Рішення № 7794908, 04.02.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.10 Справа № 18/212-09. За позовом: Акціонерного банку «Індустріалбанк» в особі Сумської філії АКБ «Індустріалбанк», м. Суми

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Лебедин, Сумська область

Про стягнення 84 794 грн. 83 коп.

Суддя С.В. ЗАЄЦЬ

За участі секретаря судового засідання Ж.М. Гордієнко

За участі представників сторін:

Від позивача Коріна О.О.

Від відповідача не з`явився

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором кредитної лінії № КЛ/1111/04/07 від 27.06.2007р. в сумі 84794 грн. 83 коп., з яких 62906 грн. 45 коп. заборгованість по кредиту, 7260 грн. 03 коп. заборгованість по відсоткам, 14628 грн. 35 коп. пеня за прострочення виконання зобов`язання.

Представник позивача подав пояснення № 132 від 04.02.2010р. (вхідний номер 1821 від 04.02.2010р.), в якому зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем зросла, але позивач залишає свої вимоги в межах суми 84794 грн. 83 коп.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи № 727563 від 12.01.2010р., про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив :

Між позивачем та відповідачем був укладений договір кредитної лінії № КЛ/1111/04/07 від 27.06.2007р., відповідно до п. 1.1. якого позивач надає відповідачу кредитну лінію з встановленням загального ліміту кредитування в розмірі 200000 грн. 00 коп. для поповнення обігових коштів, виплату заробітної плати та прирівняних до неї платежів, інші виплати, пов`язані з виробничою діяльністю, строком з 27 червня 2007 року по 24 червня 2008 року включно, зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 18,5% річних.

Крім того, між сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 13.10.2008р. до зазначеного договору кредитної лінії, відповідно до якої розмір річних було змінено з 18,5% на 21%.

Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного договору кредитної лінії, відповідач зобов`язується забезпечити повернення одержаного кредиту на позичковий рахунок в АКБ «Індустріалбанк», строком не пізніше 24 червня 2008 року.

Відповідно до п. 4.10 даного договору, відповідач зобов`язується в строки, обумовлені в цьому договорі, проводити погашення кредиту, і своєчасно проводити оплату за користування кредитними ресурсами.

Відповідно до п. 4.14 договору кредитної лінії № КЛ/1111/04/07 від 27.06.2007р., з урахуванням змін, внесених до нього додатковою угодою № 1 від 13.10.2008р., відповідач зобов`язується забезпечити щомісячне надходження коштів від реалізації товарів і послуг, на поточні разунки відповідача у національній та іноземній валюті відкриті в АКБ «Індустріалбанк» в еквіваленті не менше 150000 грн. 00 коп., починаючи з червня 2007 року. Сума вказаних надходжень розраховується за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню розрахункового місяця. При невиконанні даної умови, плата за користування кредитом за розрахунковий місяць перераховується по ставці 23 процентів річних.

В забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за договором кредитної лінії № КЛ/1111/04/07 від 27.06.2007р., між сторонами був укладений договір застави рухомого майна (товарів) № КЛЗ/1111/04/07 від 27.06.2007р., згідно умов якого відповідач передав у заставу позивачу рухоме майно, а саме товари в обороті: цукор-пісок в кількості 220 т по ціні 2 грн. 90 коп. за 1 кг та мука в кількості 90 т по ціні 1 грн. 30 коп., заставною вартістю 579582 грн. 90 коп.

Представник позивача в судовому засіданні пояснював, що відповідач свої зобовязання по кредитному договору не виконує, відсотки за користування кредитом не сплачуються, заставне майно, що передане банку в заставу, відповідно до актів перевірки наявності та стану забезпечення від 26.06.2008р., від 03.07.2008р., від 29.10.2008р., від 23.01.2009р., від 25.03.2009р., відсутнє.

Позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялись листи № 137 від 07.07.2008р., № 196 від 07.11.2008р., № 8 від 16.01.2009р. з вимогою погасити прострочену заборгованість та замінити предмет застави, на які відповідач надавав відповіді про відсутність товарів в обороті на складі у зв`язку із знаходженням їх у постійному товарному обороті і надав графік погашення заборгованості.

Факт отримання відповідачем від позивача кредиту підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема кредитним договором № КЛ/1111/04/07 від 27.06.2007р., додатковою угодою до нього № 1 від 13.10.2008р., договором застави рухомого майна (товарів) № КЛЗ/1111/04/07 від 27.06.2007р.

Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та заміною предмету застави не виконав, у зв`язку з чим виникла його заборгованість перед позивачем в сумі 62906 грн. 45 коп. боргу по кредиту та 7260 грн. 03 коп. боргу по відсоткам.

Представник позивача подав пояснення № 132 від 04.02.2010р. (вхідний номер 1821 від 04.02.2010р.), в якому зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем зросла, але позивач залишає свої вимоги в межах суми 84794 грн. 83 коп.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 62 906 грн. 45 коп. боргу по кредиту відповідно до договору кредитної лінії № КЛ/1111/04/07 від 27.06.2007р. та 7 260 грн. 03 коп. заборгованосіт по відсоткам.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем за наданий кредит не провів, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 62 906 грн. 45 коп. заборгованості по кредитному договору та 7260 грн. 03 коп. відсотків за користування кредитом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладених між сторонами договору кредитної лінії № КЛ/1111/04/07 від 27.06.2007р., додаткової угоди до нього № 1 від 13.10.2008р. та договору застави рухомого майна (товарів) № КЛЗ/1111/04/07 від 27.06.2007р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобовязання.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Доказів сплати боргу по кредиту та відсоткам відповідачем суду не подано, також не подано і аргументованих заперечень вимогам позивача, тому позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 1048, 1054 Цивільного Кодексу України.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 14 628 грн. 35 коп. пені на суму простроченого кредиту за несвоєчасне виконання зобовязань, яка передбачена п. 7.1 договору кредитної лінії № КЛ/1111/04/07 від 27.06.2007р.

Так, відповідно до п. 7.1. договору за порушення термінів повернення кредиту і/або сплати нарахованих процентів, комісій, позивач може нараховувати пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу, але не більше подвійного розміру діючої облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу (погашення кредиту і/або сплати процентів) від суми заборгованості. Нарахування пені передбачено умовами кредитного договору, пеня нарахована позивачем в межах строків позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”. Тому позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 546, 549 Цивільного Кодексу України.

Таким чином позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 62906 грн. 45 коп. заборгованості по кредиту відповідно до договору кредитної лінії № КЛ/1111/04/07 від 27.06.2007р., 7 260 грн. 03 коп. відсотків за користування кредитом та 14 628 грн. 35 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по кредитному договору.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви позивач звернувся до господарського суду Сумської області із заявою № 1859 від 14.12.2009р. про забезпечення позову в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд накласти арешт на все майно, що належить на праві власності відповідачу та знаходиться у нього або інших осіб..

В обґрунтування даної вимоги позивач послався на відсутність у відповідача заставного майна, що передане банку в заставу, оскільки воно реалізоване відповідачем без відому банку, а аналогічного за вартістю майна ОСОБА_3 в заставу банку не надано. Позивач у зазначеній заяві зазначає, що у разі неприйняття мір забезпечення позову у подальшому утрудниться чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Оцінивши викладене, суд враховує, що статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається із заяви про забезпечення позову, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, із якими повязується застосування вищевказаних заходів.

А саме, позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання законних вимог, тривалий час не виконує вимог кредитного договору, а тому є підстави для вжиття заходів по забезпеченню позову. Вказані обставини, на думку позивача, можуть призвести до неможливості виконання рішення господарського суду в разі задоволення позову.

Проте, суд визначає, що вказане твердження не можна визнати достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів на його підтвердження та не мотивовано твердження про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення при стягненні грошових сум.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд зясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб підприємців учасників судового процесу.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача, що належить йому на праві власності позивач не наводить.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на все майно відповідача, що належить йому на праві власноті, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (42200, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» в особі Сумської філії АКБ «Індустріалбанк» (40030, м. Суми, вул. Пролетарська, б. 60/1, код 26439514) 62 906 грн. 45 коп. заборгованості по договору кредитної лінії, 7 260 грн. 03 коп. заборгованості по відсоткам, 14 628 грн. 35 коп. пені, 847 грн. 95 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

4.Наказ видати після набранням рішення законної сили.

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ

В судовому засіданні оголошено всутупну та резолютивну частини рішення

Повний текст рішення підписаний 08.02.2010р.

Суддя