Ухвала суду № 77944087, 27.05.2016, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/3853/15-а

Провадження № 2-а/653/6/16

У Х В А Л А

27 травня 2016 року Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Венглєвської Н.Б.,

секретаря Мустафаєва Ф.А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Генічеськ клопотання представника відповідача за довіреністю ОСОБА_1 про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військового комісара Генічеського районного військового комісаріату Херсонської області про визнання протиправними дії по несанкціонованому використанню персональних даних та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Генічеського районного суду Херсонської області перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військового комісара Генічеського районного військового комісаріату Херсонської області про визнання протиправними дії по несанкціонованому використанню персональних даних та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді від 10 грудня 2015 року відкрито провадження по справі та призначено попереднє судове засідання по справі.

В попередньому судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про закриття провадження по справі з посиланням на ч.1 ст. 157 КАС України, оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Подане клопотання обґрунтовує тим, що звертаючись з вказаним позовом до суду позивачем порушено порядок захисту права особи, щодо захисту персональних даних, передбачений Законом України «Про захист персональних даних», також вказує, що відповідач не є суб’єктом правовідносин пов’язаних з реалізацією положень вищевказаного Закону, у зв’язку з чим не може нести відповідальність за використання персональних даних при здійсненні своїх повноважень. Крім того посилаючись на те, що спір не є публічно-правовим, вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди також не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та даний спір має бути вирішено в порядку цивільного судочинства.

У попередньому судовому засіданні представник відповідача за довіреністю ОСОБА_1 підтримав заявлене клопотання з мотивів викладених у ньому. Наполягає на закритті провадження по справі. Додатково суду пояснив, що Закон України «Про захист персональних даних» регулює відносини пов’язані із захистом персональних даних під час їх обробки. Вказує, що дія даного Закону поширюється на діяльність суб’єкта господарювання зі створення баз персональних даних та обробки персональної інформації у цих базах при наданні певних послуг. Натомість ст. 6 даного Закону передбачає, що у разі, якщо володілець персональних даних здійснює обробку відомостей про фізичних осіб відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень, згода від суб’єкта персональних даних не вимагається та оскільки відповідач не є суб’єктом правовідносин пов’язаних з реалізацією положень цього Закону, у то він не може нести відповідальність за використання персональних даних при здійсненні своїх повноважень.

Крім того вказує, що відповідно до положень Закону, контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних покладено на уповноважений державний орган з питань захисту персональних даних – Державну службу України з питань персональних даних, який є єдиним органом виконавчої влади, завданням якого є контроль за додержанням вимог законодавства про захист персональних даних, який здійснюється у виключному порядку. А саме до ДСЗППД повинна бути надіслана скарга з доданими документами на підставі якої проводиться перевірка володільців або розпорядників баз даних в результаті якої виноситься припис на усунення порушень та в разі невиконання якого складається адміністративний протокол який розглядається судом, а оскільки позивачем порушено даний порядок захисту свого порушеного права, то суд мав би залишити позов без руху.

Крім того вказує, що оскільки позивачем у позові не зазначено підстав та обґрунтування позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд у відповідності до ст. 119, 120 ЦПК України мав би залишити позов у цій частині також без руху. А оскільки, на думку представника відповідача, підвідомчість справ зазначеної категорії розглядається у рамках цивільного провадження, якщо вона не заявлена в одному провадженні з вимогою вирішення публічно-правового спору, то провадження за адміністративним позовом ОСОБА_2 підлягає закриттю.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення поданого клопотання заперечував. Вказує, що вимоги представника відповідача не ґрунтуються на Законі, позов належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір є публічно-правовим, оскільки виник внаслідок незаконних дій державного органу, щодо розголошення персональних даних при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали поданого клопотання, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_2, суд проходить до висновку про необґрунтованість заявленого клопотання, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів позову, 26 червня 2015 року постановою військового комісара Генічеського районного військового комісаріату Херсонської області ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 201-1 КУпАП. Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 22.09.2015 року по справі №653/1932/15-а, постанова військового комісара Генічеського районного військового комісаріату Херсонської області №80/2015 від 26 червня 2015 року скасована.

За наслідками розгляду вказаної справи, позивачем було подано адміністративний позов до військового комісара Генічеського районного військового комісаріату Херсонської області про визнання протиправними дії по несанкціонованому використанню персональних даних та відшкодування моральної шкоди. Як вбачається з вищевказаного, позов що розглядається поданий ОСОБА_2 внаслідок дій службової особи, яка здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тобто даний спір є публічно-правовим в розумінні ст.ст.2, 3 КАС України, а тому на думку суду підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відносно позиції відповідача, з приводу порушення позивачем порядку щодо захисту свого порушеного права на нерозголошення персональних даних, суд вважає необхідним зазначити наступне.

В своєму клопотання відповідач вказує, що єдиним органом який здійснює контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних є Державна служба України з питань персональних даних. Разом з тим, вказане посилання відповідача не відповідає дійсності.

Так слід зазначити, що змінами до Закону «Про захист персональних даних» від 03.07.2013 року, визначено орган який здійснює контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, замість ліквідованої Державної служби України з питань персональних даних.

Крім того слід вказати, що ст. 22 вказаного Закону покладає контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних у межах повноважень, передбачених законом, на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та суди. При цьому слід вказати, що дана норма не містить вимоги про звернення спочатку до Уповноваженого для захисту своїх персональних даних а поті до суду. Закон надає особі, чиї права порушено, вибір для захисту свого права – шляхом звернення до Уповноваженого, який у відповідності до ст. 23 Закону діє в межах своїх повноважень з метою виявлення та запобіганню порушення та притягнення винних осіб до відповідальності та одразу ж до суду з метою захисту свого права. Такі ж гарантії передбачено Конституцією України, яка гарантує право особи на звернення до суду за захистом свого права.

Таким чином посилання відповідача на порушення позивачем порядку звернення до суду не ґрунтується на жодній нормі права та є нікчемним в силу Закону.

Що стосується клопотання відповідача про закриття провадження по справі з підстав того, що позов у частині відшкодування моральної шкоди розглядається у рамках цивільного провадження, суд також вважає її необґрунтованою, виходячи з наступного.

Важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб є встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної шкоди. Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За приписами частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту цієї норми випливає, що в такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Як встановлено судом при розгляді справи, дані правовідносини між сторонами виникли з підстав порушення суб’єктом владних повноважень прав фізичної особи ОСОБА_2 та спір між сторонами є публічно-правовим в розумінні ст.ст. 2, 3 КАС України, а отже вимога про відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 21 КАС України підлягає розгляду в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно-правового спору.

При цьому не зазначення позивачем обґрунтування розміру такої шкоди, не зазначення в чому саме полягає заподіяння такої шкоди на думку суду може бути усунено позивачем в ході судового розгляду справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, про необґрунтованість клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки відсутні підстави передбачені ч.1 ст. 157 КАС України.

Керуючись ч.1 ст. 157 ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 17, 50 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача за довіреністю ОСОБА_1 про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військового комісара Генічеського районного військового комісаріату Херсонської області про визнання протиправними дії по несанкціонованому використанню персональних даних та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Генічеський районний суд, шляхом подачі в 5-денний строк з дня її винесення /отримання / апеляційної скарги.

Суддя: Н.Б. Венглєвська