Рішення № 7794876, 02.02.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" лютого 2010 р. справа № 5020-3/373 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум”

(99040, м. Севастополь, Камишове шосе, 7-Г)

(99007, м. Севастополь, вул. Музики, 58, кв. 74)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю “АТ и К Инвест”

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 13, кв. 16)

про стягнення 39376,50 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ТОВ “Максимум”) –Опанасенко Н.С., представник, довіреність б/н від 15.01.2009;

відповідач (ТОВ “АТ и К Инвест”) –явку уповноважених представників не забезпечив.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Максимум” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АТ и К Инвест” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 09.02.2009 №41 в сумі 39376,50 грн., з яких: 35651,50 грн. –основна заборгованість; 3098,46 грн. –сума пені; 182,32 грн. –збитки від інфляції; 444,22 грн. –три проценти річних.

Ухвалою від 03.12.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 13.01.2010.

У судовому засіданні 13.01.2010 представник відповідача позовні вимоги визнав; була оголошена перерва до 02.02.2009.

У судове засідання відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином /арк. с. 89/ та своєчасно, про причини неявки не повідомив.

Не скористався відповідач і своїм правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України щодо надання відзиву на позовну заяву у письмовому вигляді.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно з частиною першою статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Строк вирішення спору закінчується 02.02.2010.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, з метою забезпечення принципу вирішення спору протягом розумного строку, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами (у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 02.02.2010 представник позивача висловив позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

09.02.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Максимум” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АТ и К Инвест” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №41 (далі –Договір), за умовами якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупцеві будівельні матеріали (далі –товар), а Покупець зобов’язується прийняти їх та оплатити /арк. с. 22-24/.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість товару визначається за всіма накладними на переданий товар.

Загальна кількість товару, що закуповується, вказується у заяві (специфікації) Покупця (п. 3.1 Договору).

Відповідно п.5.3 Договору товар вважається переданим Продавцем та прийнятий Покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладних.

Також сторони домовились, що Покупцеві надається відстрочка по сплаті на кожну передану партію товару строком на 21 календарний день. Відстрочка надається від дня відвантаження товару Покупцеві. По закінченню зазначеного строку Покупець зобов’язаний оплатити всю вартість переданого товару (п.2.3 Договору).

Оплата товару здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на рахунок Продавця чи іншим законним способом (п.2.4 Договору).

Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України –гривні (п. 2.5 Договору).

За умовами п.8.1 Договору строк його дії обчислюється з моменту його підписання до 31.12.2009.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 37097,93 грн., що підтверджується витратними накладними: від 29.05.2009 №КК0004926 на суму 1920,60 грн. /арк. с. 29/, від 01.06.2009 №КК0004952 на суму 4045,55 грн. /арк. с. 32/, від 05.06.2009 №КК0005028 на суму 3136,00 грн. та №КК0005033 на суму 9458,50 грн. /арк. с. 35/, від 09.06.2009 №КК0005063 на суму 3136,75 /арк. с. 37/, від 13.06.2009 №КК0005125 на суму 9005,59 грн. /арк. с. 39/, від 20.06.2009 №ЦЦ0017064 на суму 3707,74 грн. /арк. с. 43/, від 22.06.2009 №ЦЦ0017226 на суму 232,80 грн. /арк. с. 46/, від 26.06.2009 №КК0005328 на суму 566,40 грн. та №КК0005329 на суму 1253,20 грн. /арк. с. 51/, від 30.06.2009 №КК0005361 на суму 634,80 грн. /арк. с. 52/.

Факт отримання відповідачем товару за вищезазначеними накладними підтверджується наявністю на них підпису уповноважених представників відповідача, а також відповідними довіреностями /арк. с. 30, 33, 36, 37-38, 40-41, 44, 46-47, 49-50, 52-53/.

Натомість відповідач умови Договору порушив, за отриманий товар розрахувався лише частково, хоча відповідними гарантійними листами гарантував погашення заборгованості в повному обсязі /арк. с. 25-27, 31, 34, 40, 43, 45, 49/.

Невиконання відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу №41 від 09.02.2009 щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов’язань за Договором купівлі-продажу щодо оплати поставленого позивачем товару.

Предметом позову є матеріальна-правова вимога ТОВ “Максимум” до ТОВ “АТ и К Инвест” про стягнення заборгованості за переданий товар, а також пені, 3% річних та суми інфляційних витрат у зв’язку із простроченням оплати, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні загальні та спеціальні норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", які регулюють загальні положення про зобов’язання (в тому числі ті, що виникають з договору купівлі-продажу), питання виконання зобов’язань та відповідальності за порушення зобов’язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується підписаним обома сторонами актом звірення взаєморозрахунків станом на 04.08.2009 /арк. с. 64/, відповідно до якого, в рахунок оплати за товар на суму 37097,93 грн. відповідач перерахував грошові кошти у сумі 446,44 грн. (20000,00-19553,56, де 20000,00 грн. –оплата від 12.06.2009; 19553,56 грн. – сальдо на початок періоду, тобто з 20000,00 грн., сплачених 12.06.2009, –19553,56 грн. пішло на погашення наявної заборгованості).

Отже, станом на 04.08.2009 несплаченим залишився товар на суму 36651,50 грн. (37097,93-1446,44).

Крім того, платіжним дорученням від 26.11.2009 №128 відповідач на погашення заборгованості за Договором перерахував на рахунок позивача 1000,00 грн. /арк. с. 65/.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі несплаченим залишився товар на суму 35651,50 грн. (36651,50-1000,00).

В силу статті 625 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У встановлені пунктом 2.3 Договору строки відповідач взяті на себе зобов’язання щодо повної оплати за отриманий товар не виконав.

За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 35651,50 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В свою чергу, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В п.7.2 Договору сторони передбачили, що в разі порушення Покупцем строків оплати переданого товару, визначених п.2.3 Договору, Покупець зобов’язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного виконання Покупцем зобов’язань по оплаті переданого товару.

Позивач відповідно до наданого розрахунку /арк. с. 8-9/ просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд зазначає, що в основному він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства. Разом з тим, мають місце певні недоліки.

Так, за витратними накладними від 13.06.2009 №КК0005125 на суму 9005,59 грн., від 20.06.2009 №ЦЦ0017064 на суму 3707,74 грн., від 22.06.2009 №ЦЦ0017226 на суму 232,80 грн., від 26.06.2009 №КК0005328 на суму 566,40 грн. та №КК0005329 на суму 1253,20 грн. позивачем невірно визначено кінцевий строк виконання зобов’язання та, відповідно, період прострочення.

Крім того, за накладною №КК0005329 від 26.06.2009 на суму 1253,20 грн. за період з 22.07.2009 по 11.08.2009 для розрахунку взято облікову ставку НБУ 10,25%, в той час коли таку ставку було запроваджено лише з 12.08.2009 (Постанова Правління Національного банку України від 10.08.2009 №468 “Про зміну облікової ставки”).

Враховуючи вищевикладене, судом зроблений власний розрахунок пені за вказаними накладними:

За витратною накладною від 22.06.2009 №ЦЦ0017226 на суму 232,80 грн.:

за період з 14.07.2009 по 11.08.2009 (29 днів):

232,80*2*11/100/365*29=4,07 грн.

за період з 12.08.2009 по 26.11.2009 (107 днів):

232,80*2*10,25/100/365*107=13,99 грн.

За витратною накладною від 26.06.2009 №КК0005328 на суму 566,40 грн.:

за період з 18.07.2009 по 11.08.2009 (25 днів):

566,40*2*11/100/365*25=8,54 грн.

за період з 12.08.2009 по 26.11.2009 (107 днів):

566,40*2*10,25/100/365*107=34,04 грн.

За витратною накладною від 26.06.2009 №КК0005329 на суму 1253,20 грн.:

за період з 18.07.2009 по 11.08.2009 (25 днів):

1253,20*2*11/100/365*25=18,88 грн.

за період з 12.08.2009 по 26.11.2009 (107 дні):

1253,20*2*10,25/100/365*107=75,31 грн.

Отже, загальний розмір пені за розрахунком суду складає 3104,78 грн. (61,35+115,42+121,92+243,12+86,95+188,46+262,25+568,42+79,41+188,51+200,84+541,20+ +69,28+222,82+4,07+13,99+8,54+34,04+18,88+75,31).

Також суд здійснив розрахунок пені, беручи до уваги її розмір, встановлений сторонами в Договорі (п.7.2):

За витратною накладною від 29.05.2009 №КК0004926 на суму 1920,60 грн.:

за період з 20.06.2009 по 26.11.2009 (160 днів):

1920,60*0,1/100*160=307,30 грн.

За витратною накладною від 01.06.2009 №КК0004952 на суму 4045,55 грн.:

за період з 23.06.2009 по 26.11.2009 (157 днів):

4045,55*0,1/100*157=635,15 грн.

За витратною накладною від 05.06.2009 №КК0005028 на суму 3136,00 грн.:

за період з 27.06.2009 по 26.11.2009 (153 дні):

3136,00*0,1/100*153=479,81 грн.

За витратною накладною від 05.06.2009 №КК0005033 на суму 9458,50 грн.:

за період з 27.06.2009 по 26.11.2009 (153 дні):

9458,50*0,1/100*153=1447,15 грн.

За витратною накладною від 09.06.2009 №КК0005063 на суму 3136,75 грн.:

за період з 01.07.2009 по 26.11.2009 (149 днів):

3136,75*0,1/100*149=467,38 грн.

За витратною накладною від 13.06.2009 №КК0005125 на суму 9005,59 грн.:

за період з 06.07.2009 по 26.11.2009 (144 дні):

9005,59*0,1/100*144=1296,81 грн.

За витратною накладною від 20.06.2009 №ЦЦ0017064 на суму 3707,74 грн.:

за період з 12.07.2009 по 26.11.2009 (138 днів):

3707,74*0,1/100*138=511,67 грн.

За витратною накладною від 22.06.2009 №ЦЦ0017226 на суму 232,80 грн.:

за період з 14.07.2009 по 26.11.2009 (136 днів):

232,80*0,1/100*136=31,66 грн.

За витратною накладною від 26.06.2009 №КК0005328 на суму 566,40 грн.:

за період з 18.07.2009 по 26.11.2009 (132 дні):

566,40*0,1/100*132=74,77 грн.

За витратною накладною від 26.06.2009 №КК0005329 на суму 1253,20 грн.:

за період з 18.07.2009 по 26.11.2009 (132 дні):

1253,20*0,1/100*132=165,42 грн.

Загальний розмір пені, при її обчисленні у встановленому Договором розмірі (0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення) складає 5417,12 грн. (307,30+635,15+479,81+1447,15+467,38+1296,81+511,67+31,66+74,77+165,42).

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, відповідно до статті 3 цього Закону розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, максимальний розмір пені обмежений Законом, тому застосування позивачем при обчисленні пені подвійної облікової ставки Національного банку України є правомірним.

Пункт 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на відсутність такого клопотання суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення пені в заявленому розмірі, тобто в сумі 3098,46 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами є правомірними.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних збитків та 3% річних суд зазначає, що вони мають певні помилки, пов’язані із неправильним обрахуванням періоду прострочення та індексу інфляції.

Тому судом здійснений власний розрахунок інфляційних збитків та 3% річних, що наведений нижче.

При цьому при розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Розрахунок інфляційних збитків:

За витратною накладною від 29.05.2009 №КК0004926 на суму 1920,60 грн.:

за період з 20.06.2009 по 26.11.2009 (липень-листопад 2009 року):

99,9*99,8*100,8*100,9*101,1=102,5

1920,60*102,5/100-1920,60=48,02 грн.

За витратною накладною від 01.06.2009 №КК0004952 на суму 4045,55 грн.:

за період з 23.06.2009 по 26.11.2009 (липень-листопад 2009 року):

99,9*99,8*100,8*100,9*101,1=102,5

4045,55*102,5/100-4045,55=101,14 грн.

За витратною накладною від 05.06.2009 №КК0005028 на суму 3136,00 грн.:

за період з 27.06.2009 по 26.11.2009 (липень-листопад 2009 року):

99,9*99,8*100,8*100,9*101,1=102,5

3136,00*102,5/100-3136,00=78,40 грн.

За витратною накладною від 05.06.2009 №КК0005033 на суму 9458,50 грн.:

за період з 27.06.2009 по 26.11.2009 (липень-листопад 2009 року):

99,9*99,8*100,8*100,9*101,1=102,5

9458,50*102,5/100-9458,50=236,46 грн.

За витратною накладною від 09.06.2009 №КК0005063 на суму 3136,75 грн.:

за період з 01.07.2009 по 26.11.2009 (липень-листопад 2009 року):

99,9*99,8*100,8*100,9*101,1=102,5

3136,75*102,5/100-3136,75=78,42 грн.

За витратною накладною від 13.06.2009 №КК0005125 на суму 9005,59 грн.:

за період з 06.07.2009 по 26.11.2009 (липень-листопад 2009 року):

99,9*99,8*100,8*100,9*101,1=102,5

9005,59*102,5/100-9005,59=225,14 грн.

За витратною накладною від 20.06.2009 №ЦЦ0017064 на суму 3707,74 грн.:

за період з 12.07.2009 по 26.11.2009 (липень-листопад 2009 року):

99,9*99,8*100,8*100,9*101,1=102,5

3707,74*102,5/100-3707,74=92,69 грн.

За витратною накладною від 22.06.2009 №ЦЦ0017226 на суму 232,80 грн.:

за період з 14.07.2009 по 26.11.2009 (липень-листопад 2009 року):

99,9*99,8*100,8*100,9*101,1=102,5

232,80*102,5/100-232,80=5,82 грн.

За витратною накладною від 26.06.2009 №КК0005328 на суму 566,40 грн.:

за період з 18.07.2009 по 26.11.2009 (серпень-листопад 2009 року)

99,8*100,8*100,9*101,1=102,6

566,40*102,6/100-566,40=14,73 грн.

За витратною накладною від 26.06.2009 №КК0005329 на суму 1253,20 грн.:

за період з 18.07.2009 по 26.11.2009 (серпень-листопад 2009 року)

99,8*100,8*100,9*101,1=102,6

1253,20*102,6/100-1253,20=32,58

Отже, загальний розмір інфляційних збитків за рахунком суду становить 913,40 грн. (48,02+101,14+78,40+236,46+78,42+225,14+92,69+5,82+14,73+32,58).

Розрахунок 3% річних:

За витратною накладною від 22.06.2009 №ЦЦ0017226 на суму 232,80 грн.:

за період з 14.07.2009 по 26.11.2009 (136 днів):

232,80*3/100/365*136=2,60 грн.

За витратною накладною від 26.06.2009 №КК0005328 на суму 566,40 грн.:

за період з 18.07.2009 по 26.11.2009 (132 дні):

566,40*3/100/365*132=6,15 грн.

За витратною накладною від 26.06.2009 №КК0005329 на суму 1253,20 грн.:

за період з 18.07.2009 по 26.11.2009 (132 дні):

1253,20*3/100/365*132=13,60 грн.

Таким чином загальний розмір 3% річних за розрахунком суду складає 444,94 грн. (25,26+52,20+39,44+118,94+38,41+106,59+41,75+2,60+6,15+13,60).

Зважаючи на відсутність клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних в заявлених розмірах –182,32 грн. та 444,22 грн. відповідно.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 39376,50 грн., з яких: 35651,50 грн. –основний борг; 3098,46 грн. –сума пені; 182,32 грн. –збитки від інфляції; 444,22 грн. –3% річних.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито –в розмірі 393,76 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АТ и К Инвест” (вул. Леніна, 13, кв. 16, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 32747765; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (Камишове шосе, 7-Г, м. Севастополь, 99040; вул. Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99007; ідентифікаційний код 31005009; п/р 26005317020001 в СФ КБ «Приватбанк»; МФО 324935) заборгованість в сумі 39376,50 грн. (тридцять дев'ять тисяч триста сімдесят шість грн.. 50 коп.), з яких: 35651,50 грн. –основний борг; 3098,46 грн. –сума пені; 182,32 грн. –збитки від інфляції; 444,22 грн. –3% річних, а також судові витрати: державне мито в розмірі 393,76 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 05.02.2010.