Рішення № 77953701, 13.11.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2018 року м. Ужгород № 807/557/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Брензович В.П.

представника відповідача - Чернобук Я.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кердіс" про стягнення 20 742,11 грн. адміністративно-господарських санкцій та 16,60 грн. пені, -

В С Т А Н О В И В:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кердіс" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 20758,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 20 742,11 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарський санкцій у розмірі 16,60 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду. Також, представник позивача наголошував, що відповідно до поданих звітів до Міністерства доходів і зборів, які надходять по протоколах обміну до Пенсійного фонду України у відповідача була відсутня особа протягом 2016 року, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду заперечення (відзив) на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що у відповідача серед штатних працівників облікового складу протягом 2016 року працював один працівник, якому відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність. Однак, при оформленні звіту була допущена помилка, зокрема невірно вказано середньооблікову кількість інвалідів, працюючих на підприємстві протягом 2016 року, у зв'язку з чим 07.08.2017 року до позивача було подано уточнюючий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік. Таким чином, підприємством виконано вимоги законодавства щодо працевлаштування інвалідів.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, викладених у запереченні (відзиві) на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідач подав до позивача звіт за формою № 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік, який зареєстровано позивачем 01.03.2017 (а.с. 8).

Відповідно до рядка 01 звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 19 осіб.

Так, згідно вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві на робочих місцях для інвалідів відповідно до 4-відсоткового нормативу становить - 1 особа.

Однак, згідно рядка 02 звіту зазначено, що на підприємстві протягом 2016 року середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становила 0 осіб.

Так, позивачем за результатами звіту зроблено висновок, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, як це передбачено ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

На підставі викладеного позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та звернувся до суду із позовом про їх стягнення разом з пенею.

Однак, як встановлено в ході розгляду справи по суті, відповідача 07.08.2017 повторно подав до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік, згідно якого уточнив відомості зазначені у звіті від 01.03.2017, а саме: в рядку 02 звіту зазначив, що на підприємстві протягом 2016 року працювала 1 особа з інвалідністю, встановленою відповідно до чинного законодавства (а.с. 26).

Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875) визначені основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону № 875 виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-VI від 05.07.2012 роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" (далі - Порядок № 316).

Вказаним Порядком встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та порядок її подання.

Відповідно до п. 3 Порядку № 316 Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п. 5 Порядку № 316).

Отже, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено періодичність подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Таким чином, на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2018 року справа №п/811/693/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідач згідно звіту від 07.08.2017 про зайнятість і працевлаштування інвалідів зазначив, що на підприємстві протягом 2016 року працювала 1 особа з інвалідністю, встановленою відповідно до чинного законодавства (а.с. 26).

Представник позивача наголошував, що відповідачем у звіті від 07.08.2017 було надано неправдиві відомості щодо працевлаштування інваліда протягом 2016 року, що підтверджується відповіддю Пенсійного фонду України на запит позивача, згідно якого, відповідно до поданих звітів страхувальником до Міністерства доходів і зборів, які надходять по протоколах обміну до Пенсійного фонду України встановлено, що у відповідача протягом 2016 року була відсутня особа, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Однак, вище вказані документи не були надані позивачем до суду на підтвердження свого посилання про відсутність на підприємстві протягом 2016 року осіб, яким встановлена інвалідність.

Натомість, на підтвердження працевлаштування інваліда на підприємстві протягом 2016 року, відповідач надав до суду пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_4, згідно якого вказано, що вона є інвалідом 3-ї групи (а.с. 28), наказ №1 від 01.01.2016 про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаду заготівельниці (а.с. 27), Журнал реєстрації наказів, Довідку від 09.10.2018 про нарахування та сплати єдиного внеску на суму заробітної плати в розмірі 85 107,55 грн. та Табелі обліку використання робочого часу, згідно якого відображено, облік робочого часу ОСОБА_4 на роботі у відповідача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем було доведено належними та допустимими доказами виконання вимог ст. 19 Закону № 875 та працевлаштування протягом 2016 року працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

У відповідності до ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, законом передбачена відповідальність підприємств, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п'ятої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та працевлаштовано інваліда протягом 2016 року.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративного-господарських санкцій та пені, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кердіс" про стягнення 20 742,11 грн. адміністративно-господарських санкцій та 16,60 грн. пені - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано суддею 19.11.2018 року.