Рішення № 7794611, 02.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.02.10 р.                     Справа № 43/430                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Мельничук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Запорізький хлібокомбінат №1”, м.Запоріжжя

до відповідача Приватного підприємства „Топаз-Регіон”, м. Донецьк

про стягнення 38137грн.73коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Запорізький хлібокомбінат №1”, м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Топаз-Регіон”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 38137грн.73коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 31451грн.00коп., пені в розмірі 3826грн.31коп., 3% річних в розмірі 450грн.29коп. та інфляційних витрат в розмірі 2410грн.13коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №109/08 від 01.04.2008р. з додатками до нього, товарно-транспортні накладні ЗХК №61959 від 27.10.2008р., ЗХК №62251 від 10.11.2008р., акт звіряння взаєморозрахунків станом на 27.03.2009р., вимогу №43 від 06.02.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 16.12.2009р., 13.01.2010р. заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з`явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4347497 Приватне підприємство „Топаз-Регіон”, м. Донецьк станом на 03.11.2009р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

В процесі розгляду справи позивачем надавались пояснення, згідно яких останній наполягає на задоволенні позову.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:

01.04.2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Запорізький хлібокомбінат №1”, м.Запоріжжя та Приватним підприємством „Топаз-Регіон”, м.Донецьк укладений договір №109/08 від 01.04.2008р., відповідно з яким дистриб’ютор (відповідач) за домовленістю з постачальником (позивачем) отримує передбачений положеннями даного договору комплекс прав та обов`язків відносно представництва інтересів постачальника на території м. Києва та Київської області, в тому числі пошук клієнтів (покупців), продажу кондитерських виробів (надалі товар) в узгодженому обсязі, маркетингову, рекламну та торгово-посередницьку діяльність у вказаному регіоні в цілях розширення ринку збуту продукції постачальника. (п.1.1 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що детальний асортимент (номенклатура) та кількість товару, що постачається постачальником дистриб’ютору, узгоджуються сторонами та зазначаються у накладних, специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного договору в якості додатку №1.

Відповідно до п.3.1 договору, поставка товару здійснюється згідно замовленню дистриб’ютора (додаток №5). Сторони узгодили, що замовлення та його підтвердження можуть бути направлені через систему EDI – систему документооберту електронними засобами обміну інформацією.

З наданих позивачем пояснень №43 від 27.01.2010р. вбачається, що замовлення за договором №109/08 від 01.04.2008р. здійснювались відповідачем саме за допомогою електронного зв`язку.

Згідно п.2.1 договору, дистриб’ютор зобов`язується покупати у постачальника товари окремими партіями та здійснювати продаж товару в регіоні від свого імені.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім в період дії договору на адресу відповідача здійснювалась поставка продукції, зокрема на суму 33451грн.00коп. згідно товарно-транспортних накладних ЗХК №61959 від 27.10.2008р., ЗХК №62251 від 10.11.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалою від 13.01.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до товарно-транспортних накладних ЗХК №61959 від 27.10.2008р., ЗХК №62251 від 10.11.2008р., надати письмові пояснення щодо наявності підпису та печатки відповідача на акті звіряння взаєморозрахунків станом на 27.03.2009р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення або заперечення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у товарно-транспортних накладних ЗХК №61959 від 27.10.2008р., ЗХК №62251 від 10.11.2008р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних та печаткою підприємства, та прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі, наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні не містять безпосереднього посилання на договір №109/08 від 01.04.2008р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаних вище поставок є саме договір №109/08 від 01.04.2008р., оскільки з наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків станом на 27.03.2009р. вбачається, що підставою виникнення правовідносин при здійснені поставок за товарно-транспортними накладними ЗХК №61959 від 27.10.2008р., ЗХК №62251 від 10.11.2008р. є договір №109/08 від 01.04.2008р. Акт звірки підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.

Крім того, з наданої позивачем копії банківської виписки, згідно якої відповідач здійснив часткову оплату виниклої заборгованості, вбачається, що призначенням платежу є оплата за отримані кондитерські вироби згідно договору №109/08 від 01.04.2008р.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що дистриб’ютор зобов`язується здійснити повний розрахунок за отриману партію товару у відповідності до ТТН протягом 21 календарного дня з моменту приймання вказаної партії дистриб’ютором від постачальника (дати підписання дистриб’ютором ТТН постачальника), якщо інше не буде встановлено додатковими письмовими угодами сторін.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції на загальну суму 2000грн.00коп. Однак, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 31451грн.00коп.

У зв`язку з несплатою залишку боргу позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №43 від 06.02.2009р. про погашення заборгованості за поставлений товар. Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 31451грн.00коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 31451грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Запорізький хлібокомбінат №1”, м.Запоріжжя щодо стягнення заборгованості в розмірі 31451грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача пені в розмірі 3826грн.31коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що при порушенні строків оплати дистриб’ютор сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню в розмірі чинної подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору та вимог п.6 ст.232 ГПК України позивачем нарахована пеня в розмірі 3826грн.31коп. з урахуванням здійснених оплат та кожною окремої накладної.

Судом арифметично перевірений наданий позивачем розрахунок пені в сумі 3826грн.31коп. та встановлено, що його розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв”язку з чим, з огляду на прострочення оплати товару, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 450грн.29коп. та інфляційних витрат в розмірі 2410грн.13коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 450грн.29коп. та інфляційні витрати - 2410грн.13коп. (з урахуванням здійснених оплат та кожною окремої накладної).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 2410грн.13коп. та 3% річних в розмірі 450грн.29коп. обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Запорізький хлібокомбінат №1”, м.Запоріжжя до відповідача, Приватного підприємства „Топаз-Регіон”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 38137грн.73коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 31451грн.00коп., пені в розмірі 3826грн.31коп., 3% річних в розмірі 450грн.29коп. та інфляційних витрат в розмірі 2410грн.13коп. – задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „Топаз-Регіон” (за адресою: вул.Баумана, 12, м. Донецьк, 83085, р/р 26000104182101 в КБ „Експобанк” у м. Києві, МФО 322294, код ЄДРПОУ 31243891) на користь Відкритого акціонерного товариства „Запорізький хлібокомбінат №1”, (за адресою: вул.Верхня, 1, м.Запоріжжя, 69032, р/р 260044330 в ЗОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827, код ЄДРПОУ 05486763) суму основного боргу в розмірі 31451грн.00коп., пеню в розмірі 3826грн.31коп., 3% річних в розмірі 450грн.29коп. та інфляційні витрати в розмірі 2410грн.13коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 381грн.38коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 02.02.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя