Рішення № 7794972, 12.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2010 р. Справа № 47/195-09

вх. № 10890/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Щоголова О.А. за довіреністю №83 від 30.12.2009р.

відповідача - Таран Д.П. довіреність №08-11/2922/2-09 від 30.12.2009р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наргус", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наргус» (позивач) звернулось до суду з позовною заявою в якій просить суд визнати право власності на нежитлову будівлю складу з естакадою у літ. «ЯЯ-1» по вул. Академіка Проскури, 1 у м. Харкові загальна площа якої складає - 524, 3 кв. м.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем порушено порядок вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом.

          Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, що визначає одну із засад судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що Позивачем за власні кошти виконано будівництво нежитлової будівлі складу з естакадою у літ. «ЯЯ-1» по вул. Академіка Проскури. 1 у м. Харкові, будівництво було здійснено на земельній ділянці на якій була розташована нежитлова споруда резервуару отепленої води яка належала позивачу на підставі договору купівлі продажу №2679 від 07 червня 2007 року. Роботи виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівництва, тобто самочинно.

З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації нежитлової будівлі Позивачем було замовлено у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Енерго-тайм» (ліцензія: серія АВ № 458970) технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно збудованої нежитлової будівлі складу по вул. Академіка Проскури, у м. Харкові.

Відповідно до розділу «Висновки та рекомендації» технічного висновку стан будівельних конструкцій на момент огляду забезпечує несучу здатність, достатню для експлуатації будівлі, експлуатація не суперечить будівельно технічним, санітарним та протипожежним нормам.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року та п. 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначена нежитлова будівля відноситься до об‘єктів нерухомого майна, тобто до об‘єктів, право власності на які підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном –це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

          Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду.

          Право розпорядження – це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

          Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

          Всупереч викладеним вище нормам, Позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових будівель, а саме Позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном, оскільки право власності на нього не зареєстроване належним чином.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

          Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Відповідно до п 3.4. «Порядку вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом» затвердженого Рішенням XL сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.06.2004р. № 90/04, встановлено, що питання визнання права власності на завершені будівництвом об’єкти, що знаходяться на земельних ділянках, які належать забудовнику на праві власності чи користуванні, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 376 ЦК України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

          Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

          Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п.10. Додатку № 1 до «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме мано», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на нежитлову будівлю є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що Позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на Позивача.

           Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 38, 41, 42, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328, 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «НАРГУС» (61085, Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, код ЄДРПОУ 22628517) право власності на нежитлову будівлю складу з естакадою у літ. «ЯЯ-1» по вул. Академіка Проскури, 1 у м. Харкові загальна площа якої складає - 524, 3 кв. м.

Повний текст рішення підписано 12 січня 2010 року.

Суддя

Справа №47/195-09