Рішення № 77948957, 20.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2018

Справа № 910/11629/18

За позовом Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління (м. Чернігів)

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша будівельно-монтажна група” (м. Київ)

Про зобов’язання надати звіт, стягнення 37.873,21 грн. пені

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Північне територіальне квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша будівельно-монтажна група” про зобов’язання надати звіт, зобов’язання повернути грошові кошти в сумі 3.038.180,59 грн. та стягнення 37.873,21 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.18. вказану позовну заяву залишено без руху.

12.09.18. від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Разом із заявою про усунення недоліків позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:

- зобов'язати відповідача надати позивачу звіт щодо використання попередньої оплати за Договором № 127 від 23.04.18.;

- стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення термінів надання звіту за використання попередньої оплати за Договором № 127 від 23.04.18. за період з 18.08.18. по 30.08.18. в сумі 37.873,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору № 127 від 23.04.18.

Судом встановлено, що позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Вказану заяву подано в дотримання вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України та з дотриманням вимог ч. 5 ст. 46 ГПК України щодо направлення такої заяви відповідачу.

Враховуючи викладене судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.18. відкрито провадження у справі № 910/11629/18, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам господарського процесу строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі, направлено на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на фактичну адресу, вказану в договорі підряду № 127 від 23.04.18. за якою вручено 24.09.18. згідно рекомендованого повідомлення № 0103047846050.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд:

- зобов'язати відповідача надати позивачу звіт щодо використання попередньої оплати за Договором № 127 від 23.04.18.;

- стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення термінів надання звіту за використання попередньої оплати за Договором № 127 від 23.04.18. за період з 18.08.18. по 30.08.18. в сумі 37.873,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним:

- попередню оплату на суму 3.038.180,59 грн. було сплачено відповідачу 16.05.18., з огляду на що звіт щодо використання попередньої оплати повинен бути наданий позивачу 17.08.18. (в тримісячний термін);

- вказаний звіт позивачу відповідачем надано не було, з огляду на що на підставі п. 7.4 договору № 127 від 23.04.18. позивач нараховує відповідачу пеню.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

23.04.18. між позивачем (Замовник) та відповідачем (Генпідрядник) було укладено Договір підряду № 127 на виконання робіт з Будівництва будівлі казарми поліпшеного планування (житлового комплексу), м. Кременчук, Полтавська обл., військове містечко № 29, 107 реап_, (шифр_2017-21_) (далі – Договір), за умовами якого (п. 1.1) Замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт з Будівництва будівлі казарми поліпшеного планування (житлового комплексу), м. Кременчук, Полтавська обл., військове містечко № 29, 107 реап, за адресою: м. Кременчук, пр. Свободи,69а, (шифр_2017-21_) (далі – Об’єкт), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями п. 4.1.4 Договору сторонами погоджено, що Замовник може надавати Генпідряднику попередню оплату (аванс) на виконання робіт по Об’єкту, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 за таких умов:

а) аванс надається Генпідряднику за наявності рішення головного розпорядника коштів Замовника;

б) аванс надається на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів;

в) розмір попередньої оплати не може перевищувати 30% (тридцять) відсотків вартості від річного обсягу робіт;

г) Генпідрядник зобов'язується використати одержану попередню оплату протягом 3 (трьох) місяців після одержання попередньої оплати. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми попередньої оплати повертаються Замовнику;

д) для отримання попередньої оплати Генпідрядник повинен письмово звернутися до Замовника та узгодити з ним перелік витрат, на які передбачено використати отримані кошти.

Відповідач звернувся з листом № 55-89 від 23.04.18. до позивача з проханням надати попередню оплату за Договором для закупівлі матеріалів, конструкцій та виробів для початку будівництва Об’єкту за Договором.

Позивач звернувся листом № 303/21/3/1419 від 25.04.18. до Головного квартирно-експлуатаційного управління для здійснення ним запиту до розпорядника бюджетних коштів про надання вказаної попередньої оплати.

Рішенням Головного розпорядника бюджетних коштів на рахунок відповідача платіжним дорученням № 157 від 15.05.18. було перераховано 3.038.180,59 грн. попередньої оплати за Договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, ні умовами Договору, ні умовами постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», ні Порядком державного фінансування капітального будівництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, не встановлено обов’язку підрядника надати замовнику звіт щодо використання попередньої оплати за договором підряду.

Пунктом 4.1.1 Договору, на який посилається позивач, встановлено, що розрахунки за виконані роботи по Об’єкту проводяться на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» за формою КБ-2в та «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» за формою КБ-3, тобто у вказаному пункті не міститься положень про звіт за результатами використання попередньої оплати.

При цьому посилання позивача на тримісячний термін для надання такого звіту нічим не обґрунтовано, в той час як відповідно до абзацу 2 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, за умови закінчення тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Проте, вимоги про повернення суми невикористаного авансу позивачем не заявлено (з врахуванням заяви від 12.09.18.).

За вказаних підстав, за відсутності обов’язку відповідача надавати позивачу звіт щодо використання попередньої оплати за договором підряду, та строку для надання такого звіту, позовні вимоги в частині зобов'язати відповідача надати позивачу звіт щодо використання попередньої оплати за Договором № 127 від 23.04.18. задоволенню не підлягають.

Керуючись пунктом 7.4 Договору позивач нараховує відповідачу пеню за прострочення термінів надання звіту за використання попередньої оплати за Договором № 127 від 23.04.18. за період з 18.08.18. по 30.08.18. в сумі 37.873,21 грн.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами абзацу 3 пункту 7.4 Договору визначено, що за порушення строків повернення попередньої оплати (її частини) або надання письмового звіту щодо використання попередньої оплати до Генпідрядника за Договором застосовується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, вказаній умові Договору відсутній кореспондуючий обов’язок Генпідрядника надавати письмовий звіт щодо використання попередньої оплати, та не вказано, на яку суму нараховується пеня по подвійній обліковій ставці НБУ за порушення не грошового зобов’язання – неподання звіту по попередній оплаті.

За вказаних обставин відсутні правові підстави для нарахування пені, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. за вимогу немайнового характеру та в сумі 1762,00 грн. за вимогу майнового характеру відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача з підстав відмови в задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 4, 13, 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко