Рішення № 77953901, 13.11.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2018 року м. Ужгород№ 0740/750/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої – судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання – Данча М.І.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення - рішення , -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 листопада 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 19 листопада 2018 року.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1С.) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Закарпатській області), якою просить скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 14 травня 2018 року № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 травня 2018 року позивач отримала податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14 травня 2018 року, яке вважає протиправним, оскільки номер акту перевірки, зазначений у ньому не співпадає з актом перевірки, який був складений посадовими особами відповідача. Також при проведенні перевірки позивачу не було надано наказ на підставі якого видано направлення на перевірку із зазначенням про проведення фактичної перевірки саме ОСОБА_1 Крім того, вважає що, враховуючи положення Податкового кодексу України щодо можливості встановлення відповідальності виключно законами України, норми Указу Президента щодо застосування штрафних санкцій за не оприбуткування готівки не можуть бути застосовані, оскільки вони є нормами підзаконного нормативного акту.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що в порушення вимог чинного законодавства позивачем було реалізовано складно побутову техніку без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 7800, 00 грн. та не оприбутковано вказані готівкові кошти в книзі обліку доходів за 12 квітня 2018 року. Вказані порушення й стали підставою для прийняття оскарженого податкового-повідомлення рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 19 березня 2018 року № 461 "Про проведення фактичних перевірок" та направлень від 16 квітня 2018 року № 1046/14-05 та № 1047/14-05 працівниками ГУ ДФС у Закарпатській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазин "Global IT", що розташована за адресою: м. Мукачево, вул. Миру, 36/3,суб’єкта господарської одиниці фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

За результатами перевірки складено акт від 23 квітня 2018 року № 001316.

Перевіркою встановлено реалізацію складно побутової техніки без застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме: перед початком перевірки було проведено контрольно розрахункову операцію по придбанню ноутбука 12 квітня 2018 року Acer Extensa 15 EX2519 – С501 на загальну суму 7800, 00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та видачі відповідного розрахункового документу на загальну суму 7800,00 гр. ОСОБА_3 не оприбуткування готівкових коштів в сумі 7800,00 грн. в книзі обліку доходів (для платників єдиного податку) за 12 квітня 2018 року у розділі "Дохід від провадження діяльності".

Відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265-95-ВР.

Від підписання акту про результати фактичної перевірки позивач відмовилась.

Відповідно до пояснень позивача від 17 квітня 2018 року розрахунковий документ при продажу ноутбука Acer Extensa 15 EX2519 – С501 не було видано по причині відсутності реєстратора розрахункових операцій. Кошти отримані за реалізацію ноутбука в сумі 7800,00 грн. не було внесено в книгу обліку доходів по причині того, що забули.

14 травня 2018 року ГУ ДФС у Закарпатській області на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким до позивача засновано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265-95-ВР (далі – Закон №265).

Згідно з положеннями пунктів 1-3 статті 3 Закону № 265 встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Відповідно до пункту 6 статі 9 Закону № 265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) (наданні послуг) фізичними особами-підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Вказане кореспондується з п.296.10 ст. 296 Податкового кодексу України Реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку першої групи; другої і третьої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку. Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 16.03.2017 затверджено Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, згідно з яким до технічно складних побутових товарів належать ноутбуки (група 84 "Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини", підгрупа 8471 "машини атоматичного оброблення інформації та їх блок: магнітні або оптичні зчитувальні пристрої, машини для перенесення даних на носії інформації у кодованому вигляді та машини для оброблення аналогічної інформації, в іншому місці не зазначені": код УКТЗЕД НОМЕР_2).

Міністерством економічного розвитку і торгівлі, до повноважень якого входить інформування та надання роз'яснення щодо здійснення державної політики у сфері економіки і торгівлі, у коментарі до постанови Кабінету Міністрів України № 231 від 16.03.2017 року Про затвердження переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій зазначено, що коди української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) наводяться у переліку довідково. Основною підставою для застосування реєстраторів розрахункових операцій до товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, є відповідність таких товарів найменуванню та опису, які зазначаються у переліку. Крім того, метою такого державного регулювання є запровадження прозорості ведення бізнесу шляхом обовязкового застосування реєстраторів розрахункових операцій при реалізації технічно складних побутових товарів, запобігання можливим порушенням з боку субєктів господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки за технічно складні побутові товари та забезпечення реалізації прав споживачів у разі придбання таких товарів неналежної якості. Частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема передбачено, що вимоги споживача щодо технічно складних побутових товарів розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, передбаченого Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Згідно з положеннями п. 25-1 ч. 1 ст. 1 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» технічно складні побутові товари - це непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.

Враховуючи зазначене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку реалізація ноутбука має здійснюватись із застосування реєстратора розрахункових операцій.

Аналогічна правова позиція, щодо реалізації складних побутових товарів викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №804/5128/17 адміністративне провадження №К/9901/47895/18.

Таким чином, при здійсненні продажу ноутбуку Acer Extensa 15 EX2519 – С501 на суму 7800, 00 грн., позивач в порушення норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вказану суму не провів через зареєстрований реєстратор розрахункових операцій.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Суб'єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно з п. 11 розділу ІІ Положення № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів і витрат (або книги обліку доходів), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат (або книзі обліку доходів) на підставі товарних чеків (квитанцій).

Абзацом 3 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Таким чином, контролюючим органом встановлено та підтверджено судом, що позивачем не оприбутковано готівкову виручку в книзі обліку доходів та витрат за 12 квітня 2018 року в розмірі 7800,00 грн., що не заперечується позивачем. Санкція за дане порушення становить, 39000 грн. (п'ятикратний розмір не оприбуткованої суми).

Суд не приймає до уваги доводи позивача викладені в обґрунтування позовних вимог, що юридична відповідальність може встановлюватися лише Законами України, а тому застосування до позивача штрафної санкції, встановленої підзаконним актом - Указом Президента, є незаконним. При цьому суд виходить з наступного.

Між Верховною Радою України та Президентом України 08.06.1995 року був прийнятий Конституційний Договір № 1к/95-ВР про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України. Відповідно до ч.2 ст. 25 цього Конституційного Договору Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів. 12.06.1995 року Президент України видав Указ Президента №436/95, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за не оприбуткування у касах готівки.

Закон України №265/95-ВР було прийнято 06.07.1995 року. Цим Законом встановлена, крім іншого, відповідальність суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону. Розділом V вказаного Закону визначено вичерпний перелік порушень, за які передбачено фінансові санкції. Серед них відсутнє таке порушення як не оприбуткування у касах готівки, а отже й не встановлена відповідальність за вказане порушення. Відповідальність за вказане порушення встановлена Указом Президента №436/95, зокрема абзацом 3 статті 1 Указу встановлено штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки. Крім того, незважаючи на зміни, які в подальшому вносились до Указу Президента №436/95, правове регулювання відповідальності та розмір штрафу за не оприбуткування готівки не змінилися.

Згідно з висновком Верховного Суду (постанова від 21.08.2018 року у справі №2а-4973/12/2670) предмети правового регулювання Указу Президента № 436/95 та Закону України № 265/95-ВР є різними. Таким чином, відносини стосовно відповідальності суб'єктів господарювання за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки не врегульовані Законом від 06.07.1995 № 265/95-ВР, прийнятим у часі пізніше, ніж видано Указ від 12.06.1995 № 436/95. На час виникнення спірних відносин не було прийнято й будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала такі відносини.

Щодо посилань позивача на те, що в направленні на перевірку зазначається магазин Global IT, суд зазначає, що на етапі допуску до перевірки позивач не ставив питання про необґрунтованість її призначення та проведення, допустив посадових осіб до перевірки та був ознайомлений з направленням на її проведення, що підтверджується його особистим підписом.

Стосовно посилань позивача на те, що номер акту перевірки, зазначений у податковому повідомленні-рішенні не співпадає з номером акту перевірки, який був складений посадовими інспекторами, суд зазначає, що в податковому-повідомленні рішенні зазначено реєстраційний номер акта в органі ДФС. Також суд зазначає, що вказана невідповідність не може слугувати самостійною та достатньою підставою для висновку щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення, позаяк сукупність встановлених судом фактичних обставин справи підтверджує обґрунтованість висновку контролюючого органу про допущене платником податків порушення норм податкового законодавства та правомірність застосування штрафних санкцій.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема в справі справа №826/6376/16 адміністративне провадження №К/9901/3876/17, неодноразово зазначав, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ГУ ДФС у Закарпатській області доведено правомірність оскарженого податкового - повідомлення рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами та задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (Закарпатьска область, м. Мукачево, вул. Краснодонська, буд. 37, РНОКПП НОМЕР_3) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул.. Волошина, буд. 39393632 ) про скасування податкового повідомлення - рішення – відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя ОСОБА_4