Рішення № 7795048, 12.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2010 р. Справа № 15/361-09

вх. № 9713/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сливко О.В., дор. № 1787/29 від 08.08.2008 року

відповідача - Нестеренко С.О., дов. № 05/08/09-1 від 05.08.2009 року

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Виробничо - технологічного підприємства "Вода", м. Харків

до Споживчого кооперативу "Перспектива", м. Харків

про стягнення 14454,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач КП ВТП "Вода" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Споживчого кооперативу "Перспектива" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за невиконання в частині своєчасної оплати умов договору №14536 від 06.06.2007року укладеного між КП ВТП "Вода" та Споживчим кооперативом "Перспектива". Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума становить 14454,61 грн., з яких 13032,28 грн. - сума основного боргу, 9,75 грн. - пеня, 1411,17 грн. - індексація боргу та 1,41 грн. - три відсотки річних. Також позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі, 12.01.2010 року через канцелярію суду за вх. № 186 надав клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду рівними частинами на чотири місяці.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти надання розстрочки виконання рішення суду.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

06.06.2007 року між Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" та Споживчим кооперативом "Перспектива" (Абонент) був укладений договір № 14536 на відпуск та споживання води.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 2.1. договору позивач зобов'язався надавати відповідачеві питну воду у розмірах, встановлених Абоненту ліміту, згідно Додатку № 1. А відповідач відповідно п. 3.4.3 договору своєчасно і в повному обсязі проводити оплату за питну воду згідно встановлених тарифів на послуги централізованого питного водопостачання. Згідно п. 4.1 всі розрахунки за воду здійснюються відповідачем щомісячно платіжними документами КП "ВТП "Вода" або "Абонента" на підставі діючих тарифів за обсяги водоспоживання, які визначені за показниками приладів обліку або нормам водоспоживання. Пунктом 4.5. сторони передбачили, що "Абонент" робить оплату за спожиту воду протягом трьох банківських днів від дня одержання платіжного документу.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що позивач надав відповідачу послуги з централізованого питного водопостачання з урахуванням діючих тарифів в період з жовтня 2008 року по жовтень 2009 року. Як свідчать матеріали справи, відповідачу були виставлені рахунки - фактури на оплату вищевказаної суми. Факт отримання рахунків підтверджується копіями квитанцій про відправку рахунків. Але, як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання, відмовився від виконання обов’язків по своєчасній оплаті наданих позивачем послуг, не сплатив в повному обсязі у визначені договором порядку та розмірі вартість послуг з водопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з жовтня 2008 року по жовтень 2009 року у розмірі 13032,28 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 212 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 13032,28 грн. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно п. 4.5. договору при несплаті або частковій несплаті рахунку відповідачу нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми несплати за кожний прострочений день до погашення заборгованості відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Отже, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 9,75 грн. пені, нарахованих на належну до сплати суму боргу, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 року.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 3 % річних. За таких підстав суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 1411,17 грн. інфляційних витрат та 1,41 грн. трьох відсотків річних.

В судовому засіданні відповідач надавав суду клопотання про розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення суми заборгованості на чотири місяці рівними частинами.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Дослідивши обставини, наведені відповідачем в обґрунтування наданого клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, у зв'язку з чим вважає за необхідне розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 14454,61 грн. (13032,28 грн. - сума основного боргу, 9,75 грн. - пеня, 1411,17 грн. - індексація боргу та 1,41 грн. - три відсотки річних) на чотири місяці до 26 травня 2010 року.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 144,54 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Споживчого кооперативу "Перспектива" (юридична адреса: 61022, м. Харків, вул. Сумська, 53, кв. 5, фактична адреса: м. Харків, пр-т 50 лет ССР, 169, кв. 34, р/р 26008018557980, МФО 350697 в ФБ "Фінанси і кредит", код ЄДРПОУ 33290021) на користь Комунального підприємства "Виробничо - технологічне підприємство "Вода" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, р/р 26004010039460 в АКБ "Золоті ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 33206804) - 13032,28 грн. заборгованості, 9,75 грн. пені, 1411,17 грн. інфляційних витрат, 1,41 грн. трьох відсотків річних, 144,54 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 14454,61 грн. (13032,28 грн. - сума основного боргу, 9,75 грн. - пеня, 1411,17 грн. - індексація боргу та 1,41 грн. - три відсотки річних) на чотири місяці до 26 травня 2010 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 14.01.2010 року.