Рішення № 77933668, 09.11.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/575/18

09 листопада 2018 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

відповідачів – не з’явилися

представника відповідачів – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №564/575/18 за позовом ОСОБА_1 (м.Костопіль Рівненської області, провулок Рівненський 15) до ОСОБА_4 (м.Костопіль Рівненської області, провулок Рівненський 15), ОСОБА_5 (м.Костопіль Рівненської області, провулок Рівненський 15) про визнання права власності на частку в спільному майні та усунення перешкод в користуванні житлом

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частку в спільному майні та усунення перешкод в користуванні житлом.

Позов мотивований тим, що відповідачі створили для позивача нестерпні умови проживання та чинять перешкоди у користуванні житлом, протиправно не визнають його як співвласника житлового будинку. Зазначає, що угоди про порядок користування спільним майном між співвласникам не досягнуто, відповідачі перешкоджають йому користуватись житлом, а тому вважає, що його право на проживання та розпорядження належною часткою в спільному майні порушене відповідачами, які своїми діями перешкоджають його вселенню. Просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на 1/2 частину житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, усунути перешкоди в користуванні житловим будинком разом із господарськими будівлями і спорудами шляхом вселення, зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод в користуванні житловим будинком разом із господарськими будівлями і спорудами.

У відзиві на позовну заяву відповідачі позовні вимоги не визнали, просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив мотивовано тим, що будинок було придбано за кошти, отримані від продажу квартири ОСОБА_4, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітніх дітей. Оскільки позивач грошових коштів на придбання спірного будинковолодіння не надавав, його частка у спірному майні відсутня. Також, відповідачі зазначили, що не чинять позивачу перешкод у користуванні спірним будинковолодінням.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що на час укладення договору купівлі-продажу спірного будинковолодіння сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, а тому придбали будинок не за спільні кошти, а за особисті кошти кожного, які сплатили в рівних частках продавцю. В подальшому, переобладнання жилої кімнати з частини коридору та побудова гаража здійснювалися за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ОСОБА_1 мав постійний дохід, придбавав та відчужував транспортні засоби, які використовувались ним, в тому числі і для допомоги у здійсненні підприємницької діяльності ОСОБА_4

У судових засіданнях позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просять суд позов задоволити. У своїх усних поясненнях позивач також зазначив, що у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 перебував з 2006 року, підтвердив, що кошти, отримані від продажу квартири, були повністю використані для купівлі спірного будинку. Позичені у ОСОБА_6 гроші повертали разом.

У судових засіданнях відповідачі та представник відповідачів позов заперечили з підстав, наведених у відзиві та просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити. В подальшому, у судових дебатах представник відповідачів позов визнав частково, а саме в частині визнання за позивачем права власності на 1/4 частини житлового будинку разом із господарськими будівлями і спорудами. В задоволенні решти позовних вимог просив відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 (відповідач) надала суду проказання про те, що з 1993 році проживала з ОСОБА_1 у квартирі, яку їй та її дітям залишив колишній чоловік. З 1995 року займалась підприємницькою діяльністю, а саме торгівлею продуктами харчування на ринках. З метою заробітку, неодноразово їздила за кордон. Зазначила, що допомога ОСОБА_1 у здійсненні підприємницької діяльності полягала лише у транспортуванні її та товарів. Також пояснила, що ОСОБА_1 один раз з метою заробітків їздив за кордон, однак у подальшому відмовився через поганий стан здоров’я. Пояснила, що для придбання спірного будинку були використані кошти, отримані нею від продажу квартири, яка перебувала на той час у її власності та власності її неповнолітніх дітей. Кошти, яких не вистачало для сплати вартості будинку, були позичені нею у куми ОСОБА_6. Позичені кошти в подальшому вона повернула самостійно, приблизно за кілька місяців. Також ОСОБА_4 надала суду показання про те, що на даний час вона вважає ОСОБА_1 співвласником будинку, лише не 1/2 частки. З приводу вселення ОСОБА_1 у будинок не заперечує, неодноразово пропонувала йому виділити окрему кімнату для проживання, однак ОСОБА_1 відмовився, пішов жити до свого сина. Жодних перешкод у володінні та користуванні ОСОБА_1 ні вона, ні її дочка ОСОБА_5 не чинять. Навпаки, її діти дуже гарно ставляться до ОСОБА_1, вважали його батьком, з чого виник конфлікт не розуміє.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 надала суду показання про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно займались бізнесом, торгували. При цьому, ОСОБА_1 неодноразово їздив у Прибалтику, Білорусію на заробітки та брав із собою дочку. Після розладу у сімейних стосунках із ОСОБА_4 була свідком того, як ОСОБА_1 спав у машині в гаражі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 надав суду показання про те, що в червні 2017 року ОСОБА_9 попросив його допомогти взяти автопричіп. Коли він разом з позивачем, донькою позивача ОСОБА_10 та сином ОСОБА_11 приїхали до будинку ОСОБА_1, то відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 викликали поліцію. Був свідком того, як ОСОБА_4 вигнала дочку позивача ОСОБА_10 за межі домоволодіння. При цьому, щоб виганяли з будинку ОСОБА_1 не чув.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 надав суду показання про те, що приїздив як працівник поліції на виклик та був свідком сімейного конфлікту між ОСОБА_13, ОСОБА_1 та ОСОБА_5В, ОСОБА_4 Пояснив, що речі ОСОБА_1 з будинку ніхто не викидав, а на прохання самого ОСОБА_1 відповідачі їх винесли у ящиках.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 надала суду показання про те, що була свідком конфлікту у червні 2017 року, під час якого до будинку її та батька не допускали, речі її батька просто викинули. Також надала показання про те, що ОСОБА_1 останнім часом спав у гаражі. Підтвердила, що після розірвання шлюбу із її матір’ю ОСОБА_1 залишив будинок. На купівлю спірного будинку грошові кошти були позичені не у їхніх родичів.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 надав суду показання про те, що гроші на купівлю спірного будинковолодіння були позичені у 1996 році ОСОБА_4 у його дружини ОСОБА_6 за його згодою у розмірі 1000 доларів США. Також, надав показання про те, що відповідач ОСОБА_4 за деякий час повернула позику самостійно.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачів, представника відповідачів, показання свідків, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1993 року, проживаючи при цьому у квартирі по вул.В.Стуса 57/70 у м.Костопіль.

ОСОБА_4 з 26.01.1995 року здійснює підприємницьку діяльність, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, від 26.01.1995. Факт здійснення ОСОБА_4 підприємницької діяльності підтверджується також довідкою Костопільського відділення Головного управління ДФС у Рівненській області Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби України №2586/10/0.1712.17-09 від 07.05.2018 про те, що загальна сума річного доходу на підставі поданих ОСОБА_4 декларацій за 2009 рік складає 2000 грн., за 2010 рік – 2000 грн., за 2011 рік – 90000 грн., за 2012 рік – 102407 грн., за 2013 рік – 104427 грн., за 2014 рік – 106725 грн. Крім того, даний факт підтверджується довідкою Костопільського відділення Головного управління ДФС у Рівненській області Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби України №1749/3/0.1712.17-09 виданої 20.03.2018, згідно якої загальна сума доходу ОСОБА_4 за 2015 рік складає 106725 грн., за 2016 рік – 107525 грн., за 2017 рік – 101430 грн. Факт здійснення ОСОБА_4 підприємницької діяльності з 1995 року по даний час не заперечується також і позивачем.

ОСОБА_1 був працевлаштований офіційно. Так, згідно довідок про доходи ОСОБА_1, виданих ТОВ "Костопільський КБМ" 24.04.2018, доходи ОСОБА_1 за 1993 рік за винятком аліментів становлять 418369 карбованців 25 копійок, за 1994 рік – 4317500 карбованців, за 1995 рік – 37112700 карбованців, за 1996 рік – 10173058 карбованців 80 копійок, за 1997 рік – 229 гривень 84 копійки.

У 1996 році ОСОБА_1 та ОСОБА_4 втрішили придбати житловий будинок по провулку Рівненському у м.Костопіль, для чого попередньо продати належну ОСОБА_4 та її неповнолітнім дітям житлову квартиру.

02.09.1996 виконавчим комітетом Костопільської міської ради народних депутатів Рівненської області вирішено дозволити ОСОБА_4 здійснити продаж квартири АДРЕСА_1 від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_15, 30.01.1982 народження, ОСОБА_5, 24.04.1987 народження, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Костопільської міської ради народних депутатів Рівненської області №368 від 02.09.1996 "Про дозвіл ОСОБА_4 на продаж квартири по вул.В.Стуса 57/70 від імені неповнолітніх дітей".

06.09.1996 між ОСОБА_4 (продавець), яка діє від себе та від імені дітей ОСОБА_15, 30.01.1982 народження, ОСОБА_5, 24.04.1987 народження, з однієї сторони та ОСОБА_16 (покупець) з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_2 за 65000000 карбованців.

Після проведення грошової реформи в Україні з 02 по 16 вересня 1996, офіційний курс 1 гривні становив 100000 карбованців. Таким чином, отримані від продажу квартири у м.Костопіль Рівненської області, вул.В.Стуса 54/70 6500 грн. належали спільно ОСОБА_4 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_15, ОСОБА_5.

Окрім того, з показань свідка ОСОБА_14 судом встановлено, що його дружина, ОСОБА_6 позичила, за його згодою, ОСОБА_4 1000 доларів США для придбання будинку. Згідно офіційного курсу валют станом на 01.11.1996 1000 доларів США становило 1820 гривень (довідка про курс валют із офіційного сайту НБУ наявна у матеріалах справи).

Факт використання отриманої позики для придбання будинку не заперечується позивачем та підтверджується показаннями ОСОБА_4

Згідно договору купівлі-продажу від 01.11.1996, укладеного між ОСОБА_17 з однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з іншої сторони, ОСОБА_17 продала, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 купили житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Рівненський 15. Вартість будинку складає 10566 гривень.

В подальшому у спірному домоволодінні проводилися перебудови, було побудовано гараж, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Костопільської міської ради Рівненської області №427а від 05.05.2011 "Про дозвіл ОСОБА_4, ОСОБА_1 користуватися раніше переобладнаною жилою кімнатою та побудованим гаражем по п/к Рівненському, 15" та технічни паспортом на житловий будинок, який знаходиться за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Рівненський 15.

Шлюб між сторонами було зареєстровано 17.08.2006 року.

Цивільний кодекс Української РСР та Кодекс про шлюб та сім'ю України (які діяли на час виникнення спірних правовідносин) не визнавали осіб такими, що перебувають у шлюбних відносинах, тобто сім'єю, без реєстрації шлюбу. Як було встановлено судом, на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку (01.11.1996) сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Відповідно до ст.112 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.113 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди – спір вирішується судом. Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки має право на доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами по зобов'язаннях, пов'язаних з спільним майном, і повинен брати участь у сплаті всякого роду податків і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільного майна.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №3269582 від 08.05.2013, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності належить житловий будинок, який розташований за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Рівненський 15.

Відповідно до ч.2 ст.372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. ОСОБА_4 рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про наявність обставин, які мають істотне значення, достатніх для того, щоб відступити від принципу рівності часток.

Як зазначалося, спірний житловий будинок за адресою м.Костопіль Рівненської області, провулок Рівненський 15 придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за 10566,00 грн. Для придбання будинку були використані особисті кошти ОСОБА_4 в сумі 8320,00 грн. (6500,00 грн. – кошти, отримані від придбання квартири та 1820,00 грн. – еквівалент 1000 доларів США, взятих у позику у подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_18).

Враховуючи викладене, частка позивача ОСОБА_1 у спільному майні не може перевищувати 2246 грн. (10566,00 – 8320,00 = 2246,00 грн.), або 21,26 % (орієнтовно 1/5).

Разом з тим, представником відповідача в судовому засіданні заявлено про часткове визнання відповідачами позову – в частині визнання права власності на 1/4 частку у спільному житловому будинку із господарськими спорудами.

Судом встановлено, що часткове визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи викладене, позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на 1/2 частину житлового будинку разом із господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою м.Костопіль Костопільського району Рівненської області, провулок Рівненський будинок 15 підлягає до задоволення частково.

При цьому, суд критично сприймає пояснення позивача, що ним для придбання будинку було використано кошти від продажу належного йому автомобіля ВАЗ 21013 1986 року випуску, оскільки згідно довідки №31/17/5641-683з від 25.04.2018 виданої Територіальним сервісним центром 5641 РСЦ МВС в Рівненській області МВС України, вказаний автомобіль був відчужений ОСОБА_1 у 03.08.1999, тоді як будинок придбано 01.11.1996 року. Крім того, згідно листа №31/17/5641-1930 від 25.05.2018 виданого РСЦ МВС в Рівненській області Територіального сервісного центру №5641 МВС України, за ОСОБА_1 04.09.1996 був зареєстрований автомобіль марки Opel Kadett, вартість якого на момент реєстрації вказати неможливо оскільки закінчився термін зберігання матеріалів.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні житловим будинком разом із господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою м.Костопіль Костопільського району Рівненської області, провулок Рівненський будинок 15 шляхом вселення та зобов’язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні вказаним житловим будинком разом із господарськими будівлями і спорудами, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно приписів ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно показань свідків, пояснень відповідачів і представника відповідачів, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не створюють позивачу перешкод у користуванні його майном. Відповідачі у судових засіданнях неодноразово наголошували на тому, що позивач може повернутись жити у будинок по провулку Рівненському 15 у м.Костопіль у будь який час, в тому числі обрати собі для проживання окрему кімнату та на правах співвласника вільно користуватися житловим будинком, господарськими будівлями і спорудами, адже його ніхто не виганяв, замки на вхідних дверях не змінювалися. Доказів іншого суду не надано.

Позивач у своїх поясненнях серед умов, які змусили його піти проживати до сина ОСОБА_9 не зазначав вчинення відносно нього будь яких протиправних дій, спрямованих на виселення його з будинку. Наголошував на наявності конфлікту із цивільним чоловіком ОСОБА_5 ОСОБА_19 У судових засіданнях та у судових дебатах ОСОБА_1 неодноразово наголошував на своєму небажанні проживати у спірному будинку

Із наявних у матеріалах справи доказів та показань свідків вбачається наявність побутового конфлікту між ОСОБА_1, його дочкою ОСОБА_13 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 стосовно конкретного майна – автомобільного причіпа, тоді як позивачем заявлено вимогу в усуненні перешкод у користуванні саме житловим будинком із надвірними будівлями.

Так, з приводу зазначеного конфлікту 10.05.2017 ОСОБА_1 звертався до Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області із проханням вжити до ОСОБА_4І та ОСОБА_5 заходів реагування з метою недопущення у подальшому неправомірної поведінки по відношенню до нього та до його дочки – ОСОБА_13 Згідно висновку щодо розгляду повідомлення ОСОБА_1 від 20.06.2017, встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 існує цивільний спір, який вирішується у судовому порядку. ОСОБА_4 вказаних обставин, розгляд звернення ОСОБА_1 припинено, матеріали розгляду направлено у переписку Костопільського ВП ГУНП.

Згідно листа №13524/212/01-2017 від 21.12.2017 "Про надання інформації" виданого Костопільським відділом поліції ГУНП в Рівненській області, повідомлено про те, що в період з 01.09.2016 по 20.12.2017 до Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області стосовно неправомірної поведінки громадянки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_19 від громадянина ОСОБА_1 надійшло п'ять заяв та повідомлень, які були зареєстровані у встановленому законом порядку до Журналу Єдиного обліку Костопільського ВП ГУНП

Із наявного у матеріалах справи та оглянутого у судовому засіданні відеозапису конфлікту вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у ході суперечки з приводу автопричіпа наполягали на тому, щоб ОСОБА_13 покинула домоволодіння, тоді як ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_11 ніхто із двору не виганяв, протиправних дій відносно них не чинив. Докази зворотнього на відеозаписі відсутні.

Решта оглянутих відеозаписів судом до уваги не приймаються, оскільки відсутні відомості про те коли саме, з якою метою та ким вони були здійснені, а висновки суду згідно приписів ЦПК України не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 22.01.2018 складеного у с.Мала Любаша Костопільського району Рівненської області, комісією було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1, який проживає без місця реєстрації із квітня 2017 року в с.Лісопіль Костопільського району Рівненської області по вул.Центральна 5. В ході обстеження було встановлено, що ОСОБА_1 власного місця проживання не має, проживає у літній кухні сина ОСОБА_9. Загальна площа літньої кухні 24 кв.м., має одну житлову кімнату, кухню та веранду. Окрім ОСОБА_1 в приміщенні ще проживає дружина сина та троє малолітніх дітей. Оскільки площа приміщення мала, то ОСОБА_1 має місце для сну лише у веранді, яка опалюється тимчасово електрообігрівачем. Разом з тим, із вказаного документу не вбачається, чому саме та за яких обставин ОСОБА_1 обрав місце проживання. Крім того, висновок комісії про те, що ОСОБА_1 власного житла не має спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому, судом не приймаються до уваги наявні у матеріалах справи та оглянуті у судовому засіданні фотоматеріали, оскільки на них зафіксовані, зі слів позивача, наслідки його конфлікту з ОСОБА_19, який не є строною у справі та на якого не спрямовані позовні вимоги. Зокрема, вказані фотоматеріали не підтверджують того, що відповідачі чинять позивачу перешкоди у користуванні житловим будинком, тобто, не стосуються предмету доказування.

Не стосуються предмету доказування та не приймаються судом до уваги також заява ОСОБА_13 від 10.05.2017 до Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області, висновки щодо розгляду повідомлення ОСОБА_1 від 29.12.2016, від 29.04.2017, від 12.05.2017, від 07.07.2017, лист Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області від 12.07.2017, заява ОСОБА_1 від 29.06.2017 до Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області стосовно ОСОБА_19, заява ОСОБА_13 від 03.07.2017 до Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області щодо факту нанесення їй громадянкою ОСОБА_4 20.06.2017 тілесних ушкоджень, заява ОСОБА_1 до Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_19, лист №2803/212-2018 від 27.03.2018 "Про результати розгляду звернення" Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області, письмові пояснення ОСОБА_1 надані Костопільському відділу поліції ГУНП в Рівненській області, заява ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, лист Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області "Про результати розгляду звернення", заява ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, ухвала Костопільського районного суду Рівненської області від 16.04.2018, лист №7452/212/01-2017 від 05.07.2017 Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області, реєстр заяви ОСОБА_4

Додані до позовної заяви копії рапорту інспектора СРПП №3 Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області за квітень 2017 та письмові пояснення ОСОБА_1, надані Інспектору СРПП №3 Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області 30.04.2017 судом до уваги не приймаються, оскільки якість копій позбавляє суд можливості достеменно встановити зміст зазначених документів, а їх оригінали у позивача відсутні.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведено створення йому перешкод відповідачами у користуванні житловим будинком разом із господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою м.Костопіль Костопільського району Рівненської області, провулок Рівненський будинок 15. А отже, позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 2144,40 грн. судового збору. Таким чином, враховую часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору у сумі 352,40 грн. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (м.Костопіль Рівненської області, провулок Рівненський 15) до ОСОБА_4 (м.Костопіль Рівненської області, провулок Рівненський 15), ОСОБА_5 (м.Костопіль Рівненської області, провулок Рівненський 15) про визнання права власності на частку в спільному майні та усунення перешкод в користуванні житлом – задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право особистої приватної власності на 1/4 частину житлового будинку разом із господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою м.Костопіль Костопільського району Рівненської області, провулок Рівненський будинок 15, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 56070456234.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), 352 /триста п’ятдесят дві/ гривні 40 копійок витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення – 19.11.2018.

СуддяОСОБА_20