Рішення № 77953888, 19.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 листопада 2018 року Справа № 0840/3730/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1)

до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-Б)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач або Центральне ОУПФУ м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»);

- скасувати Рішення відповідача від 16.08.2018 року № 57/1792/07 та зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») з 31.07.2018, зарахувавши періоди роботи з 16.06.1987 по 31.08.1988, з 06.12.1988 по 13.10.1992, з 15.10.1992 по 08.04.1994 та з 11.04.1994 по 25.04.1996 до пільгового трудового стажу за Списком № 1.

Ухвалою суду від 12.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №0840/3730/18.

Позовна заява обґрунтована тим, що 31.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте одержав відмову, оформлену спірним рішенням, мотивовану відсутністю необхідного стажу роботи за Списком №1. Вважає, що підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є насамперед наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а відтак дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії є протиправними. Просить задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (від 18.10.2018 №33043), в якому пояснив, що періоди роботи ОСОБА_1 з 16.06.1987 по 31.08.1988, з 06.12.1988 по 13.10.1992 та з 11.04.1994 по 25.04.1996 зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 з урахуванням фактично відпрацьованого часу (на підставі довідки від 28.09.2016 №94). З урахуванням вказаних періодів пільговий стаж роботи позивача за Списком №1 складає 06 р. 08 міс. 10 дн., що на момент звернення не дає права на пенсію на пільгових умовах. Просить відмовити у задоволенні позову.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 народився 30 липня 1966 року.

Трудова книжка позивача за спірний період (з 1987 року по 1996 рік) містить наступні записи:

02.02.1987 – прийнятий в цех різців і заготівок учнем коваля – штампувальника Запорізького інструментального заводу ім. Войкова;

16.06.1987 – присвоєно 2 розряд коваля – штампувальника в тому ж цеху;

01.09.1988 – переведений учнем коваля на молотах та пресах в тому ж цеху;

14.07.1988 – у зв’язку із змінами структури заводу цех різців і заготівок перейменовано в ковальсько-термічний цех;

06.12.1988 – присвоєно 2 розряд коваля на молотах та пресах ковальсько-термічного цеху ковальсько-пресової дільниці;

01.03.1989 – у зв’язку із введенням нових тарифних умов оплати праці встановлено 2 розряд коваля на молотах і пресах ковальсько-пресової дільниці того ж цеху;

30.03.1989 – є членом комплексно-наскрізної бригади того ж цеху;

15.07.1990 – присвоєно 3 розряд коваля на молотах і пресах ковальсько-пресової дільниці того ж цеху;

13.10.1992 – звільнений за переведенням в Товариство з обмеженою відповідальністю «Південно-Західне»;

15.10.1992 – прийнятий за переведенням в Товариство з обмеженою відповідальністю «Південно-Західне» ковалем-штампувальником 3 розряду;

08.04.1994 – звільнений за переведенням на Запорізький інструментальний завод ім. Войкова;

11.04.1994 – прийнятий в ковальсько-пресовий цех ковалем-штампувальником по 3 розряду;

12.07.1994 – завод перейменовано на ВАТ «Запорізький інструментальний завод2;

25.04.1996 – звільнений за власним бажанням.

20.03.2018 позивачем до органу Пенсійного фонду подано заяву про підтвердження стажу роботи, до якої додано витяг ЄДР №23419338, трудову книжку, архівні довідки від 28.09.2016 №№94-100, копію наказу про результати атестації робочих місць від 21.12.1994 №376.

Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.03.2018 №2743 зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1 період роботи на ВАТ «Запорізький інструментальний завод» на посаді коваля – штампувальника, коваля на молотах та пресах з 16.06.1987 по 31.08.1988, з 06.12.1988 по 13.10.1992, з 11.04.1994 по 25.04.1996.

31.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Центрального ОУПФУ м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1), до якої додав копії необхідних документів.

Рішенням відповідача від 16.08.2018 року № 57/1792/07 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв’язку із відсутністю необхідного стажу роботи за Списком №1.

Не погоджуючись з такими діями органу Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Аналогічні приписи містить п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі – Порядок №383), визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.

Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Так, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки, надані підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умов праці, а також зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Розділом ХІ Списків № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджено постановою Ради Міністрів СРСР 22.08.1956 №1173 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (були чинними на момент роботи позивача) віднесено професії «ковалі, штампувальники на штампувальних ковальських машинах та їх помічники» та «ковалі-штампувальники» (1110200а-13229) до професій, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Судом досліджено Рішення від 16.08.2018 року № 57/1792/07 та розрахунок стажу ОСОБА_1, та встановлено, що органом Пенсійного фонду, всупереч Рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.03.2018 №2743, яким зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1 період роботи на ВАТ «Запорізький інструментальний завод» на посаді коваля – штампувальника, коваля на молотах та пресах з 16.06.1987 по 31.08.1988, з 06.12.1988 по 13.10.1992, з 11.04.1994 по 25.04.1996, зараховано дані періоди не в повному обсязі, а вибірково.

Так, до пільгового стажу позивача не віднесено періоди роботи з 05.07.1988 по 31.08.1988; з 17.12.1989 по 31.12.1989; з 16.12.1990 по 31.12.1990; з 14.12.1991 по 31.12.1991; з 04.10.1992 по 13.10.1992; з 24.12.1994 по 31.12.1994; з 15.12.1995 по 31.12.1995.

У відзиві на позов відповідач зазначає про зарахування даних періодів з урахуванням фактично відпрацьованого часу, при цьому посилаючись на довідку ВАТ «Запорізький інструментальний завод» від 28.09.2016 №94, проте вказана довідка свідчить, що позивач працював у не зараховані періоди повний місяць, п’ятиденний робочий тиждень.

Крім того, до матеріалів справи надано довідку за підписом керівника правління ПрАТ «Запорізький інструментальний завод», відповідно до якої переведень на іншу роботу, на скорочений робочий тиждень, відпусток без збереження заробітної плати за період 1987 – 1996 років у ОСОБА_1 не було.

Відтак, періоди роботи з 05.07.1988 по 31.08.1988; з 17.12.1989 по 31.12.1989; з 16.12.1990 по 31.12.1990; з 14.12.1991 по 31.12.1991; з 04.10.1992 по 13.10.1992; з 24.12.1994 по 31.12.1994; з 15.12.1995 по 31.12.1995 підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача.

Щодо періоду роботи ОСОБА_1 з 15.10.1992 по 08.04.1994 на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Південно-Західне» слід зазначити наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось право на пільгову пенсію, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України № 1058-IV та Порядку №383 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 02 грудня 2015 року (справа № 21-1329а15), від 12 квітня 2016 (справа № 21-6501а15), а також Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14) висловлювали правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Позивачем не надано ані суду, ані органу Пенсійного фонду доказів проведення атестації його робочого місця на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Південно-Західне»; відтак, спірний період з 15.10.1992 по 08.04.1994 включенню до пільгового стажу не підлягає.

Таким чином, позивач має пільговий стаж за Списком №1 06 р. 08 міс. 10 дн., підтверджений відповідачем, та стаж за періоди роботи з 05.07.1988 по 31.08.1988; з 17.12.1989 по 31.12.1989; з 16.12.1990 по 31.12.1990; з 14.12.1991 по 31.12.1991; з 04.10.1992 по 13.10.1992; з 24.12.1994 по 31.12.1994; з 15.12.1995 по 31.12.1995, які не ввійшли до розрахунку, що сумарно не дає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 52 років.

Проте, враховуючи, що розрахунок проведено із не включенням усіх пільгових періодів, і в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає саме про 06 р. 08 міс. 10 дн. пільгового стажу, що є помилковим, суд вважає за можливе скасувати рішення відповідача від 16.08.2018 року № 57/1792/07 та зобов'язати його повторно розглянути заяву ОСОБА_1, зарахувавши при цьому до пільгового стажу періоди роботи з 05.07.1988 по 31.08.1988; з 17.12.1989 по 31.12.1989; з 16.12.1990 по 31.12.1990; з 14.12.1991 по 31.12.1991; з 04.10.1992 по 13.10.1992; з 24.12.1994 по 31.12.1994; з 15.12.1995 по 31.12.1995.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за участю представника відповідача слід зазначити наступне.

Суд звертає увагу представника відповідача, що порядок розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження врегульовано главою 10 КАС України.

Частиною 2 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Разом з тим, суд зазначає, що статтею 263 КАС України врегульовано особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Також, суд звертає увагу і на ту обставину, що відповідно до приписів частини 7 статті 260 КАС України частини друга - шоста цієї статті не застосовуються до справ, визначених пунктами 1-9 частини шостої статті 12 цього Кодексу. Згідно п.3 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд зазначає, що предметом розгляду адміністративної справи №808/2562/18 є оскарження позивачем дій Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, пов'язаних з призначенням пенсійних виплат, що відноситься до справ незначної складності, розгляд яких передбачено виключно (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідач в поданому клопотанні не наводить жодних обґрунтованих доводів щодо необхідності розгляду даної адміністративної справи з викликом сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого клопотання та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 41248629) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Скасувати рішення від 16.08.2018 року № 57/1792/07 та зобов'язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 41248629) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) про призначення пенсії, зарахувавши періоди роботи з 05.07.1988 по 31.08.1988; з 17.12.1989 по 31.12.1989; з 16.12.1990 по 31.12.1990; з 14.12.1991 по 31.12.1991; з 04.10.1992 по 13.10.1992; з 24.12.1994 по 31.12.1994; з 15.12.1995 по 31.12.1995 до пільгового стажу за Списком № 1.

3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. присудити на користь ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 41248629).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.11.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко