Рішення № 7794709, 02.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.10 Справа № 18/79пн-к

Колегія суддів у складі: Корнієнко В.В. (головуючий), Батюк Г.М., Москаленко М.О., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_4, м. Луганськ

до: 1-го відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Стимул», м. Луганськ

2-го відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт-Строй-ХХІ», м. Луганськ

про стягнення вартості частини майна товариства

за участю представників:

від позивача:не прибув;

від 1-го відповідача:Данілов А.І. за дов. від 03.01.2008;

від 2-го відповідача: не прибув.

Розпорядженням голови господарського суду від 24.12.2009 для розгляду справи № 18/79пн-к призначено колегію у складі суддів: Корнієнко В.В. (головуючий), Москаленко М.О., Лісовицький Є.А.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 19.01.2010 по справі №18/79пн-к здійснено заміну судді у колегії: замість судді Лісовицького Є.А. введено суддю Батюк Г.М., (заміна судді здійснена у звязку з хворобою судді Лісовицького Є.А.).

Суть спору: позивачем, як учасником, що вийшов з ТОВ «Стимул», з урахуванням заяви від 28.08.2009 заявлено вимогу про стягнення з відповідача 50% вартості майна товариства у грошовій формі в сумі 1916958 грн. 50 коп., втрат від інфляції в сумі 1063911 грн. 97 коп. та трьох процентів річних в сумі 191504 грн.15 коп.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та змінював їх розмір.

Заявою від 09.12.2009 позивач виклав позовні вимоги в новій редакції:

-про стягнення з 1-го відповідача вартості 50% майна 1-го відповідача на момент виходу з товариства в сумі 1807423 грн.;

-про стягнення втрат від інфляції в сумі 1306766,83 грн.;

-про стягнення трьох процентів річних в сумі 162668,07 грн.;

-про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Стимул»та ТОВ «Бізнес-Строй-Град»від 25.12.2007 про відчуження адмінбудівлі за адресою: м. Луганськ, вул. 9-а Лінія, 4; від 22.01.2008 про відчуження 57/100 часток будівель, що знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Гастело, 33а;

-про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Бізнес-Строй-Град»та ТОВ «Концепт-Строй-ХХІ»(2-м відповідачем) від 10.01.2008 про відчуження адмінбудівлі за адресою: м. Луганськ, вул. 9-а Лінія, 4;від 25.02.2008 про відчуження 57/100 часток будівель, що знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Гастело, 33а (на даний час Гастело, 33г);

-про спонукання 2-го відповідача повернути вказані обєкти нерухомості 1-му відповідачу, скасувавши його державну реєстрацію за 2-м відповідачем.

Позивач просить суд вийти за межі позовних вимог щодо визнання договорів недійсними та стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних (ці вимоги первісно у позовній заяві не були заявлені), так як це необхідно для захисту його порушених прав.

Відповідачі проти позову заперечують посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач до 28.04.2005 був учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Стимул» (1-го відповідача по справі) з часткою у статутному капіталі 50 %, що підтверджується статутом 1-го відповідача та рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 27.11.2008 по справі № 2-2642/2008 (яким визнано недійсним договір дарування від 11.04.2005 в частині дарування ОСОБА_4 своєї частки розміром 10 % у статутному капіталі ТОВ «Стимул»ОСОБА_7; вказаним рішенням суду також скасовано державну реєстрацію змін у статутних документах 1-го відповідача щодо зменшення долі ОСОБА_4 з 50 % до 40 % у статутному капіталі ТОВ «Стимул»).

28.04.2005 позивач подав заяву про вихід з товариства та про виплату йому вартості частини майна товариства пропорційної його частки у статутному капіталі товариства в строк до 12 місяців з дня подачі цієї заяви.

1-й відповідач виплати позивачу не здійснив. Протягом 2005 2008 років 1-й відповідач здійснив відчуження свого рухомого та нерухомого майна на користь ТОВ «Бізнес-Строй-Гранд» (нерухоме майно), яке потім перепродало його 2-му відповідачу та ліквідувалося.

З урахуванням заяви від 09.12.2009 позивач заявив вимоги:

-про стягнення з 1-го відповідача вартості 50 % майна 1-го відповідача на момент виходу з товариства в сумі 1807423 грн.;

-про стягнення з 1-го відповідача втрат від інфляції в сумі 1306766,83 грн.;

-про стягнення з 1-го відповідача трьох процентів річних в сумі 162668,07 грн.;

-про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Стимул»та ТОВ «Бізнес-Строй-Град»від 25.12.2007 про відчуження адмінбудівлі за адресою: м. Луганськ, вул. 9-а Лінія, 4; від 22.01.2008 про відчуження 57/100 часток будівель, що знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Гастело, 33а;

-про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Бізнес-Строй-Град»та ТОВ «Концепт-Строй-ХХІ»(2-м відповідачем) від 10.01.2008 про відчуження адмінбудівлі за адресою: м. Луганськ, вул. 9-а Лінія, 4;від 25.02.2008 про відчуження 57/100 часток будівель, що знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Гастело, 33а (на даний час Гастело, 33г);

-про спонукання 2-го відповідача повернути вказані обєкти нерухомості 1-му відповідачу, скасувавши його державну реєстрацію за 2-м відповідачем.

Позивач просить суд вийти за межі позовних вимог щодо визнання договорів недійсними та стягнення втрат від інфляції і трьох процентів річним (ці вимоги первісно у позовній заяві не були заявлені), так як це необхідно для захисту його порушених прав.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 1-й відповідач незаконно розпродав усе своє майно з метою ухилення від свого обовязку щодо виплати позивачу вартості 50 % майна товариства. Позивач вважає, що повернення від 2-го відповідача 1-му відповідачу незаконно проданої 1-м відповідачем нерухомості забезпечить виконання судового рішення про стягнення з 1-го відповідача грошових коштів (у разі задоволення позову).

Відповідачі проти позову заперечують посилаючись на його необґрунтованість.

1-й відповідач зазначив, що позивач не вносив грошових коштів до статутного фонду товариства, тому не має права на виплату вартості частини товариства.

Ухвалою від 02.10.2008 по даній справі господарський суд за клопотанням позивача призначив судову будівельно-технічну експертизу для встановлення дійсної ринкової вартості вищевказаних двох обєктів нерухомості станом на 28.04.2005 (дату виходу позивача з товариства).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Аналогічний висновок викладений і в абз. 6 п. 3.5. рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»

Таким чином, вартість майна належна до виплати позивачу повинна обчислюватись станом на 28.04.2005.

Відповідно абз. 3 п. 3.7. вищевказаних рекомендацій ВГСУ майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства (абз. 4 п. 3.7. рекомендацій ВГСУ).

Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику (абз. 5 п. 3.7. рекомендацій ВГСУ).

На вимогу суду 1-й відповідач подав суду баланс товариства станом на 28.04.2005.

На дату виходу позивача з товариства 28.04.2005 у власності позивача перебувало два обєкта нерухомості:

-адмінбудівля, розташована за адресою: м. Луганськ, вул. 9-а Лінія, 4;

-57/100 часток будівель, що розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Гастело, 33а.

Згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи від 31.12.2008 № 163/11, проведеної Луганським бюро незалежної оцінки ТОВ «ЛУНИГ»на виконання ухвали господарського суду Луганської області від 02.10.2008 по даній справі, дійсна ринкова вартість вищевказаних обєктів нерухомості, які належали відповідачу станом на 28.04.2005 складала 2.596.754,00 грн.

За балансом ТОВ «Стимул»складеного станом на 28.04.2005 усі активи останнього складали 316000 грн.

Балансова вартість вказаних обєктів нерухомості складала 138526,91 грн. за бухгалтерськими документами 1-го відповідача.

Зобовязання ТОВ «Стимул»за балансом складали 266000 грн.

Вартість майна товариства, яка враховується у визначенні частки, вартість якої належить до сплати учаснику, що вибув, визначається як сумарна вартість активів товариства за вирахуванням його зобов'язань (п. 3.7. рекомендацій ВГСУ від 28.12.2007)

Таким чином, 316000 грн. (сумарна вартість активів) 138526,91 грн. (балансова вартість нерухомості) + 2.596.754,00 грн. (експертна вартість нерухомості) 266000 грн. (зобовязання) = 2.508.227,09 грн.

Позивач був учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Стимул»з часткою у статутному капіталі 50 %, що підтверджується статутом 1-го відповідача та рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 27.11.2008 по справі № 2-2642/2008 (яким визнано недійсним договір дарування від 11.04.2005 в частині дарування ОСОБА_4 своєї частки розміром 10 % у статутному капіталі ТОВ «Стимул»ОСОБА_7; вказаним рішенням суду також скасовано державну реєстрацію змін у статутних документах відповідача щодо зменшення долі ОСОБА_4 з 50 % до 40 % у статутному капіталі ТОВ «Стимул»).

Внесення позивачем внеску до статутного капіталу підтверджується витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 17.07.2008 в якому вказано, що статутний капітал ТОВ «Стимул»сплачено в сумі 7400 грн.

Згідно статуту ТОВ «Стимул»його статутний капітал складає 7400 грн.

Крім того, згідно балансу ТОВ «Стимул»станом на 28.04.2005 товариство не має неоплаченого статутного капіталу.

Позивач вказав, що докази внесення ним грошових коштів у статутний капітал ним втрачені.

Перший відповідач вказав, що статутний капітал повністю сформований за рахунок коштів другого учасника товариства ОСОБА_8

Однак, на думку суду не має значення хто саме вносив грошові кошти (особисто учасник товариства або інша особа вносила за нього ці кошти). Має значення те, що статутний капітал повністю сформований і частки учасників складають по 50 % статутного капіталу.

Таким чином, позивачу при виході з товариства в строк до 12 місяців з дня виходу підлягала до виплаті вартість частини майна товариства в сумі 1.254.113,55 грн. (50 %).

1-й відповідач у порушення вимог закону та положень статуту товариства не сплатив позивачу вартість частини майна товариства.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з 1-го відповідача вартості частини майна товариства підлягають частковому задоволенню на суму 1.254.113,55 грн.

В решті вимог про стягнення вартості частини майна товариства слід відмовити в звязку з необґрунтованістю та безпідставністю цих вимог.

Позивач просив врахувати вартість транспортних засобів та будівельної техніки 1-го відповідача виходячи з результатів незалежної оцінки, яка проведена на його замовлення ДП «Авіста».

Однак, оцінка транспортних засобів та будівельної техніки 1-го відповідача проводилася без огляду та дослідження цих обєктів, тому, вказана оцінки не приймається судом до уваги.

В звязку з простроченням грошового зобовязання 1-м відповідачем позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявив вимоги про стягнення з 1-го відповідача втрат від інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення починаючи з червня 2006 року по червень 2009 року включно (заява від 13.07.2009, а/с 107 т. 3).

Заявою від 10.02.2009 позивач на підставі п. 2 ст. 83 ГПК України просив суд вийти за межі позовних вимог щодо стягнення з 1-го відповідача втрат від інфляції та трьох процентів річних, так як ці вимоги первісно в позовній заяві не заявлялися.

Згідно п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Господарським судом задовольняється вказане клопотання позивача.

Індекс інфляції за період: червень 2006 р. червень 2009 р. складає 168,09826742.

Борг 1-го відповідача складає 1.254.113,55 грн.

Втрати від інфляції складають 854029,60 грн. та підлягають стягненню з 1-го відповідача.

Три проценти річних за три роки складають 112870,22 грн. і підлягають стягненню з 1-го відповідача.

Заяви позивача від 24.02.2009 та від 09.12.2009 про часткову відмову від позову не розглядаються в звязку з клопотанням позивача не розглядати ці заяви (заява позивача від 19.01.2010).

Вимоги позивача про визнання недійсними договорів:

-купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Стимул»та ТОВ «Бізнес-Строй-Град»від 25.12.2007 про відчуження адмінбудівлі за адресою: м. Луганськ, вул. 9-а Лінія, 4; від 22.01.2008 про відчуження 57/100 часток будівель, що знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Гастело, 33а;

-купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Бізнес-Строй-Град»та ТОВ «Концепт-Строй-ХХІ»(2-м відповідачем) від 10.01.2008 про відчуження адмінбудівлі за адресою: м. Луганськ, вул. 9-а Лінія, 4; від 25.02.2008 про відчуження 57/100 часток будівель, що знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Гастело, 33а (на даний час Гастело, 33г),

підлягають задоволенню частково за таких підстав.

В звязку з ухиленням 1-го відповідача від виконання свого обовязку по виплаті позивачу вартості частини майна у статутному капіталі товариства позивач наприкінці 2007 року звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська з позовом до 1-го відповідача про встановлення факту його виходу з товариства.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 20.12.2007 вказаний факт був встановлений.

Після звернення позивача до суду 1-й відповідач виробничу діяльність припинив, рухоме та нерухоме майно розпродав.

За даними балансу 1-го відповідача станом на 31.10.2009 у відповідач відсутні основні та оборотні кошти.

Нерухомість, яка була у 1-го відповідача у власності станом на 28.04.2005 (адмінбудівля за адресою: м. Луганськ, вул. 9-а Лінія, 4; 57/100 часток будівель, що знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Гастело, 33а) продана відповідачем ТОВ «Бізнес-Строй-Град»відповідно 25.12.2007 та 22.01.2008.

У подальшому ТОВ «Бізнес-Строй-Град»продало вказану нерухомість 2-му відповідачу (ТОВ «Концепт-Строй-ХХІ») відповідно 10.01.2008 та 25.02.2008.

26.09.2008 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ «Бізнес-Строй-Град»в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не повязано з реорганізацією (довідка з ЄДР залучена до матеріалів справи).

Таким чином, після того, як позивач звернувся до судових органів за захистом своїх корпоративних прав 1-й відповідач позбавився всього свого майна унеможлививши тим самим розрахунки з позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 по справі № 1-33/2004 (абз. 2, 3) зазначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Те, що позивач не отримав вартість частини майна товариства, а 1-й відповідач позбавив його цієї можливості через продаж усього майна товариства, є несправедливим та не відповідає моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що договори купівлі-продажу від 25.12.2007 та 22.01.2008, укладені між 1-м відповідачем та ТОВ «Бізнес-Строй-Град», підлягають визнанню недійсними, так як укладені у супереч вимогам Цивільного кодексу України та моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні «Серфінг проти обєднаного Королівства»від 07.07.1989 суд встановив, що ст. 13 Конвенції гарантує право на отримання правового захисту на національному рівні для реального забезпечення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, в якій правовій формі вони забезпечуються в національній правовій системі.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову.

Клопотанням від 02.02.2010 позивач на підставі п. 2 ст. 83 ГПК України просив суд вийти за межі позовних вимог щодо визнання договорів купівлі-продажу недійсними, так як ці вимоги первісно в позовній заяві не заявлялися.

Згідно п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Господарським судом задовольняється вказане клопотання позивача.

За таких обставин, враховуючи, що такий спосіб захисту права позивача є єдиним можливим у даній ситуації, вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Стимул»та ТОВ «Бізнес-Строй-Град»від 25.12.2007 про відчуження адмінбудівлі за адресою: м. Луганськ, вул. 9-а Лінія, 4 та від 22.01.2008 про відчуження 57/100 часток будівель, що знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Гастело, 33а, підлягають задоволенню.

В решті вимог про визнання недійсними договорів слід відмови.

Вимога про спонукання 2-го відповідача повернути 1-му відповідачу обєкти нерухомості також підлягає задоволенню в звязку з вищевикладеним.

У задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на обєкти нерухомості за 2-м відповідачем слід відмовити, так як відповідачі не повинні відповідати за цією вимогою (належним відповідачем за даною вимогою є орган, який здійснював державну реєстрацію, однак, залучення цього органу є неможливим так як цей спір непідвідомчий господарським судам).

Доводи відповідачів про необґрунтованість вимог позивача не приймаються судом до уваги в звязку з їх безпідставністю..

Клопотання 1-го відповідач про призначення повторної експертизи для визначення вартості обєктів нерухомості не підлягає задоволенню в звязку з його безпідставністю (подані 1-м відповідачем висновки субєктів оціночної діяльності станом на 31.05.2007 та на 02.04.2007 не співвідносяться за часом з висновками судової експертизи; оцінка майна експертом була встановлена станом на 28.04.2005).

При предявленні позову позивач не в повному обсязі сплатив державне мито.

З урахуванням заяви від 09.12.2009 позивачем заявлено до стягнення з відповідача грошові кошти в сумі 3276857,90 грн. Сплачено державне мито в сумі 967 грн. (банківська квитанція від 21.05.2008 № 3900941.

Таким чином підлягає до стягнення з відповідача державне мито в сумі 24533 грн. за майнову вимогу та 85 грн. за немайнові вимоги (про визнання недійсними договорів); всього 24618 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на державне мито в сумі 22295,13 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), витрати на проведення судової експертизи в сумі грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 159,96 грн., покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Стимул»(1-го відповідача) задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стимул», м. Луганськ, вул. 9-та Лінія, 4, ідентифікаційний код 30877632, на користь ОСОБА_4, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вартість частини майна у статутному капіталі ТОВ «Стимул» (ідентифікаційний код 30877632) в сумі 1.254.113,55 грн., витрати від інфляції в сумі 854029,60 грн., три проценти річних в сумі 112870,22 грн., витрати на державне мито в сумі 22295,13 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 159,96 грн., витрати на проведення судової експертизи в сумі грн.; наказ видати.

3.Визнати недійсними:

-договір купівлі-продажу від 25.12.2007 (реєстровий номер 1573);

-договір купівлі-продажу частки обєкту нерухомо майна від 22.01.2008 (реєстровий номер (306),

які укладені між ТОВ «Стимул»(м. Луганськ, ідентифікаційний код 30877632) та ТОВ «Бізнес-Строй-Гранд»(м. Луганськ, ідентифікаційний код 34791580).

4.В решті позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Стимул»(1-го відповідача) відмовити.

5.Позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт-Строй-ХХІ»(2-го відповідача) задовольнити частково.

6.Товариству з обмеженою відповідальністю «Концепт-Строй-ХХІ», м. Луганськ, вул. 9-та Лінія, 4, ідентифікаційний код 34642479, повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Стимул», м. Луганськ, вул. 9-та Лінія, 4, ідентифікаційний код 30877632:

-57/100 часток адміністративних та виробничих будівель, що розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Гастелло, 33-а;

-адміністративну будівлю з надвірними набудовами, що розташована за адресою: м. Луганськ, вул. 9-та Лінія, 4; наказ видати.

7.В решті позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт-Строй-ХХІ»(2-го відповідача) відмовити.

8.Стягнути з ОСОБА_4, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 24618 грн.; одержувач коштів: УДК у м. Луганську, ідентифікаційний код 24046582, п/р 31118095700006 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код бюджетної класифікацій 22090200, символ звітності банку 095; наказ видати Ленінській МДПІ у м. Луганську.

02 лютого 2010 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 08 лютого 2010 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий суддя В.В. Корнієнко

Судді:Г.М. Батюк

М.О. Москаленко