Рішення № 77949031, 20.11.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. м. Київ

Справа № 911/2041/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

при секретарі судового засідання Щербаковій В.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Мета” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астерс Груп” про стягнення 432 414,37грн, за участю представників сторін від:

позивача – ОСОБА_1 (угода від 03.09.2018, ордер серії МИ №03092018), ОСОБА_2 (довіреність від 03.09.2018);

відповідача – ОСОБА_3 (довіреність від 20.09.2018)

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Гранд Мета” (далі – ТОВ “Гранд Мета”) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астерс Груп” (далі – ТОВ “Астерс Груп”) про стягнення 432 414,37грн, у т.ч.: 431 039,10грн основного боргу та 1375,27грн. 3 % річних, нарахованих за період з 01.08.2018 по 12.09.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором поставки від 25.04.2016 №1І033607 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк (а.с.3-6).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2018 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання; встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій (а.с.1-2).

Копію відповідної ухвали, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103264883605, сторони отримали: позивач – 27.09.2018 (а.с.47), відповідач – 03.10.2018 (а.с.53).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2018 судом задоволено клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін та призначено проведення судового засідання на 19.10.2018 на 14:40.

16.10.2018 від відповідача, з дотриманням строку, встановлено ч.1 ст.251 ГПК України, надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог (а.с.61-64).

Так, відповідач вказує, що видаткові накладені, які надав позивач, на поставку товару складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, не містять прізвище особи від імені постачальника, який передав товар, а також позивачем не надано довіреностей від відповідача на прийняття такого товару. Також, у відзиві відповідач вказує, що позивачем не надано доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та такі витрати, на думку відповідача, є неспіврозмірними.

19.10.2018 протокольною ухвалою судом відкладено розгляд справи до 09.11.2018, зважаючи на клопотання позивача, який виявив намір брати участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції; відмовлено у прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів виконання вимог ч.2 ст.6 Закон України «Про судовий збір» щодо доплати судового збору до звернення з відповідною заявою (а.с.86-87).

05.11.2018 від позивача, з пропущенням строку, встановленого ухвалою від 21.09.2018, надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує на те, що видаткові накладені містять підпис та прізвище головного бухгалтера позивача ОСОБА_4, а відповідач, хоч і не надавав довіреностей на отримання товару, не заперечує факт його отримання та прийняття. При цьому, позивач вказує, що факт отримання товару підтверджується актами звіряння розрахунків та частковою оплатою. Доводи відповідача щодо представництва позивача саме адвокатом, позивач відхиляє, вказує, що повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватись довіреністю, копія якої додавалась до поданої позовної заяви.

Відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України, судом 09.11.2018, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу, продовжено позивачу з власної ініціативи строк для подання відповіді на відзив, оскільки сам відзив на позов надісланий позивачу відповідачем, як вбачається з фіскального чеку №7776 (а.с.66,67) – 12.10.2018 і станом на 15.10.2018 (дата до якої позивач мав надати відповідь на відзив відповідно до ухвали від 21.09.2018) позивачем, як вбачається з інформації з сайту Укрпошти, не отриманий ним.

Також, позивачем надані із заявою від 02.11.2018 докази на підтвердження судових витрат на правничу допомогу, про які попередньо заявлено у позовній заяві, що долучені до матеріалів справи (а.с.105-108). При цьому, звернуто увагу позивача на те, що ним не надано доказів направлення копій таких доказів відповідачу і на те, що, відповідно до ч.9 ст.80 ГПК України, суд не бере до уваги докази, у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, за винятком випадків, визначених відповідною нормою.

У судовому засіданні 09.11.2018 судом відмовлено у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог (а.с.97), зважаючи на те, що така заява подана з порушенням строку, встановленого п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, - після початку першого судового засідання, яке відбулось 19.10.2018. Про відмову у прийнятті зазначеної заяви прийнято ухвалу, занесену до протоколу (а.с.112-114).

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутись з такими вимогами в загальному порядку - шляхом подання окремого позову з відповідними вимогами.

В судовому засіданні 09.11.2018 за клопотанням позивача, про задоволення якого не заперечував представник відповідача, оголошено перерву в судовому засіданні на 20.11.2018.

Ухвалою від 09.11.2018, зважаючи на те, що представники позивача в судовому засіданні 09.11.2018 виявили бажання брати участь у судовому засіданні у режимі відео конференції, доручено Сумському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання 20.11.2018 у режимі відео конференції (а.с.116).

20.11.2018 від відповідача надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, які долучені до справи, однак, залишені без розгляду, оскільки судом відмовлено у прийнятті самої заяви про збільшення позовних вимог.

Також, у цей же день судом отримані заперечення на відповідь на відзив та заперечення на заяву позивача від 22.11.2018. При цьому, для подання заперечень ухвалою від 21.09.2018 встановлено строк відповідачу – до 20.10.2018, який пропущено.

Однак, зважаючи на те, що відповідь на відзив позивачем, якому продовжено строк, встановлений вказаною ухвалою, надійшла 05.11.2018 (направлена позивачем поштою 02.11.2018), відповідач був фактично позбавлений можливості надати заперечення у строк, встановлений зазначеною ухвалою, – до 20.10.2018. З урахуванням зазначеного, з метою не допущенням порушення прав відповідача, відповідний строк продовжено судом з власної ініціативи відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу судового засідання та прийнято відповідні заперечення.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити, представник відповідача щодо заявлених вимог заперечував.

Дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

17.01.2014 між ТОВ «Гранд Мета» (постачальник) та ТОВ «Астерс Груп» (покупець) укладено договір №11033607 (далі – договір, а.с.12-15).

Відповідно до умов вказаного договору, постачальник зобов’язався поставити товар за замовленням покупця, а покупець – в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених у специфікації (п. 1.1 договору).

Як визначено п.3.1 договору, товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам, в строк, зазначений у замовленні; товар поставляється на умовах DDP, що передбачені Інкотермс «Офіційнй правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати», введених у дію з 01.01.2000 (п.3.4 договору); датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця (п.3.4 договору).

У відповідності до п. 3.6 договору, постачальник при поставці товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні; товарно-транспорті накладні; податкові накладні; належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок, сертифікатів відповідності, гігієнічні висновки (для товарів що підлягають обов’язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти; коригувальні податкові накладні у випадках повернення товару; погоджений з покупцем примірник замовлення.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п. 5.1 договору).

В силу п.7.1 договору, покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.

Загальна сума договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару (п. 7.8).

Згідно п. 7.9 договору, оплата за товар здійснюється щосереди в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 120 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару; у випадку, якщо день сплати (середа) випадає на вихідний чи святковий день, оплата здійснюється найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому, сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше ніж 500,00грн з кожного магазину.

Пунктом 7.13 сторони узгодили, що не рідше ніж кожні три місяці з моменту укладення договору сторони зобов’язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків (не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу).

Вказаний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 (п. 10.1 договору).

Між сторонами даного договору узгоджено ціну, кількість, асортимент товару у специфікації, що є частиною договору (а.с.16).

Крім того, 25.04.2016 сторонами у даній справі -ТОВ «Астерс Груп» (виконавець) та ТОВ «Гранд Мета» (замовник) укладено договір №11033607 про надання логістичних послуг (а.с.17-19), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов’язується надати замовнику за плату логістичні послуги, які визначені у п. 1.2 договору про надання логістичних послуг.

Відповідно до п. 2.1.4 вказаного договору, виконавець зобов’язався щомісячно до 30 числа місяця (поточного або наступного за звітним) надавати акти прийому-здачі наданих послуг за вказаним договором.

Згідно п. 2.3.5 договору, до обов’язків замовника віднесено своєчасну оплата наданих виконавцем послуг.

Як визначено п. 3.2 оплата наданих виконавцем послуг здійснюється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (зарахування належним виконавцю за ці послуги сум із грошовими коштами, які виконавець зобов’язаний перерахувати замовнику за поставлений товар відповідно до договору поставки); підставою для таких розрахунків є акт прийому-здачі наданих послуг підписаний обома сторонами.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021 включно (п.8.1 договору).

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем на підставі видаткових накладних №183 від 28.03.2018 на суму 337154,40грн, №186 від 28.03.2018 на суму 10 422,00грн, №197 від 04.04.2018 на суму 27 457,92грн, №231 від 18.04.2018 на суму 100 476,00грн та №493 від 25.06.2018 на суму 6864,48грн (а.с.21-25), поставлено, а відповідачем прийнято товар.

Факт отримання відповідного товару відповідачем не оспорювався; відповідач лише вказував на недотримання вимог до оформлення бухгалтерських документів. При цьому, відповідно до ч.4 ст.165 ЦК України, якщо відзив не містить вказівку на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

В рахунок оплати товару відповідачем сплачено позивачу 13.08.2018 – 10 000,00грн та 20.08.2018 – 20 000,00грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача (а.с.26).

Крім того, сторонами, на виконання вищезгаданого договору про надання логістичних послуг, підписано акти прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг), а саме від: 31.03.2018 на суму 10 427,28грн, 30.04.2018 на суму 3838,02грн, 30.06.2018 на суму 205,82грн (а.с.27, 78, 29).

Проте, як вказує позивач у поданій позовній заяві, неоплаченим є товар за видатковими накладними: №183 від 28.03.2018 (частково не сплачено), №186 від 28.03.2018, №197 від 04.04.2018, №231 від 18.04.2018 (частина товару оплачена, в оплату частини товару проведено зарахування на загальну суму 16 799,66грн (за підписаними актами про надання логістичних послуг).

У даній справі позивач просить стягнути заборгованість за товар, переданий відповідно до вказаних накладних, у розмірі 431 039,10грн, а також стягнути 1375,27грн - 3% річних за період з 01.08.2018 по 12.09.2018 за прострочення строку виконання зобов’язання з оплати.

Отже, предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов’язку оплатити поставлений товар, а також застосування до нього відповідальності встановленої чинним законодавством за порушення зобов’язання з оплати товару у встановлений договором строк.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 вказаної норми, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, сторонами змінено загальне правило та у договорі встановлено, що товар оплачується щосереди через 120 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладних, а також за умови, якщо сума за розрахунковий період буле складати не менше ніж 500грн з кожного магазину (п. 7.9 договору).

Таким чином, враховуючи вказаний пункт договору, товар, поставлений позивачем відповідачу, мав бути оплачений: за поставками від 28.03.2018 – 01.08.2018 (найближча середа після 26.07.2018) (120 днів), за поставкою від 04.04.2018 – 08.08.2018, за поставкою від 18.04.2018 – 22.08.2018. При цьому, доказів того, що не була виконана умова про те, що сума з кожного магазину має становити не менше ніж 500грн не надано.

Проте, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів повної оплати за поставлений товар. Крім того, факт поставки товару та заборгованість підтверджується також складеними актами звіряння розрахунків за різний період (а.с.30-31).

При цьому, посилання відповідача на те, що складені в підтвердження поставки видаткові накладні не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є підставою вважати, що така поставка не здійснена, зважаючи на те, що відповідач не заперечує сам факт поставки, а окремі недоліки видаткових накладних не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов’язання здійснити оплату.

За вказаних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 431 039,10грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем у позовній заяві заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1375,27грн процентів за період з 01.08.2018 по 12.09.2018.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що такий розрахунок є арифметично вірним, а відтак заявлені позивачем вимоги про стягнення 1375,27грн процентів річних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування витрат у розмірі 4000грн, понесених на оплату професійну правничу допомогу.

У підтвердження понесення витрат, позивачем надано суду: угоду від 03.09.2018, укладену між позивачем та Адвокатським об’єднанням ОСОБА_1, відповідно до пп. 2.2 та 2.3 якої сторонами узгоджено оплату послуг адвоката у розмірі 4 000,00грн, які мають бути сплачені протягом 3 днів з моменту підписання угоди; ордер серії СМ №03092018, виданий адвокатом ОСОБА_1; свідоцтво на право зайняття адвокатської діяльністю адвоката ОСОБА_1 №228 від 23.12.2005; рахунок-фактуру №СФ-000024 від 03.09.2018 на суму 4 000,00грн за надання правової допомоги; виписку з рахунку від 07.09.2018, з якої вбачається, що позивачем перераховано Адвокатському бюро ОСОБА_1 4 000,00грн (а.с.34,35,106-108).

У відповідності ч. 1 до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 вказаної норми, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, як встановлено чч. 4, 5 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідно до ч.6 вказаної норми, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем заявлено про неспіврозмірність витрат на оплату професійної правничої допомоги, проте не вказано в чому саме полягає така неспіврозмірність та не вказано яку суму витрат на правничу допомогу відповідач вважає співрозмірною. Також, відповідачем не надано доказів, що аналогічні послуги можна було б отримати за іншу - меншу вартість. Таким чином відповідачем не виконано обов’язок передбачений ч. 6 ст. 126 ГПК України.

При цьому, суд вважає, що розмір відповідних витрат не є неспіврозмірним ціні позову, складності справи часом , витраченим на виконання зобов’язань за угодою адвокатом.

Не подання позивачем акту на виконання п.2.5 угоди про надання правової допомоги не є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, які в силу п.2.2 такої угоди, позивач вже поніс. При цьому, виконання робіт за договором підтверджується подання позову, який підписано адвокатом, участь такої особи в судових засіданнях у режимі відеоконференції, складанням різного роду заяв, долучених до справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо повного відшкодування позивачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи, що понесення таких витрат підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 6486,22грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Астерс Груп” (вул. Лісова, буд.6-Г, м. Ірпінь, Київська обл. 08205, ідентифікаційний код 35995595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ Гранд Мета ” (40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 168, ідентифікаційний код 37970724) 431 039,10грн основного боргу, 1375,27грн -3% річних, 6486,22грн в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату позову судовим збором, а також 4 000,00грн витрат, понесених на оплату послуг адвоката.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України, з урахування підпункту 17.5 пункту 17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено – 20.11.2018.

Суддя А.Р. Ейвазова