Рішення № 77938533, 19.11.2018, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/626/17

Провадження № 2/480/93/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю: секретаря судового засідання Довженко О.А.; представника відповідача - Саламатіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, -

встановив:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області суду з позовом про стягнення з Міністерства оборони України (далі - відповідач) матеріальної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору є ОСОБА_4 (далі - третя особа).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на таке. 08.05.2016 приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на автомобілі MERCEDES-BENZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухалась по автодорозі Миколаїв - Доманівка - Берізки з міста Миколаєва в напрямку села Улянівка Миколаївської області. Проїжджаючи заправку АВІАС, що розташована поблизу села Улянівка Миколаївського району Миколаївської області, водій ОСОБА_2 побачила, що попереду її автомобіля, в попутному напрямку рухається військовий автомобіль УРАЛ та почала здійснювати маневр його обгону, виїхавши на зустрічну смугу. При цьому водій автомобіля УРАЛ ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порушення вимог п. 1.3, 2.3 "Б", 12.1, 12.3, 14.3 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечну швидкість руху, не урахував дорожню обстановку, не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу, та не дотримуючись безпечної швидкості руху, перешкодив обгону шляхом підвищення швидкості руху керованого ним транспортного засобу, допустив контактування з автомобілем MERCEDES-BENZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля MERCEDES-BENZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження.

Даний факт Миколаївським відділенням Очаківського відділу ГУ національної поліції в Миколаївській області було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016150260000456, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

24.03.2017 СВ Миколаївського ВП Очаківського ВП ГУНП України в Миколаївській області кримінальне провадження № 12016150260000456 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (редакція 2012 року), за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль MERCEDES-BENZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, належить ОСОБА_2, було пошкоджено та відповідно до висновку спеціаліста № 430 сума збитку складає 70075 грн. 91 коп. та 901 грн. 00 коп. за проведення експертного дослідження.

Позивач також посилається на те, що автомобілем УРАЛ керував ОСОБА_4, який є військовослужбовцем військової частини В 2235, тобто на момент ДТП, транспортним засобом, який належить військовій частині Міністерства оборони України, керувала особа, яка знаходиться в трудових відносинах з вищезазначеним підприємством.

У зв'язку з викладеними вище обставинами та посилаючись на п. 2.2 Правил дорожнього руху, ст. 1187, 1191 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача - Міністерства оборони України шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позов не визнав, заперечував проти позову, вважав вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, посилаючись на таке. Позивач не довів, що саме відповідач є володільцем джерела підвищеної небезпеки, що саме відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану засобом підвищеної небезпеки. Також відповідач посилається на те, що вимоги позивача суперечать приписам спеціальних норм, а саме ч. 1 ст. 1188 ЦК України. Позивачем не доведено розмір шкоди завданої транспортному засобу - автомобілю MERCEDES-BENZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2

Позивач та його представник у судове засідання 13.11.2018 не з'явились, при цьому від представника позивача 13.11.2018 надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника; позовні вимоги позивач та його представник підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечував з підстав викладених у відзиві на позов.

Третя особа, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов такого.

Згідно з Постановою про закриття кримінального провадження від 24.03.2017 слідчого СВ Миколаївського відділення поліції Очаківського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області 08.05.2016 приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на автомобілі MERCEDES-BENZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухалась по автодорозі Миколаїв - Доманівка - Берізки з міста Миколаєва в напрямку села Улянівка Миколаївського району Миколаївської області. Проїжджаючи заправку АВІАС, що розташована поблизу села Улянівка Миколаївського району Миколаївської області, водій ОСОБА_2 побачила, що попереду її автомобіля, в попутному напрямку рухається військовий автомобіль УРАЛ та почала здійснювати маневр його обгону, виїхавши на зустрічну смугу. При цьому водій автомобіля УРАЛ ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порушення вимог п. 1.3, 2.3 "Б", 12.1, 12.3, 14.3 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечну швидкість руху, не урахував дорожню обстановку, не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу, та не дотримуючись безпечної швидкості руху, перешкодив обгону шляхом підвищення швидкості руху керованого ним транспортного засобу, допустив контактування з автомобілем MERCEDES-BENZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля MERCEDES-BENZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження.

Даний факт Миколаївським відділенням Очаківського відділу ГУ національної поліції в Миколаївській області було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016150260000456, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

24.03.2017 СВ Миколаївського ВП Очаківського ВП ГУНП України в Миколаївській області кримінальне провадження № 12016150260000456 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (редакція 2012 року), за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль MERCEDES-BENZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, належить ОСОБА_2, було пошкоджено та відповідно до висновку спеціаліста № 430 сума збитку складає 70075 грн. 91 коп., при цьому витрати за проведення експертного дослідження складають 901 грн. 00 коп.

Відповідно до положень частин 1 та 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з положеннями статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Згідно з положеннями статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Діяльність із використання, зберігання й утримання військовими частинами бойової техніки має ознаки джерела підвищеної небезпеки.

Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто, володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об'єктом.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суд повинен встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗСУ здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, зокрема у разі їх розформування.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі також - ЗСУ).

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України.

Отже, відповідальність за заподіяну військовим майном шкоду повинна нести військова частина, а не Міністерство оборони України, оскільки саме вона є володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У справі відсутні докази того, який суб'єкт і на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом - військовим автомобілем УРАЛ.

Відповідно до частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду з позовом) вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з частиною 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відсутність складу злочину, у разі закриття кримінального провадження, не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова слідчого про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України. Крім постанови про закриття кримінального провадження у справі відсутні інші документи на підтвердження винуватості водія автомобіля УРАЛ ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. При цьому у постанові зазначено про направлення матеріалів кримінального провадження начальнику ВСП Миколаївського гарнізону для притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності. Докази на підтвердження притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності в матеріалах справи відсутні.

Суд не бере до уваги подану відповідачем до суду копію листа Служби автомобільних доріг у Миколаївській області від 15.01.2018 № 74/04-19, оскільки відсутнє підтвердження надсилання його копії іншим учасникам справи, як це передбачено частиною 9 статті 83 ЦПК України.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що автомобілем УРАЛ керував ОСОБА_4, який є військовослужбовцем військової частини В 2235, тобто на момент ДТП, транспортним засобом, який належить військовій частині Міністерства оборони України керувала особа, яка знаходиться в трудових відносинах з вищезазначеним підприємством. Вказані обставини, на які посилається позивач, зокрема, щодо того, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової частини В 2235, а також того, що транспортний засіб на момент ДТП належав військовій частині Міністерства оборони України і ним керувала особа, яка знаходиться в трудових відносинах, не підтверджені доказами.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача Міністерства оборони України, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

З огляду на викладене позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ст. ст. 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, - відмовити.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова

Повне судове рішення складено 19 листопада 2018 року

19.11.2018