Рішення № 7794867, 26.01.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2010 р. Справа № 20/184

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за позовом Комунального автотранспортного підприємства 1728

до відповідача Житлово-комунального підприємства «Паркове»

про стягнення в сумі 107 655 грн. 58 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Гуріна А.О. (дов. № 780 від 16.09.2009р.); Лінник Н.М. (дов. № 1104 від 01.12.2009р.).

Від відповідача: Кухар О.Д. (дов. № 01-3/20 від 12.01.2010р.).

ВСТАНОВИВ:

Комунальне автотранспортне підприємство 1728 (надалі –Позивач) звернулося в господарський суд з позовною заявою в якій просить стягнути з Житлово-комунального підприємства «Паркове»(надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість за надані послуги по вивезенню та захороненню ТВП в сумі 94 613 (дев’яносто чотири тисячі шістсот тринадцять) грн. 94 коп., інфляційні в розмірі 2599 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 40 коп., річні в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 84 коп., а також пеню за прострочення терміну платежів за надані послуги в розмірі 9230 (дев’ять тисяч двісті тридцять) грн. 40 коп..

11 січня 2010 року та 22 січня 2010 року в господарський суд надійшли клопотання Позивача (а.с. 108, 116) в яких Позивач вказав на зменшення розміру основного боргу та збільшив позовні вимоги в частині стягнення річних та пені. У відповідності до цих клопотань, Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість в сумі 86 496 (вісімдесят шість тисяч чотириста дев’яносто шість) грн. 89 коп., інфляційні в розмірі 2599 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 40 коп., річні в розмірі 1 213 (одна тисяча двісті тринадцять) грн. 66 коп., а також пеню за прострочення терміну платежів за надані послуги в розмірі 9629 (дев’ять тисяч шістсот двадцять дев’ять) грн. 21 коп..

Представники Позивача підтримав позовні вимоги в судовому засіданні, з підстав вказаних у позовній заяві (а.с. 2), пояснені по справі (а.с. 83), пояснені по справі (а.с. 118).

Відповідач у відзивах на позовну заяву (а.с. 64, 117), та представник Відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.

Судом встановлено, що на основі договорів, укладених між Позивачем та Відповідачем, Відповідач доручив, а Позивач взяв на себе обов’язок надавати Відповідачу послуги із збирання, вивезення та захоронення ТПВ, накопичених у Відповідача, на умовах цих Договорів (пункт 1.1 даних договорів).

В розділі другому даних договорів сторонами визначено: обсяг вивезення та захоронення ТВП на місяць; вартість вивезення та захоронення 1 метра кубічного ТВП; загальну суму оплати за послуги в місяць; та інші умови…

Згідно пункту 3.1 даних договорів: розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць; плата за послуги із збирання, вивезення та захоронення ТВП проводиться до третього числа наступного місяця.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 64), та представник Відповідача в судовому засіданні вказує: на завищеність суми позову; на те, що Позивачем було погіршено якість надаваних послуг по договору № 1029 від 1 січня 2006 року –що на його думку стверджують акти Відповідача (а.с. 67-68) про самостійний вивіз сміття.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 117), та представник Відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог Позивача вказуючи на те, що представником Відповідача суду були надані докази що обґрунтовують не визнання позовної заяви, а саме акти складені представниками Відповідача по вивозу сміття в кубатурі. Відповідач вказує, що дані акти неодноразово направлялися Позивачу рекомендованими повідомленнями що підтверджується відповідними документами, але Позивач без підпису та пояснень повертав дані акти Відповідачу. Разом з відзивом Відповідач надав суду в судовому засіданні від 26 січня 2010 року додаткові докази (а.с. 122-191).

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України: підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно 1 статті 181 Господарського кодексу України: допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пункту 4.3 Договору: Відповідач має право на усунення Позивачем виявлених недоліків у наданні послуг у п’ятиденний термін з моменту звернення Відповідача.

В свою чергу, відповідно до пункту 5.7 Договору: Позивач зобов’язаний упродовж двох календарних днів прибути на виклик Відповідача для вияснення причини неякісно або несвоєчасно наданих послуг, надати Відповідачу обґрунтовані докази і відповідь.

Ухвалами господарського суду в даній справі витребовувалися від Відповідача: докази звернення Відповідача до Позивача про усунення недоліків виконання договору (не вивезення сміття) відповідно до пункту 4.3 договору № 1029 від 01.02.2008р..

Суд зауважує, що Відповідачем не надано доказів звернення до Позивача, визначеного пунктом 4.2 Договору для виконання останнім (у разі підставності такого звернення) свого обов’язку, визначеного пунктом 5.7 Договору.

Також, господарський суд наголошує на тому, що подані суду акти про несвоєчасність вивезення (вивезення не в повному об’ємі) побутового сміття (а.с. 67-68, 139-143) складені Відповідачем в односторонньому порядку, без безпосередньої участі в його складанні представника Позивача.

Відповідачем також не надано доказів надсилання даних актів Позивачу вже після їх складання (на що він посилається у відзиві).

Згідно частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу дії статті 34 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи той факт, що Відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факту звернення до Позивача про усунення виявлених недоліків (пункт 4.3 договорів) для виконання останнім (у разі підставності такого звернення) свого обов’язку, визначеного пунктом 5.7 Договору –господарський суд критично ставиться до доводів Відповідача про неналежне виконання Позивачем своїх обов’язків за договорами про надання послуг про вивезення ТПВ (про те, що сума заборгованості по договорах є меншою, аніж та, що просить Позивач стягнути з Відповідача). З огляду на вказане –інші подані Відповідачем докази також не доводять факту невиконання (неналежного виконання) Позивачем свого обов’язку по договорам.

Враховуючи усе вищевказане, згідно з наявними у матеріалах справи доказами, заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги зі збирання, вивезення та захоронення ТПВ станом на 26 січня 2010 року становить 86 496 (вісімдесят шість тисяч чотириста дев’яносто шість) грн. 89 коп..

Доказів погашення даної заборгованості Відповідач суду не надав.

На основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 86 496 (вісімдесят шість тисяч чотириста дев’яносто шість) грн. 89 коп. боргу ґрунтуються на Договорі та законі, і підлягають до задоволення.

Згідно пункту 6.1 договорів, Відповідач несе відповідальність за прострочення терміну платежів за надані послуги шляхом сплати пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Як встановлено статтею 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 551 Цивільного кодексу України: предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

В силу дії абзаців 1, 2 частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України: якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України: штрафні санкції (в силу статті 230 Господарського кодексу України – неустойка, штраф пеня) за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Як встановлено статтею 3 Цивільного кодексу України, однією з засад цивільного законодавства є свобода договору.

Водночас, статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що: у відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ж дії статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з пункту 6.1 договорів, сторони погодили розмір пені за прострочення терміну платежів за надані по договорах послуги, а саме: з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочки.

У відповідності до розрахунку суми пені за період з 1 березня 2009 року по 31 серпня 2009 року (а.с. 91-94), сума пені за даний період складає 9629 (дев’ять тисяч шістсот двадцять дев’ять) грн. 21 коп..

Згідно пункту 6.1 Договору, статті 232 Господарського кодексу України та статтей 546-551, 611 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з 9629 (дев’ять тисяч шістсот двадцять дев’ять) грн. 21 коп. пені..

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до розрахунку суми інфляційних (а.с. 12), сума інфляційних за період з березня 2009 року по серпень 2009 року включно складає 2599 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 40 коп..

Згідно до розрахунку суми трьох процентів річних (а.с. 95-98), за період з 1 березня 2009 року по 31 серпня 2009 року включно, сума річних складає 1 213 (одна тисяча двісті тринадцять) грн. 66 коп..

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків пов’язаних з інфляційним процесом в сумі 2599 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 40 коп., та три проценти річних від простроченої суми в сумі 1 213 (одна тисяча двісті тринадцять) грн. 66 коп..

Витрати по сплаті державного мита, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони –пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу, відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства «Паркове», 33028, м. Рівне, вул. Тиха, 1, код 03361833 на користь Комунального автотранспортного підприємства 1728, 33027, м. Рівне, вул. Курчатова, 22, код 03361833 –86496 (вісімдесят шість тисяч чотириста дев’яносто шість) грн. 89 коп. заборгованості, 9 629 (дев’ять тисяч шістсот двадцять дев’ять) грн. 21 коп. пені, 1213 (одна тисяча двісті тринадцять) грн. 66 коп. річних, 2599 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 40 коп. інфляційних, 1 076 (одна тисяча сімдесят шість) грн. 55 коп. витрат по держмиту та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 01.02.2010р.

Суддя Василишин А.Р.