Рішення № 77953153, 13.11.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1667/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гуцалюк І.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернулась в суд з позовною заявою до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2018 №0595922-1301-0316.

Ухвалою суду від 14.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

20.09.2018 представником позивача до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2018 №0595911-1301-0316, №0595941-1301-0316, №0595921-1301-0316, №0595961-1301-0316, №0595920-1301-0316, №0595922-1301-0316, №0595959-1301-0316, №0595923-1301-0316, №0595914-1301-0316, №0595958-1301-0316, №0595945-1301-0316, №0595928-1301-0316, №0595946-1301-0316, №0595935-1301-0316, №0595940-1301-0316, №0595925-1301-0316, №0595951-1301-0316, №0595938-1301-0316, №0595926-1301-0316, №0595909-1301-0316, №0595913-1301-0316, №0595934-1301-0316, №0595953-1301-0316, №0595947-1301-0316, №0595957-1301-0316, №0595960-1301-0316, №0595910-1301-0316, №0595917-1301-0316, №0595932-1301-0316, №0595915-1301-0316, №0595916-1301-0316, №0595942-1301-0316, №0595930-1301-0316, №0595943-1301-0316, №0595929-1301-0316, №0595924-1301-0316, №0595918-1301-0316, №0595944-1301-0316, №0595937-1301-0316, №0595912-1301-0316, №0595931-1301-0316, №0595948-1301-0316, №0595949-1301-0316, №0595936-1301-0316, №0595939-1301-0316, №0595950-1301-0316, №0595919-1301-0316, №0595933-1301-0316, №0595956-1301-0316, №0595955-1301-0316.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 07.06.2018 №0595911-1301-0316, №0595941-1301-0316, №0595921-1301-0316, №0595961-1301-0316, №0595920-1301-0316, №0595922-1301-0316, №0595959-1301-0316, №0595923-1301-0316, №0595914-1301-0316, №0595958-1301-0316, №0595945-1301-0316, №0595928-1301-0316, №0595946-1301-0316, №0595935-1301-0316, №0595940-1301-0316, №0595925-1301-0316, №0595951-1301-0316, №0595938-1301-0316, №0595926-1301-0316, №0595909-1301-0316, №0595913-1301-0316, №0595934-1301-0316, №0595953-1301-0316, №0595947-1301-0316, №0595957-1301-0316, №0595960-1301-0316, №0595910-1301-0316, №0595917-1301-0316, №0595932-1301-0316, №0595915-1301-0316, №0595916-1301-0316, №0595942-1301-0316, №0595930-1301-0316, №0595943-1301-0316, №0595929-1301-0316, №0595924-1301-0316, №0595918-1301-0316, №0595944-1301-0316, №0595937-1301-0316, №0595912-1301-0316, №0595931-1301-0316, №0595948-1301-0316, №0595949-1301-0316, №0595936-1301-0316, №0595939-1301-0316, №0595950-1301-0316, №0595919-1301-0316, №0595933-1301-0316, №0595956-1301-0316, №0595955-1301-0316 позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2017 рік на загальну суму 252 844,92 грн. Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, просить суд їх скасувати, оскільки вважає, що об'єкти нежитлової нерухомості, які утворюють два самостійних майнових комплекси, що знаходяться у с. Верба по вул. Ковельській та с. Федорівка по вул. Устилузькій Володимир-Волинського району Волинської області, та виробничий цех у місті Володимир-Волинський, власником яких є позивач, підпадають під дію підпункту "є" та «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому не є об'єктом оподаткування.

Усі вищевказані нежитлові приміщення (майнові комплекси, що знаходяться у с. Верба по вул. Ковельській та с. Федорівка по вул. Устилузькій Володимир-Волинського району Волинської області) призначені суто для використання у сільськогосподарській діяльності та є відповідно будівлями сільськогосподарського призначення у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд. Вищевказані нежитлові приміщення передані позивачем в користування Фермерському господарству «ПАН ПРОДУКТ» підтвердженням чого є договір користування майном від 20.12.2016 та акти приймання-передачі майна до даного договору. У відповідності до Статуту ФГ «ПАН ПРОДУКТ» позивач - ОСОБА_3 є головою та засновником даного господарства. Статутом ФГ «ПАН ПРОДУКТ» передбачено, що воно створення для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації з метою отримання прибутку. Статутом також передбачено, що до складу майна господарства входять майнові та немайнові права.

Отже, вищевказані нежитлові будівлі, що належать позивачу на праві власності в силу норм ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» та пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування, оскільки використовуються останньою, як сільськогосподарським товаровиробником, який здійснює свою діяльність через створене ним ФГ «ПАН ПРОДУКТ, яке є його формою підприємницької діяльності.

Щодо приміщення виробничого цеху загальною площею 2481,50 кв.м літера «А-2» та приміщення прохідної загальною площею 125,1 кв.м літера «Б-2», що знаходиться у м. Володимир-Волинську по вул. Ільїна, то дані будівлі у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд відносяться до класу 1251 «Будівлі промисловості», що у відповідності до пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України також не є об'єктом оподаткування в даному випадку. Дані будівлі передані позивачем в оренду ТзОВ «Панські ковбаски» на підставі договору від 01.07.2010, з пункту 1.1. якого слідує, що цільовим використанням об'єктів оренди є розміщення та функціонування обладнання по виробництву м'ясних консерв, переробки м'яса та м'ясопродуктів, зберігання м'ясної сировини.

Позивач зазначає, що об'єктом оподаткування є об'єкт нерухомості, а не суб'єкт, як власник такої нерухомості. Тобто, при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками в даному випадку є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Отже, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно-правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, просив суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ГУ ДФС у Волинській області.

У відзиві на позовну заяву від 27.09.2018 та у доповненнях до відзиву на позовну заяву від 05.11.2018 представник відповідача позовні вимоги не визнала, з наступних підстав (а.с.157-159,194-195).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповідно до Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у приватній власності фізичної особи ОСОБА_3 перебувають приміщення: свинарники, приміщення котельні, приміщення зерноскладу, корівники, телятники, конюшні, приміщення цеху та інші приміщення.

Вищевказані приміщення, що знаходяться за адресами у с. Верба по вул. Ковельській та с. Федорівка по вул. Устилузькій Володимир-Волинського району Волинської області, а також виробничий цех у місті Володимир-Волинському, що належать ОСОБА_3 на праві власності не використовуються безпосередньо позивачем у сільськогосподарській діяльності як сільськогосподарським товаровиробником шляхом розведення свиней та інших тварин, тому в даному випадку нежитлові приміщення не можуть підпадати під пільгу визначену підпунктами «ж» та «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Таким чином,за позивачем рахуються об'єкти нерухомості на праві власності , які не є «будівлями промисловості» , не є «спорудами сільськогосподарських товаровиробників» та не використовуються у сільськогосподарській діяльності.

Умовою для застосування пільги з оподаткування відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є - будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Представник відповідача зазначає, що позивач не здійснює сільськогосподарської діяльності, не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно-виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, що нею самою не заперечується. Оскільки, нежитлові приміщення передані позивачем в користування ФГ «ПАН ПРОДУКТ», позивач не використовує свої об'єкти нерухомості у сільськогосподарській діяльності, та не здійснює сільськогосподарське виробництво, а тому не може підпадати під пільгу визначену підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

У свою чергу, застосування пільги передбаченої пунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Відтак, об'єкти нерухомості, які на праві власності належать позивачу нею безпосередньо не використовуються у сільськогосподарській діяльності та у промисловості, не підпадають під дію вказаної норми. Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У додаткових поясненнях від 12.09.2018 представник позивача заперечив проти аргументів, викладених у відзиві, та додатково зазначив, що визначальним критерієм для звільнення від сплати податку в даних правовідносинах є цільове призначення об'єкту нерухомого майна, тобто при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками є саме ознаки нерухомості (об'єкт оподаткування), а не ознаки її власника (платник податку). Крім того вказав, що позивач 03.07.2018 звернулась до ДФС України із скаргою на податкові повідомлення-рішення, що є предметом розгляду у даній справі, яка отримана податковим органом 09.07.2018. Рішенням ДФС України від 24.07.2018 строк розгляду скарги продовжено до 06.09.2018 включно. 06.11.2018 на адресу позивача надійшло рішення про результати розгляду скарги від 30.08.2018, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені в силі. З сайту Укрпошти вбачається, що дане поштове відправлення відправлено адресату 02.11.2018, тобто вмотивоване рішення за результатами розгляду скарги надіслане пізніше строку встановленого для продовження розгляду скарги - 06.09.2018. А тому, згідно з абз.2 п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, що є окремою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (а.с.205-207).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову. Додатково зазначила, що рішення №14149/4/99-99.11.02.-01-14 від 30.08.2018 на скаргу позивача від 03.07.2018 було направлене ОСОБА_3 30.08.20108, що підтверджується скриншотом з програми ДФС України «АІС Скарга».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником об'єктів нежитлової нерухомості:

- майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Ковельська, 1м, 1н, 1о, 1п, 1р, 1с, 1т, 1у, 1ф, 1х, 1ш, 1ц, 1с, 1ж, 1з, 1и, 1й, 1к, 1л, с. Верба Володимир-Волинського району Волинської області, загальною площею 12 020,50 кв.м., про що свідчать копії витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.127-145).

- майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Устилузька, 30, 28, 20, 26, 35, 39, 41, 43, 29, 25, 22, 31, 33, 16, 22, 16а, 23в, 23б, 23а, 19, 37, 32, 34, 36, 21а, 21б, 18, 14, 22 с. Федорівка Володимир-Волинського району Волинської області, загальною площею 16 915,24. кв.м., про що свідчать копії витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.98-113,117-126) та копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.114-116).

- виробничого цеху, що знаходиться за адресою: вул. Ільїна, 1А, м. Володимир-Волинський Волинської області, загальною площею 2605,60 кв.м., про що свідчать копії витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18524175 від 16.04.2008 та №18523939 від 16.04.2008 (а.с.146-147).

Рішенням Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 25.02.2016 року №5/3 "Про внесення змін та доповнень до рішення сільської ради від 31.01.2015 №38/6 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" встановлені ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб. Відповідно до пункту 7 Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (додаток до рішення Зарічанської сільської ради від 31.01.2015 №38/6 із змінами від 25.02.2016 № 38/6) обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

З матеріалів справи вбачається, що при визначенні ставки податку по об'єкту нерухомості коефіцієнт ставки податку брався у розмірі 0,1% відповідно до розрахунку. Ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, станом на 01.01.2017 становила 16,00 грн. та 3,20 грн. за 1 кв.м бази оподаткування (0,1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року).

Відповідно до Статуту Фермерського господарства «ПАН ПРОДУКТ» ОСОБА_3 є головою та засновником даного господарства (а.с.8-13).

20.12.2016 позивач (власник) уклала з ФГ «ПАН ПРОДУКТ» (користувач) договір №13 на користування майном, відповідно до умов якого власник надає у тимчасове користування нерухоме майно, що визначається додатками №1 та №2 до даного договору, а користувач приймає в тимчасове користуванням це майно. Термін дії договору становить 364 дні (а.с.15-16).

Згідно з додатком №1 від 20.12.2016 до договору на користування майном №13 від 20.12.2016 у тимчасове користування було передано майно - об'єкти нерухомості ,що знаходяться за адресою: вул. Устилузька, 30, 28, 20, 26, 35, 39, 41, 43, 29, 25, 22, 31, 33, 16, 22, 16а, 23в, 23б, 23а, 19, 37, 32, 34, 36, 21а, 21б, 18, 14, 22 , с. Федорівка Володимир-Волинського району Волинської області, загальною площею 16 915,24 кв.м. (приміщення котельні, вагової, зерноскладу, свинарника-маточника, маточного поголів'я, свинарника для холостих і супоросних свиноматок, свинарника-дорощування, свинарника-відгодівельника, кормоцеху, будинку побуту, конюшні, забійного цеху, ветлабораторії, гноєсховища та інші) (а.с.17-19).

На підставі договору на користування майном №13 від 20.12.2016 позивач передала користувачу вказане майно, що підтверджується актом приймання-передачі №1 від 20.12.2016 (а.с.22-24).

Згідно з додатком №2 від 20.12.2016 до договору на користування майном №13 від 20.12.2016 у тимчасове користування було передано майно - об'єкти нерухомості, що знаходиться за адресою: вул. Ковельська, 1м, 1н, 1о, 1п, 1р, 1с, 1т, 1у, 1ф, 1х, 1ш, 1ц, 1с, 1ж, 1з, 1и, 1й, 1к, 1л, с. Верба Володимир-Волинського району Волинської області, загальною площею 12 020,50 кв.м. (приміщення котельні, корівника, молочного блоку, зерноскладу, критого току, гаража, вагової, свинарника, телятника, вівчарика) (а.с.20-21).

На підставі договору на користування майном №13 від 20.12.2016 позивач передала користувачу вказане майно, що підтверджується актом приймання-передачі №2 від 20.12.2016 (а.с.25-26).

01.07.2010 позивач (Орендодавець) уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Панські ковбаски» (Орендар) договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежилого приміщення цеху та прохідної, яке є власністю Орендодавця, загальна площа цеху 2481,5 кв.м (передається в оренду 2241,9 кв.м), загальна площа прохідної 124,1 кв.м (передається в оренду 88,3 кв.м.), що розташовані за адресою: вул. Ільїна, 1А, м. Володимир-Волинський Волинської області. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання, що є невід'ємною частиною цього договору. Термін оренди становить з дати підписання акту здачі-приймання та діє 5 календарних років, а саме до 01.07.2015. Термін оренди може бути продовжений лише за згодою Орендодавця (а.с.148-154).

На підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2010 позивач (Орендодавець) передала ТзОВ «Панські ковбаски» (Орендар) вказане майно, що підтверджується актом приймання-передачі приміщень від 02.07.2010 (а.с.155-156).

07.06.2018 ГУ ДФС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких ОСОБА_3 визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2017 рік, а саме: №0595911-1301-0316 на суму 151,68 грн., №0595941-1301-0316 на суму 414,40 грн., №0595921-1301-0316 на суму 83,84 грн., №0595961-1301-0316 на суму 3299,20 грн., №0595920-1301-0316 на суму 4059,52 грн., №0595922-1301-0316 на суму 3935,04 грн., №0595959-1301-0316 на суму 4064,00 грн., №0595923-1301-0316 на суму 4149,12 грн., №0595914-1301-0316 на суму 3168,00 грн., №0595958-1301-0316 на суму 4149,12 грн., №0595945-1301-0316 на суму 4149,12 грн., №0595928-1301-0316 на суму 3168,00 грн., №0595946-1301-0316 на суму 3168,00 грн., №0595935-1301-0316 на суму 1706,88 грн., №0595940-1301-0316 на суму 2115,84 грн., №0595925-1301-0316 на суму 1751,04 грн., №0595951-1301-0316 на суму 261,76 грн., №0595938-1301-0316 на суму 77,76 грн., №0595926-1301-0316 на суму 263,36 грн., №0595909-1301-0316 на суму 71,04 грн., №0595913-1301-0316 на суму 3952,00 грн., №0595934-1301-0316 на суму 2409,60 грн., №0595953-1301-0316 на суму 2197,44 грн., №0595947-1301-0316 на суму 153,92 грн., №0595957-1301-0316 на суму 16,64 грн., №0595960-1301-0316 на суму 17,28 грн., №0595910-1301-0316 на суму 200,64 грн., №0595917-1301-0316 на суму 204,80 грн., №0595932-1301-0316 на суму 769,60 грн., №0595915-1301-0316 на суму 25044,80 грн., №0595916-1301-0316 на суму 25196,80 грн., №0595942-1301-0316 на суму 1067,20 грн., №0595930-1301-0316 на суму 4083,20 грн., №0595943-1301-0316 на суму 9584,00 грн., №0595929-1301-0316 на суму 3894,40 грн., №0595924-1301-0316 на суму 2188,80 грн., №0595918-1301-0316 на суму 5868,80 грн., №0595944-1301-0316 на суму 1950,40 грн., №0595937-1301-0316 на суму 88,80 грн., №0595912-1301-0316 на суму 1088,00 грн., №0595931-1301-0316 на суму 11174,40 грн., №0595948-1301-0316 на суму 12859,20 грн., №0595949-1301-0316 на суму 12940,80 грн., №0595936-1301-0316 на суму 25043,20 грн., №0595939-1301-0316 на суму 10028,80 грн., №0595950-1301-0316 на суму 9560,00 грн., №0595919-1301-0316 на суму 13188,80 грн., №0595933-1301-0316 на суму 15528,00 грн., №0595956-1301-0316 на суму 7940,80 грн., №0595955-1301-0316 на суму 397,12 грн.

03.07.2018 позивач оскаржила в адміністративному порядку вищевказані податкові повідомлення-рішення до ДФС України. Рішенням ДФС України від 24.07.2018 №10691/4/99-99-11-02-01-14 строк розгляду скарги продовжено до 06.09.2018 включно. Рішенням ДФС України від 30.08.2018 №13149/4/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга ОСОБА_3 без задоволення (а.с.231-239).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, відповідно до якого не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств та на підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, відповідно до якого не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пунктів "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).

Буквальний аналіз пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як "будівлі промисловості промислових підприємств". При цьому законодавець використав прислівник "зокрема", який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

Згідно з підпунктом 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості", 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

У законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала поняття "промислове підприємство".

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Статтею 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення дають підстави дійти висновку, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 806/2461/17.

Враховуючи вищевикладене, безпідставним є посилання представника позивача на той факт, що об'єкт нежитлового приміщення - виробничий цех загальною площею 2481,50 кв.м літера «А-2» та приміщення прохідної загальною площею 125,1 кв.м літера «Б-2», що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Ільїна, будинок 1А, передані позивачем на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2010 в оренду ТзОВ «Панські ковбаски», яке займається виробництвом м'ясних консервів, переробки м'яса та м'ясопродуктів, зберігання м'ясної сировини, оскільки даний об'єкт не перебуває у власності ТзОВ «Панські ковбаски».

Таким чином, об'єкт нежитлового приміщення - виробничий цех загальною площею 2481,50 кв. м літера «А-2» та приміщення прохідної загальною площею 125,1 кв. м літера «Б-2», що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Ільїна, будинок 1А, який належить на праві власності позивачу, не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки перебуває у власності фізичної особи, а не промислового підприємства, відтак є об'єктом оподаткування.

Щодо правомірності застосування пільги передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивач вказує, що усі нежитлові приміщення (майнові комплекси, що знаходяться у с. Верба по вул. Ковельській та с. Федорівка по вул. Устилузькій Володимир-Волинського району Волинської області) призначені суто для використання у сільськогосподарській діяльності та є відповідно будівлями сільськогосподарського призначення у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд, а тому не є об'єктом оподаткування, виходячи з чого позивач не повинна сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Визначення сільськогосподарського товаровиробника наведене в п. 14.1.235 ст. 14 ПК України: сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно-виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», який визначає правові, організаційні та економічні основи підготовки і проведення сільськогосподарського перепису, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів, а також регулює відносини суб'єктів сільськогосподарського перепису, визначає їх права, обов'язки та відповідальність, установлює гарантії держави щодо захисту конфіденційної інформації, отриманої у процесі проведення сільськогосподарського перепису, виробники сільськогосподарської продукції визначаються як юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Визначення сільськогосподарського товаровиробника, наведене у статті 1 Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», відповідно до якої сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі з власно-виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з постачання.

Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення його від сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, нежитлові приміщення (майнові комплекси, що знаходяться у с. Верба по вул. Ковельській 1м, 1н, 1о, 1п, 1р, 1с, 1т, 1у, 1ф, 1х, 1ш, 1ц, 1с, 1ж, 1з, 1и, 1й, 1к, 1л, загальною площею 12 020,50 кв.м. та с. Федорівка по вул. Устилузькій 30, 28, 20, 26, 35, 39, 41, 43, 29, 25, 22, 31, 33, 16, 22, 16а, 23в, 23б, 23а, 19, 37, 32, 34, 36, 21а, 21б, 18, 14, 22, загальною площею 16 915,24 кв.м., Володимир-Волинського району Волинської області) згідно укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «ПАН ПРОДУКТ» договору №13 на користування майном від 20.12.2016, та актів приймання-передачі №1 та №2 від 20.12.2016, передані власником (ОСОБА_3.) у тимчасове користування ФГ «ПАН ПРОДУКТ» (а.с.15-16).

Відповідно до Статуту Фермерського господарства «ПАН ПРОДУКТ» ОСОБА_3 є головою та засновником даного господарства, однак, вищевказані нежитлові приміщення використовуються не нею безпосередньо, як фізичною особою, а фермерським господарством (а.с.8-13).

Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів фактичного здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності та використання безпосередньо у такій діяльності майнового комплексу, що включає в собі приміщення котельні, вагової, зерноскладу, свинарника-маточника, маточного поголів'я, свинарника для холостих і супоросних свиноматок, свинарника-дорощування, свинарника-відгодівельника, кормоцеху, будинку побуту, конюшні, забійного цеху, ветлабораторії, гноєсховища, розташованого по вул. Устилузькій, с. Федорівка Володимир-Волинського району Волинської області та майнового комплексу, що включає в собі приміщення котельні, корівника, молочного блоку, зерноскладу, критого току, гаража, вагової, свинарника, телятника, вівчарика, розташованого по вул. Ковельській, с. Верба Володимир-Волинського району Волинської області.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2018 №0595911-1301-0316, №0595941-1301-0316, №0595921-1301-0316, №0595961-1301-0316, №0595920-1301-0316, №0595922-1301-0316, №0595959-1301-0316, №0595923-1301-0316, №0595914-1301-0316, №0595958-1301-0316, №0595945-1301-0316, №0595928-1301-0316, №0595946-1301-0316, №0595935-1301-0316, №0595940-1301-0316, №0595925-1301-0316, №0595951-1301-0316, №0595938-1301-0316, №0595926-1301-0316, №0595909-1301-0316, №0595913-1301-0316, №0595934-1301-0316, №0595953-1301-0316, №0595947-1301-0316, №0595957-1301-0316, №0595960-1301-0316, №0595910-1301-0316, №0595917-1301-0316, №0595932-1301-0316, №0595915-1301-0316, №0595916-1301-0316, №0595942-1301-0316, №0595930-1301-0316, №0595943-1301-0316, №0595929-1301-0316, №0595924-1301-0316, №0595918-1301-0316, №0595944-1301-0316, №0595937-1301-0316, №0595912-1301-0316, №0595931-1301-0316, №0595948-1301-0316, №0595949-1301-0316, №0595936-1301-0316, №0595939-1301-0316, №0595950-1301-0316, №0595919-1301-0316, №0595933-1301-0316, №0595956-1301-0316, №0595955-1301-0316 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 19 листопада 2018 року

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук