Рішення № 77948228, 07.11.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2018 р. Справа № 903/390/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств

до Луцької міської ради

третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство “Луцькі ринки”

про визнання недійсними та скасування рішень,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 249/1 від 19.06.2018 року, ОСОБА_2, довіреність № 235/1 від 13.06.2018 року, ОСОБА_3, довіреність № 342/1 від 19.12.2017 року;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 1.1-8/1828 від 21.03.2018 року;

від 3-ї особи: ОСОБА_5, довіреність б/н від 02.07.2018 року.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

в с т а н о в и в:

Позивач - Волинська обласна спілка споживчих товариств, звернувся з позовом, з врахуванням уточнень, та просить: визнати недійсними та скасувати рішення Луцької міської ради від 30.05.2018 року № 42/79 “Про припинення договору оренди землі від 20.02.2009р., зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009р. за № 040907700468, з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, шляхом його розірвання в односторонньому порядку” зі змінами, внесеними згідно з рішенням Луцької міської ради № 42/80 від 05.06.2018 року “Про внесення змін до рішення міської ради від 30.05.2018 року № 42/79 “Про припинення договору оренди землі від 20.02.2009р., зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009р. за № 040907700468, з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, шляхом його розірвання в односторонньому порядку” та рішення Луцької міської ради від 05.06.2018р. № 42/81 “Про надання КП “Луцькі ринки” в постійне користування земельної ділянки для обслуговування ринку “Завокзальний” на вул. Карпенка-Карого, 1”

Заявлену вимогу обґрунтовує з посиланням на договір оренди землі від 20.02.2009 року та додаткові угоди до нього від 16.10.2009 року та 06.05.2014 року, предметом договору є земельна ділянка площею 35294 кв.м. для обслуговування ринку «Завокзальний», дія договору за угодою від 06.05.2011 року продовжена на 22 роки; позивач належним чином виконує зобов’язання за даним договором, а тому відсутні правові підстави дострокового розірвання договору в односторонньому порядку та його припинення за умовами договору оренди та на підставі чинного законодавства, а відтак, вважає незаконним і рішення відповідача від 05.06.2018 року про надання зазначеної земельної ділянки в постійне користування КП «Луцькі ринки» для обслуговування ринку «Завокзальний».

При обґрунтуванні позовних вимог посилається на умови договору оренди землі від 20.02.2009 року та додаткових угод до нього, відповідні норми Законів України «Про оренду землі», «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного, Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою суду від 11.06.2018 року (суддя Якушева І. О.) було відкрито провадження у справі №903/390/18; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.07.2018 року.

Ухвалою суду від 14.06.2018 року заяву Волинської обласної спілки споживчих товариств про забезпечення позову №234/1 від 12.06.2018р. задоволено частково: заборонено Луцькій міській раді (43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 34745204)відчужувати у будь-який спосіб, а також передавати у користування будь-кому земельну ділянку на вул. Карпенка- Карого, 1 (кадастровий номер 070100000:22:065:0050); заборонено Луцькій міській раді (43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, ідентифікаційний код юридичної особи 34745204), КП “Луцькі ринки” (43025, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19, ідентифікаційний код 41943047) реєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування на земельну ділянку на вул. Карпенка-Карого, 1 (кадастровий номер 070100000:22:065:0050) за КП “Луцькі ринки”.

15.06.2018 року Волинська обласна спілка споживчих товариств подала до суду заяву №239/1 від 15.06.2018 року про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, в якій просила допустити заміну заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Волинської області від 14.06.2018 року, іншими заходами.

Ухвалою суду від 19.06.2018 року заяву Волинської обласної спілки споживчих товариств про заміну одного заходу забезпечення позову іншими по справі № 903/390/18 залишено без задоволення.

20.06.2018 року позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав заяву № 258/1 від 20.02.2018 року про відвід судді Якушевої І.О. від участі у розгляді справи №903/390/18.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.06.2018 року провадження у справі №903/390/18 було зупинено до вирішення питання про відвід судді Якушевої І.О. Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.06.2018 року (суддя Костюк С.В.) в задоволенні заяви Волинської обласної спілки споживчих товариств про відвід судді Якушевої І.О. у справі 903/390/18 відмовлено.

Ухвалою суду від 27.06.2018 року провадження у справі поновлено.

02.07.2018 року від 3-ї особи надійшло пояснення на позов (а.с.199-203 т.1), в якому вказано, що позов є безпідставним, оскільки на орендованій позивачем земельній ділянці знаходяться об’єкти нерухомості, що належить ВОССТ на праві власності, серед даних об’єктів магазин промислових товарів, який 26.07.2012 року позивачем було відчужено Ремонтно-монтажному комбінату Волинської облспоживспілки за договором купівлі-продажу; в подальшому даний магазин неодноразово відчужувався і на даний момент його власником згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є ТзОВ «Авторемонтне підприємство «Луцьккооптранс»; вважає, що з переходом права власності на магазин до нового власника перейшло і право оренди на земельну ділянку під магазином, а відносно позивача припинилося право користування відповідною земельною ділянкою за ст. 141 Земельного кодексу України та ст. 31 Закону України «Про оренду землі», а оскільки магазин розміщений на орендованій земельній ділянці площею 35294 га, тому фактично орендована земельна ділянка перейшла до нового власника магазину.

Щодо твердження позивача про передачу спірної земельної ділянки в користування 3-й особі – КП «Луцькі ринки», вважає, що передача проведена у відповідності до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України, право на земельну ділянку набуте 3-ю особою, яка належить до підприємств комунальної власності на підставі ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України; право Луцької міської ради на дострокове розірвання договору оренди у випадку переходу права власності на будівлю визначено законом.

Відповідач - Луцька міська рада 04.07.2018 року, подав відзив на позов, в якому позовну заяву ВОССТ вважає необґрунтованою та незаконною, вказуючи, що міська рада згідно ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» має виключні повноваження щодо регулювання земельних відносин; підставою дострокового розірвання договору оренди землі від 20.02.2009 року з додатковими угодами, було порушення орендарем пунктів 3.6, 3.7 п.3 рішення міської ради від 05.05.2011 року № 9/43 та п. 2 додаткової угоди від 24.05.2011 року, а саме в частині розроблення та погодження до 01.05.2012 року проекту реконструкції ринку «Завокзальний» та надання гарантії вільного ведення підприємницької діяльності в рамках чинного законодавства існуючим підприємцям шляхом укладення відповідних господарських договорів оренди торгових місць на термін дії договору оренди землі, що підтверджується зверненням підприємців; пунктом 37 договору оренди передбачено його припинення шляхом розірвання, в т.ч. з підстав визначених законом, а тому вважає, що договір припинився на підставі п.є) ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України – набуття іншою особою права власності на будівлю, розташовану та орендованій земельній ділянці, в даному випадку магазину промислових товарів загальною площею 200 кв.м. по вул. Карпенка-Карого,1 в м. Луцьку, власником якого є ТзОВ «Авторемонтне підприємство «Луцьккооптранс» ВОССТ; також вважає безпідставним посилання позивача на норми ст. 134 Земельного кодексу України щодо необхідності проведення земельних торгів по спірній земельній ділянці, оскільки КП «Луцькі ринки» набуло право постійного користування земельною ділянкою на підставі ч.2 ст. 92 Земельного кодексу України.

23.07.2018 року позивач подав відповідь на відзив відповідача та пояснення 3-ї особи (а.с.115-122 т.2), в якій заперечує доводи відповідача та 3-ї особи щодо підстав відмови в позові, вказуючи, що магазин загальною площею 200 кв. м. є надбудовою над приміщенням вбиральні та безпосередньо не розташований на орендованій земельній ділянці, даний факт встановлено судовими рішеннями у справах № 903/450/16, 7/153-75, 8/77-92, 7/65-71, 9/76/28-1. Зокрема, рішенням по справі № 7/106-72 встановлено, що підприємець ОСОБА_6 під час використання наданого в оренду майна (туалету) здійснив надбудову над спорудою громадської вбиральні без дотримання встановленого порядку проведення таких робіт, що є самочинним будівництвом, рішенням господарського суду від 07.09.2010 року у справі № 6/32-71 зобов’язано СПД ОСОБА_6 повернути ВОССТ приміщення надбудови загальною площею 209,9 кв.м.; на вказане приміщення рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.06.2011 року № 440-2 видано свідоцтво про право власності, яка в подальшому відчужила дане приміщення (магазин) по договору купівлі-продажу; вважає, що факт відчуження магазину жодним чином не впливає на правовідносини оренди земельної ділянки по договору від 20.02.2009 року; виникнення права власності на об’єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки; виходячи зі змісту договору оренди цільове призначення земельної ділянки площею 35294 га – для обслуговування ринку «Завокзальний», на земельній ділянці розташований єдиний майновий комплекс позивача; будь-якого виділення частини земельної ділянки в окрему з загальної орендованої площі з присвоєнням їй кадастрового номера не було; новий власник магазину (АТП «Луцьккооптранс») дій по переоформленню права оренди на землю не здійснював, проданий магазин знаходиться на другому поверсі, як надбудова над туалетом, а тому не передбачає переходу прав на земельну ділянку, що підтверджено технічним паспортом на магазин, та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові № 904/7063/17 від 14.05.2018 року; вважає, що відповідач та 3-я особа намагаються підмінити поняття передачі земельної ділянки в суборенду та відчуження об’єкта нерухомості з автоматичним переходом права на частину земельної ділянки, що не є тотожним; позивач, маючи у власності об’єкти нерухомого майна має право на вчинення будь-яких цивільно-правових угод без погодження з міською радою; договір купівлі-продажу магазину стосувався існуючого об’єкта нерухомості, право власності на який оформлено згідно рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.06.2011 року № 440-2, на підставі якого і видано свідоцтво про право власності ВОССТ. Також, посилаючись на норми ч.6 ст. 79-1, ч.12 ст. 186 Земельного кодексу України, якими визначено порядок формування земельних ділянок шляхом поділу вказує, що технічна документація щодо поділу орендованої земельної ділянки ніколи не розроблялась та не погоджувалась, при цьому посилається на обставини встановлені при розгляді справи № 5004/50/12.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем умов виконання договору оренди, а саме п.п. 3.6, 3.7 п.3 рішення міської ради від 05.05.2011 року № 9/43 та п.2 додаткової угоди від 24.05.2011 року, то дані спростовано рішенням господарського суду від 06.08.2013 року у справі № 903/664/13, яке набрало законної сили.

Умовами договору оренди, а саме, п. 37 визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

-взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Водночас, предметом позову по справі є правомірність дій відповідача про припинення договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку відповідно до чинного законодавства та умов договору, а не розірвання договору в зв’язку з порушенням однією із сторін його умов, тому посилання на п. 37 безпідставне.

Доводи відповідача та 3-ї особи щодо безпідставності вимоги про визнання недійсним та скасування рішення відповідача від 05.06.2018 року № 42/81 «Про надання КП «Луцькі ринки» в постійне користування земельної ділянки для обслуговування ринку «Завокзальний» на вул.Карпенка-Карого,1, то дана є похідною від вимоги про визнання недійсним та скасування рішення від 30.05.2018 року № 42/79, зі змінами внесеними рішенням від 05.06.2018 року № 42/18, порушує право позивача щодо користування земельною ділянкою, на якій розташоване його майно, прийнято з порушенням норм Закону України «Про оренду землі» та Земельного кодексу України, що стосуються порядку припинення права користування земельною ділянкою. При цьому посилається на правову позицію Верховного суду України, викладену в постановах від 16.12.2015 року у справі № 6-25/цс 15, від 04.05.2018 року № 922/3334/16.

Ухвалою суду від 25.07.2018 року було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів - до 11.09.2018 року та відкладено підготовче засідання на 30.08.2018р., встановлено відповідачу, третій особі, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, КП “Луцькі ринки” строк до 28.08.2018 року для подачі заперечень на відповідь позивача на відзив відповідно до ст. 167 Господарського процесуального кодексу України.

3-я особа – КП «Луцькі ринки» 20.08.2018 року подала заперечення на відповідь позивача на відзив, в якому зазначає, що аргументи наведені позивачем у відповіді на відзив необґрунтовані, оскільки виходячи з постанови Верховного Суду від 06.07.2018 року у справі № 903/450/16 магазин промислових товарів, зданий в експлуатацію 05.02.2007 року за актом державної приймальної комісії, затвердженим рішенням виконавчого комітету № 144-2 від 01.03.2007 року, є новим будівництвом, а тому в договорі купівлі-продажу даного магазину необхідно зазначати кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить до нового власника в зв’язку з переходом права власності на магазин; твердження позивача про те, що знаходження магазину на другому поверсі не потребує переходу права на земельну ділянку не відповідає дійсності, оскільки лише з однієї сторони магазин розташований над громадською вбиральнею, з іншої має вигляд одноповерхового приміщення з окремим входом; перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на будівлю врегульовано ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», а тому вважає, що саме договором купівлі-продажу магазину підтверджується юридичний факт припинення оренди земельної ділянки по договору від 20.02.2009 року.

Ухвалою суду від 30.08.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.09.2018 року.

В судовому засіданні 11.09.2018 року було оголошено перерву до 04.10.2018 року.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2018 року справу розподілено судді Костюк С. В., на підставі розпорядження керівника апарату № 01-3/147 від 04.10.2018 року, у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Якушевої І. О.

Ухвалою суду від 08.10.2018 року суддею Костюк С. В. прийнято дану справу до провадження, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 30.10.2018 року.

17.10.2018 року 3-ю особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – КП “Луцькі ринки”, через відділ документального забезпечення та контролю, подано заяву про відвід судді Костюк С. В., тому ухвалою від 18.10.2018р. провадження у справі було зупинено до розгляду заяви про відвід судді Костюк С.В.

Ухвалою суду від 18.10.2018 року відмовлено в задоволені заяви про відвід судді.

Ухвалою суду від 24.10.2018 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 30.10.2018 року.

В підготовчому засіданні 30.10.2018 року розглянуто клопотання позивача № 423/1 від 03.10.2018 року про приєднання до матеріалів справи доказів, яке задоволено судом частково в частині приєднання до матеріалів справи копії висновку судово-будівельно технічної експертизи № 8736 від 02.10.2018 року.

30.10.2018 року позивач, через відділ документального забезпечення та контролю, подав клопотання № 442/1 від 29.10.2018 року про проведення 30.10.2018 року підготовчого засідання та розгляду справи по суті, мотивуючи його тим, що справа слухається значний проміжок часу, всі необхідні докази подано в підготовчому провадженні; представник 3-ї особи не заперечує проти розгляду спору по суті, представник відповідача не погоджується.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2018 року.

В судовому засіданні 07.11.2018 року представники позивача підтримали заявлену в позові вимогу з врахуванням уточнень, представники відповідача та 3-ї особи підтримали зазначене у відзиві, поясненні, запереченні на відповідь позивача на відзив та просять в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

20.02.2009 року між Луцькою міською радою (Орендодавець) та Волинською обласною спілкою споживчих товариств (Орендар) був укладений договір оренди землі, зареєстрований в Волинській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 14.09.2009 року за № 040907700468 (а.с.19-21 т.1). за даним договором Орендодавець надав в оренду земельну ділянку загальною площею 35295 кв.м., кадастровий номер 220650050 м.Луцьк, вул.Карпенка-Карого,1 для обслуговування ринку «Завокзальний» (п.2,14), строк дії договору по п. 8 до 31.12.2009 року, після закінчення строку договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В п.3 зазначено, що на земельній ділянці знаходяться будівлі, споруди торгового комплексу «Завокзальний», що належить на праві власності Орендарю, а також інші об’єкти інфраструктури, через частину земельної ділянки проходять водопровід, каналізація, газопровід та електромережі.

Пунктом 30 договору визначено обов’язки Орендаря.

Земельна ділянка передана Орендарю по акту прийому-передачі (додаток № 1) до договору оренди (а.с.23 т.1).

Додатковою угодою від 16.10.2009 року внесено зміни до пункту 8 договору оренди від 14.09.2009 року та даний пункт викладено в наступній редакції: «Договір укладено до 31.12.2014 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.» (а.с.24 т.1).

Додатковою угодою від 06.05.2011 року внесено зміни до п.8 та викладено п. 8 в наступній редакції: «Договір укладено на 22 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.» (а.с.25 т.1).

Також даною угодою доповнено п.30 договору в частині зобов’язань Орендаря, а саме:

- виконувати умови Інвестиційного договору № 1 на будівництво надземного переходу від Привокзального майдану до Завокзального ринку. Істотними умовами інвестиційного договору, серед іншого, вважати: фінансування будівництва надземного переходу від Привокзального майдану до Завокзального ринку, який стане власністю територіальної громади м. Луцька в межах, передбачених інвестиційним договором.

- до 01.05.2012 року розробити та погодити в установленому порядку проект реконструкції ринку «Завокзальний».

- надати гарантії вільного ведення підприємницької діяльності в рамках чинного законодавства існуючим підприємцям шляхом укладення відповідних господарських договорів оренди торгових місць на термін дії договору оренди землі.

Продовження договору оренди землі згідно додаткових угод від 16.10.2009 року та 06.05.2011 року здійснено на підставі рішень Луцької міської ради від 02.09.2009 року № 45/61 та № 9/43 від 05.05.2011 року (а.с.8-9 т.2).

30.05.2015 року Луцькою міською радою прийнято рішення № 42/79 “Про припинення договору оренди землі від 20.02.2009р., зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009р. № 040907700468, з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, шляхом його розірвання в односторонньому порядку”.

05.06.2018 року прийнято рішення № 42/80 “Про внесення змін до рішення міської ради від 30.05.2018 року № 42/79 “Про припинення договору оренди землі від 20.02.2009р., зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009р. № 040907700468, з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, шляхом його розірвання в односторонньому порядку” (а.с.99-100 т.1).

Також 05.06.2018 року Луцькою міською радою прийнято рішення № 42/81 “Про надання КП “Луцькі ринки” в постійне користування земельної ділянки для обслуговування ринку “Завокзальний” на вул. Карпенка-Карого, 1” (а.с.5-6 т.2).

Як слідує з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 07.06.2018 року на підставі рішення № 42/79 від 30.05.2018 року внесено відповідний запис про припинення речового права оренди земельної ділянки (а.с.126-128 т.1).

Згідно довідки ВОССТ № 233/1 від 12.06.2018 року на земельній ділянці за кадастровим номером 0710100000:22:065:0050 по вул. Карпенка-Карого,1 в м.Луцьку площею 35294 кв.м., розміщенні основні засоби, що є власністю облспоживспілки (а.с.129 т.1).

Предметом спору по даній справі є визнання недійсними та скасування:

-рішення Луцької міської ради від 30.05.2018 року № 42/79 “Про припинення договору оренди землі від 20.02.2009р., зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009р. № 040907700468, з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, шляхом його розірвання в односторонньому порядку” зі змінами, внесеними згідно з рішенням Луцької міської ради № 42/80 від 05.06.2018 року “Про внесення змін до рішення міської ради від 30.05.2018 року № 42/79 “Про припинення договору оренди землі від 20.02.2009р., зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009р. № 040907700468, з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, шляхом його розірвання в односторонньому порядку”;

- рішення Луцької міської ради від 05.06.2018р. № 42/81 “Про надання КП “Луцькі ринки” в постійне користування земельної ділянки для обслуговування ринку “Завокзальний”, на вул. Карпенка-Карого, 1”.

Як слідує з матеріалів справи при винесені оспорюваного рішення від 30.05.2018 року № 42/79, зі змінами внесеними рішенням від 05.06.2018 року № 42/80, відповідач керувався ст.12, 39, частинами 1,2 ст. 120, п. «е» ст. 141 Земельного кодексу України, ч.3 ст.7, ст. ст. 31,34 Закону України «Про оренду землі», ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 36 договору оренди землі від 20.02.2009 року.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення від 30.05.2018 року № 42/79, зі змінами внесеними рішенням від 05.06.2018 року № 42/80, прийнято з порушенням законодавства України, так як в односторонньому порядку розірвано договір оренди та припинено його дію за відсутності на те підстав, як у договорі оренди, так і законодавстві, а рішенням № 42/81 здійснено передачу земельної ділянки 3-й особі та зареєстровано за нею право користування земельною ділянкою, чим порушено право позивача на користування земельною ділянкою, яка була передана в оренду позивачу до 2033 року для обслуговування ринку «Завокзальний», та на якій розміщено цілісний майновий комплекс ВОССТ.

Відповідач та 3-я особа свою позицію щодо правомірності оскаржуваних рішень обґрунтовують тим, що Орендар-позивач порушив підпункти 3.6, 3.7, п. 3 рішення міської ради №9/43 від 05.05.2011 року та п. 2 додаткової угоди, що є підставою припинення договору оренди шляхом його дострокового розірвання згідно п. 37 договору оренди, та відчужив магазин продовольчих товарів площею 200 кв. м. за договором купівлі-продажу від 26.07.2012 року, що є підставою припинення оренди землі за ст. 141 ЗК України, статтями 31, 34 ЗУ «Про оренду землі» та п. 36 договору.

Дослідивши наявні в матеріали справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про порушення прав позивача внаслідок винесення оспорюваних рішень, які прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, що регулює орендні відносини, без врахування умов договору оренди від 20.02.2009 року з додатковими угодами, а тому позов підставний та підлягає задоволенню.

Як зазначалось вище, земельна ділянка загальною площею 35 294 кв. м. за адресою м. Луцьк вул. Карпенка-Карого, 1 передана ВОССТ в оренду для обслуговування ринку «Завокзальний», згідно договору від 20.02.2009 року, з врахуванням додаткової угоди від 06.05.2011 року (зареєстрована 24.05.2011 року) до 24.05.2033 року.

Факт відчуження позивачем магазину промислових товарів по договору купівлі-продажу від 26.07.2012 року підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, договором передбачено, що об’єкт знаходиться на земельній ділянці площею 35 294 кв. м., під кадастровим номером 220650050.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права від 17.07.2018 року на земельній ділянці знаходиться майновий комплекс - ринок «Завокзальний» А-1загальна площа (кв.м): 10837.3, матеріали стін: цегла, Опис: а-4-прибудова, Апд-підвал; накриття металопластикове-Г, накриття металопластикове-Ґ, накриття металопластикове-Д, накриття металопластикове-Е, накриття металопластикове-Є, накриття металопластикове-Ж, накриття металопластикове-3, накриття металопластикове-И, накриття металопластикове-1, накриття металопластикове-К, накриття металопластикове-Л, накриття металопластикове-М, накриття металопластикове-Н, накриття металопластикове-О, накриття металопластикове-П, накриття металопластикове-Р, накриття металопластикове-С; І- асфальтобетонні замощення, II- замощення з бруківки; 1 -металеві ворота, 2-металева хвіртка, 3-металева огорожа, 4-огорожа чугунна, складовою частиною рухомого майна є приміщення туалету загальною площею 199,5 кв. м.; приміщення належать позивачу на праві власності, що підтверджено витягом про реєстр права власності (а. с. 49 т. 1).

Суд вважає, що факт відчуження магазину не впливає на правовідносини оренди земельної ділянки згідно договору оренди землі від 20.02.2009, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009 № 040907700468, з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, а тому не було підстав для припинення договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності за житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без змінення їх цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

За ст. 120 ЗК України (в редакції станом на момент укладення договору купівлі-продажу магазину) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю, споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Тобто, виходячи з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою автоматичного виникнення права власності (користування) земельною ділянкою.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до ст.141 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є: е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на даній земельній ділянці.

Відповідно до висновку експерта від 22.10.2018 року №8736 судово-будівельно –технічної експертизи (а. с. 30-36 т. 3), з технічної точки зору магазин промислових товарів загальною площею 200 кв. м. у м. Луцьку, вул. Карпенка-Карого, 1 не являється окремо стоячою будівлею на земельній ділянці, вільній від забудови, а є надбудовою над існуючою будівлею туалету з окремим входом з протилежної сторони від входу а приміщення туалету на забудованій земельній ділянці; виділ земельної ділянки для обслуговування магазину промислових товарів (літ. Б-1) загальною площею 200 кв. м. у м. Луцьку, вул. Карпенка-Карого, 1 окремо від виділу частини земельної ділянки для приміщення туалету (Ап) площею 199,5 кв. м. у м. Луцьку, вул. Карпенка-Карого, що є складовою частиною єдиного майнового комплексу (1600615307101) не можливий, так як приміщення магазину є надбудовою над будівлею туалету і знаходиться в межах конфігурації існуючої будівлі туалету; підхід до магазину промислових товарів загальною площею 200 кв. м. у м. Луцьку, вул. Карпенка-Карого, 1, можливий тільки по існуючому проходу, влаштованому по плитах перекриття на залізобетонних балках підвального приміщення магазину на забудованій території торгового комплексу.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 14.05.2018 року у справі № 900/7063/17, перехід права на частину земельної ділянки у зв’язку з набуттям права власності на об’єкт здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Тобто, виходячи з вищезазначеного право користування земельною ділянкою новий власник магазину набуває після відповідного оформлення, однак в матеріалах справи відсутні докази щодо прийняття рішення про передачу частини земельної ділянки у користування новому власнику магазину, земельна ділянка має єдиний кадастровий номер, технічна документація щодо поділу земельної ділянки і присвоєння кадастрових номерів кожній частині не затверджувалась, а відтак, відсутні підстави стверджувати про перехід права користування земельною ділянкою до нового власника магазину .

При цьому суд враховує висновок експерта, оскільки він не суперечить, а узгоджується з іншими доказами по справі, що будівля магазину не знаходиться на вільній земельній ділянці, а є надбудовою над будівлею туалету, який належить ВОССТ на праві власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності (а. с. 49 т.1)

Водночас, згідно п. 29 Договору, орендар має право на передачу орендованої земельної ділянки або її частини у суборенду без зміни цільового призначення за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Крім того, у відповідності до ч. 6 ст.79-1 ЗК України, визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

Згідно ч. 12 ст. 186 ЗК України, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується: у разі поділу, об'єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.

Однак, технічна документація для поділу земельної ділянки не розроблялась, не погоджувалась.

Щодо доводів про порушення позивачем умов договору, а саме п. п. 3.6, 3.7, п. 3 рішення Луцької міської ради від 05.05.2011 № 9/43, п. 2 Додаткової угоди до договору оренди землі від 24.05.2011 № 071010004000045, зокрема: «До 01.05.2012 р. розробити та погодити в установленому порядку проект реконструкції ринку «Завокзальний», «- Надати гарантії вільного ведення підприємницької діяльності в рамках чинного законодавства існуючим підприємцям шляхом укладення відповідних господарських договорів оренди торгових місць на термін дії договору оренди землі», та додаткової угоди від 27.10.2009 № 040907700540 щодо проведення інвентаризації торгових місць на ринку з подальшим укладанням договорів суборенди».

Пунктами 36, 37 договору, на які посилається відповідач, визначено підстави припинення договору оренди. Так, за п. 36 договір оренди припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи – орендаря.

За п. 37 дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

-взаємною згодою сторін;

-рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендної земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 38 договору передбачені підстави дострокового розірвання договору в односторонньому порядку, а саме: заборгованість по орендній платі до 3-х місяців; не використання землі за цільовим призначенням; самовільна здача землі в оренду; засміченість та забруднення землі.

Таким чином, договором передбачено, що невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором, є однією з можливих підстав розірвання договору в судовому порядку, що не відповідає предмету розгляду по даній справі.

Обставини, щодо невиконання Орендарем пунктів 3.6, 3.7 рішення від 05.05.2011 року №9/45 та п. 2 додаткових угод від І4.10.2009 року та 06.05.2011 року, було досліджено при розгляді справи справи №903/664/13, рішення по якій набрало законної сили (а. с. 62-81 т. 1).

При розгляді вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради від 05.06.2018 № 42/81 «Про надання КП «Луцькі ринки» в постійне користування земельної ділянки для обслуговування ринку «Завокзальний» на вул. Карпенка-Карого, 1», суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Оскаржуваним рішенням надано в постійне користування комунальному підприємству «Луцькі ринки» земельну ділянку на вул. Карпенка-Карого, 1, площею 3,5294 га, кадастровим номером 0710100000:22:065:0050 для обслуговування ринку «Завокзальний».

Вказана земельна ділянка перебуває в оренді Волинської обласної спілки споживчих товариств за договором оренди землі, між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств від 20.02.2009 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель 14.09.2009 № 040907700468, та який в односторонньому порядку розірваний Луцькою міською радою, що порушило майнові права та інтереси позивача законно володіти та користуватися орендованою землею.

На вказаній земельній ділянці розташований єдиний майновий комплекс позивача складовими частинами якого є об’єкти нерухомого майна.

У відповідності до ст.24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Чинним законодавством передбачений порядок припинення права користування земельною ділянкою (Глава 22 Земельного кодексу України).

Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 142 Земельного кодексу України передбачений порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою, а саме припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу (ч.1).

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, а саме примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; г) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, чинним законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для примусового припинення права користування, які при прийнятті оспорюваних рішень відсутні.

Частиною 1ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000р. Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання рішення міської ради незаконним повинно бути доведено невідповідність такого рішення нормам законодавства та порушення внаслідок його прийняття прав або інтересів заявника.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту за своєю правовою природою відповідає характеру порушеного права, про яке зазначає позивач у позові, та узгоджується з передбаченими законом способами захисту. Так Цивільний кодекс України та Закон України «Про місцеве самоврядування в- Україні» передбачають можливість захисту шляхом звернення з позовом про визнання акту органу місцевого самоврядування незаконним (ЦК України передбачає крім того ще і скасування відповідного акту у випадку його незаконності), тоді як Земельний кодекс України передбачає спосіб захисту у формі визнання акту недійсним.

Враховуючи викладене, спеціальним способом захисту прав у спірних (земельних) правовідносинах є визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним, водночас визначений позивачем спосіб захисту узгоджується із загальним способом захисту, встановленим нормами цивільного законодавства, та, по суті, вказані способи захисту мають єдину правову природу та порядок реалізації, так як спрямовані на встановлення обставин невідповідності такого рішення органу місцевого самоврядування нормам закону та на припинення їх юридичної дії.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Згідно ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по оплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України,-

в и р і ш и в :

1.Позов задоволити повністю.

2.Визнати недійсним та скасувати рішення Луцької міської ради від 30.05.2018 року № 42/79 «Про припинення договору оренди землі від 20.02.2009 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009року за № 040907700460 з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, шляхом його розірвання в односторонньому порядку зі змінами, внесеними згідно з рішенням Луцької міської ради № 42/80 від 05.06.2018 року « Про внесення змін до рішення місцевої ради» від 30.05.2018 року № 42/79 «Про припинення договору оренди землі від 20.02.2009 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 14.09.2009 року № 040907700468, з усіма доповненнями та змінами, укладеного з Волинською обласною спілкою споживчих товариств, шляхом його розірвання в односторонньому порядку» та рішення Луцької міської ради від 05.06.2018 року № 42/81 «Про надання КП «Луцькі ринки» в постійне користування земельної ділянки для обслуговування ринку «Завокзальний» на вул. Карпенка-Карого, 1».

3.Стягнути з Луцької міської ради (43025, Волинська область, м.Луцьк, вул.Богдана Хмельницького,19, код 34745204) в користь Волинської обласної спілки споживчих товариств (43016, м.Луцьк, вул.Ковельська,13, код 01743401) витрати по судовому збору в сумі 3 524,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

19.11.2018 року.

Суддя С. В. Костюк