Рішення № 77952772, 20.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 листопада 2018 р. Справа № 802/847/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у 2014 році йому як жителю окупованої території було присвоєно статус внутрішньо переміщеної особи. Відтак, останній мав би перебувати на тимчасово окупованій території України не більше 60-ти днів. Однак, сімейні обставини перешкодили такому розвитку подій та змусили останнього затриматись в м. Красний Луч Луганської області, що стало приводом для скасування довідки внутрішньо переміщеної особи та в подальшому для припинення виплати пенсії на шість місяців.

05 травня 2017 року позивач знову отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, однак, це не стало приводом для відновлення виплат пенсії.

В подальшому позивач звернувся до Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою щодо відновлення виплати пенсії починаючи з 01 квітня 2017 року.

Листом від 14 листопада 2017 року № 3607/09-73/02-01 Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області повідомило, що починаючи з 14 червня 2016 року призначення та відновлення виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, а також припинення таких виплат здійснюється за рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при районних державних адміністраціях та виконавчих органах міських, районних рад, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". Підставою для припинення соціальних виплат є встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов. Рішенням комісії управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради № 4 від 22 березня 2017 року було скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Тому пенсія припинена з 01 квітня 2017 року.

У зв'язку із зазначеним позивач звернувся до суду та просить визнати протиправними дії Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області та зобов'язати останнього виплатити пенсію.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні). Даною ухвалою також встановлено позивачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

27 березня 2018 року на адресу Вінницького окружного адміністративного від представника відповідача надійшов відзив. У якому зазначено, що для належного виконання Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 365 від 08.06.2016 року "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" згідно якої затверджено Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі - Порядок). Відповідно до п. 11 Порядку передбачено, що питання щодо припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам розглядаються відповідними комісіями. Пунктом 13 передбачено після прийняття комісією рішення про припинення соціальної виплати, копія такого рішення надсилається до органу, що здійснює соціальні виплати. У п. 14 Порядку вказано, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії припиняє такі виплати. Тобто, Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області при припиненні виплати пенсії позивачу керувалося рішенням комісії управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 22.03.2017 року № 4, як це й передбачено законодавством. Таке рішення не оскаржувалося позивачем, а отже є чинним на даний час і таким, що підлягає виконанню.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання про залучення співвідповідача.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року зупинено провадження по справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №805/402/18 (Пз/9901/20/18).

08 листопада 2018 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року поновлено провадження по справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

ОСОБА_1 являється інвалідом ІІ групи з дитинства, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1.

ОСОБА_1 проживав в м. Красний Луч Луганської області. Однак, у зв'язку з подіями на сході України був змушений переїхати та проживати в інше міс

У 2014 році ОСОБА_1 як жителю окупованої території було присвоєно статус внутрішньо переміщеної особи. Відтак, останній мав би перебувати на тимчасово окупованій території України не більше 60-ти днів.

Однак, сімейні обставини перешкодили такому розвитку подій та змусили останнього затриматись в м. Красний Луч Луганської області. Причиною затримання за місцем реєстрації стала смерть бабусі - ОСОБА_2, оскільки необхідно було її поховати та здійснити необхідні ритуальні обряди та привести до ладу майно, яке залишилось смерті бабусі та батьків. Зазначене і стало причиною тривалого перебування в м. Красний Луч Луганської області та приводом для скасування довідки внутрішньо переміщеної особи та в подальшому для припинення виплати пенсії на шість місяців.

05 травня 2017 року позивач знову отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, однак, це не стало приводом для відновлення виплат пенсії.

В подальшому позивач звернувся до Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою щодо відновлення виплати пенсії починаючи з 01 квітня 2017 року.

Листом від 14 листопада 2017 року № 3607/09-73/02-01 Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області повідомило, що починаючи з 14 червня 2016 року призначення та відновлення виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, а також припинення таких виплат здійснюється за рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при районних державних адміністраціях та виконавчих органах міських, районних рад, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". Підставою для припинення соціальних виплат є встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов. Рішенням комісії управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради № 4 від 22 березня 2017 року було скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Тому пенсія припинена з 01 квітня 2017 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Згідно із п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Як випливає із матеріалів справи, що як на підставу припинення здійснення позивачу пенсійних виплат територіальний орган Пенсійного фонду посилається на рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 4 від 22 березня 2017 року про припинення соціальних виплат ОСОБА_1 відповідно до п. 2 п. 12 Порядку № 365 (встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї).

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 (далі - Порядок №365) встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п. п. 3 п. 12 Порядку №365, соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Водночас Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", оскільки, як свідчить аналіз положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

В даному ж випадку, доказів існування визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підстав для припинення виплати пенсії позивачу, відповідачем не надано.

Суд також звертає увагу на те, що висновки щодо застосування вищезазначених норм матеріального права також містяться у Постанові Верховного суду від 03.05.2018 року, прийнятої за наслідками розгляду зразкової справи № 805/402/18 про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі.

Згідно з вимогами частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні "Пічкур проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. За наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (параграфи 51, 54).

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для припинення виплати пенсії позивачу починаючи з 01 квітня 2017 року по 31 вересня 2017 року, що, як наслідок, свідчить про те, що вимоги даного адміністративного позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із адміністративним позовом то суд зазначає наступне.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Відтак, пенсійні виплати є гарантією держави і, за жодних умов не можуть бути обмежені навіть строком звернення до суду.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2017 року по 31 вересня 2017 року.

Зобов'язати Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2017 року по 31 вересня 2017 року в сумі 9708 (дев'ять тисяч сімсот вісім) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: 24000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: 24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Вірменська, 19, код ЄДРПОУ 40351983).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 20.11.2018

Суддя Мультян Марина Бондівна