Ухвала суду № 77953726, 26.10.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 295/5373/14-ц

2-з/296/104/18

УХВАЛА

"26" жовтня 2018 р. м. Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі судді Галасюка Р.А., розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №295/5373/14-ц, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У квітні 2014 року ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» звернулося до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, у якому просило, з врахуванням уточнення позовних вимог від 06.03.2015р. (а.с. 59-60):

- звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: магазин непродовольчих товарів літ. «А», цегляний, загальною площею 112,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні (у минулому - Московська) 16, що належить на праві власності ОСОБА_1 в розмірі 75/100 частин, ОСОБА_3 в розмірі 25/100 частин, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з метою задоволення вимог ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» у сумі 24 699,95 дол. США позичкової заборгованості за кредитним договором від 21.05.2007р. №Z012/110/372 та 2 776,67 грн. судового збору;

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 як поручителя на користь ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» 24 699,95 доларів США позичкової заборгованості за кредитним договором від 21.05.2007р. №Z012/110/372.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26.05.2016р., що залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 19.07.2016р., у задоволенні позову ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 03 травня 2018 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26.05.2016 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 19.07.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката ОСОБА_4 звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира в справі №295/5373/14-ц із зустрічним позовом, у якому просила визнати недійсним договір іпотеки від 22.05.2007р., що укладений між Приватним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» із ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_1, та ОСОБА_5, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №7232.

Одночасно з зазначеною вище зустрічною позовною заявою позивачем за зустрічним позовом пред’явлено до суду клопотання про забезпечення вимог за зустрічним позовом, у якому вона просить суд вжити заходи із забезпечення вимог за зустрічним позовом шляхом встановлення заборони державним реєстраторам, нотаріусам та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо реєстрації (перереєстрації) права власності за будь-якими фізичними чи юридичними особами на 75/100 частин магазину непродовольчих товарів літ. «А», цегляний, загальною площею 112,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні (у минулому Московська), 16 та належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Дослідивши вказане клопотання про вжиття заходів із забезпечення позову, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання (п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (п. 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, п.п.1-4 Постанови Пленуму передбачено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Судом встановлено, що предметом зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» є визнання недійсним договору іпотеки від 22.05.2007р., що укладений між Приватним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» із ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_1, та ОСОБА_5, що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №7232. В якості підстав позову позивач за зустрічним позовом вказав, що договір іпотеки від 22.05.2007р. укладений без волевиявлення позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1, оскільки остання не підписувала довіреності від 24.04.2007р., що посвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7 24 квітня 2007р. за номером в реєстрі 939, про надання повноважень ОСОБА_3 підписувати від її імені оспорюваний договір іпотеки, а також із тих підстав, що зазначений договір іпотеки не відповідає вимогам закону, зокрема ст.ст. 203, 237, 238, 244 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

З інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №140510972 від 07.10.2018р. вбачається, що на даний час іпотекодержателем на майно, що є предметом оспорюваного за зустрічним позовом договору іпотеки, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», код ЄДРПОУ: 40658146.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У відповідності до п.п. 5.5.1 п. 5.5 договору іпотеки від 22.05.2007р., що укладений між Приватним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» із ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_1. та ОСОБА_5, що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №7232 іпотекодержатель на власний розсуд може згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язань ОСОБА_5 за кредитним договором.

Таким чином, на думку заявника, наявний ризик того, що право власності на предмет оспорюваного позивачем за зустрічним позовом договору іпотеки від 22.05.2007р., а саме: 75/100 частин магазину непродовольчих товарів літ. «А», цегляний, загальною площею 112,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні (у минулому - Московська), 16, може бути зареєстроване за іпотекодержателем на підставі вказаного вище договору іпотеки.

В той же час, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі невжиття заходів із забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» про визнання недійсним договору іпотеки від 22.05.2007р. у спосіб встановлення заборони до вирішення спору у даній справі здійснювати реєстраційні дії із реєстрації (перереєстрації) права власності на майно, що є предметом оспорюваного договору іпотеки, а саме: належних ОСОБА_1 75/100 частини магазину непродовольчих товарів літ. «А», цегляний, загальною площею 112,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні (у минулому - Московська), 16, та, у разі зміни власника майна, що є предметом оспорюваного договору іпотеки, це може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про визнання недійсним договору іпотеки від 22.05.2007р. у випадку винесення даного рішення.

Керуючись положеннями статей 149, 150, 153, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 про вжиття заходів із забезпечення позову задовольнити.

В порядку забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», про визнання недійсним договору іпотеки від 22.05.2007р. до винесення і вступу в законну силу рішення у справі встановити заборону державним реєстраторам, нотаріусам та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо реєстрації (перереєстрації) права власності за будь-якими фізичними чи юридичними особами на 75/100 частин магазину непродовольчих товарів літ. «А», цегляний, загальною площею 112,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Небесної Сотні (у минулому - Московська), 16, та належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

За даною ухвалою стягувачем є ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (код ЄДРПОУ: 40658146).

Копію ухвали направити для виконання до Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

Ухвала виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського протягом пятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Р. А. Галасюк