Рішення № 77948616, 15.11.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/107/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2018 Справа № 908/1902/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

За участю представників:

представник позивача – ОСОБА_1, довіреність № 31 від 21.06.2017;

представник відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 55/20118 від 18.10.2018;

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1902/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіріус Екстружен” (29010, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Пілотська, буд. 20)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207)

про стягнення 55779,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

21.09.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 2677 від 18.09.2018 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіріус Екстружен” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” про стягнення 55779,90 грн., із яких: 45322,36 грн. основного боргу, 7285,65 грн. пені, 1053,44 грн. 3% річних, 2118,45 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтований невиконанням зобов’язання за договором № 22/03/16 від 22.03.2016 р. (наявність заборгованості за видатковими накладними № 208 від 25.10.2017 р., № 120 від 04.11.2017 р.).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1902/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 26.09.2018 р. позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2018 р. суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/1902/18 за правилами спрощеного позовного провадження; справі присвоєний номер провадження 22/107/18, судове засідання призначене на 15.11.2018 р. о 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 29.10.2018 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіріус Екстружен” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручено господарському суду Хмельницької області забезпечити проведення відеоконференції 15 листопада 2018 року об 10 год. 30 хв. у приміщенні господарського суду Хмельницької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати за договором поставки оптових партій товару № 22/03/16 від 22.03.2016, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 55779,90 грн, з яких 45322,36 грн – основна заборгованість, 1053,44 грн -3 % річні, 2118,45 грн - інфляційні втрати та 7285,65 грн пені.

В обґрунтування вимог позивач посилається ст. ст. 526, 610, 612, 625, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 229 Господарського кодексу України та умови договору.

Відповідач з позовом не погодився, у відзиві, що надійшов до суду 06.11.2018, посилається на те, що умовами договору поставки передбачено, що ціна не є фіксованою, вона може змінюватися на вимогу будь-якої із сторін на кожну наступну партію товару. В такому випадку сторони підписують специфікацію. На виконання умов договору поставки сторони підписали специфікацію № 8 від 02.08.2016, якою визначили ціну на товар за одиницю у гривнях без ПДВ 41,75 грн. Однак, позивач поставив продукцію за видатковими накладними № 208 від 25.10.2017 за ціною 101,38 грн та № 120 від 14.11.2017 за ціною 99,36 грн, яка не була погоджена сторонами у специфікації, що є недопустимим. Оскільки позивачем не надано доказів про узгодження нової ціни у специфікації до договору поставки, які зазначені у видаткових накладних № 208 від 25.10.2017 та № 120 від 14.11.2017 та не долучені до матеріалів справи специфікації, заборгованість за відповідачем відсутня.

В судове засідання, що проводилось в режимі відеоконференції 15.11.2018 з’явилися представники сторін.

15.11.2018 до початку судового засідання від позивача надійшла відповідь на відзив, що не прийнята судом до розгляду, оскільки вона, всупереч приписам ч. 8 ст. 42 ГПК України, подана без електронного цифрового підпису.

Суд також відмовив відповідачу в задоволенні заяви про розгляд справи в порядку загального провадження, оскільки справа є малозначною і розглядається в спрощеному провадженні.

У судовому засіданні 15.11.2018 справу розглянуто по суті, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

22.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сіріус Екстружен” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” був укладений договір поставки оптових партій товару № 22/03/16, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця пакувальні матеріали, надалі товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору одиниця виміру кількості товару – кілограм/рулони.

Пунктами 5.1, 5.2 договору закріплено, що ціна на товар встановлюється в гривнях за один кілограм/рулон плівки та зазначається в специфікаціях до даного договору. Ціна не є фіксованою, вона може змінюватись на вимогу будь-якої із сторін на кожну наступну партію товару. В такому випадку сторони підписують нову специфікацію.

Згідно з п. п. 6.1, 6.5 договору оплата товару здійснюється покупцем в строк – 30 календарних днів з дати поставки товару. У разі недостатності суми проведеного покупцем платежу для погашення існуючої заборгованості за товар у повному обсязі, незалежно від вказаного у платіжному документів призначення платежу, отримана суми приймається постачальником в рахунок послідовного погашення боргу покупця за поставлений товар за принципом FIFO, починаючи з погашення найпершого неоплаченого на дату платежу товаророзпорядчого документу і до останнього.

Пунктом 10.2 договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати поставленої партії товару, покупець зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до п. п. 9.1, 9.2 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором. У випадку відсутності за один місяць до закінчення строку дії даного договору письмових повідомлень сторін про припинення дії даного договору, він вважається продовженим строком на один календарний рік щоразу автоматично, але не більше ніж на 3 роки підряд.

Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже на час розгляду справи його умови є чинними.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4383075,57 грн, що підтверджується видатковими накладними, що підписані та скріплені печаткою відповідача. Отриманий товар був оплачений відповідачем не в повному обсязі у розмірі 4337753,21 грн. Так, за відповідачем утворилась заборгованість за наступними накладними:

- видаткова накладна № 208 від 25.10.2017 на суму 65694,24 грн;

- видаткова накладна № 120 від 14.11.2017 на суму 32192,64 грн;

На погашення заборгованості за накладною № 208 від 25.10.2017 позивачем зараховані грошові кошти у розмірі 20374,52 грн (частково за платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 65694,24 грн) та грошові кошти у розмірі 32190,00 грн за платіжним дорученням № НОМЕР_2 від 30.01.2018 на суму 32190,00 грн (вказані платіжні доручення долучені відповідачем до відзиву). Заборгованість у розмірі 13129,72 грн на закладною № 208 від 25.10.2017 залишилась неоплаченою. Заборгованість за видатковою накладною № 120 від 14.11.2017 на суму 32192,64 грн також не погашена.

На прострочену заборгованість позивачем нарахована пеня у розмірі 7285,65 грн, 3 % річних у розмірі 7053,44 грн та інфляційні втрати у розмірі 2118,45 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України – договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч п. 6.1 договору розрахувався з позивачем за отриманий товар не у повному обсязі. Залишок заборгованості за накладними № 208 від 25.10.2017 та № 120 від 14.11.2017 складає 45322,36 грн, що на час розгляду справи є несплаченим, доказів оплати не надано, у зв’язку цим вимога про стягнення основної заборгованості за договором поставки оптових партій товару у розмірі 45322,36 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв’язку з простроченням відповідачем оплат, позивачем нарахована пеня у розмірі 7285,65 грн, 3 % річних у розмірі 7053,44 грн та інфляційні втрати у розмірі 2118,45 грн.

На прострочену заборгованість у розмірі 13129,72 грн за накладною № 208 від 25.10.2017 позивач нарахував пеню за період з 25.11.2017 по 25.05.2018 в розмірі 2074,86 грн, 3% річних за період з 25.11.2017 по 17.09.2018 у розмірі 320,51 грн та інфляційні втрати у розмірі 613,71 грн.

На прострочену заборгованість у розмірі 32192,64 грн за накладною № 120 від 14.11.2017 позивач нарахував пеню за період з 15.12.2017 по 25.05.2018 в розмірі 5210,79 грн, 3% річних за період з 15.12.2017 по 17.09.2018 у розмірі 732,93 грн та інфляційні втрати у розмірі 1504,74 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Розрахунок 3 % річних судом перевірений, є вірним, у зв’язку з чим стягненню з відповідача підлягають 3 % річних у розмірі 7053,44 грн.

За розрахунком суду інфляційні втрати складають більший розмір, ніж розрахований позивачем, однак суд не може виходити за межі заявлених вимог, у зв’язку з чим стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 2118,45 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.2 договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати поставленої партії товару, покупець зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Розрахунок пені судом перевірений, є вірним, у зв’язку з чим стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 7285,65 грн.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, у зв’язку з не підписанням сторонами специфікації, заборгованість за відповідачем відсутня з огляду на наступне.

Пунктами 5.1, 5.2 договору закріплено, що ціна на товар встановлюється в гривнях за один кілограм/рулон плівки та зазначається в специфікаціях до даного договору. Ціна не є фіксованою, вона може змінюватись на вимогу будь-якої із сторін на кожну наступну партію товару. В такому випадку сторони підписують нову специфікацію.

Відповідачем до відзиву долучена специфікація № 8, строк дії якої закінчився 01.09.2016. Також, суд звертає увагу, що у специфікації № 8 одиницею виміру є кілограм, в той час, як в накладних № 208 та № 120 – рулон, що також підтверджує неможливість розрахунку заборгованості за вказаними накладними виходячи із ціни, що вказана в специфікації № 8. Натомість, у видаткових накладних, що долучені до позову, що підписані та скріплені печатками сторін, вказана ціна товару, що поставляється, тому суд приходить до висновку, що підписанням видаткових накладних сторони фактично узгоджували ціну та кількість товару. Товар відповідачем отриманий без заперечень та зауважень до поставки в цілому та ціни товару, що поставляється. Окрім цього, у вказаних видаткових накладних підставою поставки вказаний договір № 22/03/16 від 22.03.2016.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіріус Екстружен” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіріус Екстружен” (29010, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Пілотська, буд. 20, код ЄДРПОУ 31617387) основну заборгованість у розмірі 45322 (сорок п’ять тисяч триста двадцять два) грн 36 коп., пеню у розмірі 7285 (сім тисяч двісті вісімдесят п’ять) грн 65 коп., 3 % річних у розмірі 1053 (одна тисяча п’ятдесят три) грн 44 коп., інфляційні втрати у розмірі 2118 (дві тисячі сто вісімнадцять) грн 45 коп. та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено 20 листопада 2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко