Рішення № 7793833, 02.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 лютого 2010 р.           Справа 12/196-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" (вул.Інтернаціональна, 8, смт Томашпіль, Томашпільський район, Вінницька область, 24200)

до: Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод" (вул. Плеханова, 28, м.Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700)

про стягнення 36 052,73 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Юзвак В.П. - за дорученням; Железко В.В. - за дорученням.

          відповідача : Хренов В.О. - за дорученням

За клопотання учасників процесу технічнафіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод" на користь ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина"" 64 040,51 грн., з яких: 58 828,20 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань по договору № 79 від 14.10.2008р., 744,59 грн. - 3% річних та 4 467,72 грн. - збитки за несвоєчасне виконання зобов'язань, витрати на сплату держмита в сумі 640,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн..

Позовні вимоги мотивовані наступним.

09.12.2008 р. позивач, на виконання умов Договору № 79 від 14.10.2008 р., передав, а відповідач прийняв мелясу в кількості 147,21 тонн на загальну суму 61 828,20 грн.. Свої зобов'язання по розрахунку за отриманий товар відповідач виконав частково, внаслідок чого заборгував позивачу 58 828,20 грн.. Грошові кошти в сумі 58 828,20 грн. мали бути направлені на часткове погашення кредиту, отриманого підприємством згідно додаткової угоди № 5 від 12.03.2009 р. до Договору про поновлення кредитної лінії № 07-01-08 від 05.03.2008 р..

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 79 від 14.10.2008 р., позивач зазнав збитків у вигляді відсотків за несвоєчасну сплату кредиту.

У відзиві № 469 від 04.11.2009 р. на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідно до п.5.1. Договору № 79 від 14.10.2008 р. Покупець проводить оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 5 банківських днів після отримання першої партії товару в кількості 250 тонн. Проте меляси ДП "Гайсинський спиртовий завод" отримав 147,21 тонн. Відповідно позивачем було порушено умови Договору.

Ухвалою суду від 084.12.2010р. порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 19.01.2010р.

У зв'язку з необхідністю у додаткових документах для вирішення спору, ухвалою суду від 19.01.2010 р. розгляд справи відкладено на 02.02.2010 р..

В судове засідання 02.02.2010 р. з'явились представники обох сторін.

Поданою в судовому засіданні 02.02.2010 р. позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 36 052,73 грн., а саме: 33 074,28 грн. боргу, 2 233,80 грн. - збитки за несвоєчасне виконання зобов'язань, 744,59 грн. - 3% річних.

Представник відповідача, в поданій в судовому засіданні заяві, зменшені позовні вимоги визнав в повному об'ємі.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

14.10.2008 р. між ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина"" (Продавець) та ДП "Гайсинський спиртовий завод" (Покупець) укладено договір № 79, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати на протязі грудня місяця 2008 року, а Покупець прийняти і оплатити мелясу (в подальшому "Товар") в кількості 476 (чотириста сімдесят шість) тонн (п.1.1. Договору).

Якість "Товару" повинна відповідати ГОСТу 30561-98, сума зброджуваних цукрів не менше 44 % і підтверджуватись сертифікатом якості заводу виробника (п.2.1. Договору).

Згідно п.3.1. Договору поставка меляси буде проводитись автотранспортом Покупця.

Ціна однієї тонни меляси - 420 грн. з урахуванням ПДВ (п.4.1. Договору).

Відповідно до п.4.2. Договору загальна вартість меляси, що буде поставлятися згідно даного Договору, становить 199 920,00 грн., в т.ч. ПДВ 33 320,00 грн..

Оплату Покупець проводить шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 5 банківських днів після отримання першої партії товару в кількості 250 тонн. Кожна наступна партія товару буде відвантажена тільки після оплати попередньої партії (п.5.1. Договору).

Згідно п.6.1. Договору Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем по якості у відповідності з сертифікатом якості, виданим заводом виробником, а по кількості згідно відвантажувальних документів, оформлених Продавцем (накладна, податкова накладна) та прийнятих Покупцем в установленому порядку.

Строк дії Договору, відповідно до п.11.1. Договору, з моменту підписання до повного виконання своїх обов'язків сторонами.

На виконання умов Договору № 79 від 14.10.2008 р. позивач, відповідно до видаткової накладної № Т-01530 від 09.12.2008 р., передав, а відповідач, через представника, який діяв за довіреністю серії НББ № 854279 від 09.12.2008 р., отримав мелясу в кількості 147,21 тонн на загальну суму 61 828,20 грн..

Свої зобов'язання по оплаті товару відповідач не виконав.

11.06.2009 р. , з метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу вимогу № 493 від 11.06.2009 р., з проханням погасити заборгованість в сумі 61 828,20 грн. протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.

У відповіді № 217 від 17.06.2009 р. на вимогу ДП "Гайсинський спиртовий завод" зобов'язалось погасити борг найближчим часом.

19.06.2009 р. відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 3 000,00 грн..

26.11.2009 р. (після подання позову) по товарно-транспортній накладній № 47 відповідач передав, а позивач прийняв, в рахунок заборгованості за Договором № 79 від 14.10.2008 р., товар на суму 25 753,92 грн..

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 33 074,28 грн..

Наведене стверджується:

- договором № 79 від 14.10.2008 р.;

- видатковою накладною № Т-01530 від 09.12.2008 р.;

- довіреністю серії НББ № 854279 від 09.12.2008 р.;

- вимогою № 493 від 11.06.2009 р.;

- відповіддю № 217 від 17.06.2009 р. на вимогу;

- товарно-транспортною накладною № 47 від 26.11.2009 р.;

- поданими в судовому засіданні заявами;

- іншими матеріалами справи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Як свідчать матеріали справи, відповідач на умовах договору № 79 від 14.10.2008 р. отримав від позивача товар, розрахунки за який на підставі п.5.1. Договору повинен був здійснити на протязі 5 банківських днів після отримання першої партії товару.

Свої зобов'язання відповідач виконав частково, внаслідок чого до звернення позивача до суду заборгував позивачу 58 828,20 грн..

Поданою в судовому засіданні 02.02.2010 р. позивач зменшив позовні вимоги, зазначивши, що ДП "Гайсинський спиртовий завод" частково погасив заборгованість в сумі 25 753,92 грн., шляхом передачі матеріальних цінностей, а саме: труб на суму 25 753,92 грн..

З огляду на викладене, зменшені позовні вимоги про стягнення з відповідача 33 074,28 грн. боргу підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання зобов'язань по Договору № 79 від 14.10.2008 р. позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 233,86 грн. збитків, яких позивач зазнав у вигляді відсотків за несвоєчасну сплату кредиту згідно додаткової угоди № 5 від 12.03.2009 р. до Договору про поновлення кредитної лінії № 07-01-08 від 05.03.2008 р..

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. З ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Позовні вимоги в цій частині підтверджено поданими позивачем доказами.

Відповідач визнав ці вимоги, і це визнання позову приймається судом як таке, що не суперечить чинному законодавству, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 2 233,86 грн. збитків підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов’язань нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 744,59 грн. за період з 25.06.2009 р. по 25.11.2009 р..

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором , він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши розрахунок позивача заявлених до стягнення 3% річних в сумі 744,59 грн., суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам договору.

У заяві про часткове визнання позову представник відповідача просив покласти понесені позивачем судові витрати у повному обсязі на відповідача.

Враховуючи наведене та виходячи з положень ч.2 ст.49 ГПК України, суд відносить понесені позивачем судові витрати на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 33,43,49, 82,84,115,116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод" (вул. Плеханова, 28, м.Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700, код ЄДРПОУ 05459105, р/р 260048010509 в ВФ ВАТ КБ "Хрещатик" м.Вінниця, МФО 302786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" (вул.Інтернаціональна, 8, смт Томашпіль, Томашпільський район, Вінницька область, 24200, код ЄДРПОУ 32721857, р/р 2600848010507 у Вінницькій філії ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 302786) 33 074,28 грн. боргу, 2 233,80 грн. - збитків, 744,59 грн. - 3% річних, витрати на сплату держмита в сумі 640,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн..

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 08 лютого 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.Інтернаціональна, 8, смт Томашпіль, Вінницька обл., 24200)

3 - відповідачу (вул. Плеханова, 28, м.Гайсин, Гайсинський р-н, Вінницька область, 23700)