Рішення № 77949647, 13.11.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1749/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Мотивоване)

13 листопада 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого - судді Наумик О.О., за участі секретаря судового засідання Клугер Т.А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу № 233/1749/18 за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 (представник ОСОБА_3І.) «про стягнення боргу кредитором спадкодавця»,

В С Т А Н О В И В:

20.04.2018 р. АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, укладеним 27.04.2012 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» (з 21.05.2018 р. Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») змінило назву на Акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_4

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що згідно з договором без номеру від 27.04.2012 р., укладеним між Банком і ОСОБА_4, останній отримав кредит у розмірі 1200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно з умовами договору. 24.03.2016 р. позичальник ОСОБА_4 помер. ОСОБА_4 кредитні зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим станом на дату смерті - 24.03.2016 р. утворилася заборгованість в сумі 12031,13 грн. 25.09.2017 р. позивачем була направлена претензія кредитора до Костянтинівської державної нотаріальної контори. На вказану претензію 28.09.2017 р. позивачем була отримана відповідь, в якій зазначалося, що претензію направлено до приватного нотаріуса за місцем заведення спадкової справи. 18.10.2017 р. позивачем була отримана відповідь приватного нотаріуса, в якій зазначалося, що спадкоємцем померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_2, яка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 29.11.2016 р. до спадкоємця ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, відповідно до якої позивач пред’явив свої вимоги за Кредитним договором, укладеним 27.04.2012 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4, але відповідач не виконав вимогу кредитора спадкодавця.

Ухвалою суду від 20.06.2018 р. відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с.119-121), в якому заперечила проти наявності договору кредиту між позивачем і спадкодавцем ОСОБА_4, проти належності позивача. Також заявила про застосування строків позовної давності. Крім того, зауважила, що спадкодавець ОСОБА_4, якщо припустити, що він дійсно укладав кредитний договір, не ставив до відома її (відповідача) як рідну сестру, що є клієнтом АТ КБ "Приватбанк", і вона не є поручителем за Договором.

Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.137-141), в якій позивач зазначив, що між ним і спадкодавцем 27.04.2012 р. був укладений кредитний договір б/н, що за формою у відповідності до ст.634 ЦК України є договором приєднання, зміст якого зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов і Тарифів.

Про ознайомлення Позичальника з Умовами та правилами надання банківських послуг свідчить його особистий підпис в Анкеті-заяві, а з виписки по картковому рахунку Позичальника прослідковується, що він користувався кредитними коштами, погашав заборгованість за Договором.

Також, зауважив на тому, що відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про акціонерні товариства», зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне не є його перетворенням, зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов’язаних зі зміною назви.

Щодо переходу обов’язків за кредитним договором до спадкодавця:

24 березня 2016 року позичальник ОСОБА_5 помер.

18 жовтня 2017 року позивачем було отримано відповідь приватного нотаріуса, в якій зазначалось, що спадкоємцем померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_2.

29 листопада 2017 року до спадкоємця ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, залишену останньою в порушення ч.1 ст.1282 ЦК України без виконання.

Щодо строків позовної давності: за договором, що визначає щомісячні платежі, погашення кредиту та кінцевий термін повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Строк дії випущеної картки до останнього дня 04.2015 р.

Позивач звернувся до суду з дійсним позовом 20.04.2018 р. - до спливу строку позовної давності.

Просив задовольнити позов у повному обсязі.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 27.04.2012 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений Договір без номеру, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 1200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, комісії за обслуговування та пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів (а.с.7).

Відповідно до умов укладеного договору він складається з «Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку», Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП2010-256. ОСОБА_4 підтвердив свою згоду на це підписом у заяві (а.с.7-31).

При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.2.1.1.12.6 «Умов і Правил надання банківських послуг» позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Відповідно до п.2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Згідно зі ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_4 кредит у розмірі, встановленому Договором, що стороною відповідача не спростовано.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення умов Кредитного договору, ст.ст. 509,526,1054 ЦК України ОСОБА_4 кредитні зобов'язання за Договором належним чином не виконував.

24 березня 2016 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-НО №938934, виданим 25 березня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області (а.с.33).

Станом на день смерті позичальника позивачем нарахована заборгованість в розмірі 12031,13 грн.: - 1200,00 грн. – заборгованість за кредитом, - 10831,13 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Вирішуючи питання, чи виникло у позивача як зацікавленої сторони право на позов, тобто можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, суд виходив з такого:

Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Як вбачається з листа приватного нотаріуса Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6 від 18 жовтня 2017 року, нею 04 липня 2016 року була відкрита спадкова справа №28/2016 після смерті ОСОБА_4, 08.11.1968 р. н. У спадковому реєстрі зареєстрована спадкова справа №59174773. Спадщину прийняла та оформила свої спадкові права рідна сестра померлого – ОСОБА_2, 18.12.1965 р. н. Свідоцтво про право на спадщину видано 23 листопада 2016 року за реєстром №2021. Вартість спадкового майна становить 54800,00 грн. (а.с.38).

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Проте, положення статті 1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором приписів статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Так, статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (ч.1). Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (ч.2). Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги (ч.3). Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч.4).

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язанням, а також припинення таких зобов'язань.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2018 року № 14-53цс18 (аналогічна висновок міститься у постанові Верховного Суду України № 6-33цс15 від 8 квітня 2015 року).

Пунктом 2.1.1.4.6 Умов та правил надання банківських послуг банку, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-210-256, передбачене право банку у разі порушення клієнтом зобов'язань по погашенню заборгованості перед Банком протягом 90 днів з моменту виникнення таких порушень - змінити умови кредиту, встановивши строк повернення кредиту 91-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта по погашенню кредиту и вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати винагороди, комісії та процентів за його використання, виконати інші зобов'язання по кредиту в повному обсязі. При цьому згідно статей 212, 611, 651 ЦК України по зобов'язанням, строк виконання яких не наступив, вважається, що строк наступив у 91-й день з моменту виникнення порушення зобов'язань клієнта по погашенню заборгованості по кредиту. На цю дату клієнт зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду та проценти за фактичний строк його використання, в повному обсязі виконати інші зобов'язання по договору.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, останній платіж на погашення заборгованості за договором №б/н від 27.04.2012 р. ОСОБА_4 здійснив 12 квітня 2014 року у розмірі 125 грн. (а.с. 4-6).

В порушення умов договору, у строк до 13 вересня 2014 року (91-й день з моменту виникнення порушення зобов'язань по погашенню заборгованості), позичальник щомісячний платіж не вніс.

Відповідно до п. 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг Картка діє до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні Картки, включно.

Згідно з повідомленням банку строк дії картки позичальника - до 04.2015 р. (а.с.167), тобто по 30 квітня 2015 року включно.

З позовом до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_2, як зі спадкоємця позичальника, банк звернувся 20 квітня 2018 року.

Тобто у банка виникло право вимоги повернення кредиту, відсотків та виконання інших зобов'язань по кредиту в повному обсязі з 13 вересня 2014 року - 91-й день з моменту виникнення порушення зобов'язань клієнта по погашенню заборгованості по кредиту, і саме від цієї дати слід відраховувати, визначений частиною третьою статті 1281 ЦК України річний строк пред'явлення вимоги до спадкоємців.

У даному випадку АТ КБ «Приватбанк», який не знав та не міг знати про відкриття спадщини, пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину поза межами строків, встановлених частиною третьою статті 1281 ЦК України (понад один рік з дня настання строку вимоги), тому в силу приписів частини четвертої статті 1281 ЦК України, банк позбавлений права вимоги до спадкоємців, оскільки відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог статей 1281, 1282 ЦК України, які ним не дотримані.

У Постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №522/407/15-ц викладена наступна правова позиція:

55.5. Кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги.

55.6. Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

57. Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

58. Поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

59. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

60. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

62. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.

АТ КБ «Приватбанк» звернувся з даним позовом понад один рік з дня настання строку вимоги, наслідком чого є позбавлення кредитора (позивача) права вимоги до спадкоємця (відповідача) за кредитними зобов'язаннями позичальника.

Така позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2018 року № 14-53цс18 (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України № 6-33цс15 від 8 квітня 2015 року), має враховуватися судами.

За наведених обставин у задоволенні позову слід відмовити.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову у зв’язку зі спливом строку вимоги, суд не надає правової оцінки іншим доводам сторін.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову

Акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 14360570)

до ОСОБА_2 (85104, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Краснодарська,2-11)

«про стягнення заборгованості» відмовити.

Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя