Постанова № 77942943, 08.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3026/18

Номер справи місцевого суду: 520/13473/16-ц

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.

за участі секретаря - Чепрас А.І.

з участю: позивачки ОСОБА_2 і її представника, а також представника позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників Головного слідчого управління Служби безпеки України, прокуратури Одеської області

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2017 року (в складі судді Васильків ОВ.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, треті особи: Головне слідче управління Служби безпеки України, прокуратури Одеської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

31.10.2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись із позовом до Державної казначейської служби України (далі-ДКС), треті особи: Головне слідче управління Служби безпеки України (далі-ГСУ СБУ), прокуратури Одеської області (далі-прокуратура) про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а саме: стягнення з державного бюджету України через ДКС на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 115 950 гривень; на відшкодування ОСОБА_5 матеріальної шкоди в розмірі 70 147 гривень; на відшкодування ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 16 500 гривень; на відшкодування ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 84 460 гривень.

Позов обґрунтовано наступним.

22.02.2016 року та повторно 26.07.2016 року органами досудового розслідування в межах кримінального провадження №42014000000000802 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 109, ч.ч.1,2 ст. 258-5 КК України, стосовно невстановленої групи осіб, які на території м. Одеси та Одеської області, за попередньою змовою групою осіб, вчиняють дії з метою фінансового та матеріального забезпечення діяльності терористичних організацій ДНР та ЛНР шляхом надання фінансової допомоги, відповідно до ч.3 ст. 233 КПК України, а 26.07.2017 року, на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2016 року, посадовими особами СБУ та прокуратури було проведено обшук у житловому приміщенні позивачів АДРЕСА_1. Під час обшуку у позивачів вилучена значна кількість речей та документів, на які у подальшому, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси, накладено арешт. З ухвали суду по справі №522/1894/16-к вбачається, що суд рішення прийняв на підставі подання слідчого за погодженням прокурора із завідомо неправдивою інформацією. 22.02.2016 року до позивачів вломилися до житла без ухвали суду, здійснили обшук та вилучили найбільш вартісну техніку, а 26.07.2016 року повторно, на підставі ухвали слідчого судді провели обшук та вилучили придбану позивачами нову найбільш вартісну техніку. Під час обшуків позивачам завдані моральні та фізичні страждання у зв'язку із втручанням в особисте життя, розголошенням слідчим особистої інформації, порушенням звичайного порядку життя, під час обшуку вилучені документи, необхідні для підготовки молодшим з позивачів наукових робіт, що вимагало від позивачів додаткового часу та зусиль на відновлення вилучених документів. Позивачі також понесли додаткові витрати на тимчасове користування чужою електронною технікою, на сплату додаткових витрат для придбання нової техніки. Постійне знаходження у стані невизначеності та погроз посадових осіб органів досудового розслідування завдало додаткових моральних страждань. Крім того, відшкодуванню підлягаю шкода, завдана посадовими особами прокуратури, які приховували правопорушення органів досудового розслідування, не виконували рішення суду, що підтверджено ухвалою суду від 18.07.2016 року в справі №522/1894/16-к.

Окремим рядком підлягає відшкодуванню моральна і матеріальна шкода, завдана позивачам у зв'язку із вилученням під час обшуку домашньої техніки та засобів зв'язку: ноутбука «Asus» моделі X75VB-TY016D, серійний номер D7NDCX182306296 із зарядним простроєм; ноутбука «Aser» моделі Aspire 5315-101G08M, серійний номер LXALCOY135750542B1601із зарядним пристроєм; мобільного телефона «Samsung» модель GT-C3510 з сім карткою «ACE card» та флеш-карткою «Micro-SD» 2GB 0939CI3855Y із зарядним пристроєм та багато іншого (перелічені у протоколах обшуків).

Органи досудового розслідування на протязі майже року продовжують свідомо створювати перешкоди позивачам, не висовуючи жодної підозри у кримінальному провадженні і застосовували до позивачів заходи психологічного тиску шляхом втручання в особисте життя, погроз, зняттям інформації з комунікаційних мереж, переслідуванням тощо.

Відшкодуванню підлягає вартість всіх вилучених речей під час обшуків, а також вартість робочого часу, витраченого на відновлення вилучених документів, а саме: вартість ноутбуку «Asus» моделі X75VB-TY016D, серійний номер D7NDCX182306296 із зарядним пристроєм становить 23 000 гривень; вартість ноутбуку «Aser» моделі Aspire 5315-101G08M, серійний номер LXALCOY135750542B1601 із зарядним пристроєм становить 15 000 гривень; вартість мобільного телефону «Samsung» модель GT-C3510 з сім карткою «ACE card» та флеш-карткою «Micro-SD» 2GB 0939CI3855Y становить 2 500 гривень; вартість мобільного телефону «Samsung» 3,54621/04/49/530/0 з сім карткою оператора «лайфсел» становить 1 500 гривен; вартість ноутбуку «Asus» SN0400 sin FBNOWU215612474X751LG-TY2220 із зарядним пристроєм та ліцензійним «Windows 10» становить 23 173 гривень; вартість принтера марки «Samsung» модель XPress142 880FW серійний номер 077DBJCG900071W становить 11 474 гривень; вартість ноутбука «Asus» N53S SN B5NOAS289196202 із зарядним пристроєм становить 17 000 гривень; вартість ноутбука HP ProBook SN 2GE1081SQJ із зарядним пристроєм становить 20 000 гривень; вартість жорсткого диску SN X292TOYOTTS8 становить 1 500 гривень; вартість жорсткого диску STORVET 750 GB n 424334 становить 1 000 гривень; вартість жорсткого диску ADATA w 1с1220066084 500 GB становить 600 гривень; вартість флеш носія обмотаний ізолентою чорного кольору становить 110 гривень; вартість флеш носія синього кольору 16 GB n A665527346 становить 250 гривень; вартість мобільного телефону Prestigio iMEі-1:357447046326436; iMEi-2:35744704668141435 із сім карткою оператора «Київстар» та МРЗ плеєр IRIVER чорного кольору становить 5 000 гривень; вартість мобільного телефону LG iMEi-357494-04-177123-4 становить 3 000 гривень.

Посилаючись на те, що відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування» (далі-Закон) право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, право на відшкодування шкоди завданої зазначеними у ст. 1 Закону оперативно-розшуковими заходами виникає у випадках, зокрема за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочато кримінальне провадження за результатами цих заходів, позивачі, посилаючись на ст. ст. 1,2,4,13 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі-Закон від 01.12.1994 року), просили позов задовольнити.

В судовому засіданні у суді першої інстанції позивачка ОСОБА_5 і її представник, який також представляє інтереси позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов підтримали; представники третіх осіб ГСУ СБУ і прокуратури заперечували проти позову, надали письмові заперечення на позов.

Представник відповідача ДКС не приймав участь в судовому засіданні, надав письмові заперечення на позов.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2017 року у позові відмовлено. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.01.2018 року виправлено описку в рішенні суду від 13.09.2017 року.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду від 13.09.2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та без врахування фактичних обставин справи із посиланням на обставини, як не мають відношення до позивачів, крім того, суд оминув фактичні обставини, які безпосередньо стосуються позивачів.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга позивачів зазначає: суд правильно встановив лише факт застосування до позивачів заходів кримінально-правового характеру з метою забезпечення кримінального провадження №42014000000000802 від 05.08.2014 року та факт не відновлення по цей час порушених прав позивачів в частині повернення або відшкодування вилученого майна та відшкодування шкоди, завданої у зв'язку із втручанням в особисте життя та порушенням звичайного порядку життя; суд безпідставно посилається на винесення прокурором 28.11.2016 року постанови про виділення із матеріалів кримінального провадження №42014000000000802 матеріалів стосовно службових осіб ТОВ «ТИРАС» в окреме провадження №22016160000000386 від 28.11.2016 року; постанова стосовно службових осіб ТОВ «ТИРАС» не має відношення до позивачів; кримінальне провадження №22016160000000386 з 20.12.2016 року не існує, а згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.11.2016 року по справі №522/1894/16-к було скасовано арешт майна, яке належало посадовим особам та самому ТОВ «ТИРАС»; суд першої інстанції помилково вважав про наявність факту здійснення досудового розслідування стосовно позивачів, які не є учасниками жодного кримінального провадження; у зв'язку із бездіяльністю органів досудового розслідування, прокуратури та суду в частині відновлення порушених прав позивачів, щодо яких були застосовані заходи кримінально-правового характеру, але на підставі яких не було порушено кримінальне провадження, відповідно до ч.7 ст. 1176 та ч.4 ст. 1166 ЦК України, підлягає відшкодуванню позивачам завдана шкода застосованими заходами кримінально-правового характеру та бездіяльністю органів досудового розслідування, прокуратури та суду в частині зволікання у відновленні порушених прав та законних інтересів позивачів у повному обсязі згідно до приписів ч.2 ст.2 та ст. 4 Закону від 01.12.1994 року; ч.1 ст. 2 Закону від 01.12.1994 року передбачає момент набуття права на відшкодування шкоди, оскільки стосовно позивачів, як осіб щодо яких не порушувалося та не здійснюється досудове розслідування взагалі не може буть постановлено а ні виправдувального вироку, а ні здійснено повідомлення про підозру, а ні закрито кримінальне чи адміністративне провадження; момент права на відшкодування шкоди у позивачів настав виключно відповідно до ч.2 ст. 2 Закону від 01.12.1994 року одразу після спливу 6-ти місячного строку з моменту застосування до позивачів заходів кримінально-правового характеру, оскільки позивачі мають лише статус володільців майна, який не передбачає а ні спеціальної конфіскації, а ні іншого позбавлення, та позивачі не визнані навіть свідками у будь-якому кримінальному провадженні, а тим паче не мають статус особи, щодо якої таке провадження порушувалося; відповідно до ст. 3 Закону від 01.12.1994 року громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші доходи, майно вилучене органами досудового розслідування, а також майно, на яке накладено арешт, моральна шкода; суд першої інстанції помилково не врахував статус позивачів у кримінальному провадженні, а відтак неправильно були застосовано приписи Закону від 01.12.1994 року, який не передбачає спірного тлумачення строків та умов (спливу 6-ти місяців за умови не порушення кримінального провадження стосовно осіб за результатами застосованих заходів у вигляді обшуків і виїмок до яких такі заходи вживалися).

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

Представник ГСУ СБУ у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, зазначаючи: кримінальне провадження №42014000000000802 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 109, ч.1,2 ст. 258-5 КК України, в рамках якого проводились обшуки за місцем мешкання позивачів, передане до Головного слідчого управління СБУ, де здійснюється його досудове розслідування; в рамках вказаного кримінального провадження 22.02.2016 року і 26.07.2016 року за місцем проживання позивачів проведені обшуки і вилучені предмети та документи, на які, за клопотанням слідчого, ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2016 року та від 28.07.2016 року по справі №522/1894/16-к накладено арешт; 28.11.2016 року у кримінальному провадженні №42014000000000802 винесено постанову про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, про що внесені відомості до ЄРДР за №22016160000000386; постановою від 28.11.2016 року в окреме провадження, зокрема, виділені матеріали за фактом проведення обшуків 22.02.2016 року у ОСОБА_5 ; у подальшому, 22.12.2016 року речові докази та документи, долучені до матеріалів кримінального провадження №22016000000000026; 30.12.2016 року, на підставі постанови першого заступника генерального прокурора України, підслідність кримінального провадження №22016160000000386 визначено за Головним слідчим управлінням СБУ і матеріали кримінальної справи скеровані до відповідно слідчого підрозділу; право на відшкодування шкоди саме за рахунок держави незалежно від вини судово-слідчих органів закріплено ст. 56 Конституції, Законом від 01.12.1994 року, ст. ст. 1167, 1176 ЦК України; позовні вимоги позивачів щодо стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки сам факт проведення обшуків і накладення арешту на вилучене майно не свідчить про спричинення особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, оскільки право на її відшкодування виникає за наявності незаконного рішення, дії чи бездіяльності; у позивачів немає рішення суду, яким би був встановлений факт незаконного проведення обшуку за місцем їхнього проживання, а також факт незаконного накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно, більш того, позивачі неодноразово скаржилися на дії слідчого судді до апеляційного суду у порядку, встановленому КПК України щодо законності накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно і у задоволенні скарг їм було відмовлено (ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2016 року і ухвала апеляційного суду Одеської області від 04.04.2016 року; ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2016 року; ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2016 року та від 02.11.2016 року, якими ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні клопотань про скасування арешту майна); позивачі також оскаржували дії слідчих СВ УСБУ в Одеській області та прокурора щодо законності проведення обшуку, а також законності накладення арешту на вилучене майно і за результатами розгляду клопотання ОСОБА_3 слідчим суддею, на підставі ухвали суду від 17.11.2016 року у справі №522/20591/16-к відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій органу досудового слідства та скасування арешту тимчасово вилученого майна; у порядку КПК України перевірялась законність та правомірність дій слідчих, прокурора і слідчих суддів щодо обставини проведення обшуку з вилученням майна і їх дії визнані правомірними та законними, у зв'язку з чим відсутні підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди; твердження позивачів про те, що підставою для відшкодування шкоди є сплив 6-ти місячного строку після проведення оперативно-розшукових заходів та факт того, що після цього строку не було розпочато кримінальне провадження, як передбачено ч.2 ст. 2 Закону від 01.12.1994 року, безпідставні, оскільки стосовно позивачів проводились не оперативно-розшукові, а слідчі дії (обшук, виїмка), які проводились в рамках кримінального провадження №42014000000000802, навіть з урахуванням того, що позивачі не знаходились в статусі підозрюваних.

Заступник прокурора у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, зазначаючи: суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними через те, що у позивачів відсутнє право на відшкодування шкоди, передбаченої Законом від 01.12.1994 року; суд вірно зазначив, що як на підставу позовних вимог позивачі послались на ст. 1176 ЦК України, яка зокрема визначає, що право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду є Закон від 01.12.1994 року, який є спеціальним Законом, що регулює відносини щодо відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду; позивачі не надали жодного доказу на підтвердження незаконності проведення оперативно-розшукових заходів, обшуку та накладення арешту на майно або про вчинену дію чи допущену бездіяльність з боку органів прокуратури, які є підставою для відшкодування шкоди; судом встановлено, що позивачі неодноразово звертались до Приморського районного суду м. Одеси із заявами в порядку КПК України щодо неправомірності дій правоохоронних органів щодо проникнення до житла, проведення обшуків 22.02.2016 року та 26.07.2016 року, а також арешту тимчасово вилученого майна і ухвали слідчих суддів Приморського районного суду м. Одеси про відмову у задоволенні клопотань з цих питань залишені без змін апеляційним судом Одеської області; під час вирішення спірних правовідносин суд вірно дійшов висновку, що у позивачів відсутнє право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди; не заслуговують на увагу твердження позивачів щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки доводи зводяться до незгоди з його висновками та переоцінки доказів у справі.

Представник відповідача ДКС не скористався правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

22.02.2016 року та 26.07.2016 року, в межах кримінального провадження №42014000000000802 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 109, ч.ч.1,2 ст. 258-5 КК України, на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2016 року, посадовими особами СБУ та прокуратури проведено обшук у житловому приміщенні позивачів АДРЕСА_1 (а. с. 13-17,36-44,120-125 т.1).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.02.2016 року надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_3 в рамках кримінального провадження №42014000000000802 (а.с.147-149 т.1).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2016 року накладено арешт на тимчасово вилучені у кримінальному провадженні №42014000000000802 предмети та документи (а.с.150-152,155-161 т.1).

Ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2016 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 щодо незаконного проникнення до жила та проведення обшуку, а також скасування арешту з майна (а.с. 51-54,153,154 т.1).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04.04.2016 року ухвалу слідчого судді від 24.02.2016 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42014000000000802 залишено без змін (а.с.64-67 т.1).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.06.2016 року ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна (а.с.68-70,162-164 т.1).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2016 року надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_3 в рамках кримінального провадження №42014000000000802 (а.с.128-131,168-171 т.1).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2016 року ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту (а.с.86-88,165-167 т.1).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2016 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні клопотання про визнання неправомірними дій органу досудового слідства та скасування арешту тимчасового вилученого майна (а.с.92,93,172 т.1).

Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.

Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування шкоди,завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, які регулюються нормами ЦК України і Законом від 01.12.1994 року.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, у позивачів відсутнє право на відшкодування шкоди, як передбачено Законом від 01.12.1994 року (а.с.253-259 т.1).

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ст. 1176 ч.ч. 1,2,7 ЦК України).

Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову

діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ст. 1 Закону від 01.12.1994 року).

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів (ст. 2 ч.2 Закону від 01.12.1994 року).

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується доказами у справі, що 22.02.2016 року та 26.07.2016 року повторно, в межах кримінального провадження №42014000000000802 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 109, ч.ч.1,2 ст. 258-5 КК України, на підставі ухвал слідчих суддів Приморського районного суду м. Одеси від 23.02.2016 року і від 06.07.2016 року, посадовими особами СБУ та прокуратури проведено обшук у житловому приміщенні позивачів ОСОБА_3 АДРЕСА_2.

Зважаючи на те, що стосовно позивачів проводились не оперативно-розшукові, а слідчі дії (обшук, виїмка), зазначені дії проводились в рамках кримінального провадження №42014000000000802, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відшкодування шкоди з підстав ч.2 ст. 2 Закону від 01.12.1994 року

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи позивачів в скарзі про те, що: суд безпідставно посилається на винесення прокурором 28.11.2016 року постанови про виділення із матеріалів кримінального провадження №42014000000000802 матеріалів стосовно службових осіб ТОВ «ТИРАС» в окреме провадження №22016160000000386 від 28.11.2016 року; постанова стосовно службових осіб ТОВ «ТИРАС» не має відношення до позивачів; кримінальне провадження №22016160000000386 з 20.12.2016 року не існує, а згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.11.2016 року по справі №522/1894/16-к було скасовано арешт майна, яке належало посадовим особам та самому ТОВ «ТИРАС»; суд першої інстанції помилково вважав про наявність факту здійснення досудового розслідування стосовно позивачів, які не є учасниками жодного кримінального провадження; у зв'язку із бездіяльністю органів досудового розслідування, прокуратури та суду в частині відновлення порушених прав позивачів, щодо яких були застосовані заходи кримінально-правового характеру, але на підставі яких не було порушено кримінальне провадження, відповідно до ч.7 ст. 1176 та ч.4 ст. 1166 ЦК України, підлягає відшкодуванню позивачам завдана шкода застосованими заходами кримінально-правового характеру та бездіяльністю органів досудового розслідування, прокуратури та суду в частині зволікання у відновленні порушених прав та законних інтересів позивачів у повному обсязі згідно до приписів ч.2 ст.2 та ст. 4 Закону від 01.12.1994 року; ч.1 ст. 2 Закону від 01.12.1994 року передбачає момент набуття права на відшкодування шкоди, оскільки стосовно позивачів, як осіб щодо яких не порушувалося та не здійснюється досудове розслідування взагалі не може буть постановлено а ні виправдувального вироку, а ні здійснено повідомлення про підозру, а ні закрито кримінальне чи адміністративне провадження; момент права на відшкодування шкоди у позивачів настав виключно відповідно до ч.2 ст. 2 Закону від 01.12.1994 року одразу після спливу 6-ти місячного строку з моменту застосування до позивачів заходів кримінально-правового характеру, оскільки позивачі мають лише статус володільців майна, який не передбачає а ні спеціальної конфіскації, а ні іншого позбавлення, та позивачі не визнані навіть свідками у будь-якому кримінальному провадженні, а тим паче не мають статус особи, щодо якої таке провадження порушувалося, - не заслуговують на увагу.

Як вбачається із заперечено прокурора на позовну заяву, 28.11.2016 року у кримінальному провадженні №42014000000000802 винесено постанову про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, про що внесені відомості до ЄРДР за №22016160000000386. Постановою від 28.11.2016 року в окреме провадження, зокрема, виділені матеріали за фактом проведення обшуків 22.02.2016 року у ОСОБА_5

22.12.2016 року речові докази та документи, долучені до матеріалів кримінального провадження №22016000000000026 (а.с.137 т.1).

Матеріали справи не містять і позивачі не надали жодного доказу на підтвердження незаконності проведення оперативно-розшукових заходів, зокрема обшуку та накладення арешту на майно, про бездіяльність органів досудового слідства або прокуратури.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що протягом 2016 року позивачі неодноразово звертались до Приморського районного суду м. Одеси із заявами в порядку КПК України щодо неправомірності дій органів досудового слідства і прокуратури щодо проникнення до житла, проведення обшуків 22.02.2016 року та 26.07.2016 року, а також арешту тимчасово вилученого майна.

Ухвалами слідчих суддів Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2016 року, від 02.11.2016 року, 17.11.2016 року позивачам відмовлено у задоволенні клопотань.

На підставі ухвал апеляційного суду Одеської області від 31.03.2016 року, від 04.04.2016 року і від 08.04.2018 року, ухвали слідчих суддів від 24.02.2016 року залишені без змін (а.с.166-161 т.1).

Обшук і вилучення майна проводився у житловому приміщенні позивачів ОСОБА_5 АДРЕСА_2 в рамках кримінального провадження №42014000000000802 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 109, ч.ч.1,2 ст. 258-5 КК України, на підставі ухвал слідчих суддів Приморського районного суду м. Одеси від 23.02.2016 року і від 06.07.2016 року.

Стосовно позивачів проводились не оперативно-розшукові, а слідчі дії (обшук, виїмка) в кримінальному провадженні №42014000000000802, у зв'язку з чим до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 2 Закону від 01.12.1994 року.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Оскільки позивачі не довели, що мало місце порушення їхніх прав відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону від 01.12.1994 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 141 ч.ч.1,7 ЦПК України).

Зважаючи на те, що позивачі звільнені від сплати судових витрат, понесені відповідачами судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 16.11.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова