Вирок № 77937802, 09.10.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3392/18

Провадження № 1-кп/727/226/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

секретаря судових засідань Ільчук М.В.

за участю сторін судового кримінального провадження:

сторони обвинувачення - прокурора: Стефаник М.М., Цимбал Х.Ю., Кость М.

сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_2 і в його інтересах захисника Костащука А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальні провадження за №12018260040000562 від 13.03.2018 року та за № №12018260040001383 від 19.06.2018 року, об»єднаних на підставі ухвали суду від 05.07. 2018 року, відносно обвинуваченого: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, розлученого, на утриманні має неповнолітню дитину, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 12.03.2018 о 12 год. 35 хв. ОСОБА_2 із ОСОБА_4, матеріали відносно якого виділені судом в окреме провадження, проходили по АДРЕСА_3, коли в цей час останній побачив на подвір'ї АДРЕСА_3 автомобіль марки «ВАЗ 2121 Нива», НОМЕР_6, який належить потерпілому ОСОБА_5, після чого у ОСОБА_4 матеріали відносно якого виділені судом в окреме провадження, виник умисел на незаконне заволодіння вказаним автомобілем, а тому він запропонував ОСОБА_2 незаконно заволодіти ним з метою подальшого використання, на що останній погодився. Надалі, ОСОБА_2, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом з метою його подальшого використання, за попередньою змовою з ОСОБА_4, матеріали відносно якого виділені судом в окреме провадження, по домовленості між собою, залишився на вулиці для того щоб у разі появи сторонніх осіб чи власника будинку попередити останнього, який в свою чергу переліз через ворота АДРЕСА_3 підійшов до вказаного автомобіля, після чого взяв руками дверну ручку водійської двері, яка не була зачинена на замок, потягнув її на себе, і таким чином відчинив двері вказаного автомобіля, після чого, з метою подальшого руху, ОСОБА_4, матеріали відносно якого виділені судом в окреме провадження, сів за кермо вказаного автомобіля та шляхом повороту ключа, який знаходився в замку запалювання, декілька разів намагався завести двигун автомобіля, однак не зумівши цього зробити вийшов із автомобіля, відчинив зсередини вказаного господарства ворота і покликав на допомогу ОСОБА_2, разом з яким почали виштовхувати автомобіль з подвір'я вказаного будинку у бік дороги, зокрема, ОСОБА_2 поклав руки на задній багажник та почав тягти автомобіль на себе, в сторону воріт, а ОСОБА_4, керував та штовхав автомобіль з місця водія. Виштовхавши автомобіль до воріт господарства, ОСОБА_2 відійшов щоб продовжити спостерігати за появою сторонніх осіб, натомість ОСОБА_4 матеріали відносно якого виділені судом в окреме провадження, знову почав кликати на допомогу, однак в цей момент їх побачив потерпілий ОСОБА_5, який вийшов із будинку вказаного господарства, після чого, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4, матеріали відносно якого виділені судом в окреме провадження, з місця вчинення злочину втекли, не завівши двигун транспортного, тобто не вчинивши усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від їх волі.

Продовжуючи злочинні дії, у цей же день обвинувачений ОСОБА_2 12.03.2018 року, біля 19 год. 00 хв. вступивши у попередню злочинну змову із ОСОБА_4, матеріали відносно якого виділені судом в окреме провадження, переслідуючи корисливі мотиви, спрямовані на незаконне заволодіння чужим майном, перебуваючи по АДРЕСА_4, з-під капоту автомобіля марки «ВАЗ 21063», НОМЕР_4, що знаходився за вказаною адресою, умисно, таємно, протиправно, викрав акумуляторну батарею марки «Zubr», модель «6CT-60A3 R+ 60 Ah 12V 500 A (EN)», яка на праві власності належала потерпілому ОСОБА_6, вартість якої, згідно висновку експерта №70-Р станом на 30.03.2018, становила 1413 грн. 13 коп. З викраденим майном ОСОБА_2 із ОСОБА_4 матеріали відносно якого виділені судом в окреме провадження місце злочину залишили, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим потерпілому ОСОБА_6 було спричинено матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім наведеного, 19 червня 2018 року, в період часу близько з 12:00 годин по 13:30 годину, обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи поблизу автостоянки, прилеглої до ресторанного комплексу «АДРЕСА_5, виявив припаркований автомобіль марки «ВАЗ 2101» НОМЕР_5, який належить потерпілому та маючи на меті таємне викрадення чужого майна, підійшов до вказаного транспортного засобу і переконавшись у відсутності уваги з боку сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, відчинивши кришку капоту, діючи умисно, повторно, протиправно, з корисливих мотивів, таємно викрав з нього акумуляторну батарею марки «WESTA», модель «6CT 60Ah 600A R+», вартістю 1200 грн., після чого, з місця вчинення злочину пішов, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим своїми умисними діями спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 1200 гривень.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, визнав повністю, надав в порядку вимог ст.. 351 КПК України, покази про те, що 19 червня 2018 року, в період часу близько з 12:00 год. по13:30 год., він знаходився біля автостоянки, прилеглої до ресторанного комплексу АДРЕСА_5, там він побачив автомобіль марки «ВАЗ 2101» з якого вийшов чоловік і пішов, він підійшов до даного автомобіля, оглянувся навколо та маючи вільний доступ, відчинив кришку капоту звідки викрав акумулятор. Також в показаннях зазначив, що 12.03.2018 року, близько 12.35 годин, він разом із ОСОБА_4, проходячи по АДРЕСА_3 автомобіль «ВАЗ Нива», після чого ОСОБА_4 запропонував йому викрасти автомобіль; він спочатку відмовлявся, а потім погодився, так як ОСОБА_4 сказав, що він лише має його попередити про появу сторонніх осіб, сам же ОСОБА_4 переліз через ворота, відчинив дверцята автомобіля сів за кермо і повернув ключ, який був в замку запалення, двигун машини завівся, після чого заглох. ОСОБА_4 ще декілька раз намагався завести автомобіль, однак не зміг, відчинив ворота і покликав його на допомогу; вони разом почали виштовхувати автомобіль, таким чином, що він тягнув автомобіль на себе в сторону воріт, а ОСОБА_4 керував однією рукою кермом, а іншою штовхав з місця водія, однак, після того, як він у вікні помітив чоловіка, злякався і втік, через деякий проміжок часу його наздогнав і ОСОБА_4 В поясненнях зазначив, що у вчиненому щиро розкаявся; просив його суворо не карати та висловив бажання виправитися і повернутися в сім»ю, виховувати дитину.

Крім повного визнання своєї вини у вчинені кримінальних правопорушень ОСОБА_2 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджується з пред»явленим йому обвинуваченням за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинах при вищенаведених обставинах, з врахуванням думки прокурора, потерпілих, які також не оспорювали фактичні обставини провадження, судом встановлено, що учасники судового кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції та роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку обвинувачений, інші учасники процесу будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюється, з врахуванням і того, що покази обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції; є такими, що повністю узгоджуються і з показами допитаних в судовому засіданні потерпілих. Так, потерпілий ОСОБА_5 під присягою, надав показання про те, що вечором 11.03.2018 року він приїхав на автомобілі ВАЗ 2121 Нива д.н.з. НОМЕР_2 ночувати в квартиру АДРЕСА_1, так як йому потрібно було вранці бути в місті. Пояснив, що оскільки в воротах заржавіла колодка, він не став закривати на ключ ворота. Вранці він виїхав з двору, ворота закрив на колодку з ціпком та коли повернувся машину залишив на подві»ї, біля кучі гравію, не закривав її, а через певний проміжок часу почув як хтось завів його машину. Коли подивився у вікно побачив, що біля машини хтось ходить, глянувши з іншого вікна, побачив двох молодих людей, з одним «зустрівся» очима, та коли одягнувся і вийшов на вулицю, побачив, як один хлопець вже тікав, а інший виліз з машини і також почав тікати; машина була вже майже на воротах, які були відчинені. Пояснив, що через його ворота, які висотою становили біля 2 -х метрів можливо було перелізти. В залі суду потерпілий впізнав обвинуваченого, який був на його подвір»ї 12.03. 2018 року і намагався з іншим хлопцем незаконно заволодіти належним йому транспортним засобом Заявлений до початку розгляду справи цивільний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити

Будучи допитаний в залі суду потерпілий ОСОБА_6 під присягою, надав покази про те, що 12.03. 2018 року біля 18 години вечора, він повернувся додому по вул.. Гастелло, 2 в м. Чернівці, де біля одного з вікон його будинку залишив свій автомобіль, марки ВАЗ 21063 номерний знак НОМЕР_3, який був у справному стані; в машині була сигналізація; він з сім»єю повечеряв і коли з дружиною вийшли на вулицю, остання помітила, що капот в автомобілі не закритий, повідомивши про це, він підійшов до транспортного засобу і виявив відсутнім акумулятор чорного кольору, який був підписаний його прізвищем. Він викликав працівників поліції; згодом його викликав слідчий в райвідділ, де йому повернули акумулятор.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 надав показання під присягою, про те, що з транспортного засобу його діда, марки ВАЗ 2101 НОМЕР_5 19.06. 2018 року точної години він не пам»ятав, яким він користується по дорученню було викрадено акумулятор. Пояснив, що приїхав близько 10 години до роботи, припаркував автомобіль та зачинив його, в машині є авто сингалізація, яка справна. Під час роботи, до нього хтось з співробітників підійшов і повідомив, що його шукають працівники поліції, коли з останніми зустрівся, йому повідомили про викрадення з авто акумулятора фірми Вестра, синього кольору, який згодом йому повернули, а тому претензій матеріального і морального характеру він до обвинуваченого немає.

Отже, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, за обставин, встановлених судом.

Судом вірно кваліфікуються дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив незакінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб та вчиненому повторно.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Так, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2, судом визнається його щире каяття і активне сприяння розкриттю злочинів; визнання вини у вчиненому. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» (з змінами і доповненнями) визначено, що під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання. Особі, що вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, тобто, законодавцем передбачено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб вчинення) та досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан.

Суд, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, враховує крім наведеного і дані, що характеризують особу останнього (т.2 а.с. 74, 75; т. 3 а.с. 67 - 73), зокрема, що ОСОБА_2 на обліку у лікаря-психіатра, лікаря - нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, його спосіб життя, а саме те, що він раніше, в силу вимог ст.. 89 КК України, є не судимий, розлучений, на утриманні має неповнолітню дитину, офіційно не працює, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у побуті, виражає не належні соціальні зв'язки; судом враховується відповідно і думка потерпілих, які просили призначити обвинуваченому ОСОБА_2. покарання по закону, а також враховується ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх відповідно класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_2 у межах відповідних санкції ст. 185 ч.2 та ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі і не вбачає підстав до застосування вимог ст.. 69, 75 КК України.

Підстав для призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна за ст. 289 КК України, суд враховуючи положення ст. 77 цього ж Кодексу, яка вказує на те, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судом кримінального покарання» (з змінами і доповненнями), не вбачає.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів; виправлення і перевиховання ОСОБА_2 є не можливим без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ст.ст. 368,370,371 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, враховуючи дані про його особу до набрання вироком законної сили слід залишити застосованим.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України. Вирішуючи питання про речові докази суд враховує вимоги ст. 98 КПК України, згідно з якою передані потерпілим на відповідальне зберігання речові докази слід залишити їм, як законним власникам.

В порядку вимог ст..124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 2288 грн. за проведення судових дактилоскопічних експертиз.

До початку розгляду справи по суті, потерпілим, цивільним позивачем ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, який останній підтримано в засіданні. Мотивовані позовні вимоги тим, що потерпілий ОСОБА_5 внаслідок вчинення з нього злочину втратив квитки до Одеської області, куди мав поїхати до батьків, а тому, вважає, що вартість квитків йому має бути компенсовано, а через те, що він ризикуючи своїм життям переслідував злочинців, вважає, що зазнав моральної шкоди, яку оцінив у 25.000 грн.

Прокурор питання вирішення відносно цивільного позову винесла на розсуд суду. Обвинувачений і в його інтересах захисник цивільний позов не визнали. Щодо заявленого цивільного позову суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 128 ч. 5 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження та цивільного позову, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважає на те, що цивільний позов потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, оскільки останнім не доведено в засіданні наявність понесеної матеріальної шкоди внаслідок протиправних дій ОСОБА_2

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінальної справи їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 22 КПК України. До того ж, приписами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальній справі підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п. 9 вказаної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд вважає, що при заявлені розміру 15.000 грн. моральних страждань потерпілим цивільним позивачем ОСОБА_5 не доведено та не підтверджено жодним доказом даний розмір шкоди. В судовому засіданні при з»ясуванні обставин в цій частині заявлених вимог, останній пояснити нічого не зміг.

А, отже, суд вважає, що і в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди на користь ОСОБА_5 в сумі 15.000 грн. слід відмовити.

Позицію стосовно права на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням висловив ЄСПЛ. У своєму рішенні у справі «Perez v. France» (заява № 47287/9) суд зазначив, що право на переслідування в кримінальному порядку третіх осіб, або їх засудження за вчинення злочину не можна обстоювати самостійно: воно має бути невіддільним від здійснення потерпілим його права заявити цивільний позов на підставах, передбачених національним законодавством з доведенням його вимог. Аналогічну позицію ЄСПЛ висловив і у справі «Oleksandr Petrovych Kulakov against Ukraine» (заява № 12944/02) - Конвенція не надає жодного права на «особисту помсту». Отже, ніхто не може окремо відстоювати своє право вимагати, аби треті особи були притягнуті до відповідальності або засуджені.

Відповідно до ст. 129 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє його повністю, частково, або відмовляє в його задоволенні.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому наступне покарання:

- за ч.3 ст. 15 ст. 289 ч. 2 КК України - у виді трьох років шести місяців позбавлення волі, без конфіскації майна;

- за ст. 185 ч. 2 КК України - у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у вигляді трьох років шести місяців, без конфіскації майна.

До набрання вироком законної сили, захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_2 залишити попередній міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ Чернівецький слідчий ізолятор.

Початок строку відбуття ОСОБА_2 покарання обраховувати з 21.06. 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави витрати на залучення експерта (проведених судових експертиз) у розмірі 2288 грн.

Речовий доказ за постановою слідчого від 13.03. 2018р. (а.с. 122 т.2) - акумуляторну батарею, марки «Zubr», модель «6CT-60A3 R+ 60 Ah 12V 500 A (EN)», яку добровільно видав ОСОБА_2 та яку було передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - повернути за належністю останньому.

Речовий доказ за постановою слідчого від 19.06. 2018 року (а.с. 67 т.2) - акумулятор марки «WESTA», модель «6CT 60Ah 600A R+», яку було передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 - повернути за належністю останньому.

Речовий доказ за постановою слідчого від 13.03.2018 року паперовий конверт зі слідами рук, що 12.03. 2018 року були вилучені під час ОМП з зовнішньої поверхні дверцят та капоту автомобіля марки ВАЗ 21063 НОМЕР_3 дактилокарти ОСОБА_6, ОСОБА_9 - залишити в матеріалах кримінального провадження №12018260040000562 від 13.03.2018 року.

В задоволенні цивільного позову потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_5, мешканця АДРЕСА_3 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної і моральної шкоди в розмірі загальної суми 25.000 грн. відмовити за недоведеністю.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 діб з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці (в порядку п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України). Вирок суду підлягає врученню стороні обвинувачення та стороні захисту.

Суддя Слободян Г.М.