Рішення № 77950363, 15.11.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1413/18

2/264/871/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В. , за участі секретаря судового засідання Кадимовій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2018 року до суду надійшла дана позовна заява ПАТ КБ «Приватбанк», в обґрунтування якої зазначено, що 22.12.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою був укладений договір №б/н, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 8000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Натомість відповідачка належним чином умови договору не виконала, у зв'язку з цим станом на 15.01.2018 року виникла заборгованість на загальну суму 35241,29грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 35241,29грн., та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00грн.

Представник позивача Гаренко Н.В., яка діє на підставі довіреності, до судового засідання не з'явилась, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Також представником позивача надані письмові відповіді на відзив та заперечення, в яких зазначено, що відповідачка неправомірно посилається на споживчий характер кредитування, оскільки ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. В даному випадку Заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах. До суду було надано фото клієнта з картою, виписку по картрахунку, які є підтвердженням, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито рахунок, на який встановлено кредитний ліміт, також чітко прослідковується, що відповідачка користувалася грошима, знімала кошти та частково сплачувала заборгованість за кредитом. Підвищення процентної ставки відбулося на підставі наказів банку, при цьому відповідачу було направлено про це повідомлення. Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою. До суду було надано виписку по рахунку, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженого Наказом Мін'юсту від 12.04.2012 року 578/5. Штраф та пеня не є взаємовиключними видами неустойки, ЦК України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної особи таких штрафних санкцій як штраф та пеня. Перебіг позовної давності починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з 31.07.2017 року.

Відповідачка ОСОБА_1, до судового засідання не з'явилась, надала заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, а також письмові відзив та заперечення, в яких вказано, що Анкета, підписана нею не являється договором, це лише пропозиція до його укладення. Тарифи та Правила не є частиною договору, оскільки нею підписані не були. Відсутні докази, які б підтверджували факт встановлення кредитного ліміту, а також факт отримання кредитних коштів. Відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Відповідачем всупереч вимогам ст.61 Конституції України одночасно нарахована пеня і штрафи. Крім того банк неодноразово змінював процентну ставку в односторонньому порядку. Визначений позивачем розмір пені значно перевищує основний розмір боргу, у зв'язку з чим вважає, що наявні достатні правові підстави, передбачені ч.3 ст.551 ЦК України для зменшення розміру пені. Банком не надано жодного первинного документа. Також відповідачка просила застосувати наслідки спливу позовної давності як до основної суми боргу з відсотками, так і до пені. При цьому зазначила, що подальше продовження дії картки є способом виконання зобов'язання щодо повернення простроченого кредиту, відсотків, неустойки. На підставі викладеного, позивачка просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 та 2 ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п.2.1.1.1. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт ПАТ КБ "ПриватБанк", Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску та обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.

Відповідно до п.2.1.1.2. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві.

Судом встановлено, що 22.12.2009 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у формі підписаної сторонами анкети-заяви, за яким позичальник отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

21.10.2013 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк».

21.10.2014 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на «ОСОБА_1», що підтверджується її копією паспорту.

Як вбачається з тексту зазначених анкет-заяв, відповідачка ознайомилася і погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідачка зобов'язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПриватБанку. Це підтверджується її підписами у заявах.

Таким чином, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 виникли правовідносини внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідачка ознайомилася та погодилася, про що розписалася у заяві-анкеті. Таке приєднання відповідачкою вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість ПАТ КБ «ПриватБанк» змінювати Тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно п.1.1.3.1.9. цього договору. Якщо впродовж 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Підписавши 22.12.2009 року та 21.10.2013 року анкети-заяви, відповідачка дала свою згоду на те, що заяви разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена. Також, підписавши анкету-заяву від 22.12.2009 року, відповідачка надала згоду банку право збільшувати, зменшувати або анулювати кредитний ліміт. Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідачка не надала.

В своїх запереченнях відповідачка посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення кредитного ліміту, а також отримання нею кредитних коштів.

Факт видачі кредитної картки підтверджується її фотографією з карткою. Наявність встановленого на картку кредитного ліміту підтверджується випискою по рахунку, зробленим банком розрахунком, у яких відображено розмір коштів, що видавались, розмір платежів, які вносились позичальником, розмір відсоткової ставки, яка застосовувалась банком і з якою погоджувався позичальник, який певний час здійснював погашення заборгованості за кредитом.

За приписами п.п.3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст.41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч.1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566(зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 чинної на час виникнення правовідносин Постанови №254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. Положення № 254,особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п. 5.6 зазначеного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відповідачка в запереченнях просила застосувати строк позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки відповідач не заявляв своє бажання про припинення дії договору упродовж всього часу використання кредитних коштів, кредитний договір був автоматично пролонгований та згідно відомостей наданих ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 згідно кредитного договору №б/н від 22.12.2009 року, отримала картки НОМЕР_2, НОМЕР_3, зі строком дії останньої з них до останнього дня липня 2017 року.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104 цс16.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За вимогами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не було надано суду будь-яких доказів, які б спростовували доводи ПАТ КБ «Приватбанк» про наявність у відповідачки права на користування кредитною карткою до липня 2017 року.

Отже, ПАТ КБ «Приватбанк» звернулись з вимогами про стягнення заборгованості по кредиту 20.03.2018 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом є обґрунтованими.

Вказаний висновок щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту ґрунтуються на позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 травня 2018 року у справі №264/5662/16-ц, провадження № 61-2 св 17.

Щодо перебігу позовної давності за вимогою про стягнення процентів за кредитом суд зазначає наступне.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України).

Посилання на пропуск позивачем строку позовної давності, щодо місячних платежів, є також необґрунтованими.

Із виписки по картковому рахунку ОСОБА_1, вбачається факт переривання строку позовної давності у відповідності до ч.1 ст.264 ЦК України, що також свідчить про визнання відповідачем свого боргу.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем за договором б/н від 22.12.2009 року станом на 15.01.2018 року загальна сума заборгованості становить 35241,29грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 3869,21грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 4929,62грн., пені в розмірі 24288,11грн., а також штрафи 500,00грн. (фіксована складова) та 1654,35грн. (процентна складова).

Таким чином, сума заборгованості за кредитом в розмірі 3869,21грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості наданого розрахунку заборгованості по процентам за кредитним договором, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

З розрахунку заборгованості вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами здійснюється, виходячи із ставки 30,00% річних починаючи з 22.12.2009 року, 34,80% річних починаючи з 01.09.2014 року, 43,2% річних починаючи з 01.04.2015 року. В період з 01.09.2015 року по 15.01.2018 року відсоткова ставка постійно змінювалась та складала 30,00%, 34,80% та 43,20% річних.

Згідно п.1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг, банк має право, здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно з п. 1.1.3.1.9. цього Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта.

Відповідно до п.1.1.3.1.9 Банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у Заяві, надавати Власнику виписки про стан Картрахунків і про здійснені за минулий місяць операції по Картрахункам. У разі підключення Власника до системи INTERNETbanking (ПРИВАТ24) надання виписок здійснюється через цей комплекс. У разі підключення Клієнта до комплексу Mobilebanking Банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS повідомлень.

Згідно п. 1.1.3.2.9. Банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміна Умов та Правил надання банківських послуг, інформування про розмір заборгованості за кредитом, інформування про проведених банком акціях, дистанційне обслуговування і т.д.) встановити контакт з Клієнтом, використовуючи будь-які зазначені канали зв'язку: відправлення SMS повідомлень на мобільний телефон Клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефону та OTP пароля, поштовий лист, телеграма, повідомлення по електронній пошті, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друк інформації на чеках в POS терміналах, інші засоби комунікації.

При цьому, механізм отримання згоди від Клієнта шляхом авторизації за допомогою мобільного телефону та OTP пароля наступний: Банк генерує OTP пароль і відправляє його Клієнту в тілі SMS повідомлення з зазначенням інформації, яка буде ним підтверджуватися.

Для підтвердження згоди, Клієнт передає отриманий OTP пароль у відповідному SMS повідомлені або шляхом введення цього пароля у відповідному рядку використовуваного сервісу.

У разі збігу пароля з відправленим Клієнту, Банк перевіряє номер мобільного телефону Клієнта, а саме: чи зареєстрований він в системі Приват24 і/або MobileBanking. У разі, якщо номер мобільного телефону зареєстрований і збігається з номером телефону Клієнта, вважається, що Клієнт прийняв умови публічного договору, розміщеного у відповідному розділі цих Умов і правил, згідно якого Клієнту надаватимуться витребувані ним послуги.

Сторони визнають ОТР пароль, що співпав, електронним підписом Клієнта.

При здійсненні платіжних операцій в системах дистанційного обслуговування банкоматі, терміналі самообслуговування, на сайті http://www.privat24.ua, виконання в програмних комплексах маніпуляцій, спрямованих на успішне завершення платежу, прирівнюється до електронного підпису Клієнта.

Згода Клієнта може бути підтверджена, крім іншого: документом на паперовому носії з реквізитами, що дозволяють ідентифікувати цей документ і фізичну особу, в тому числі згоду (анкета заява) суб'єкта персональних даних на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Здійсненням Клієнтом банківських операцій, отриманням банківських послуг, яке супроводжується оформленням касових документів. Відміткою на електронній сторінці документа чи в електронному файлі, що обробляється в інформаційній системі на основі документованих програмно технічних рішень.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, дрібний пакет, мішок "М"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа чи SMS повідомлення про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові, шляхом отримання від останнього розписки, ОТР пароля.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16.

Матеріалами справи не підтверджено, що вищезазначені вимоги законодавства були належним чином виконані позивачем - відсутні докази того, що відповідач був ознайомлений належним чином зі зміною відповідних процентних ставок та погодив таку зміну.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що банк не повідомляв відповідача про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, як це передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.

Отже, банк неправомірно збільшив відсоткову ставку по кредиту в односторонньому порядку.

Як установлено, ПАТ КБ «ПриватБанк» нарахував заборгованість по відсоткам відповідачу за кредитним договором з 25.12.2013 року, відповідачка здійснила останній платежі за кредитним договором 11.07.2016 року, строк дії однієї з кредитних карт до останнього дня липня 2017 року, а банк у свою чергу звернувся до суду з позовом 20.03.2018 року.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України.

Вказаний висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за процентами в межах строку позовної давності за період з 20.03.2015 року до останнього дня дії картки 31.07.2017 року.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 06 червня 2018 року у справі № 325/1163/16-ц (провадження № 61-20225св18), за змістом положень статті 1056-1 ЦК України проценти за кредитним договором нараховуються за користування саме кредитом (кредитними коштами), у зв'язку із чим базою для нарахування процентів є залишок суми основної (поточної та простроченої) заборгованості за кредитом, і проценти за користування кредитом не повинні нараховуватись на заборгованість із раніше нарахованих процентів та на штрафні санкції (частина друга статті 550 ЦК України).

Заборгованість по відсоткам визначається в розмірі 2785,83грн. та розраховується наступним чином: 3869,21грн. (загальна заборгованість за кредитом)х30(відсотків)/100/360(кількість календарних днів на рік згідно п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою)х 864(кількість днів за період з 20.03.2015 року до 31.07.2017 року).

Відтак, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в розмірі 2785,83грн.

Що стосується нарахування штрафних санкцій.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Згідно частини 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року N 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Відповідно до частин 2 та 3 стаття 11 Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України від 02 вересня 2014 року N 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Отже, при обчисленні розміру стягуваної заборгованості за кредитними договорами з громадян України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, суди повинні враховувати вимоги статі 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».(Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-2879цс16 від 13 березня 2017 року.)

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідно до вказаного розпорядження м.Маріуполь було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Оскільки відповідачка з 21.10.1997 року по теперішній час зареєстрована в АДРЕСА_1, тобто в населеному пункту, де проводилася антитерористична операція, підстав для нарахування та стягнення з неї штрафних санкцій, не має.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів слід відмовити.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до відповідача в частині стягнення пені та штрафів в сумі 2372,05грн. є необгрутнованими та задоволенню не підлягають, оскільки їх нарахування суперечить положенням ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 1762,00 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: (6655,04грн. *100% / 35241,29грн. ціни позову = 19%), тобто 19% від суми сплаченого судового збору (19% * 1762,00 грн./100% = 334,78гривень) складає 334,78грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 310, 509, 526, 527, 530, 553, 554, 559, 598, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, яка проживає в АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, р/р №29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в розмірі 6655,04грн. (шість тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень чотири копійки), яка складається з тіла кредиту в розмірі 3869,21грн.(три тисячі вісімсот шістдесят дев'ять гривень двадцять одна копійка) та відсотків за користування кредитом в розмірі 2785,83грн.(дві тисячі сімсот вісімдесят п'ять гривень вісімдесят три копійки), а також витрати по сплаті судового збору в сумі 334,78грн.(триста тридцять чотири гривні сімдесят вісім копійок).

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення буде виготовлений 20 листопада 2018 року.

Суддя: Н. В. Литвиненко