Ухвала суду № 77939557, 12.11.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/17195/18

Провадження №: 1-кс/755/6250/18

"12" листопада 2018 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., за участю слідчого Прокопенка Д.О., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні клопотання клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Прокопенка Д.О. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040010292 від 07.11.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК У країни, встановив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурора Київської місцевої прокуратури № Солонською Л.Я. про накладення арешту на майно, у рамках цього провадження, у зв'язку з здійсненням досудового розслідування у ньому та необхідністю встановлення обставин визначених ст.ст. 2, 91 КПК України при наявності на передумов визначених ст.ст. 132, 170 того ж Кодексу.

Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві проводиться досудове розслідування у указаному кримінальному провадженні.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 03 квітня 2017 між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_4, було укладено договір відступлення прав вимоги за договорами застави, відповідно до якого ОСОБА_4 прийняла усі права вимоги за зобов'язаннями ТОВ «Цемлайн» ЄДРПОУ 31099076 перед ПАТ «ПроКредит Банк».

Так, відповідно до договору застави транспортних засобів № 2001-ДЗ 4 від 15 лютого 2008 року ТОВ «Цемлайн» передає в заставу транспортні засоби, в забезпечення виконання кредитного договору укладеного між ТОВ «Цемлайн» та ПАТ «ПроКредит Банк». Відповідно до договору, ТОВ «Цемлайн» передало в заставу наступні транспортні засоби: КАМАЗ 53229, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_1; КАМАЗ 53212, 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_2; КАМАЗ 65115 А, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_6; КАМАЗ 53213, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_7; КРАЗ 622434, 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_3.

Відповідно до договору застави майна з майновим поручителем № 2001- Д32 від 27 липня 2004 року ТОВ «Цемлайн» передає в заставу обладнання для виробництва цементно-пісчаної черепиці, в забезпечення виконання кредитного договору укладеного між ТОВ «Цемлайн» та ПАТ «ПроКредит Банк». Відповідно до договору, ТОВ «Цемлайн» передало в заставу: конвеєр черепичної лінії, прес формовки рядової черепиці, станок для виготовлення конькової черепиці, пульт управління, камери теплової обробки, оснастку, склад цементу, бетонозмішувач, піддони для формовки рядової черепиці та конькової черепиці.

Відповідно до договору застави майна № 2001-ДЗ 5 від 15 лютого 2008 року ТОВ «Цемлайн» передає в заставу майно ТОВ «Цемлайн», в забезпечення виконання кредитного договору укладеного між ТОВ «Цемлайн» та ПАТ «ПроКредит Банк». Відповідно до договору, ТОВ «Цемлайн» передано в заставу: лінію для виробництва тротуарної плитки, серійний номер 25.0138 (бункер навантажувальний - 2 шт., робот-штаблер - 1 шт., блок-формувальний - 1 шт., транспортер гідравлічний - 1 шт., форма бруківка (213x106x60) мм - 1 шт., форма для тротуарної плитки, форма для каменю бортового - 1шт.)

Відповідно до договору застави рухомого майна № 2001-Д36 від 29 грудня 2008 року ТОВ «Цемлайн» передає в заставу транспортні засоби, в забезпечення виконання кредитного договору укладеного між ТОВ «Цемлайн» та ПАТ «ПроКредит Банк». Відповідно до договору, ТОВ «Цемлайн» передало в заставу: КРАЗ 6124Р4 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_8; КРАЗ 65055, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_9; NISSAN Infiniti, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_10.

Відповідно до Витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зазначені вище речі та транспортні засоби обтяжені приватним обтяженням від дня укладання Договорів застав та на них накладено заборону відчуження.

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_4 повідомила, що між нею та ПАТ «ПроКредит Банк» укладено Договір відступлення прав вимоги за договорами застави, внаслідок якого вона стала кредитором ТОВ «Цемлайн».

23.10.2018 ОСОБА_4, як кредитор намагалася зв'язатися із засновником ТОВ «Цемлайн» ОСОБА_5, але з того часу він на зв'язок не виходив. 02.11.2018 їй зателефонував охоронець терииторії ТОВ «Цемлайн», яка знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., м. Українка, вул. Промислова 41, та повідомив, що ОСОБА_5 разом з невідомим людьми приїхав на територію ТОВ «Цемлайн» з евакуатором, та почав завантажувати на нього автомобіль марки NISSAN Infiniti, та також один з невідомих сів за кермо автомобілю марки КРАЗ 65055 д.н.з. НОМЕР_11 та поїхав на ньому в напрямку м. Києва. В подальшому, ОСОБА_4 приїхала на територію ТОВ «Цемлайн» та побачила, що біля автомобілю МІ88АИ Іпїїпііі, який вже був завантажений на евакуатор, знаходиться ОСОБА_5 та громадянин ОСОБА_6, який повідомив, що він придбав даний автомобіль у ТОВ «Цемлайн» та показав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Під час огляду наданого ОСОБА_6 свідоцтва та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, де власником являється ТОВ «Цемлайн» було встановлено, що при першій реєстрації транспортного засобу, автомобілю марки NISSAN Infiniti, НОМЕР_12, було допущено помилку, та в свідоцтві де власником являється ТОВ «Цемлайн» в номері шасі НОМЕР_10, допущена помилка, а саме на автомобілі третя буква не «В», а цифра «8». В свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу у ОСОБА_6, зазначена цифра «8». В подальшому, ОСОБА_5 повідомив, що він являється власником ТОВ «Цемлайн» та що він буде вирішувати питання, щодо продажу майна ТОВ «Цемлайн», та ОСОБА_5 не надав доступ до решти майна, яке перебуває на території ТОВ «Цемлайн» ОСОБА_4, незважаючи на те, що вона являється кредитором та дане майно передано їй в заставу. Окрім того, ОСОБА_5 повідомив, що він продав виробничу лінію, та що він/збирається продавати решту майна.

07.11.2018 року слідчим Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві винесено постанову про визнання заставного майна, яке належить ТОВ «Цемлайн» речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

З огляду на, що автор звернення просить накласти арешт на указане майно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Позиція сторін

Слідчий групи слідчих - слідчий Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Прокопенко Д.О. у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

В свою чергу, ураховуючи норми ч. 2 ст. 172 КПК України, яка регламентує, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, слідчим суддею, з огляду на фактичні обставини на доводи наведені автором звернення у цьому з даного питання, визнано за можливе провести судовий розгляд клопотання без участі власника майна, та у ракурсі норм частини 1 тієї ж статті, статей 22, 26 зазначеного Кодексу у відсутність прокурора.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК), приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням того, що необхідність арешту майна з ціллю досягнення тієї чи іншої мети з переліку визначених ч. 2 ст. 170 КПК України є можливим лише у разі наявності обставин визначних абз. 2 ч. 1 ст. 170 того ж Кодексу, яка передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цій ситуації, реальну можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження грошових коштів у разі не застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження доведено не було.

Фактично, в цій справі, можливо говорити тільки проте, що дії учинені ОСОБА_5 є порушенням умов договору застави зі сторони ТОВ «Цемлайн» та відповідно порушувати питання його недійсності у руслі норм ЦК України, і то у разі, якщо буде установлено, що ТЗ Ніссан є саме тим ТЗ, який указаний у договорі застави.

Матеріали провадження не містять жодних даних проте, що ОСОБА_5 здійснив реалізацію заставного майна, для прикладу, певних догорів купівлі-продажу, тощо.

Усе це, в своїй сукупності указує на те, що не є грунтовими за своєю суттю і фактичні обставини справи відображені у клопотанні, як «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення», так як не указують на те, що таке правопорушення було реально учинено. При цьому, слідчий суддя формуючи такий висновок обмежений тільки матеріалами доданими до клопотання, і все, та саме така сукупність цих матеріалів дає підстави для таких висновків саме у цей момент. Інакше кажучи це не указує про те, що подія кримінального правопорушення беззаперечно відсутня узагалі.

Сам по собі факт наявності постанови про визнання квартири речовим доказом не є ключовим фактором, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

Тотожного висновку дійшов і апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 30.05.2017 у справі № 752/4897/17 указавши, що при арешті майна з підстави визначеної п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України «висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом» та у справі № 757/54015/17-к (ухвала від 11.10.2017), а саме зауваживши, що «наявність постанови про визнання майна, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт, речовими доказами у кримінальному провадженні, не встановлює обов'язок слідчого судді або суду у накладенні арешту на вказане майно. При накладенні арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом».

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя постановив:

у задоволенні клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Прокопенка Д.О. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040010292 від 07.11.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК У країни, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: О.В. Бірса