Вирок № 77934682, 14.11.2018, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/2340/16-к

Провадження № 1-кп/626/215/2018

Красноградський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

14 листопада 2018 року м.Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: ДУДЧЕНКА В.О.,

при секретарі: ЗІНЧЕНКО Л.В.,

за участю прокурора: СМІРНОВА В.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Красноград кримінальне провадження №12015220350000597 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Кучерівка Диканського району Полтавської області, громадянина України, освіта неповна середня, пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше засуджений: 18.01.1998 року Диканським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.140, ч.3 ст.17-140, ч.1 ст.145, ст.42 КК України(1960р.) до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 18.07.2005 року Красноградьким районним судом Харківської області за ст.395 КК України до 2 місяців арешту; 01.04.2009 року Харківським районним судом Харківської області за ст.394 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік; 14.12.2009 року Красноградським районним судом Харківської області за ч.1 ст.122 КК України до 2 років позбавлення волі; 10.11.2015 року Київським районним судом м.Полтава за ч.2 ст.185 КК України до 5 місяців арешту; 16.12.2015 року Диканським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року 5 місяців позбавлення волі, звільненого 14 грудня 2016 року по відбуттю строку покарання,

- в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 14 серпня 2015 року приблизно о 09-й годині за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи з єдиним злочинним прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна повторно, з корисливих мотивів, проникли до будинку ОСОБА_4, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, звідки таємно викрали акустичну систему марки "Storm" (сабвуфер та дві колонки), вартістю 700 грн., після чого зникли з місця події та розпорядились викраденим майном на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного злочину, за наведених вище обставин визнав в повному обсязі, не оспорював факти викладені в обвинувальному акті та показав, як викладено вище, а саме, що 14.08.2015р. з ранку він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовились про викрадення майна з будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2. Для чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проникли до будинку звідки таємно викрали акустичну систему марки "Storm" (сабвуфер та дві колонки), яку передали йому через вікно, біля якого він стояв на вулиці і в сам будинок не заходив. Після чого вони вийшли з будинку, забрали у нього пакунок з викраденим та поїхали в невідомому напрямку. Після чого у вечорі цього ж дня, вищезазначена акустична система була вилучена у їх спільної знайомої працівниками поліції.

Не згоден тільки з тим фактом, що в момент скоєння крадіжки він перебував в стані алкогольного сп'яніння.

У скоєному розкаюється, просить пробачення та запевняє, що такого більше не повториться, посилаючись на свій похилий вік та тяжкий стан здоров'я, т.я. у нього проблемі з зором та язва, просить призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, оскільки може не витримати відбування покарання в умовах ізоляції(в колонії).

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорювали всі обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин, визнавши недоцільним дослідження тих доказів по справі, які ніким не оспорюються, а обмежився дослідженням даних про особу обвинуваченого, які можуть вплинути на призначення останньому міри та виду покарання, а також з'ясування питання щодо знаходження ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.

За таких обставинах суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого злочину доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна(крадіжка), поєднане з проникненням до житла, вчинене повторно.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд керується ст.50, 65-67, 69 КК України, яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Як передбачено ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, ступеню їх тяжкості та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які пом'якшують та обтяжують його.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 суд визнає повне визнання провини, щире каяття у скоєному, активну участь в розкритті злочину, похилий вік обвинуваченого, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілого.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочину.

При цьому стороною обвинувачення в якості обтяжуючої обставини зазначено, що ОСОБА_1 в момент скоєння злочину перебував в стані алкогольного сп'яніння, однак будь-яких об'єктивних даних цієї обставини немає. Так, сам ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що в момент крадіжки не вживав алкогольних напоїв. Будь-яких інших достовірних даних з цього приводу(висновок лікаря, довідка лікаря та ін.), в матеріалах справи не мається, оскільки відповідний огляд в медичному закладі ОСОБА_1, не проводився, не надано таких даних і доказів також стороною обвинувачення в судовому засіданні.

За таких обставин суд виключає вищезазначену обставину, що обтяжує покарання, оскільки вона не доведена.

Поряд з цим, як зазначено в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів».

Відповідно до вимог ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст.69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості і вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний в мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній частині послатись на ч.1 ст.69 КК України. При цьому, необхідно врахувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він має похилий вік, є пенсіонером, має постійне місце мешкання, де характеризується позитивно, розкаюється у скоєному. Крім того, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 має тяжкий стан здоров'я, а саме згідно висновку спеціаліста Обласної клінічної лікарні м.Харкова від 16.02.2018 року, останньому поставлений діагноз «часткова атрофія зорового нерва лівого ока, гіпертрофічна ангиопація сітчатки обох глаз» в зв'язку з чим останній потребує постійного лікуванняа(а.с.114). Згідно виписки з епікризу №4676 Красноградської ЦРЛ від 01.11.2018р., останній перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом «Язвена хвороба 12-ти перстної кишки з ускладненням та кровотечою» для лікування якої необхідне постійне лікування у терапевта та сімейного лікаря(ч.2 а.с.19). Крім того, в зв'язку з наявними хворобами та поганим зором обвинуваченого, який майже нічого не бачить, останній не може пересуватися самостійно, для чого йому завжди потрібна допомога сторонніх осіб (у всі судові засідання ОСОБА_1 приходив зі своєю цивільною дружиною, яка і допомагала йому прибути до суду та пересуватися в залі судових засідань).

Таким чином, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, які наведені вище, враховуючи його розкаяння у скоєному, його похилий вік, тяжкий стан здоров'я, факт відшкодування збитків, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілого, приймаючи також до уваги дату скоєння злочину 14.08.2015р.(тобто його було скоєно більше трьох років тому до дня ухвалення даного вироку), враховуючи кілька обставин, що пом'якшують покарання, які зазначені вище(5), суд вважає, що наявні підстави для застосування положення ч.1 ст.69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання за ч.3 ст.185 КК України, що буде сприяти досягненню цілей покарання, визначених у ст.50 КК України, його виправленню та запобігання новим злочинам, в зв'язку з чим суд вважає за можливе призначити покарання ОСОБА_1 нижче від найнижчої межі, встановленого санкцією даної статті у вигляді позбавлення волі.

Крім того, оскільки відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 був засуджений вироком Диканьського районного суду Полтавської області від 16.12.2015р. за ч.2 ст.185, 71 КК України до позбавлення волі, строком на 1 рік 5 місяців, а вказаний злочин він скоїв до постановлення даного вироку - 14.08.2015р., то остаточне покарання суд призначає з урахуванням положення ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш сурового покарання більш суворим.

При цьому відповідно до матеріалів кримінального провадження покарання за вказаним вироком від 16.12.2015 року ОСОБА_1 відбув в повному обсязі в Кременчуцькій ВК №69, а саме в період з 15.10.2015р. по 14.12.2016р.(з урахуванням положення ч.5 ст.72 КК України, зараховано 3м. 1д.), звідки звільнений по відбуттю строку покарання.

Призначаючи покарання саме таким чином, суд вважає, що це відповідає, як загальним засадам його призначення, передбаченим ст.50, 65, 69 КК України, а також його призначення таким чином, усунуті зауваження, зазначені в попередній постанові Верховного суду від 05.07.2018р. та ухвалі апеляційного суду Харківської області від 04.09.2018р., стосовно призначення покарання ОСОБА_1

Питання щодо речових доказів по справі та судових витрат, вже вирішено вироком Красноградського районного суду від 22.09.2016р.

Цивільний позов, не заявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.373-376 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначити йому покарання з застосуванням положення ч.1 ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі, строком на 1(один) рік.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш сурового покарання за даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Диканьським районним судом Полтавської області від 16.12.2015р. за ч.2 ст.185, 71 КК України до позбавлення волі, строком на 1 рік 5 місяців, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 1(одного) року 5(п'яти) місяців позбавлення волі.

Оскільки покарання за вироком Диканьського районного суду Полтавської області від 16.12.2015р. ОСОБА_1 вже відбув в повному обсязі в Кременчуцькій ВК №69, то за даним вироком ОСОБА_1 не підлягає реальному відбуванню покарання.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя