рік у загальній сумі 7 797 792,35 грн. здійснено на підставі таких документів: накладних, банківських виписок, платіжних доручень, актів виконаних робіт та інше.

В ході перевірки встановлено завищення задекларованих валових витрат на суму 2 589 720,72 грн. по колонці 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції».

В Акті відповідач дійшов висновку, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано належним чином оформлених всіх підтверджуючих документів, щодо використання придбаних товарів послуг) в господарській діяльності, з метою отримання доходу, у т.ч. при здійсненні виробництва готової продукції, а саме: технічні паспорти та/або іншу технічну документацію, з детальним відображенням відповідної характеристики складу) кожного окремого виготовленого товару та/або інших документів, що підтверджують списання (використання) у господарській діяльності придбаного товару, з метою отримання доходу, при здійсненні діяльності з реалізації готової продукції.

Проте, досліджуючи питання правомірності віднесення до складу витрат, пов’язаних із здійсненням діяльності, які відображені у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, зокрема, з питань понесених витрат на придбання ТМЦ, судом встановлено, що на письмові запити відповідача надавалася інформація та документи, а також вичерпні пояснення причин відсутності тих чи інших документів, які не є первинними документами в розумінні статті 44 Податкового кодексу України та частини п’ятої статті 6 Порядку ведення книги обліку доходів та витрат.

При цьому, відповідачем не заперечується той факт, що вказані первинні документи подавались контролюючому органу для перевірки, отже мали бути досліджені і враховані в ході перевірки відповідно до вимог пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, згідно із яким в акті перевірки зазначаються як факти заниження податкових зобов'язань платника.

Так, на думку відповідача, позивач не надав «документів, які б давали змогу провести детальний аналіз використаних у виробництві придбаних товарно-матеріальних цінностей».

Такими документами, на думку відповідача, є «технічні паспорти та/або інша технічна документація з детальним відображенням відповідної характеристики (складу) кожного окремого виготовленого товару та/ або інші документи, що підтверджують списання (використання) у господарській діяльності товару, з метою отримання доходу, при здійсненні реалізації готової продукції».

Під час здійснення перевірки позивач надавав пояснення, що інформація про склад кожного окремого виготовленого товару міститься в калькуляціях на виготовлену продукцію, які надані до перевірки. Калькуляція містить склад ТМЦ, які входять до готової продукції, їх кількість та ціну.

Крім того, завищення витрат в колонці 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» податкової декларації про майновий стан та доходи (№9298606438 від 09.02.2017) витрат у сумі 2 589 720,72 грн. без ПДВ, відповідач обґрунтовує це тим, що «виключно факт одержання доходу може бути підставою до включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд, а тільки тієї її частини, яка прямо цьому доходу відповідає».

Таке твердження відповідача є необґрунтованим, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства, та є власним тлумаченням норм податкового законодавства.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідачем при проведенні «детального аналізу використання у господарській діяльності (виготовленні готової продукції) придбаних ТМЦ» на підставі лише наданих попередніх калькуляцій вартості виробництва продукції встановлено, що «при виробництві продукції використано ТМЦ на суму 988 534,86 грн., але до складу валових витрат віднесено суму у розмірі 3 578 255,58 грн. (сплачену за придбаний товар), що свідчить про те, що сума у розмірі 2 589 720/72 грн. безпідставно віднесена до складу валових витрат. «Детальний аналіз» (без посилання на первинні документи), проведений відповідачем, міститься на стор. 22-31 Акту перевірки.

Проте, позивачем надано власний розрахунок із якого, вбачається, що «сума у розмірі 2 589 720,72. грн., яка на думку відповідача, безпідставно віднесена до складу валових витрат» є недостовірною, оскільки відповідач в свій «детальний аналіз» включив лише незначну частину виготовленої продукції (155 одиниць з 579 одиниць виготовлених та реалізованих позивачем за спірний період).

Перевіркою не виявлено також взаємовідносин із суб’єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи яких визнано судом недійсними (мають ознаки фіктивності).

З наданих позивачем пояснень та документів суд встановив, що закупка товарів проводилася виключно в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок контрагентів.

Суду не наведено жодного доводу та факту про те, що в ході перевірки у ФОП ОСОБА_1 були відсутні або містять якість помилки відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, що засвічують факт придбання і отримання ТМЦ. Крім того, факт понесення витрат на придбання товару та наявність первинних документів, що підтверджують придбання, представниками відповідача не ставиться під сумнів.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання ТМЦ (Пальник в ас., Корпус в ас., Дросель в ас., Механізм подавання в ас., Трансформатор в ас. та інше) та їх використання в межах господарської діяльності.

У відповідності до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести ОСОБА_2 обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма ОСОБА_2 обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Форма ОСОБА_2 обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок ведення ОСОБА_2 обліку доходів і витрат протягом періоду, що перевірявся, визначався положеннями Порядку ведення ОСОБА_2 обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1025 (втратив чинність 18.10.2013, далі - Порядок № 1025) та Порядку ведення ОСОБА_2 обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 (далі – Порядок № 481).

Пунктом 1 Положення № 1025 визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести ОСОБА_2 обліку доходів і витрат, у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції.

Пунктом 3.4 Положення № 1025 передбачено, що до графи 4 ОСОБА_2 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.

Згідно з пунктом 5 Положення № 1025 дані ОСОБА_2 використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

Зазначене кореспондується з приписами пункту 1, підпункту 5 пункту 6, пункту 9 Положення № 481, за приписами яких відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності, вести ОСОБА_2 обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма ОСОБА_2 обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації ОСОБА_2 обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник ОСОБА_2 у разі обрання способу ведення ОСОБА_2 у паперовому вигляді.

У графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов’язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг. ОСОБА_2 зберігається у самозайнятої особи протягом 3 років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис. ОСОБА_2 заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (Наказ Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 «Про затвердження форми ОСОБА_2 обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення»).

Тобто, відповідно до встановленого для фізичної особи підприємця порядку обліку доходів і витрат, для визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб фізична особа - підприємець має встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності. При цьому, підставою для обчислення фізичною особою - підприємцем загального оподатковуваного доходу та витрат є дані ОСОБА_2 обліку доходів і витрат за умови наявності документів щодо походження товару та документального підтвердження здійснених витрат. Ці самі дані використовуються фізичною особою - підприємцем при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи.

Протягом 2017 років позивачем велась ОСОБА_2 обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність від 28.03.2017 (за змістом Акту прийому-передачі від 01.02.2018 оригіналів документів для проведення планової виїзної перевірки за період з 01.01.2015 по 31.12.2017), яка також була надана до перевірки. Дані книги співпадають з даними податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69050, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДФС в Запорізькій області, а саме:

від 23.03.2018 №12861305 про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов’язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 48 557,26 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням в сумі 38 845,81 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9 711,45 грн.;

від 27.03.2018 №0012831305 про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 582 687,16 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням в сумі 466 149,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 116 537,43 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 6 312,44 грн. (шість тисяч триста дванадцять гривень 44 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак