Ухвала суду № 77949142, 16.11.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

У Х В А Л А

16 листопада 2018 року Справа № 913/753/17

Провадження №1/913/753/17

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Аеро-Транс”, м. Краматорськ Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацит”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 1064570 грн. 88 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання – Богуславська Є.В.

Представники не викликались

- розгляд заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду від 12.07.2018 у порядку ст. 331 ГПК України.

Дослідивши матеріали зазначеної заяви, суд дійшов до наступного.

Так, господарським судом Луганської області 12.07.2018 було прийнято рішення, яким позов задоволений частково та стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 957848 грн. 64 коп., 9362 грн. 66 коп. 3% річних, 19014 грн. 64 коп. інфляційних нарахувань, 8000 грн. 00 коп. пені та 15968 грн. 58 коп. судового збору. Рішення набрало законної сили 07.08.2018.

07.11.2018 на адресу суду від боржника надійшла заява від 06.11.2018 про відстрочення виконання судового рішення від 12.07.2018 на один рік, яка обґрунтована посиланням на знаходження виробничих потужностей та адміністративних будівель підприємства на території проведення антитерористичної операції, втрату управлінського контролю над виробничими активами у м. Ровеньки, у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення з боку невстановлених осіб, а також важкий фінансовий стан боржника.

У додаткових поясненнях за листом від 14.11.2018 боржник зазначає, що при здійсненні ним господарської діяльності та реалізації господарської компетенції він несе відповідальність за своїми зобов‘язаннями в межах відповідного відокремленого майна підприємства, наданого йому державою. Специфіка вугледобувного підприємства полягає в тому, що його фізично неможливо перемістити в іншу місцевість. Держава дозволила розробляти корисні копалини у певній місцевості, яка на цей час є окупованою, що унеможливлює ведення діяльності в іншій місцевості. Окрім того, дія відповідних дозволів була зупинена до закінчення АТО, що підтверджено листом Державної служби геології та надр. Таким чином, відповідач робить висновок, що при укладенні договору сторони не могли передбачити, що станеться неможливість ведення господарської діяльності та захоплення підприємства.

Стягувач у відзиві від 15.11.2018 № 15/11-в1 на заяву боржника проти надання відстрочки виконання рішення заперечує з посиланням на те, що:

- договір на виконання робіт між сторонами було укладено 26.12.2016, тобто після початку проведення АТО, втім, це не завадило боржнику приймати послуги, підписувати акти тощо; на цей час діяльність ТОВ “ДТЕК Ровенькиантрацит” не припинена, підприємство може здійснювати розрахунки;

- форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненнями суб‘єктів господарської діяльності по кожному окремому договору, у той час, як боржник посилається на сертифікат № 7600 щодо концесійного договору від 01.12.2011;

- відсутність у заяві відомостей про наявність дебіторської заборгованості, за рахунок стягнення якої можливо виконати рішення суду тощо.

Оцінивши доводи боржника та стягувача, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про розстрочення виконання рішення та відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Відповідні положення також містяться в ст.33 Закону України “Про виконавче провадження”

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд звертає увагу боржника, що запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочки виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду – виконання ухваленого судом рішення.

Як свідчать матеріали справи, на цей пройшло більше трьох місяців з дня набрання рішенням у цій справі законної сили.

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Як свідчить зміст поданої заяви, боржник взагалі не зазначає про відповідні дії, які будуть ним вчинятися протягом строку відстрочення для настання реальної можливості виконання рішення суду із сплиненням одного року, відповідні докази на підтвердження своїх сподівань/очікувань чи запланованих дій не надано.

Зазначене свідчить не лише про недотримання принципу співмірності негативних наслідків для боржника з інтересами кредитора (погашення боргу), однак і про відсутність реальних підстав вважати можливим отримання в подальшому стягувачем присуджених йому рішенням суду коштів через рік відстрочення виконання, про яке просить боржник.

Також звертають на себе увагу ті обставини, що боржник не надає доказів існування дебіторської заборгованості, певних угод, замовлень, за якими очікується отримання доходу, який би надав можливість провести розрахунки зі стягувачем по цій справі.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацт” про відстрочення виконання рішення господарського суду від 12.07.2018 у справі № 913/753/17.

Клопотання стягувача про продовження строку розгляду справи, відкладення судового засідання та витребування доказів судом відхилені, оскільки згідно з п. 2 ст. 331 ГПК України заява про зміну способу виконання рішення суду розглядається у десятиденний строк, що унеможливлює проведення заявлених стягувачем процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацит”, м. Сєвєродонецьк Луганської області від 06.11.2018 про відстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області від 12.07.2018 у справі № 913/753/17 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 20.11.2018 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду Східного апеляційного господарського суду у порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

Суддя Н.М.Зюбанова