Рішення № 77953408, 20.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 р. Справа№200/10877/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, зокрема, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Між тим рішенням від 02.05.2018 року №40 в призначенні пенсії відмовлено у зв'язку з недостатністю страхового стажу.

До страхового стажу не зараховано певний період роботи, оскільки дублікат трудової книжки заповнений не у відповідності з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.

Разом з тим відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. Крім того, в підтвердження спірного періоду роботи він надав уточнюючу довідку, яка не була взята до уваги при вирішення питання про призначення пенсії.

Оскаржене рішення вважав протиправним і необґрунтованим, у зв'язку з чим просив:

- визнати протиправним рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02.05.2018 року №40;

- зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області врахувати йому період роботи на СТОВ «Правда» з 10.11.1979 року по 31.12.1989 року до його страхового стажу і призначити йому пенсію за віком, починаючи з 23.01.2018 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що позивачу рішенням від 02.05.2018 року №40 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено у зв'язку з недостатністю страхового стажу - 20-ти років. Так, до страхового стажу не зараховано період роботи позивача в колгоспі «Правда» з 10.11.1979 року по 10.06.1990 року у зв'язку з відсутністю записів про реорганізацію колгоспу «Правда». Крім того, дублікат трудової книжки позивача заповнений не у відповідності з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, а тому не підлягає розгляду. Вважав, що рішення відповідає вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що 23.01.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29.01.2018 року №9 до страхового стажу не зараховано період роботи позивача в колгоспі «Правда» з 10.11.1979 року по 10.06.1990 року (а не по 31.12.1989 року, як помилково вважав позивач) у зв'язку з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, та відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме через те, що трудова книжка - дублікат та відсутній запис про реорганізацію колгоспу «Правда» у ТОВ «Правда».

Вказане рішення на адресу позивач надіслано не було.

Про не зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача повідомлено листом від 29.01.2018 року № 532/03. Також повідомлено про необхідність надання довідки, що підтверджує встановлені колгоспом «Правда» мінімуми та фактично відпрацьовані трудодні...».

Після отримання вказаного листа позивач подав до органу Пенсійного фонду України довідку СТОВ «Правда» від 12.04.2018 року №1, згідно з якою у 1998 році колгосп «Правда» був реорганізований, в процесі реорганізації створено СТОВ «Правда» (наказ від 10.03.1998 року №1). Також надані архівні довідки щодо заробітної плати позивача у спірний період.

Рішенням Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02.05.2018 року №40 «Про відмову в призначенні пенсії» в призначенні пенсії відмовлено у зв'язку з недостатністю страхового стажу - 20-ти років.

Рішення мотивовано тим, що страховий стаж заявника складає 22 роки 04 місяців 17 днів, в той час як необхідно мати 25 років.

В рішенні міститься посилання на рішення від 29.01.2018 року №10 про незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в колгоспі «Правда» з 10.11.1979 року по 10.06.1990 року у зв'язку з відсутністю записів про реорганізацію колгоспу «Правда».

Крім того, зазначено, що дублікат трудової книжки НОМЕР_2 позивача заповнений не у відповідності з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, а саме: якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ «Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до працевлаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві в які періоду часу і на яких посадах працював в минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Виходячи з викладеного зроблено висновок, що дублікат трудової книжки НОМЕР_2 не підлягає розгляду для призначення пенсії за віком.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Спірний період роботи позивача з 10.11.1979 року по 10.06.1990 року в колгоспі «Правда» не зарахований до страхового стажу через те, що в трудовій книжці позивача відсутні записи про реорганізацію колгоспу «Правда», і дублікат його трудової книжки заповнений не у відповідності з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.

Згідно з довідкою СТОВ «Правда» від 12.04.2018 року №1 у 1998 році колгосп «Правда» був реорганізований, в процесі реорганізації створено СТОВ «Правда» (наказ від 10.03.1998 року №1).

Відповідно до дублікату трудової книжки (НОМЕР_2, дата заповнення 17.04.2001 року) вказаний спірний період позивач працював в колгоспі «Правда», записи спірного періоду роботи завірені печаткою СТОВ «Правда», що відповідало вимога законодавства.

Посилаючись на порушення порядку заповнення трудової книжки відповідач, обмежившись цитуванням норм права, а в чому саме полягала така невідповідність не зазначив.

Крім того, суб'єктом владних повноважень не враховані положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.

Порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки за наявності уточнюючої довідки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Вказані обставини свідчать про необґрунтованість оскарженого рішення.

Отже, орган Пенсійного фонду неправомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком із зазначених ним підстав.

Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вказані норми узгоджуються з позицією Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

З огляду на наведене з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати оскаржене рішення органу Пенсійного органу України, а також рішення, яким не зараховано спірний період до страхового стажу позивача, про існування якого позивач не знав та яке також створює певні правові наслідки.

В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача належить до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України з питань прийняття рішення щодо призначення пенсії та щодо зарахування спірного періоду до відповідного стажу, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (86020, Донецька обл., Ясинуватський р-н, смт.Очеретине, м-н Гідростроітелів, 12, код ЄДРПОУ 37544939) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29.01.2018 року №9.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02.05.2018 року №40 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2018 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, що надана судом у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (86020, Донецька обл., Ясинуватський р-н, смт.Очеретине, м-н Гідростроітелів, 12, код ЄДРПОУ 37544939) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 20 листопада 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.