Рішення № 7794970, 11.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2010 р. Справа № 38/199-09

вх. № 4958/5-38

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Зотова Т.В., довіреність від 11.01.2010 року; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фронт", смт. Пісочин

до Приватної фірми "Орнатус", м. Харків

про стягнення 23358,13 грн.., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованності за поставлений товар у розмірі 23358,13 грн, з яких: 22566,00 грн. основний борг, 87,93 грн. три відсотки річних, 703,70 грн. пеня, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач не оплатив товар, що був ним отриманий від позивача на підставі видаткових накладних. Позов обгрунтовано статтями 625, 712, 692 ЦК України та статею 198 ГК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

ВІдповідач в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 11.01.2010 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

На підставі довіренностей на отримання товару № 99 від 02.04.2009 року; № 123 від 29.04.2009 року та № 120 від 27.04.2009 року та відповідно до видаткових накладних № Ф-00000233 від 03.04.2009 року; № Ф-00000307 від 29.04.2009 року та № Ф-00000296 від 24.04.2009 року, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи (аркуші справи 11-16), відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 22566,00 грн.

Термін оплати товару встановлений у видаткових накладних та вказаний як - попередня оплата.

Проте, відповідач отриманий відповідач не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість, яка складає 22566,00 грн.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 703,70 грн. пені.

Суд, дослідивши матеріали справи не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки, відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, як свідчать матеріали справи, сторони не встановили між собою такої відповідальності як пеня.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 22653,93 грн. заборгованості обгрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми "Орнатус" (61125, м. Харків, вул. Маломясницька, 9/11, код ЄДРПОУ 24136224, р/р 26001016814333 в віділенні № 2 ВАТ "Укрексімбанк" філії м. Харкова, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фронт" ( юр.адреса: Харківський район, смт. Пісочин, вул. Технологічна, 1; факт. адреса: 61052, м. Харків, вул. Котлова, 67-А, код ЄДРПОУ 31610030, р/р 26006310007101 в ФАБ "Південний" м. Харків, МФО 350761) - 22566,00 грн. основного боргу, 87,93 грн. трьох відсотків річних, 226,56 грн. державного мита та 303,08 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписане 11 січня 2010 року