Рішення № 77953192, 30.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Справа № 0440/6108/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІНВЕСТ-ТРЕЙД»

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним, скасування наказу та податкових повідомлень-

рішень,-

ВСТАНОВИВ:

13.08.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІНВЕСТ-ТРЕЙД» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.06.2018 року №3704-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ОПТІНВЕСТ-ТРЕЙД»;

- визнати недійсним направлення на проведення фактичної перевірки ТОВ «Оптінвест-Трейд» №3958 від 27.06.2018 року;

- визнати недійсним направлення на проведення фактичної перевірки ТОВ «Оптінвест-Трейд» №3959 від 27.06.2018 року;

- скасувати акт (довідку) за результатами фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 06.07.2018 року №000958;

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій від 25.07.2018 року №0019071410 про нарахування штрафу у сумі 145715,00 грн.;

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій від 25.07.2018 року №0019061410 про нарахування штрафу у сумі 1,00 грн.;

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій від 25.07.2018 року №0019081410 про нарахування штрафу у сумі 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було протиправно винесено наказ від 27.06.2018 року №3704-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Оптінвест-Трейд», зазначений наказ вважає протиправними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він був прийнятий всупереч нормам діючого законодавства. Також відповідачем було проведено фактичну перевірку ТОВ «ОПТІНВЕСТ-ТРЕЙД», за результатами якої складено акт №000958 від 03.07.2018 року, на підставі висновків акту було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0019071410 від 25.07.2018 року про нарахування штрафу у сумі 145715,00 грн., №0019061410 від 25.07.2018 року про нарахування штрафу у сумі 1,00 грн. та №0019081410 від 25.07.2018 року про нарахування штрафу у сумі 510,00 грн. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

16.08.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання недійсними направлення на проведення перевірки №3958 від 27.06.2018 року та №3959 від 27.06.2018 року та скасування акту (довідки) за результатами перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 06.07.2018 року №000958.

16.08.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в іншій частині позовну заяву було залишено без руху, через невідповідність вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 16.08.2018 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

28.08.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

26.09.2018 року представником відповідача було надано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідачем на підставі та в межах повноважень було винесено наказ про проведення фактичної перевірки, на підставі якого було проведено перевірку позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Відповідач вважає наказ про проведення перевірки та податкові повідомлення-рішення, правомірними, та такими, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2018 року на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено наказ №3704-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «Оптінвест-Трейд» з питань дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На підставі вказаного наказу та направлень на перевірку від 27.06.2018 року №3958 та №3959 було проведено фактичну перевірку ТОВ «Оптінвест-Трейд», за результатами якої складено акт перевірки №00958 від 06.07.2018 року (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків акту №00958 від 06.07.2018 року перевіркою було встановлено наступні порушення:

- п.1 та п.2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);

- пп.20.16, 20.1.10 п.20.1 ст.20, ст.81, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-V (зі змінами та доповненнями);

- п.11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148.

Не погоджуючись з висновками акту позивач подав до ГУ ДФС у Дніпропетровській області заперечення на акт перевірки.

23.07.2018 року відповідачем було надано відповідь № 43124/10/04-36-14-10-25 на заперечення відповідно до якого акт перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки №00958 від 03.07.2018 року було прийнято податкові повідомлення-рішення №0019071410 від 25.07.2018 року про нарахування штрафу у сумі 145715,00 грн.; №0019061410 від 25.07.2018 року про нарахування штрафу у сумі 1,00 грн.; №0019081410 від 25.07.2018 року про нарахування штрафу у сумі 510,00 грн.

Позивач вважає, що вказані наказ на проведення перевірки, податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Приписи пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп. пп. 80.2.1 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Тобто, існування хоча б однієї з обставин, передбачених вказаними положеннями ПК України, наділяє контролюючий орган правом на проведення фактичної перевірки.

Судом встановлено, що в оскаржуваному наказі Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було вказано, що контролюючий захід здійснюється на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Так, відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може бути проведена у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, предметом призначеної на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактичної перевірки можуть бути виключно питання дотримання вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Разом з тим, згідно пп. пп. 80.2.1, 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Таким чином, фактична перевірка дотримання платниками податків законодавства у сфері розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками може бути проведена податковим органом на підставі пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80 або пп. 80.2.2, пп.80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Проте, в оскаржуваному наказі підставою для фактичної перевірки ТОВ «Оптінвест-Трейд» визначено пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, у той час як в якості предмету перевірки зазначені правовідносини, право на перевірку яких набуває контролюючий орган за наявності підстав, передбачених пп. пп. 80.2.1, 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Тобто, у даному випадку, окреслений в оскаржуваному індивідуальному акті предмет перевірки не відповідає визначеній в останньому підставі для її проведення.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у Дніпропетровській області не набуло право на проведення фактичної перевірки ТОВ «Оптінвест-Трейд» з метою дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, виробництва та обігу підакцизних товарів, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, оскільки вказані підстави не визначені пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Водночас, посилання позивача на відсутність інформації, яка могла слугувати підставою для проведення перевірки, суд оцінює критично, оскільки, як вбачається зі змісту пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів на виконання своїх функцій.

Так, однією з функцій Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як органу ДФС України є здійснення контролю за обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів запобігання та виявлення порушень законодавства у цій сфері шляхом проведення фактичних перевірок, а отже Відповідач має право проводити фактичні перевірки відповідних суб'єктів господарювання за умови прийняття оформленого наказом рішення керівника контролюючого органу.

Згідно п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Приписи абз. 3 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України визначають, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу

Тобто, одним з обов'язкових реквізитів наказу про проведення перевірки є період діяльності, який буде перевірятися.

Судом встановлено, що в оскаржуваному індивідуальному акті зазначено, що період діяльності, який охоплюється перевіркою, визначається ст. 102 ПК України.

Приписи п. 102.1 ст. 102 ПК України визначають, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Разом з тим, посилання відповідача на ст. 102 ПК України з метою визначення періоду діяльності позивача, який охоплюється предметом перевірки, суд вважає недостатнім для ідентифікації цього періоду. Як випливає зі змісту вказаної статті, період тривалістю 1095 днів має декілька початкових дат, що, у свою чергу, унеможливлює та суттєво ускладнює розуміння платником податків чіткої темпоральної межі контролюючого заходу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 року по справі № 826/14478/17 вказав, що зазначення у наказі на перевірку лише ст. 102 Податкового кодексу України є недостатнім для виникнення у платника податків відчуття правової визначеності при здійсненні податковим органом контролю відносно нього.

У справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №3704-п від 27.06.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню як такий, що прийнятий без урахування вимог Податкового кодексу України в частині підстав призначення фактичної перевірки та необхідності зазначення у ньому періоду діяльності підприємства, який охоплюється контролюючим заходом.

Крім того, суд зазначає, що дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень, рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами, про що безпосередньо зазначено в нормах згідно яких прийняті акти індивідуальної дії, що є предметом позову у цій справі.

Акт перевірки, отриманий в результаті фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а, від 20 березня 2018 року у справі №810/1438/17 висловлював правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене та враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок є належною умовою для прийняття наказу про проведення перевірки.

Крім того, щодо порушень встановлених під час здійснення перевірки суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.4 статті 85 ПК України).

Пунктом 85.7 ст. 85 ПК України передбачено отримання копій документів, що оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Згідно з п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6 ст. 85 ПК України). Пунктом 85.1 статті 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Також, у п. 85.5 цієї ж статті забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно з пунктом 85.9 статті 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Отже, у разі, якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, мають бути перенесені до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.11.2015 у справі № К/800/45519/14.

Відповідно до п. 1.2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 № 22 (надалі - наказ № 22), у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу державної фіскальної служби за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або вилучення документів правоохоронними та іншими органами (у зв'язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки) такі особи складають акт довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.4.5 цього розділу Методичних рекомендацій.

При цьому, до такого акта додаються копії отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів, копії протоколу вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (за наявності). У разі ненадання відповідних документів платником податків особа, яка здійснює (очолює) перевірку, вживає заходів для документування в акті (додатках до акта) переліку документів (за необхідності - згрупованих за типами), відсутність яких унеможливлює подальше проведення перевірки.

В акті зазначаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.

На підставі цього акта органом державної фіскальної служби, яким було призначено перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 або пункту 85.9 статті 89 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). У разі вилучення оригіналів документів правоохоронними або іншими органами підрозділ, який проводить (очолює) перевірку, забезпечує підготовку та направлення у той же день письмового запиту до відповідного органу про надання органу державної фіскальної служби копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.

У запиті зазначаються: перелік вилучених документів, дані протоколу (іншого документа), на підставі якого були вилучені документи, посилання на пункт 85.9 статті 85 розділу II Кодексу щодо обов'язку відповідного органу забезпечити протягом 3 робочих днів з дня отримання запиту надання органу державної фіскальної служби копій документів або доступу його посадовим (службовим) особам до перевірки таких документів.

Після отримання копій всіх вилучених правоохоронними та іншими органами документів або забезпечення доступу до них терміни проведення перевірки поновлюються не пізніше наступного робочого дня, про що видається наказ про поновлення перевірки, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).

Виходячи із системного аналізу статей 44 та 85 ПК України суд приходить до висновку, що стосовно обставин неподання позивачем під час перевірки податковому органу документів, на підставі яких формувались показники податкової звітності: приписи п. 44.6 ст. 44 ПК України мають застосовуватись у кореспонденції з положеннями п. 85.9 ст. 85 цього Кодексу, які, як встановлено судом першої інстанції, податковим органом порушено.

За змістом вищенаведених норм, перенесення термінів перевірки є обов'язком податкового органу, оскільки без дослідження первинних документів неможливо скласти акт перевірки.

Судом встановлено, що 03.07.2018 року відповідачем було вручено позивачу запит про надання платником податків документів, у зв'язку з проведенням фактичної перевірки суб'єкта господарювання.

04.07.2018 року представником позивача було надано відповідь, в якій зазначено про неможливість надання витребуваних документів, у зв'язку з тим, що в період з 26.06.2018 року по 27.06.2018 року працівниками прокуратури Дніпропетровської області та працівниками ГУ ДФС у Дніпропетровській області в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні ЄРДР №42017040000001477 від 13.11.2017 року проведено обшуки у всіх приміщеннях позивача та в ході яких вилучено документи та інші речі.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву було зазначено, що до вказаної відповіді не надано жодного документу, який підтверджує перелік вилучених документів, при цьому жодні посилання на вказану відповідь у акті перевірки відсутні.

Всупереч вимог зазначених норм ПК України та Методичних рекомендацій посадовими особами відповідача, після отримання відповіді позивача про відсутність документів, не складений відповідний акт та не виданий наказ про перенесення термінів проведення виїзної документальної позапланової перевірки.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач повинен був діяти в рамках приписів п.п. 85.9 Податкового кодексу України, а саме після отримання відповіді на запит податковий орган повинен був скласти та зареєструвати відповідний акт, у той же день звернутися із письмовим запитом в межах даної перевірки до відповідного правоохоронного органу про надання копій зазначених документів, або забезпечення доступу до перевірки таких документів та видати наказ про перенесення термінів проведення виїзної документальної позапланової перевірки до отримання всіх вилучених правоохоронними органами документів або забезпечення доступу до них, та прийняти наказ про поновлення виїзної документальної позапланової перевірки лише після отримання копій всіх вилучених правоохоронними органами документів, або забезпечення доступу до них, що останнім дотримано не було.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Частина перша статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що під час здійснення контрольної закупки товару десяти пачок цигарок «Прилуки» на загальну суму 240,20 грн. розрахунок було проведено в готівковій формі найманим працівником позивача без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленого зразка, як того вимагає пункт 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, відповідач не довів належним чином з наданням підтверджуючих доказів свої висновки про те, що готівкова виручка від реалізації тютюнових виробів у сумі 29143,00 грн. не проведена через РРО.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптінвест-Трейд» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3955,39 грн., що документально підтверджується квитанціями №1/98 від 13.08.2018 року на суму 2193,39 грн. та №1/43 від 22.08.2018 року на 1762,00 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 3955,39 грн. підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІНВЕСТ-ТРЕЙД» (49000, м.Дніпро, вул.Коцюбинського, буд.16-Б, код ЄДРПОУ 40697892) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А) про визнання протиправним та скасування наказу та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.06.2018 року №3704-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ОПТІНВЕСТ-ТРЕЙД».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019071410 від 25.07.2018 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ОПТІНВЕСТ-ТРЕЙД» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 145715,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019061410 від 25.07.2018 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ОПТІНВЕСТ-ТРЕЙД» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019081410 від 25.07.2018 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ОПТІНВЕСТ-ТРЕЙД» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІНВЕСТ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40697892) судовий збір у розмірі 3955,39 грн. (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень тридцять дев'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв