Рішення № 77937052, 15.11.2018, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/1121/18

Номер провадження № 2/708/420/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року

Чигиринський районний суд, Черкаської області, в складі:

головуючої судді - Івахненко О.Г.

при секретарі - Омельченко Ю.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чигирині Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Чигиринської міської ради, третя особа ОСОБА_3, про визнання права власності на 1/24 частину житлового будинку та надвірних господарсько-побутових будівель за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом про визнання права власності у зв'язку за набувальною даністю, зазначивши, що вона є власником 23/24 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Право власності підтверджується - Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.04.1994 року, зареєстроване в реєстрі за №674 на 1/24 частину; Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.12.2004 року, серії НОМЕР_1, зареєстровано в реєстрі за №2324 на 1/24 частину; Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.12.2004 року, серії НОМЕР_2, зареєстровано в реєстрі за №2317 на 7/8 (21/24) частини.

Крім позивачки співвласником вказаного житлового будинку, а саме 1/24 його частини, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.04.1994 року зареєстрованого в реєстрі за №674, був ОСОБА_6, що підтверджується довідкою КП «ЧООБТІ» від 10.09.2018 року №341/о.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

Позивач добровільно заволоділа майном, що належало ОСОБА_6 Однак, хоча житловий будинок перебував і перебуває у спільній частковій власності, але при цьому частини співвласників не були виділені в натурі: так само між позивачем та ОСОБА_7, ніколи не укладалися угоди про режим користування першою частиною другого у спільному майні. Таким чином, позивач володіючи і користуючись своєю частиною користувалася і володіла частиною ОСОБА_6, взявши при цьому на себе всі витрати по утриманню житлового будинку в цілому а не лише частки (23/24).

Позивач до 1990 року періодично, а починаючи з 1990 року і по сьогоднішній день постійно і безпосередньо проживає у вищезазначеному домоволодіння, в той час, як ОСОБА_6, будучи співвласником, ніколи в ньому не проживав і не був зареєстрованим.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, та прохав їх задовольнити та визнати за позивачкою право власності на 1/24 частину будинку, який розташований в АДРЕСА_2, пояснивши суду, що після смерті ОСОБА_6, його спадкоємцями було успадковано за складеним ним заповітом лише право на земельну частку (пай), або земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак позивачу, не відомо хто був спадкоємцем належного йому майна, а також чи охоплювалася заповітом 1/24 частини житлового будинку, який є предметом даного позову. Він також зазначив, що позивач була добросовісним володільцем, а хто був власником даної частини не було відомо.

Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили факт, добросовісного володіння позивачкою частиною житлового будинку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надіславши до суду листа про розгляд справи без участі представника Чигиринської міської ради та про визнання позову повністю.

Трятя особа будучи в законному порядку повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилая, не повідомивши причину своєї неявки.

Вислухавши представника позивача, свідків, враховуючи листи відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено та вбачається з Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 квітня 1994 року зареєстрованого в реєстрі за №674, що ОСОБА_2 являється власником 1/24 частини будинку, який розташований за адресою : АДРЕСА_3.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня 2004 року зареєстрованого в реєстрі за № 2324 позивачці також належить 1/24 частина житлового будинку, а також відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня 2004 року зареєстрованого в реєстрі за № 2317 їй належить 7/8 частини права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, що також підтверджується листом Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 10.09.2018 року №341/о. (а.с.17).

З якого також вбачається, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 09 квітня 1994 року, 1/24 частина житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3, належала ОСОБА_6, що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 138821284 від 24.09.2018 року.

Відповідно до розпорядження голови Черкаської ОДА від 18.05.2016 року АДРЕСА_4, що також підтверджується листом виданим Чигиринською міською радою від 24.09.2018 року №509-02-33/1. (а.с.19).

Судом встановлено та вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, від 21.09.2018 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

Відповідно паспортних даних позивача ОСОБА_2, вбачається, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 з 07.12.1990 року.

Згідно листа ПАТ «По газопостачанню та газифікації» «Черкасигаз» від 07.09.2018 року №1874/29 отримувачем послуг за адресою: АДРЕСА_6 є ОСОБА_2 (о/р НОМЕР_4), на підставі Типового договору розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання до договору.

Також відповідно до листа ПАТ «Черкасиобленерго» Чигиринського району електричних мереж від 06.09.2018 року №1481вбачається, ОСОБА_2 є споживачем електричної енергії в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_6, відповідно до Договору про постачання електричної енергії № 01-09-082 від 23.09.2015 року.

Згідно ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами які мають значення для справи, і, які повинен довести позивач (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Згідно вимог ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Виходячи з роз'яснень, викладених в п. 13 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» ( надалі - Постанова), можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно п.п. 9, 10 вказаної вище Постанови, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст.344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК).

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).

Таким чином, судом встановлено в наявності усі складові для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, оскільки позивач добросовісно і відкрито заволоділа 1/24 частиною житлового будинку з 2004 року, який розташований за адресою: АДРЕСА_6.

Керуючись ст. ст.12, 13, 89, 258, 259, 263, 268, 352 354ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Чигиринської міської ради, третя особа ОСОБА_3, про визнання права власності на 1/24 частину житлового будинку та надвірних господарсько-побутових будівель за набувальною давністю - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/24 частину житлового будинку з надвірними господарсько-пообутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_7, в порядку набувальної давності, який складається з: Житловий будинок (А-1), сарай (Б-1), погріб (В), навіс (Ж), вбиральня (Д), огорожа №1, огорожа №2, огорожа№3, огорожа№4, водоколонка №5 та належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Г.Івахненко