Рішення № 77953486, 22.10.2018, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/892/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2018 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

за участю секретаря с/з: ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в смт. Брусилів цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні надвірними будівлями, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні надвірними будівлями, вказавши, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом у її власності перебуває житловий будинок № 11 з надвірними будівлями, який знаходиться по вулиці Житомирській в с. Ставище Брусилівського району Житомирської області. До вказаного будинку відповідно до ОСОБА_6 з реєстру речових прав власності на нерухоме майно належать надвірні будівлі – хліви літ «Б» та «В». По сусідству з будинком позивачки проживає відповідачка ОСОБА_3, яка орієнтовано в 2014 році самовільно зайняла її надвірну будівлю (хлів), який позначений літерою «В». Відповідачка разом зі своїм зятем повісила замок на двері хліва, тому позивачка не може ним користуватися. Зазначила, що на неодноразові звернення до відповідачки з проханням звільнити хліва, ОСОБА_3 нічого не робить і продовжує ним самоправно користуватися. З цього питання позивачка зверталась до органів поліції, однак вони будь – яких заходів, щоб вирішити дане питання, вони не вживають. Отже, вважає, що ОСОБА_3 створює їй перешкоди розпоряджатися своїм майном, оскільки вона самовільно зайняла її хліва, що не дозволяє використовувати його за призначенням. Просила зобов’язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні її хлівом, який знаходиться біля будинку № 11 по вулиці Житомирській в селі Ставище Брусилівського району Житомирської області, шляхом його звільнення від речей відповідачки.

Представником відповідачки ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з 2013 року між позивачкою ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_3 склались неприязнені відносини через намагання відповідачки та членів її родини привести територію селища Ставище в належний стан – побудувати клуб, почистити криницю, організувати вивіз сміття і таке інше. При цьому позивачка неодноразово викликала поліцію з надуманих підстав, поширювала образливі чутки про родину відповідачки. Зазначив, що приблизно з 1984 року ОСОБА_3 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, зі своєю родиною, в будинку, який будувався за рахунок та для проживання працівників «Укртелекому». Крім неї в цьому будинку в трьох квартирах проживають ще три родини. При цьому ОСОБА_3 працювала в «Укртелекомі» прибиральницею, а її чоловік ОСОБА_7 - водієм у лінійно-технічному цеху № 901, який підпорядковувався первинній дирекції «Укртелекому». Від «Укртелекому» її чоловіку було надано ордер на квартиру, в якій вона зараз мешкає. В сусідніх будинках та квартирах мешкають також інші колишні працівники «Укртелекому». Також більше 30 років тому чоловіку ОСОБА_3 в постійне користування було надано господарчі споруди (сараї) навпроти будинку № 11, де мешкає ОСОБА_5 Вказав, що документи на квартиру, гараж, інші господарчі споруди в ОСОБА_3 були оформленні на сім’ю, як і на господарчі споруди (сарай), на який претендує ОСОБА_5, але через капітальний ремонт в квартирі ці документи після 2004 року були втрачені. Однак після подання позову ОСОБА_5 вказані документи були розшукані. Таким чином, вважає, що право ОСОБА_3 на спірний сарай підтверджують наступні документи: договір дарування від 02 серпня 2004 року про прийняття ОСОБА_6 в дар від ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1; рішення № 76 від 22.09.2004 року Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області про надання дозволу ОСОБА_6 на забудову господарських споруд, літньої кухні, гаража на земельній ділянці, яка знаходиться у спільному користування мешканців будинків № 3, 5, 7; будівельний НОМЕР_1 на забудову земельної ділянки, наданої ОСОБА_6; план забудови земельної ділянки; договір з Брусилівським відділом земельного кадастру.

Зазначив, що між сараєм, належним ОСОБА_3, та на прилеглій до 1/2 частини будинку № 11, належного позивачу, ОСОБА_5 було збудовано дерев’яного хліва, який вона в 2017 році розібрала, який і був її сараєм, що зазначено в наданих позивачем документах.

Тобто стверджував, що спірним сараєм відповідач ОСОБА_3 користується більше 30 років, а не з 2014 року, як стверджує позивач, при цьому вказаний сарай ніколи позивачці ОСОБА_5 не належав. При цьому саме ОСОБА_5 з 2010 року чинила перешкоди відповідачці ОСОБА_3 користуватись вказаним сараєм, через що остання та її представник звертались до Ставищенської сільської ради, правоохоронних органів.

Також вважає, що оскільки ОСОБА_3 володіє сараєм, на який претендує позивачка ОСОБА_5, більше 30 років, а за офіційними документами з 2004 року, строк позовної давності щодо вимог ОСОБА_5 сплинув у 1987-1990 роках. Втім, зазначив, що сторона відповідача свідомо заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог ОСОБА_5 подавати не має наміру. У зв’язку з викладеним просив відмовити у задоволенні позову.

Представником позивачки ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_2 було подано відповідь на відзив, згідно якої вважає такими, що не відповідають дійсності, доводи представника відповідачки щодо належності ОСОБА_3 спірного сараю. Зазначив, що право власності позивачки ОСОБА_5 на спірний сарай підтверджується свідоцтвом про право на спадщину та витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Вважає, що документи, які були подані представником відповідача ОСОБА_4, не підтверджують жодного права власності для ОСОБА_3 на спірне приміщення (хлів літ. «В»), оскільки в договорі дарування будинку від 02.08.2004 року дарунком виступає лише квартира АДРЕСА_2, а про інші господарські приміщення, в тому числі і спірний хлів літ. «В», взагалі нічого не вказано. Інші документи, які були надані представником відповідача, не є правовстановлюючими, а тому і не дають жодних майнових прав для відповідача, в тому числі і права власності на хлів літ. «В».

Крім того, зазначив, що рішення виконкому № 76 Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області про надання дозволу ОСОБА_6 на забудову господарських споруд, літньої кухні, гаража датовано 22.09.2004 року, а спірний хлів літ «В» був побудований набагато раніше, тобто дане рішення немає ніякого відношення до спірного приміщення - хліва літ. «В».

Проситв відхилити наведені представником відповідача ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву пояснення, міркування і аргументи щодо предмета спору та не брати їх до уваги під час розгляду справи і винесення судового рішення.

В судовому засіданні ОСОБА_5 та її представник адвокат ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просили їх задовольнити. Також ОСОБА_5 додатково пояснила, що дійсно біля будинку, в якому вона мешкає, її братом було збудовано тимчасову споруду – дерев»яний навіс для автомобіля, який в подальшому було знесено. Однак він жодного відношення до спірного сараю не має, оскільки сарай побудований із шлакоблоку.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення вимог ОСОБА_5 заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просили суд в їх задоволенні відмовити. Також ОСОБА_3 додатково пояснила, що їй належать два сараї, один з яких розташований навпроти її будинку, а інший - спірний, розташований навпроти будинку ОСОБА_5

Допитаний судом свідок ОСОБА_8 пояснив, що придбав квартиру по сусідству з позивачкою ОСОБА_5 у 2015 році. Зазначив, що про те, що спірний сарай належить ОСОБА_3, йому відомо зі слів попереднього власника його квартири. Також вказав, що всі роки, що він проживає за вказаною адресою, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 існує спір про цей сарай. Також в нього був конфлікт з ОСОБА_5, та остання навіть викликала поліцію.

Допитаний судом свідок ОСОБА_9 пояснив, що працював в Укртелекомі та пам»ятає, що чоловіку ОСОБА_3 був наданий в користування сарай. Зазначив, що спірний сарай був побудований у 1985 році, складається з чотирьох приміщень, одним з яких користується ОСОБА_5, ще одним ОСОБА_3

Допитана як свідок ОСОБА_6, яка є донькою відповідачки ОСОБА_3, суду пояснила, що спірний сарай отримано її батьком ОСОБА_10, який як і квартира, гараж, належать їй, а користується ним її брат ОСОБА_11, де зберігає запчастини. Вказала, що на спірний сарай вона отримала в сільраді с. Ставище технічну документацію в 2004 році, але не дооформила її, так як проживає в іншому місті і витрати не будуть рівноцінними його вартості. Повідомила, що саме позивачем ОСОБА_5 створюються перешкоди у користуванні спірним сараєм, в тому числі вона не дає можливості заїхати на територію, де розташований вказаний сарай, запираючи в’їзні ворота.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_11, який є сином відповідача ОСОБА_3, зазначив, що спірним сараєм вони користуються більше 10 років, у ОСОБА_5 також є власний сарай поряд, яким вона користується, а також були ще будівлі, які вона знесла.

Допитана судом свідок ОСОБА_12 пояснила, що є сусідкою сторін у справі. Зазначила, що батькам позивачки належали два сараї поряд, серед яких є і спірний, які вони приватизували ще у 1993 році. При цьому ОСОБА_5 на прохання ОСОБА_3 дала останній в користування спірний сарай для зберігання картоплі. В 2015 році ОСОБА_3 та її зять, представник ОСОБА_4, повісили на двері сараю свій замок і на вимогу ОСОБА_5 звільняти сарай не збираються.

Допитана судом як свідок ОСОБА_13 пояснила, що знає сторони з 1991 року. Вказала, що ОСОБА_5 належать два з чотирьох сараїв, що знаходяться навпроти її будинку. При цьому ОСОБА_3 користувалась одним із сараїв з дозволу ОСОБА_5 Однак з 2015 року, коли ОСОБА_5 попросила звільнити її сарай, ОСОБА_4 повісив на його двері замок, та сарай ОСОБА_3 добровільно не звільняє. Також вказала, що ОСОБА_3 належить інший сарай, який знаходиться навпроти її будинку з лівої сторони.

Допитана судом як свідок ОСОБА_14 пояснила, що знає сторони з 1988 року. Зазначила, що батькам ОСОБА_5 належали два хліви навпроти їх будинку, які вони приватизували ще у 1993 році. Оскільки у ОСОБА_5 з ОСОБА_3 були гарні стосунки, ОСОБА_5 на прохання ОСОБА_3 надала останній в користування спірний хлів, однак коли вона попросила у 2015 році звільнити сарай, ОСОБА_3 відмовилась та повісила на двері хліву замок.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого Брусилівською державною нотаріальною конторою 16.10.2003 року після смерті ОСОБА_15, належить житловий будинок № 11 з надвірними будівлями, який знаходиться в с. Ставище Брусилівського району Житомирської області по вул. Леніна (нині Житомирська, чого не заперечували сторони). До будинку належать надвірні будівлі – хліви літ. «Б. В». При цьому вказане домоволодіння належало померлому ОСОБА_15 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації майна комунальної власності Брусилівської райдержадміністрації 26.02.1993 року (а.с. 3, 4).

Згідно копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно хліви літ. «Б. В.» побудовані з шлакоблоку (а.с. 5).

Також судом встановлено, що спірним сараєм літ. «В» на даний час користується ОСОБА_3 Вказана обставина не заперечувалась сторонами та додатково підтверджується висновком за результатами розгляду заяви ОСОБА_5, складеним 16.11.2017 року старшим ДОП Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області (а.с. 212).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак позивач повинен довести, що були порушені (чи існує можливість порушення) його права, свободи чи інтереси.

При цьому слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 6 вказаної статті встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_5 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, в тому числі й спірним сараєм, при цьому ОСОБА_3 користується належним позивачці майном та на її вимогу спірного сараю не звільняє, наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та зобов’язання відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні позивачкою ОСОБА_5 шляхом звільнення спірного сараю від її речей.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо належності їй спірного сараю, оскільки жодних правовстановлюючих документів на спірний сарай відповідач ОСОБА_3 суду не подала. Надані ж суду рішення № 76 від 22.09.2004 року Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області про надання дозволу ОСОБА_6 на забудову господарських споруд, літньої кухні, гаража на земельній ділянці, яка знаходиться у спільному користування мешканців будинків № 3, 5, 7; будівельний НОМЕР_1 на забудову земельної ділянки, наданої ОСОБА_6; план забудови земельної ділянки не є документами, які підтверджують право власності ОСОБА_3 на спірний сарай, який, за поясненнями сторін та свідків, був побудований у 1985 році. В договорі ж дарування від 02.08.2004 року йдеться лише про квартиру АДРЕСА_3, яку ОСОБА_3 подарувала своїй дочці ОСОБА_6

З цих же підстав суд не приймає до уваги пояснення з цього приводу допитаних свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також ОСОБА_11 та ОСОБА_6, які до того ж є дітьми відповідачки та є зацікавленою стороною у даній справі.

Також в судовому засіданні достовірно встановлено, що спірний сарай є саме тим сараєм, який зазначений у свідоцтві про право на спадщину, виданому позивачці ОСОБА_5, як сарай під літерою «В», оскільки цей факт підтвердили свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, з огляду на що вважає безпідставними пояснення представника відповідача щодо знесення вказаного сараю позивачем. Крім того спірний сарай, як і сарай під літерою «В», побудований з шлакоблоку, що підтверджується копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 5), яку суд вважає належним та допустимим доказом в розумінні ст. 76-79 ЦПК України, оскільки вона містить інфомацію, яка має значення для розгляду справи, строк же дії вказаного витягу в даному випадку суттєвого значення для встановлення цієї обставини не має; при цьому представник відповідача вказував на знесення дерев’яних споруд, належних позивачці.

Листи, які надсилались ОСОБА_6 у 2013 році ОСОБА_5 та іншим, з приводу надання їй ключа від воріт для користування власним сараєм, копії яких надані суду представником відповідача, а також постанова від 08.09.2010р. про відмову в порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_4, свідчать про існування тривалий час неприязнених стосунків між позивачкою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 й ОСОБА_6, однак не містять відомостей про існування спору щодо користування спірним сараєм в той час між ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Щодо строку, протягом якого користується відповідач ОСОБА_3 спірним сараєм, суд вважає вказану обставину в даному випадку не вирішальною, суттєвим же є той факт, що на теперішній час власник спірного сараю ОСОБА_5 бажає припинити таке користування належним їй майном та звільнити спірний сарай від речей відповідачки, та її право власності безумовно підлягає судовому захисту.

З урахуванням викладених обставин, ст.ст. 317, 321, 391 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 76, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні надвірними будівлями, - задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5 належним їй хлівом (літера В), який знаходиться біля будинку, розташованого по вул. Житомирська, б. 11, в с. Ставище Брусилівського району Житомирської області, шляхом його звільнення від речей.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

СУДДЯ ОСОБА_16