Ухвала суду № 77952606, 19.11.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/3887/18

Провадження №: 2-з/332/9/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 р. Заводський районний суду м.Запоріжжя в складі: головуючого судді Андрюшиної Л.А. за участю секретаря судового засідання Ковтуна В.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №332/3887/18 (провадження №2/332/1798/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_3» про поділ майна подружжя, що є об*єктом права спільної сумісної власності, -

В С Т А Н О В И В:

15.11.2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПАТ «Креді ОСОБА_3» про поділ майна подружжя, що є об*єктом права спільної сумісної власності. В обґрунтування позову зазначено, що в період перебування у зареєстрованому шлюбі з 12.09.1986 року по 24.11.1994 рік та повторному шлюбі з 27.08.2005 року, який був розірваний на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2018 року, сторонами було придбано нерухоме та рухоме майно, яке зі згоди позивача було зареєстровано на ім*я відповідача і яке у відповідності до ч.1 ст. 60 СК України та ч.3 ст. 368 ЦК України є їхньою спільною сумісною власністю. Зокрема, у шлюбі було набуто наступне нерухоме майно: 1) виробнича будівля літ. М , інв. № 10007 загальною площею 174,2кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 245; 2) житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 2а/вул..Рейкова, буд.5; 3) земельна ділянка площею 0,0627га, кадастровий номер 2310100000:02:023:0181 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, 2а/вул. Рейкова,5; 4) нежиле приміщення, ХIII першого поверху літ. А-4 за адресою: м. запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 149 корп.2; 5) нежиле приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок Років Радянської України/Панфіловців, буд. 66/5 приміщення № 68; 6) квартира за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, сторонами у шлюбі також було набуто рухоме майно – обладнання для виробництва продукції. Виходячи з засад рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя, позивач вважає, що спільне майно подружжя, набуте під час шлюбу, має бути поділено між ними в равних частках.

Одночасно з пред’явленням позову позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на яке є зареєстрованим в установленому законом порядку на ім*я відповідача ОСОБА_2. Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що на даний час у позивача є підстави ставити під сумнів збереження спірного майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, щодо якого ведеться поділ, оскільки на час розгляду справи у суді воно може бути реалізоване відповідачем третім особам, і в разі вирішеня спору на користь позивача, може суттєво утруднити виконання рішення суду або ж зробити його виконаня взагалі неможливим. Отже, з метою збереження спірного майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, щодо якого судом вирішуватиметься питання про його поділ, позивач вважає, що є необхідність у накладенні арешту на спірне майно.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, позовну заяву та долучені до неї докази, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 129-1 Конституції України визначено принцип обов’язковості до виконання судових рішень, який з огляду на положення ст. 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвали суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України

забезпечення позову за заявою учасника справи допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача. Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову(ст.156,ст.158 ЦПК України).

Положеннями п. 1ч.1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв»язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб’єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб’єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Належність відповідачу ОСОБА_2 нерухомого майна: 1) виробничої будівлі літ. М, інв. № 10007 загальною площею 174,2кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 245; 2) житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 2а/вул..Рейкова, буд.5; 3) земельної ділянки площею 0,0627га, кадастровий номер 2310100000:02:023:0181 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, 2а/вул. Рейкова,5; 4) нежилого приміщення, ХIII першого поверху літ. А-4 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 149 корп.2; 5) нежилого приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок Років Радянської України/Панфіловців, буд. 66/5 приміщення № 68 підтверджується долученими до позовної заяви копіями правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно. Крім того, судом встановлено, що власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на яку позивач також просить накласти арешт з метою забезпечення позову, є позивач ОСОБА_1, що підтверджується долученим до позовної заяви договором купівлі-продажу посвідченим у нотаріальному порядку 17.01.2008 року, що фактично виключає можливість реалізації цього нерухомого майна відповідачем ОСОБА_2 третім особам та виключає підстави ставити під сумнів збереження цього спірного майна, як про те зазначає позивач в обґрунтування заяви про забезпечення позову. Отже, заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить не відповідачеві, а позивачу ОСОБА_1 не є обґрунтованою, а тому не може бути задоволена судом. Разом з тим, позивачем не надано будь-яких доказів щодо належності відповідачу ОСОБА_2 рухомого майна – виробничого обладнання,що зазначено у позові про поділ майна та у заяві про забезпечення позову.

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір, та існує реальна загроза істотного ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі його доведеності, оскільки ставиться питання про поділ майна подружжя, що є об’єктом права спільної сумісної власності, у зв»язку з чим суд приходить до переконання про можливість часткового задоволення заяви про забезпечення позову, а саме - в частині накладення арешту на належне відповідачу на праві приватної власності нерухоме майно, яке складається з:1) виробничої будівлі літ. М , інв. № 10007 загальною площею 174,2кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 245; 2) житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, буд. 2а/вул..Рейкова, буд.5; 3) земельної ділянки площею 0,0627га, кадастровий номер 2310100000:02:023:0181 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, 2а/вул. Рейкова,5; 4) нежилого приміщення, ХIII першого поверху літ. А-4 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 149 корп.2; 5) нежилого приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок Років Радянської України/Панфіловців, буд. 66/5 приміщення № 68,оскільки вважає, що запропонований позивачем в цій частині вид забезпечення позову є виправданим і співмірним із заявленими вимогами. У той самий час, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у частині накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві власності належить не відповідачеві, а позивачу ОСОБА_1, оскільки у відповідності до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб. Також суд не вбачає підстав для накладення арешту на об’єкти рухомого майна, зазначені у заяві про забезпечення позову, що склаються з виробничого обладнання, оскільки позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту в цій частині не надано будь-яких доказів, що це рухоме майно дійсно належить відповідачеві, а також не надано інших відомостей, потрібних для забезпечення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 149-153,260-261,353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №332/3887/18 (провадження №2/332/1798/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_3» про поділ майна подружжя, що є об*єктом права спільної сумісної власності – задовольнити частково.

Накласти арешт на наступне нерухоме майно:

1) виробничу будівлю літ. М, інв. № 10007 загальною площею 174,2кв.м, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 245

2) житловий будинок, розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Машинна, буд.2а/вул.Рейкова, буд.5

3) земельну ділянку площею 0,0627га, кадастровий номер 2310100000:02:023:0181, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Машинна, 2а/вул. Рейкова,буд.5

4) нежиле приміщення, ХIII першого поверху літ. А-4, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 149 корп.2

5) нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок Років Радянської України/Панфіловців, буд. 66/5 приміщення № 68, які належать на праві приватної власності ОСОБА_2.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову.

Копії ухвали направити сторонам по справі для відома.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Андрюшина Л.А.